Постанова КГС ВС № 916/2264/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ cправа № 916/2264/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 (колегія суддів: Поліщук Л. В. - головуюча, Богатир К. В., Аленін О. Ю.) у справі за позовом керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Арцизької міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Триенерджі" про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення штрафних санкцій, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи, що передували постановленню оскаржуваної ухвали 1.1. У червні 2025 року керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Арцизької міської ради Одеської області (далі - Арцизька міська рада) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Триенерджі" (далі - ТОВ "Триенерджі"), в якому просив: - визнати недійсною додаткову угоду від 27.10.2023 № 1 до договору про закупівлю від 09.10.2023 № 167, укладену між Арцизькою міською радою та ТОВ "Триенерджі"; - визнати недійсною додаткову угоду від 30.10.2023 № 2 до договору про закупівлю від 09.10.2023 № 167, укладену між Арцизькою міською радою та ТОВ "Триенерджі"; - стягнути з ТОВ "Триенерджі" на користь Арцизької міської ради штрафні санкції в розмірі 146 849,58 грн за порушення строків поставки товару за договором від 09.10.2023 № 167. 1.2. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Арцизької міської ради обґрунтовані тим, що оспорювані додаткові угоди укладені з порушенням вимог пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12.10.2022 № 1178, оскільки укладення додаткових угод відбулося за відсутності документального підтвердження об`єктивних обставин для продовження строку поставки товару. За таких обставин Прокурор вважав, що в цьому випадку наявні правові підстави для визнання додаткових угод недійсними та стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафу) за порушення строків виконання зобов`язань. 1.3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі № 916/2264/25 відмовлено в задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Арцизької міської ради. 1.4. Не погодившись із рішенням Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі № 916/2264/25, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся заступник керівника Одеської обласної прокуратури з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Прокурора в інтересах держави в особі Арцизької міської ради. 1.5. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі № 916/2264/25.

2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду 2.1. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 зупинено апеляційне провадження у справі № 916/2264/25, відкрите за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025, до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/270/25. 2.2. Апеляційний господарський суд, зупиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі № 916/2264/25, виходив із того, що на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу № 916/270/25 для вирішення правового питання, яке частково збігається з питанням, що підлягає з`ясуванню під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в цій справі, зокрема, щодо ефективності / неефективності обраного Прокурором способу захисту у вигляді визнання недійсною додаткової угоди до договору про публічну закупівлю на підставі пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою продовжено строк дії такого договору через відтермінування виконання робіт, що вже виконані та оплачені на момент звернення з позовом. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що правовідносини у справах № 916/2264/25, № 916/270/25 є подібними. Оскільки, за висновком апеляційного господарського суду, правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 916/270/25 може мати суттєве значення для з`ясування відповідного питання в межах цієї справи № 916/2264/25, правовідносини в якій є подібними до правовідносин у справі № 916/270/25, то суд виснував про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі № 916/2264/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/270/25.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї 3.1. Не погоджуючись із ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі № 916/2264/25, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Одеської обласної прокуратури з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, а справу № 916/2264/25 передати для продовження розгляду до апеляційного господарського суду. 3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням положень пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України. 3.3. При цьому скаржник із покликанням на висновки Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, викладені в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 та постановах від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, стверджує, що правовідносини у справі № 916/2264/25, яка розглядається, є неподібними із правовідносинами у справі № 916/270/25, до закінчення розгляду якої апеляційний господарський суд зупинив апеляційне провадження. Крім того, за доводами заступника керівника Одеської обласної прокуратури, правовідносини у справі № 916/270/25, що передана на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є подібними із правовідносинами у справі № 916/2264/25, розгляд якої зупинено, оскільки у справі № 916/2264/25 договором постачання передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язання; позов у частині стягнення грошових коштів обґрунтовано покликанням на частину 4 статті 231 Господарського кодексу України (санкції передбачені договором), а не на частину 2 статті 231 Господарського кодексу України як у справах № 916/1199/25, 916/270/25. Крім того, скаржник стверджує, що справу № 916/270/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду лише для відступу від висновків, викладених у справі № 916/1199/25, шляхом формування правової позиції щодо неефективності обраного прокурором способу захисту в подібній категорії справ про визнання недійсною додаткової угоди до договору щодо продовження строку його дії через відтермінування виконання робіт, котрі вже виконані та оплачені на момент звернення з позовом, а договором сторони не передбачили відповідальності підрядника за прострочення виконання зобов`язання. Однак, як зазначає заступник керівника Одеської обласної прокуратури, у справі № 916/2264/25, що розглядається, договором передбачена відповідальність постачальника за несвоєчасну поставку товару, а саме: за прострочення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (пункт 7.7 договору поставки від 09.10.2023 № 167). Водночас скаржник із покликанням на постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 25.06.2019 у справі № 913/308/1812, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 01.06.2020 у справі № 913/368/19, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 19.08.2020 у справі № 925/47/19, від 09.09.2020 у справі № 921/524/18, від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24 зазначає про сталість практики Верховного Суду в питанні щодо визнання недійсними додаткових угод до договору, якими незаконно продовжено строк виконання робіт / постачання товарів. Проте, на думку скаржника, апеляційний господарський суд, зупинивши апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі № 916/2264/25, помилково наведеного не врахував. З урахуванням викладеного, на думку заступника керівника Одеської обласної прокуратури, апеляційний господарський суд формально вирішив питання про зупинення апеляційного провадження в цій справі. Таке зупинення апеляційного провадження в цій справі, за доводами скаржника, перешкоджає подальшому провадженню у справі та порушує право Прокурора на розумні строки розгляду справи. 3.4. ТОВ "Триенерджі" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. ТОВ "Триенерджі" вважає, що апеляційний господарський суд із дотриманням вимог процесуального законодавства обґрунтовано зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі № 916/2264/25. Крім того, ТОВ "Триенерджі" з покликанням на принцип єдності судової практики зазначає, що висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, можуть мати суттєве значення для правильного вирішення цієї справи в питанні ефективності / неефективності обраного Прокурором способу захисту. 4.

Позиція Верховного Суду 4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. 4.2. Переглянувши оскаржувану ухвалу, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке. 4.3. Порядок і умови зупинення провадження у справі врегульовано статтею 228 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, цією статтею визначено перелік підстав, за наявності яких суд має право зупинити провадження у справі. 4.4. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23 та постанові Верховного Суду від 13.05.2026 у справі № 906/565/24. 4.5. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити апеляційне провадження у справі у випадку перегляду судового рішення в подібних правовідносинах (у іншій справі) в касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. 4.6. При цьому, за висновками Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладеними в постановах від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23 від 13.05.2026 у справі № 906/565/24, зупинення провадження у справі судом апеляційної інстанції є обґрунтованим у випадку перегляду судового рішення Верховним Судом, якщо це може вплинути на розгляд спору по суті. 4.7. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними в порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. 4.8. Як зазначалося, апеляційний господарський суд, зупиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі № 916/2264/25, виходив із того, що на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу № 916/270/25 для вирішення правового питання, яке частково збігається з питанням, що підлягає з`ясуванню під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в цій справі, зокрема, щодо ефективності / неефективності обраного Прокурором способу захисту у вигляді визнання недійсною додаткової угоди до договору про публічну закупівлю на підставі пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою продовжено строк дії такого договору через відтермінування виконання робіт, що вже виконані та оплачені на момент звернення з позовом. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що правовідносини у справах № 916/2264/25, № 916/270/25 є подібними. Оскільки, за висновком апеляційного господарського суду, правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 916/270/25 може мати суттєве значення для з`ясування відповідного питання в межах цієї справи № 916/2264/25, правовідносини в якій є подібними із правовідносинами у справі № 916/270/25, то суд виснував про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі № 916/2264/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/270/25. 4.9. Не погодившись із висновками апеляційного господарського суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням положень пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник із покликанням на висновки Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, викладені в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 та постановах від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, стверджує, що правовідносини у справі № 916/2264/25, яка розглядається, є неподібними із правовідносинами у справі № 916/270/25, до закінчення розгляду якої апеляційний господарський суд зупинив апеляційне провадження. За доводами заступника керівника Одеської обласної прокуратури, правовідносини у справі № 916/270/25, що передана на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є подібними із правовідносинами у справі № 916/2264/25, розгляд якої зупинено, оскільки у справі № 916/2264/25 договором постачання передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язання; позов у частині стягнення грошових коштів обґрунтовано покликанням на частину 4 статті 231 Господарського кодексу України (санкції передбачені договором), а не на частину 2 статті 231 Господарського кодексу України як у справах № 916/1199/25, 916/270/25. Крім того, скаржник стверджує, що справу № 916/270/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду лише для відступу від висновків, викладених у справі № 916/1199/25, шляхом формування правової позиції щодо неефективності обраного прокурором способу захисту в подібній категорії справ про визнання недійсною додаткової угоди до договору щодо продовження строку його дії через відтермінування виконання робіт, котрі вже виконані та оплачені на момент звернення з позовом, а договором сторони не передбачили відповідальності підрядника за прострочення виконання зобов`язання. Однак, як зазначає заступник керівника Одеської обласної прокуратури, у справі № 916/2264/25, що розглядається, договором передбачена відповідальність постачальника за несвоєчасну поставку товару, а саме: за прострочення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (пункт 7.7 договору поставки від 09.10.2023 № 167). Водночас скаржник із покликанням на постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 25.06.2019 у справі № 913/308/1812, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 01.06.2020 у справі № 913/368/19, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 19.08.2020 у справі № 925/47/19, від 09.09.2020 у справі № 921/524/18, від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24 зазначає про сталість практики Верховного Суду в питанні щодо визнання недійсними додаткових угод до договору, якими незаконно продовжено строк виконання робіт / постачання товарів. Проте, на думку скаржника, апеляційний господарський суд, зупинивши апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі № 916/2264/25, помилково наведеного не врахував. З урахуванням наведеного, на думку заступника керівника Одеської обласної прокуратури, апеляційний господарський суд формально вирішив питання про зупинення апеляційного провадження в цій справі. Таке зупинення апеляційного провадження в цій справі, за доводами скаржника, перешкоджає подальшому провадженню у справі та порушує право Прокурора на розумні строки розгляду справи. 4.10. Верховний Суд, розглянувши доводи скаржника, встановив, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 11.02.2026 передав справу № 916/270/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі № 916/1199/25. 4.11. Предметом позову у справі № 916/270/25 є вимоги заступника керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський асфальтобетонний завод" про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення штрафних санкцій. 4.12. Справу № 916/270/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі № 916/1199/25. 4.13. Передаючи справу № 916/270/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Верховний Суд в ухвалі від 11.02.2026, зокрема, зазначив, що Верховний Суд уже переглядав у касаційному порядку судові рішення в подібних правовідносинах. Так, у справі № 916/1199/25 про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення штрафних санкцій між тими самими сторонами, що й у справі №916/270/25, суд апеляційної інстанції також відмовив у позові з підстав обрання неефективного способу захисту, оскільки задоволення позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди не здатне поновити будь-які права ради та спричинить лише правову невизначеність сторін договору у спірних правовідносинах. При цьому суд установив, що укладений договір не є державним контрактом, сторони в договорі не узгодили жодних штрафних санкцій за порушення підрядником строку виконання зобов`язань та не укладали будь-яких додаткових угод до договору щодо забезпечення виконання зобов`язань. Тому, зважаючи на положення статті 231 Господарського кодексу України, будь-які підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення з нього на користь селищної ради штрафних санкцій, у цьому випадку відсутні. Проте постановою від 15.01.2026 Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та передав справу № 916/1199/25 на новий розгляд з тих підстав, що такі висновки щодо обрання прокурором неефективного способу захисту порушених прав є необґрунтованими. Верховний Суд також зауважив, що визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України. Задля дотримання принципу правової визначеності та з метою формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі № 916/1199/25, шляхом викладення правової позиції щодо неефективності обраного прокурором способу захисту в подібній категорії справ про визнання недійсною додаткової угоди до договору щодо продовження строку його дії через відтермінування виконання робіт, котрі вже виконані та оплачені на момент звернення з позовом, а договором сторони не передбачили відповідальності підрядника за прострочення виконання зобов`язання. 4.14. При цьому апеляційний господарський суд установив, що ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2026 справу № 916/270/25 прийнято до провадження. 4.15. Однак, як стверджує скаржник, справу № 916/270/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду лише для відступу від висновків, викладених у справі № 916/1199/25, шляхом формування правової позиції щодо неефективності обраного прокурором способу захисту в подібній категорії справ про визнання недійсною додаткової угоди до договору щодо продовження строку його дії через відтермінування виконання робіт, котрі вже виконані та оплачені на момент звернення з позовом, а договором сторони не передбачили відповідальності підрядника за прострочення виконання зобов`язання. Однак, як зазначає заступник керівника Одеської обласної прокуратури, у справі № 916/2264/25, що розглядається, договором передбачена відповідальність постачальника за несвоєчасну поставку товару, а саме: за прострочення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (пункт 7.7 договору поставки від 09.10.2023 № 167). 4.16. Разом із тим, ураховуючи підстави передачі справи № 927/994/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу № 916/270/25 для вирішення правового питання, яке частково збігається з питанням, що підлягає з`ясуванню під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в цій справі, зокрема, щодо ефективності / неефективності обраного Прокурором способу захисту у вигляді визнання недійсною додаткової угоди до договору про публічну закупівлю на підставі пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою продовжено строк дії такого договору через відтермінування виконання робіт, що вже виконані та оплачені на момент звернення з позовом. 4.17. При цьому колегія суддів установила, що ухвалами Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 908/2571/24, від 04.03.2026 у справі № 915/276/25, від 19.05.2026 у справі № 904/1662/25 зупинено касаційне провадження в цих справах до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/270/25. Водночас у справах № 908/2571/24, № 915/276/25, № 904/1662/25 договорами передбачена відповідальність підрядника за прострочення виконання зобов`язання. Тому колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що правовідносини у справах № 916/2264/25, № 916/270/25 є подібними. 4.18. Наведеним спростовуються доводи скаржника про неподібність правовідносин у справах № 916/2264/25, № 916/270/25 та його покликання на висновки Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, викладені в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 та постановах від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц. 4.19. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 916/270/25 може мати суттєве значення для з`ясування для вирішення питання ефективності / неефективності обраного Прокурором способу захисту в цій справі. 4.20. Твердження заступника керівника Одеської обласної прокуратури про сталість практики Верховного Суду в питанні щодо визнання недійсними додаткових угод до договору, якими продовжено строк виконання робіт / постачання товарів, і його покликання на постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 25.06.2019 у справі № 913/308/1812, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 01.06.2020 у справі № 913/368/19, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 19.08.2020 у справі № 925/47/19, від 09.09.2020 у справі № 921/524/18, від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24 фактично стосуються вирішення справи по суті позовних вимог, а тому не можуть бути предметом розгляду в суді касаційної інстанції під час перегляду ухвали апеляційного господарського суду про зупинення апеляційного провадження. 4.21. За таких обставин Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи заступника керівника Одеської обласної прокуратури про те, що апеляційний господарський суд формально вирішив питання про зупинення апеляційного провадження в цій справі і таке зупинення апеляційного провадження порушує право Прокурора на розумні строки розгляду справи. 4.22. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про наявність у цьому випадку правових підстав для зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі № 916/2264/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/270/25. 4.23. Відтак доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України за встановлених у цій справі фактичних обставин не підтвердилися. 4.24 Процесуальні дії апеляційного господарського суду відповідають вимогам процесуального законодавства, а скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, не довів порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали. 4.25. Отже, колегія суддів зазначає, що за результатами перегляду ухвали апеляційного господарського суду в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судом апеляційної інстанції, із правильним застосуванням норм процесуального права. Підстав для скасування чи зміни ухвали, що оскаржується, Верховний Суд не встановив.

5. Висновки Верховного Суду 5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 5.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. 5.3. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 5.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 5.5. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

6. Судові витрати Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі № 916/2264/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуюча Н. О. Багай Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак