Постанова КЦС ВС № 131/526/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2026 року м. Київ справа № 131/526/24 провадження № 61-1862св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року в складі колегії суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Історія справи Короткий зміст позовних вимог У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні. Позов мотивований тим, що вона та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 серпня 2007 року. Під час шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року в справі № 131/25/21 шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу вона та ОСОБА_4 продовжували проживати як одна сім`я, не реєструючи повторно шлюб. У період спільного проживання з 2021 до 2024 року вони вели спільне господарство, проживали у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належав її матері та який було подаровано матір`ю їй 17 травня 2023 року. ОСОБА_4 був учасником бойових дій і проходив службу у Збройних Силах України, що надавало йому пільги на оплату комунальних послуг для домогосподарства за вказаною адресою. Всі витрати на утримання сім`ї, оплату комунальних послуг, лікування та придбання необхідних речей для дітей здійснювались за рахунок коштів, які ОСОБА_4 регулярно перераховував на її банківську карту. 22 лютого 2024 року позивач отримала повідомлення про загибель ОСОБА_4 , який героїчно загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в бою поблизу населеного пункту Мемрик Донецької області. Поховання ОСОБА_4 , яке відбулося 23 лютого 2024 року, було організовано нею (позивач). Протягом всього часу спільного проживання з ОСОБА_4 вона та діти повністю залежали від його фінансової підтримки, адже кошти, які він перераховував були основним джерелом їхнього існування. Встановлення юридичних фактів спільного проживання та перебування на утриманні є необхідними для того, щоб позивач мала можливість реалізувати свої права на спадкове майно та користуватись пільгами, передбаченими законодавством для членів сімей загиблих військовослужбовців. ОСОБА_1 , посилаючись на норми статей 293, 315, 316, 318 ЦПК України, просила: встановити юридичний факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 04 лютого 2021 року до 21 лютого 2024 року; встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту Мемрик Донецької області; стягнути з відповідача на її користь судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн сплаченого нею судового збору. Додатковим рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 01 листопада 2024 року резолютивну частину рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2024 року доповнено наступним: «Встановити юридичний факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 з 04 лютого 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Суд першої інстанції виходив з того, що позивач довела те, що між нею і ОСОБА_4 мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю у розумінні статті 74 СК України. За таких обставин підлягає задоволенню позовна вимога щодо встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 04 лютого 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також суд першої інстанції зазначив, що доведеним є факт того, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту Мемрик Донецької області. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2024 року та додаткове рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 01 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 816,80 грн. Апеляційний суд виходив з того, що висновок суду першої інстанції про існування підстав для задоволення позовних вимог зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Стосовно встановлення юридичного факту спільного проживання без реєстрації шлюбу з метою реалізації позивачем права на спадкове майно апеляційний суд вказав, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України). Згідно з статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Встановлено, що рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року в справі № 131/25/21, яке набрало законної сили 07 березня 2021 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано. Разом з цим, позивач просила встановити факт її проживання із ОСОБА_4 з 04 лютого 2021 року до 21 лютого 2024 року, тобто менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. У справах цієї категорії належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Позивачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач (мати ОСОБА_4 ) як спадкоємець за законом першої черги, прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_4 , тоді як позов пред`явлений 03 квітня 2024 року, тобто ще до закінчення шестимісячного строку, встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також суду не надано доказів відмови спадкоємців першої черги від прийняття спадщини та відсутності спадкоємців інших черг. За таких обставин вимоги про встановлення юридичного факту спільного проживання без реєстрації шлюбу з метою реалізації позивачем права на спадкове майно є безпідставними, адже встановлення такого факту, за обставинами справи (відсутності доказів, наявності спадкоємців першої черги) не матиме значення для охорони прав, свобод та інтересів позивача та не створить умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав. Стосовно встановлення юридичного факту з метою користування позивачем пільгами, передбаченими законодавством для членів сімей загиблих військовослужбовців суд апеляційної інстанції зазначив наступне. Так, правовідносини щодо можливості надалі отримання позивачем одноразової грошової допомоги не є спадковими. Крім того, статтею 315 ЦПК України визначено можливість встановлення судом факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. При цьому ця норма не містить вимог тривалості відносин між чоловіком та жінкою для встановлення такого факту. У статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає перелік пільг, які надаються військовослужбовцю та членам його сім`ї. Відповідно пункту 13 статті 14 вказаного Закону особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі яких встановлюються Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року № 379 «Про посвідчення членів сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» визначено перелік документів, який подається членом сім`ї військовослужбовця для отримання посвідчення та підтвердження статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Проте рішення суду про встановлення факту спільного проживання та перебуванні на утриманні, у цьому переліку не міститься, а тому таке не матиме значення для охорони прав та інтересів позивачки та не підтвердить наявності у неї неоспорюваного права на відповідні пільги. У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Відповідно частини другої статті 21 СК України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Разом з цим, згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки». Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Позивач на підтвердження позовної вимоги зазначила, що факт її спільного проживання без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 підтверджується такими доказами: 1) декларацією ОСОБА_4 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 03 листопада 2021 року № 0001-4Х05М3А0, в якій зазначено ОСОБА_4 його адресу проживання АДРЕСА_1 , а довіреною особою - ОСОБА_1 ; 2) довідкою військової частини НОМЕР_1 від 11 грудня 2021 року № 5622, згідно з якою дружиною ОСОБА_4 зазначена ОСОБА_1 ; 3) актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 19 грудня 2023 року, згідно з яким ОСОБА_4 дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , до осіб, які фактично проживали в житлі належали: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 як дружина, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 як доньки (не містить періоду); 4) заявою ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про внесення відомостей до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають пільги від 19 грудня 2023 року, в якій вказано фактичне місце проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; 5) актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 26 лютого 2024 року, в якому зазначено, що ОСОБА_4 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; 6) випискою з АТ КБ «Приватбанк» від 04 березня 2024 року, згідно з якою ОСОБА_1 систематично у період з 27 січня 2022 року до 08 лютого 2024 року отримувала від ОСОБА_4 значні суми кошті, в тому числі після початку стягнення аліментів на утримання дітей; 7) копією заяви побратима ОСОБА_9 від 23 лютого 2024 року; 8) спільними фото та відео з відпочинку та родинних свят ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та їх дітей; 9) показами свідків ОСОБА_4 (рідного брата ОСОБА_4 ); ОСОБА_10 (сусідки за адресою АДРЕСА_1 ); ОСОБА_11 (сусідки за адресою АДРЕСА_2 ); ОСОБА_12 (сусідки за адресою АДРЕСА_3 ). На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, помилившись в оцінці наданих сторонами доказів, дійшов безпідставних висновків про доведеність позивачем факту спільного проживання без реєстрації шлюбу з 04 лютого 2021 року до 21 лютого 2024 року. Зокрема, поза увагою суду залишились наступні обставини: - рішення суду про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_1 набуло законної сили 09 березня 2021 року, а тому встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу у період з 04 лютого 2021 року до 09 березня 2021 року є неможливим, адже у цей період особи перебували у зареєстрованому шлюбі; - у заяві ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів нею особисто зазначено про те, що вона не проживає із ОСОБА_4 . Заява подана до суду 08 лютого 2023 року; - у витягах з наказів від 03 жовтня 2022 року № 268, від 09 травня 2023 року № 129, від 15 серпня 2023 року № 227, від 15 грудня 2023 року № 351 про відпустку ОСОБА_4 за інформацією у яких, він вибував у відпустку з 04 жовтня 2022 року до 13 жовтня 2022 року у м. Іллінці, з 10 травня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Сорока Вінницького району Вінницької області, з 16 серпня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Сорока Вінницького району Вінницької області, з 16 грудня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 в с. Сорока Вінницького району Вінницької області, судом першої інстанції не були враховані положення Законів України «Про відпустку», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указ Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України» від 10 грудня 2008 року № 1153, наказу Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі МОУ» відповідно до яких, в особливий період у рапорті про відпустку військовослужбовець зазначає адресу, за якою буде проводитися відпустка, та контактний номер телефону для оповіщення. Таким чином, доводи позивача про те, що зазначення у трьох рапортах ОСОБА_4 адреси с. Сорока є лише вказівкою на його місце реєстрації апеляційний суд вважав безпідставними, з огляду на надання ОСОБА_4 відпустки, як військовослужбовцю саме в період введення в країні воєнного стану. Ця інформація також підтверджується довідкою виконавчого комітету Іллінецької міської ради Вінницької області від 02 травня 2024 року, згідно з якою ОСОБА_4 на період бойової відпустки дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_4 , а також постановою старшого державного виконавця Іллінецького ВДВС у Вінницькій області ЦМУ МЮ (м. Київ) Огіренко Т. М. від 07 березня 2023 року про відкриття виконавчого провадження № 71215416 за заявою ОСОБА_1 про примусове виконання судового наказу № 131/163/23 від 21 лютого 2023 року, адресою боржника ОСОБА_4 зазначено: АДРЕСА_5 ; - суд першої інстанції також не вказав підстав, з яких не приймає до уваги показання допитаних у суді свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які повідомили, що ОСОБА_4 відвідував своїх дітей, які проживали спільно з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та сплачував кошти на їх утримання. З огляду на викладені докази твердження позивача про те, що після розірвання шлюбу вона з ОСОБА_4 продовжувала проживати однією сім`єю, вести спільне господарство без реєстрації шлюбу у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що суперечать наявним у справі доказам. Надані позивачем докази є суперечливими та не підтверджують факт спільного проживання позивача та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу. При цьому, оцінюючи надані позивачем докази, апеляційний суд зазначив, що: - довідка військової частини НОМЕР_1 від 11 грудня 2021 року № 5622, згідно з якою дружиною ОСОБА_4 зазначена ОСОБА_1 , є неналежним доказам на підтвердження факту спільного проживання, адже довідка видана без урахування рішення суду від 04 лютого 2021 року у справі № 131/25/21 про розірвання шлюбу, не підтверджує факт спільного проживання та введення спільного побуту, наявності взаємних прав та обов`язків між позивачем та ОСОБА_4 ; - декларація ОСОБА_4 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 03 листопада 2021 року № 0001-4Х05М3А0 та заява ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про внесення відомостей до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають пільги від 19 грудня 2023 року також є неналежними доказами на підтвердження факту проживання ОСОБА_4 спільно з позивачем, як чоловіка та жінки, адже цей документ не є юридичним документом, а є документом, який підтверджує, що пацієнт хоче обслуговуватися саме у цього лікаря; - акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 19 грудня 2023 року та акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 26 лютого 2024 року апеляційний суд відхилив, оскільки вважав ці докази недостатніми, враховуючи відсутність доказів на підтвердження факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Сам по собі факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Більш того, сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. Щодо стосується показань свідків ( ОСОБА_4 (рідного брата ОСОБА_4 ); ОСОБА_10 (сусідки за адресою АДРЕСА_1 ); ОСОБА_11 (сусідки за адресою АДРЕСА_2 ); ОСОБА_12 (сусідки за адресою АДРЕСА_3 ), копії заяви побратима ОСОБА_4 - ОСОБА_9 від 23 лютого 2024 року, спільних фото та відео з відпочинку та родинних свят ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції вважав, що зазначені докази також не підтверджують факт спільного проживання позивача та ОСОБА_4 , так як показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Спільна присутність на святах та пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю. Крім того, наявність лише документів, пов`язаних зі смертю та захороненням спадкодавця, не є доказом перебування з ним у фактичних шлюбних відносинах. За таких обставин, апеляційний суд зробив висновок, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу є необґрунтованим. Щодо позовної вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , апеляційний суд вказав наступне. У позові ОСОБА_1 не зазначає протягом якого саме періоду вона просить встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_4 . При цьому, суд першої інстанції, не з`ясувавши фактичні обставини справи, дійшов висновку про доведеність цієї позовної вимоги, зазначивши в рішенні суду про встановлення факту перебування позивача на утриманні ОСОБА_4 , без зазначення періоду такого утримання. Тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про задоволення зазначеної позовної вимоги. Крім того, позивачем не надано суду доказів, що вона є членом сім`ї ОСОБА_4 та про відсутність у неї інших джерел доходів, та що ОСОБА_4 виконував обов`язок щодо її утримання. Позивач на підтвердження отримання нею допомоги від ОСОБА_4 послалась на виписку з АТ КБ «Приватбанк» від 04 березня 2024 року, згідно з якою ОСОБА_1 в період з 27 січня 2022 року до 08 лютого 2024 року отримувала від ОСОБА_4 суми коштів, в тому числі після початку стягнення аліментів на утримання дітей. Апеляційний суд, оцінюючи наданий документ, не вважав його достатнім та належним доказом на підтвердження факту утримання позивача ОСОБА_4 , адже цей доказ не містить інформації щодо предмету доказування та не доводить, що та незначна частина коштів, які ОСОБА_4 перераховував на банківську картку позивача була єдиним її джерелом засобів для існування, а не сплатою ОСОБА_4 аліментів/коштів на утримання дітей. Ця виписка також містить інформацію про зарахування переказів на банківську картку позивача від інших невстановлених відправників. Таким чином, зазначена позовна вимога також є недоведеною позивачем, а тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про її задоволення, обґрунтувавши свої висновки припущеннями. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги У лютому 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга мотивована тим, що: суд першої інстанції проаналізував відносини ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , застосував норми права, які регламентують відносини сторін та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, що зумовлено неврахуванням актуальних висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, апеляційний суд зробив посилання на постанови Верховного Суду, які є нерелевантними у спірних правовідносинах; суди встановили, що ОСОБА_4 останні роки свого життя присвятив захисту Батьківщини. 23 вересня 2020 року ОСОБА_4 став на захист держави, підписавши контракт з військовою частиною НОМЕР_1 . Тому, починаючи із 23 вересня 2020 року ОСОБА_4 більшість часу перебував на службі, проживав у військовій частині, маючи місце реєстрації відмінне від місця реєстрації позивача. Проте різні місця реєстрації місця проживання чоловіка і жінки не є підставою для відмови у встановленні факту їх проживання однією сім`єю. При цьому, ця справа має певну особливість предмета доказування, оскільки ОСОБА_4 проходив військову службу з 2020 року до моменту смерті, а відтак спільний побут, спільні витрати, наявність взаємних прав та обов`язків мають свою специфіку, яку не було досліджено судом апеляційної інстанції. Якщо військовослужбовець має можливість проживати із сім`єю 30-40 днів на рік (по 10 днів поспіль), встановлення поняття спільного господарства, спільних витрат, утримання житла тощо зводиться до таких елементарних категорій як надання (надсилання) коштів членам сім`ї та, відповідно, забезпечення фінансового достатку членів сім`ї; також суди встановили, що всі речі ОСОБА_4 знаходилися за адресою: АДРЕСА_1 . Цей факт підтверджено актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 19 грудня 2023 року та актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 . Фактично ці докази підтверджують, що всі речі ОСОБА_4 перебували за адресою місця реєстрації позивача як до його смерті, так і після. З цього випливає логічний висновок, що якби ОСОБА_4 проживав за іншою адресою, то саме там би зберігалися його речі повсякденного вжитку; відпустки покійний ОСОБА_4 теж проводив зі своєю сім`єю - ОСОБА_1 та дітьми, що підтверджується фотографіями, показами свідків, зокрема, найближчої людини, за виключенням дружини та дітей - брата ОСОБА_4 ; документи, заповнені самостійно ОСОБА_4 , підтверджують його суб`єктивне сприйняття адреси: АДРЕСА_1 з поняттям «дому», а ОСОБА_1 як дружини; саме позивачу, а не відповідачу чи будь-яким іншим особам, ОСОБА_4 на постійній основі перераховував кошти, які витрачалися, в тому числі, на покупки для забезпечення комфортного проживання у будинку, поточні ремонти, тобто створення спільного побуту. При цьому, самостійно витрачати кошти на спільні покупки ОСОБА_4 не міг в силу специфіки служби у Збройних Силах України, проте його матеріальний вклад повинен розглядатися як виконання ролі чоловіка в сімейних відносинах у сукупності з іншими доказами, наявними в справі; стягнення аліментів із ОСОБА_4 , за доводами особи, яка подала касаційну скаргу, було виключно волею покійного чоловіка ОСОБА_1 . У силу специфіки служби він не міг бути постійно на зв`язку та не мав доступу до інтернету, саме тому просив її стягнути з нього аліменти через органи виконавчої служби, адже це забезпечило б постійне надходження коштів навіть без його втручання. При цьому, ОСОБА_4 надавав ОСОБА_1 набагато більші суми коштів, ніж перераховував відділ ДВС, що було встановлено судами; судом апеляційної інстанції використано позитивістський підхід до доказів, що призвело до дослідження кожного доказу окремо, замість того, щоб виконати процесуальний обов`язок щодо аналізу матеріали справи та доказів у їх сукупності. Позивач погоджується, що такі докази як фото та покази свідків (окремо, без наявності інших доказів) не можуть свідчити про існування сімейних відносин. У той же час, у цій справі докази (у своїй сукупності) свідчать про наявність фактичних шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Більш того, справи про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в будь-якому випадку базуються на теорії вірогідності та доказовості; згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали після розірвання шлюбу і надалі однією сім`єю безперервно, відповідно позивач вважає, що дані періоди сумуються, а відповідно вони проживали однією сім`єю понад 5 років, що дає право ОСОБА_1 претендувати на майно ОСОБА_4 в порядку спадкування у четвертій черзі. При цьому спадкоємцями першої черги є батьки померлого та діти, відповідно позов у цій справі пред`явлено до матері спадкодавця; ОСОБА_1 як особа, яка проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 та перебувала на його утриманні, має право на отримання пільг та виплат від держави. Судом апеляційної інстанції зроблено помилковий висновок про те, що нібито дане рішення ніяк не вплине на можливість одержання ОСОБА_1 пільг. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Коло осіб, які мають право на одержання допомоги, визначене статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і до таких належать: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги має, зокрема, один із подружжя, який не одружився вдруге; у контексті оцінки спірних правовідносин важливим є з`ясування наявності у позивача правового статусу дружини загиблого військовослужбовця ОСОБА_1 або приналежності позивача по відношенню до ОСОБА_4 в статусі члена сім`ї останнього, як необхідних умов для виникнення у позивачки права на одержання одноразової грошової допомоги у розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тому рішення про встановлення факту спільного проживання з загиблим без реєстрації шлюбу вплине на права та законні інтереси ОСОБА_1 , але апеляційний суд вказане заперечив, що мало наслідком ухвалення незаконної постанови; положення частини першої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема і одного із подружжя, який не одружився вдруге та, як зазначалось раніше, а факт того, що позивач є одним із подружжя встановлено судом. При цьому, актуальна судова практика підтверджує право ОСОБА_1 на отримання пільг, в тому числі на отримання одноразової грошової допомоги після смерті військовослужбовця ОСОБА_4 ; одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку. Відповідно до положень статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання; встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки відносинам сторін, ОСОБА_1 не отримувала іншого доходу, а тому перебувала на повному утриманні свого чоловіка ОСОБА_4 ; ОСОБА_1 позбавлена права реалізувати свої законні інтереси на отримання виплат у зв`язку із загибеллю чоловіка та пільг. За таких обставин остаточне рішення є надзвичайно важливим для позивача. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу У квітні 2025 року від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Відзив обґрунтований тим, що: під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом зокрема апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати та (або) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Позивач всупереч вимогам частини першої статті 400 ЦПК України безпідставно звертає увагу касаційного суду про необхідність повторного аналізу доказів в касаційному порядку; доводи ОСОБА_1 щодо доведеності позовних вимог, законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції є помилковими. При цьому слід звернути увагу на те, що ОСОБА_4 , починаючи з 23 вересня 2020 року, проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом, а тому на момент укладення контракту він ще перебував в шлюбі з ОСОБА_1 . Проте всупереч доводам позивача щодо спільного проживання її з ОСОБА_4 у період з лютого 2021 року до лютого 2024 року у рішенні Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року в справі № 131/25/21 в другому абзаці описової частини якого вказується, як з пояснень позивача ОСОБА_4 у справі так і з обставин встановлених судом: «Подружнє життя у сторін не склалося, взаємне непорозуміння призвело до неможливості їхнього подальшого спільного проживання. На даний час сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, не підтримують жодних подружніх стосунків, тому позивач просить суд розірвати їх шлюб». Вказане рішення набрало законної сили; з матеріалів іншої справи № 131/163/23, яка ініційована за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про видачу судового наказу про стягнення аліментів, яка надійшла до суду 08 лютого 2023 року, в першому абзаці описової частини вказано: «.. ми не проживаємо разом наша сім`я практично розпалась», в третьому абзаці цієї заяви: «Батько дітей матеріальної допомоги на утримання їх не надає, тому я вимушена поставити питання про стягнення аліментів в судовому порядку..»; ОСОБА_4 з лютого 2021 року до лютого 2024 року не був зареєстрований за місцем проживання ОСОБА_1 та не проживав однією сім`єю з нею. Такі обставини не заперечувала і сама ОСОБА_1 , а лише після його загибелі ОСОБА_1 почала стверджувати, що вони проживали однією сім`єю, ймовірно усвідомлюючи необхідність доведення факту спільного проживання та перебування на утриманні переслідуючи єдину мету - отримання грошової допомоги в порядку, передбаченому статтями 16, 16-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», а також через бажання отримання пенсії як утриманця особи що загинула в порядку, передбаченому статтею 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб»; матеріали справи свідчать, що ОСОБА_4 після підписання контракту про проходження військової служби у вересні 2020 року, коли вже проходив військову службу, постійно перебував у військовій частині, у січні 2021 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Підставою для розірвання шлюбу було те, що позивач його постійно зраджувала з іншими чоловіками, а не тому що так було потрібно, як вказувала в судовому засіданні ОСОБА_1 . Більш того, він перераховував кошти на утримання двох дітей, а ОСОБА_1 , незважаючи на це, звернулась до суду з заявою про стягнення аліментів; після придбання квартири ОСОБА_4 06 квітня 2023 року зареєстрував своє місце проживання у цій квартирі, а саме за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується довідками виконавчого комітету Іллінецької міської ради від 01 травня 2024 року № 188 та від 26 лютого 2024 року №

84. Це є ще одним доказом того, що ОСОБА_4 не проживав та не збирався проживати разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 ; щодо перебування ОСОБА_4 під час проходження військової служби за контрактом у відпустках в період з лютого 2021 року до лютого 2024 року, то у період жовтня 2022 року він сам указував місце перебування у відпустці у м. Іллінці (в орендованій квартирі), а після придбання власного житла - село Сорока Вінницького району Вінницької області; про те, що ОСОБА_4 після розірвання шлюбу, зокрема з лютого 2021 року до дня його загибелі не проживав разом з ОСОБА_1 також підтвердили допитані як свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , яким стали відомі такі обставини в процесі розмови з ОСОБА_4 ; суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги як докази спільного проживання факти присутності ОСОБА_4 адресою: АДРЕСА_1 , про які пояснили суду свідки, зокрема його рідний брат, адже він як з ОСОБА_4 , так і відповідачем тривалий час перебуває у неприязних стосунках, після того, як вона подарувала йому житловий будинок та почав «виживати» її; щодо фотоматеріалів, які наявні в матеріалах справи, то дійсно раніше, ще до того моменту як ОСОБА_4 вступив на військову службу за контрактом, були такі періоди, коли він проживав разом з ОСОБА_1 . Проте такий період був у 2020 році, а не у період 2021 - 2024 роки. При цьому, факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги як докази спільного проживання акт обстеження матеріально-побутових умов господарства від 19 грудня 2023 року та акт про обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 26 лютого 2024 року, адже такі містять неправдиві відомості щодо фактичного місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, апеляційний суд надав правильну оцінку доказам, наявним у матеріалах справи; ОСОБА_1 не перебувала на утриманні ОСОБА_4 , а кошти, які він перераховував позивачу на банківську картку, спрямовувались не її особисто, а на утримання дітей. Крім того, ОСОБА_1 , як вбачалось із виписок AT КБ «Приватбанк», мала й інші надходження коштів, джерело походження яких ОСОБА_1 не змогла пояснити. Після того, як почалось стягнення аліментів на утримання дітей з ОСОБА_4 , починаючи з березня 2023 року і до лютого 2024 року, на рахунках AT «Приват Банк» значною мірою зменшились суми перерахунків з рахунку ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_1 . Разом з цим, середній щомісячний розмір стягуваних аліментів із рахунку ОСОБА_4 за період з квітня 2023 року по 01 травня 2024 року приблизно однаковий з щомісячним середнім розміром перерахунків коштів, здійснених ОСОБА_4 у добровільному порядку на рахунок ОСОБА_1 за період в 2022 році. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 131/526/24 та витребувано справу із суду першої інстанції. У квітні 2025 року матеріали справи № 131/526/24 надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2025 року зупинено касаційне провадження у справі № 131/526/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25). Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі задоволено, поновлено касаційне провадження у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 07 березня 2025 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року в справі № 204/6931/20, від 05 лютого 2020 року в справі № 712/7830/16-ц, від 27 лютого 2019 року в справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року в справі № 354/693/17-ц, від 28 листопада 2018 року в справі № 127/11013/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц, від 23 вересня 2019 року в справі № 279/2014/15-ц, від 05 лютого 2025 року в справі № 120/17960/23, від 22 жовтня 2020 року в справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року в справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року в справі № 210/2422/16-ц, від 22 травня 2019 року в справі № 520/6518/17, від 17 квітня 2019 року в справі № 456/1258/17, від 23 квітня 2020 року в справі № 686/8440/16-ц, від 06 квітня 2022 року в справі № 826/9171/16; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України). Фактичні обставини справи Суди встановили, що 12 серпня 2007 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року в справі № 131/25/21, яке набрало законної сили 07 березня 2021 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано. Під час шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою старшого державного виконавця Іллінецького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Іллінецький ВДВС у Вінницькій області ЦМУ МЮ (м. Київ)) Огіренко Т. М. від 07 березня 2023 року відкрито виконавче провадження № 71215416 про примусове виконання судового наказу № 131/163/23 від 21 лютого 2023 року про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 08 лютого 2023 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. За змістом відповіді Іллінецького ВДВС у Вінницькій області ЦМУ МЮ (м. Київ) від 10 травня 2024 року № 6782 про розмір стягнутих із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів у виконавчому провадженні № 71215416. З 23 квітня 2014 року до 06 квітня 2023 року ОСОБА_4 був зареєстрований в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_5 , тобто за місцем проживання його брата ОСОБА_4 . 29 березня 2023 року ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_6 , а з 06 квітня 2023 року ОСОБА_4 зареєстрував місце проживання у вказаній квартирі. Згідно з витягами з наказів про відпустку ОСОБА_4 , відповідно до яких він вибував у відпустку з 04 жовтня 2022 року до 13 жовтня 2022 року у м. Іллінці, з 10 травня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Сорока Вінницького району Вінницької області, з 16 серпня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Сорока Вінницького району Вінницької області, з 16 грудня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 у с. Сорока Вінницького району Вінницької області. Відповідно до довідки Центру надання адміністративних послуг Іллінецької міської ради від 07 лютого 2023 року № 19 ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . З 17 травня 2023 року ОСОБА_1 на праві власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 11 грудня 2021 року № 5622 дружиною ОСОБА_4 зазначена ОСОБА_1 . Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання від 19 грудня 2023 року ОСОБА_4 дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , до осіб, які фактично проживали в житлі належали: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 як дружина, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 як доньки. Цей факт підтверджується також актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 26 лютого 2024 року. Згідно з декларацією про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 03 листопада 2021 року № 0001-4Х05М3А0 ОСОБА_8 вказано його адресу проживання АДРЕСА_1 , а довіреною особою - ОСОБА_1 . ОСОБА_4 був учасником бойових дій і на підставі цього звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про внесення його до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають пільги від 19 грудня 2023 року. У цій заяві вказав своє фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з випискою з АТ КБ «Приватбанк» від 04 березня 2024 року ОСОБА_1 в період з 27 січня 2022 року до 08 лютого 2024 року отримувала від ОСОБА_4 певні суми коштів. Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_9 від 03 травня 2024 року № 1/1574 ОСОБА_4 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 із 23 вересня 2020 року та загинув під час виконання обов`язків військової служби 21 лютого 2024 року. 22 лютого 2024 року ОСОБА_1 отримала сповіщення № 668 про те, що її чоловік головний сержант роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 штаб-сержант ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , загинув в районі населеного пункту Мемрик Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_3 . Факт смерті підтверджується також свідоцтвом про смерть від 22 лютого 2024 року серії НОМЕР_2 . У довідці про проведення поховання від 26 лютого 2024 року № 232, яка видана Управлінням економічного розвитку та інвестицій Іллінецької міської ради Вінницької області зазначено, що ОСОБА_1 проводила поховання свого колишнього чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і був похований 23 лютого 2024 року на центральному кладовищі м. Іллінці Вінницького району Вінницької області. Позиція Верховного Суду Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України). Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)). Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 947/6589/21 (провадження № 61-10253св23)). Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Одноразова грошова допомога у зв`язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичним особам, які мають право на її отримання, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили (частина четверта статті 16-1 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) вказано, що «104. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

105. Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

106. При цьому між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

107. Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

108. Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року в справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) вказано, що: «143. Одноразова грошова допомога у зв`язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичим особам, які мають право на її отримання (батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого).

144. За такого правового регулювання можна зробити висновок, що в таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Саме для таких цілей чинним процесуальним законодавством (частина шоста статті 294, частина четверта статті 315 ЦПК України) передбачено, що факт перебування особи на утриманні може розглядатись у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства.

145. У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

146. Велика Палата Верховного Суду вважає, що сформовані у зазначеній постанові висновки є правозастосовними до цих правовідносин про встановлення факту перебування онуки на утриманні загиблого діда (військовослужбовця), оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки також передбачено частиною першою статті 315 ЦПК України і метою встановлення факту є призначення і виплата одноразової грошової допомоги». У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2025 року в справі № 131/364/24 (провадження № 61-15584св24) вказано, що: «оцінюючи доводи касаційної скарги про незалучення до участі у справі як відповідача Міністерства оборони України, що є підставою для відмови у позові, колегія суддів зазначає про таке. У таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Відповідно, між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України такого спору бути не може, оскільки останнє не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги згідно із положеннями статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зазначене узгоджується із правовими висновками, що містяться у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, а також у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року в справі № 298/1350/22 (провадження № 61-15100св24)». Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України). У справі, що переглядається: при зверненні до суду з позовом у цій справі ОСОБА_1 просила: 1) встановити юридичний факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 04 лютого 2021 року до 21 лютого 2024 року; 2) встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту Мемрик Донецької області. При цьому позивач наголошувала, що встановлення юридичних фактів спільного проживання та перебування на утриманні є необхідними для того, щоб позивач мала можливість реалізувати свої права на спадкове майно та користуватись пільгами, передбаченими законодавством для членів сімей загиблих військовослужбовців; за своїми вимогами про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні позивач ОСОБА_1 визначила відповідачем ОСОБА_2 (матір ОСОБА_4 ) як спадкоємця за законом першої черги. Разом з цим у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що відповідач (мати ОСОБА_4 ), як спадкоємець за законом першої черги, прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , тоді як позов пред`явлено у квітні 2024 року (до закінчення шестимісячного строку, передбаченого частиною першою статті 1270 ЦК України); проте суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що під час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у них народилися діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 його діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були неповнолітньою та малолітньою особою відповідно, тому із урахуванням положень статті 1268 ЦК України вони є особами, які прийняли спадщину. Також суд не врахував, що в цій справі спір існує між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги вирішення судом вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні у будь-якому разі впливає на права та інтереси дітей, незалежно від обставин прийняття спадщини іншим спадкоємцем за законом першої черги, зокрема матері ОСОБА_4 - відповідача ОСОБА_2 ; пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові; з огляду на те, що ОСОБА_1 не залучила до участі у справі як відповідачів осіб, які відповідно до норм статті 1268 ЦК України прийняли спадщину, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , то у задоволенні її позову до ОСОБА_2 апеляційному суду належало відмовити саме з підстав його пред`явлення за неналежного суб`єктного складу відповідачів; апеляційний суд, не з`ясувавши належний суб`єктний склад за позовними вимогами ОСОБА_1 , помилково вдався до аналізу обґрунтованості її позовних вимог. За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, але помилився стосовно мотивів такої відмови. Тому постанову апеляційного суду належить змінити. Виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Необґрунтованими є доводи позивача про те, що склад відповідачів визначено правильно і такий є належним, адже на час звернення з позовом до суду спадщину, згідно з нормами статті 1268 ЦК України прийняли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Водночас відомостей щодо прийняття / неприйняття спадщини саме ОСОБА_2 станом на час подання позову не було. З урахуванням наведеного обґрунтування підстав зміни оскарженого судового рішення касаційний суд постанову апеляційного суду по суті вирішення позову ОСОБА_1 та пов`язані з цим доводи її касаційної скарги не аналізує. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанцій частково ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним касаційну скаргу слід задовольнити частково; постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін. Щодо розподілу судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи результат касаційного оскарження постанови апеляційного суду, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко