Постанова КГС ВС № 915/666/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року м. Київ cправа № 915/666/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Миколаївської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 (колегія суддів: Савицький Я. Ф. - головуючий, Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2025 (суддя Семенчук Н. О.) у справі за скаргою Миколаївської міської ради на дії та постанову державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (змінено назву на Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) Гаїбова Руслана Ельшановича у справі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави до: 1) Миколаївської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) Громадської організації "Громадська ініціатива "Місто Сонця", про визнання незаконним та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи, які передували ухваленню оскаржуваних судових рішень 1.1. У травні 2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави з позовом до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон" (далі - ТОВ "Кордон"), у якому просив: - визнати незаконними та скасувати пункти 18, 18.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 № 46/46, яким надано в оренду ТОВ "Кордон" земельну ділянку загальною площею 500 м2 із кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону; - визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2018 № 41/29 про продовження ТОВ "Кордон" на 3 роки строку оренди земельної ділянки площею 500 м2 із кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві; - визнати недійсним укладений 24.06.2015 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Кордон" договір оренди землі № 10912 із змінами та доповненнями; - зобов`язати ТОВ "Кордон" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 500 м2 із кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві в придатному для використання стані шляхом демонтажу паркану. 1.2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2021 у справі № 915/666/20 відмовлено в задоволенні позову Прокурора. 1.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 915/666/20 рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2021 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов Прокурора задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункти 18, 18.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 № 46/46. Визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2018 № 41/29. Визнано недійсним укладений 24.06.2015 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Кордон" договір оренди землі № 10912. Зобов`язано ТОВ "Кордон" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 500 м2 із кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві в придатному для використання стані шляхом демонтажу паркану. 1.4. Миколаївська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області із скаргою б/н та без дати (від 13.11.2025 вх. № 15987/25) на дії та постанову заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбова Руслана Ельшановича (далі - державний виконавець Відділу ДВС), в якій просила суд: - визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу ДВС щодо винесення 22.10.2025 у виконавчому провадженні № 66953783 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу; - визнати незаконною та скасувати постанову, винесену 22.10.2025 у виконавчому провадженні № 66953783 державного виконавця Відділу ДВС, про повернення виконавчого документа стягувачу; - зобов`язати державного виконавця Відділу ДВС в повному обсязі вчинити дії, спрямовані на виконання наказу Господарського суду Миколаївської області, виданого на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 915/666/20, у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". 1.5. Обґрунтовуючи зазначену скаргу, Миколаївська міська рада посилалася на те, що 28.09.2021 Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ ДВС) відкрив виконавче провадження № 66953783 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021, виданого на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 915/666/20, про зобов`язання ТОВ "Кордон" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 500 м2 із кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві в придатному для використання стані шляхом демонтажу паркану. Під час примусового виконання стягувач, розглянувши вимогу державного виконавця від 28.02.2025 № 25268 про здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження № 6953783, здійснив авансування витрат виконавчого провадження № 66953783 в сумі 4515 грн. Надалі, як зазначала Миколаївська міська рада, листом від 12.08.2025 вх. № 103970 державний виконавець Відділу ДВС повідомив стягувача про необхідність здійснення додаткового авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій у сумі 402 248,93 грн. Як зазначала Миколаївська міська рада, листом від 09.09.2025 за вих. № 23620/02.02.01-40/02/012/25 стягувач поінформував державного виконавця про неможливість здійснити авансування витрат із виконавчого провадження № 66953783 в сумі 402 248,93 грн. Проте державний виконавець Відділу ДВС листами від 23.09.2025 вх. № 132442 та від 20.10.2025 вх. № 145657 повторно звернувся до стягувача щодо здійснення авансування витрат, необхідних для подальшого виконання судового рішення. Надалі, 22.10.2025 державний виконавець Відділу ДВС виніс постанову у виконавчому провадженні № 66953783 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Миколаївська міська рада зазначала, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, тому державний виконавець Відділу ДВС діяв із порушенням вказаного Закону та прийняв неправомірне рішення про повернення виконавчого документа стягувачу.

2. Короткий зміст судових рішень 2.1. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2025, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 915/666/20, відмовлено в задоволенні скарги Миколаївської міської ради б/н та без дати (вх. № 15987/25 від 13.11.2025) на дії та постанову державного виконавця Відділу ДВС. 2.2. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні скарги Миколаївської міської ради, виходив із того, що Відділ ДВС двічі повідомляв Миколаївську міську раду про неотримання авансування витрат виконавчого провадження на виконання вимог державного виконавця Відділу ДВС від 12.08.2025 № 203970 (листи від 29.09.2025 № 132442 та від 20.10.2025 № 145657). Суд першої інстанції також зазначив, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" в разі якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. Відтак суд дійшов висновку, що винесена державним виконавцем Відділу ДВС 22.10.2025 постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", за умови неодноразового попередження стягувача, відповідає вимогам законодавства, тому підстави для її скасування відсутні. При цьому суд першої інстанції зазначив, що посилання скаржника на відсутність у Миколаївської міської ради коштів для сплати авансування витрат виконавчого провадження не свідчить про неправомірність дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу та не може бути підставою для скасування спірної постанови. 2.3. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду, виходив із того, що Миколаївська міська рада не довела, які дії у виконавчому проваджені № 66953783 вчинено державним виконавцем Відділу ДВС із порушенням положень Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, та приписів наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження".

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї 3.1. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, Миколаївська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2025 у справі № 915/666/20, ухвалити нове рішення про задоволення скарги Миколаївської міської ради на дії та постанову державного виконавця Відділу ДВС. 3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, Миколаївська міська рада зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на те, що виконання судового рішення в цьому випадку має бути проведене за рахунок боржника. Тому, на думку Миколаївської міської ради, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного та необґрунтованого висновку про правомірність вимоги державного виконавця Відділу ДВС щодо додаткового авансування витрат виконавчого провадження Миколаївською міською радою. При цьому, як зазначає скаржник, суди не перевірили дотримання державним виконавцем Відділу ДВС встановленого законом порядку визначення та обґрунтування джерел фінансування таких витрат, а також не з`ясували питання щодо можливості їх фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України. Миколаївська міська рада також посилається на неправильне застосування судами висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 (справа № 3-368/2018(5259/18), а також на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.09.2019 у справі № 638/9278/16-ц, від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14, від 25.09.2020 у справі № 924/315/17 (щодо обов`язковості виконання судового рішення та неприпустимості безпідставного повернення наказу стягувачу). 3.3. Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Миколаївської міської ради. Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зазначає про дотримання державним виконавцем вимог наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження". Тому, на думку заявника, твердження Миколаївської міської ради про те, що судове рішення мало би виконуватися в цьому випадку виключно за кошти боржника є необґрунтованими. Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України також у відзиві повідомляє, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 27.05.2025 № 1461/5 змінено підпорядкування Відділу ДВС, тому змінено назву Відділу ДВС - на Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. 3.4. Миколаївська міська рада 03.06.2026 звернулася до Верховного Суду з клопотанням про долучення доказів, в якому просить долучити до матеріалів справи № 915/666/20 постанову Верховного Суду від 26.05.2026 у справі № 915/114/20. 3.5. Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 05.06.2026 звернувся до Верховного Суду з клопотанням про долучення доказів, в якому просить долучити до матеріалів справи № 915/666/20 постанову Верховного Суду від 06.04.2026 у справі № 915/2357/19. 3.6. Розглянувши наведені клопотання Миколаївської міської ради та Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно зі статтею 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Тому Верховний Суд має безперешкодний доступ до судових рішень, зокрема, постанов Верховного Суду, та зобов`язаний ураховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, з урахуванням спірних правовідносин. Оскільки постанова Верховного Суду від 06.04.2026 у справі № 915/2357/19 та постанова від 06.04.2026 у справі № 915/2357/19 не є доказами в розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України, тому Верховний Суд долучає надані учасниками справи постанови до матеріалів справи.

4. Обставини, встановлені судами 4.1. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 915/666/20, зокрема, зобов`язано ТОВ "Кордон" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 500 м2 із кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві в придатному для використання стані шляхом демонтажу паркану. Ця постанова набрала законної сили 11.08.2021. 4.2. 31.08.2021 на виконання цієї постанови Господарський суд Миколаївської області видав Миколаївській міській раді як стягувачу наказ. 4.3. 28.09.2021 державний виконавець Відділу ДВС відкрив виконавче провадження № 66953783 з примусового виконання зазначеного виконавчого документа. 4.4. Суд першої інстанції встановив, що згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження в межах виконавчого провадження № 66953783 державний виконавець Відділу ДВС ухвалив такі постанови: 28.09.2021 - постанова про відкриття виконавчого провадження; 28.09.2021 - постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором); 28.09.2021 - постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; 28.09.2021 - постанова про стягнення виконавчого збору; 13.10.2021 - постанова про накладення штрафу; 29.10.2021 - постанова про накладення штрафу; 09.12.2021 - постанова про арешт майна боржника; 19.07.2022 - постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних, 22.07.2025 - постанова про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні; 22.10.2025 - постанова про повернення виконавчого документа стягувачу; 22.10.2025 - постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; 22.10.2025 - постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; 22.10.2025 - постанова про стягнення виконавчого збору. 4.5. Крім того, суди попередніх інстанцій установили, що державний виконавець Відділу ДВС також проводив такі виконавчі дії: складав документи (запити, супровідні листи, заяви), направляв вимоги стягувачу та боржнику в межах виконавчого провадження № 66953783. 4.6. При цьому, як установили суди, 15.11.2021 державний виконавець Відділу ДВС направив Миколаївській міській раді вимогу про надання у строк до 25.11.2021 інформації щодо установ, організацій, які уповноважені здійснювати демонтаж споруд на території Інгульського району та які можуть підрахувати вартість таких робіт. У зв`язку з відсутністю у державного виконавця можливості самостійно здійснювати демонтаж споруди, державний виконавець Відділу ДВС висунув вимогу щодо надання інформації про наявність у Миколаївської міської ради коштів для фінансування робіт, пов`язаних із демонтажем бетонної огорожі на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві. 4.7. 09.12.2021 державний виконавець Відділу ДВС направив Миколаївській міській раді вимогу про надання у строк до 22.12.2021 інформації щодо установ, організацій, які уповноважені здійснювати демонтаж споруд на території Інгульського району та які можуть підрахувати вартість таких робіт. Крім того, у зв`язку з відсутністю у державного виконавця можливості самостійно здійснювати демонтаж споруди, державний виконавець Відділу ДВС висунув вимогу щодо надання інформації про наявність у Миколаївської міської ради коштів для фінансування робіт, пов`язаних із демонтажем бетонної огорожі на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві. 4.8. Листом від 20.11.2021 № 8898/02.02.011-40/02.06/14/21 Миколаївська міська рада повідомила Відділ ДВС про те, що для надання запитуваної інформації Миколаївська міська рада направила запити до виконавчих органів Миколаївської міської ради, та зазначила, що інформація буде надана до Відділу ДВС після отримання відповідей на вказані запити. 4.9. Листом від 17.12.2021 № 9500/02.02.011-40/02.06/14/21 та листом від 20.12.2021 № 9553/02.02.011-40/02.06/14/21 Миколаївська міська рада повідомила Відділ ДВС про те, що демонтаж паркану має здійснюватися боржником власними силами та за власний рахунок. Миколаївська міська рада також зазначила, що згідно з рішенням Миколаївської міської ради про бюджет Миколаївської міської територіальної громади на 2021 рік кошти на демонтаж огорож та звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок відсутні. Водночас, із метою визначення можливості авансування виконавчих дій, Миколаївська міська рада просила надати попередній розрахунок вартості демонтажу паркану на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві із зазначенням орієнтовного переліку необхідних витрат. 4.10. 31.03.2023 державний виконавець Відділу ДВС направив Миколаївській міській раді вимогу про надання інформації щодо установ, організацій, які уповноважені здійснювати демонтаж споруд на території Інгульського району та можуть розрахувати вартість таких робіт, а також просив надати інформацію про наявність у Миколаївської міської ради коштів для фінансування робіт, пов`язаних із демонтажем огорожі на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві. 4.11. 31.03.2023 державний виконавець Відділу ДВС направив Інгульській районній у місті Миколаєві територіальній виборчій комісії Миколаївської району Миколаївської області вимогу про надання інформації щодо установ, організацій, які уповноважені здійснювати демонтаж споруд на території Інгульського району та можуть розрахувати вартість таких робіт. 4.12. 13.04.2023 та 14.08.2023 державний виконавець Відділу ДВС направив запити до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОГРАФ-Н", Фізичної особи - підприємця Нуждовова П. А., Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний проектний інститут міста Миколаєва", Товариства з обмеженою відповідальністю "АРХ ДИЗАЙН" щодо можливості складення кошторису на проведення робіт із демонтажу паркану на земельній ділянці площею 500 м2 із кадастровим номером 4810136900:018:0011 на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві. 4.13. Листом від 29.08.2023 № 98/8-23 Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОГРАФ-Н" повідомило Відділ ДВС про відсутність можливості скласти кошторис робіт. 4.14. 11.09.2023 державний виконавець Відділу ДВС направив запити за вих. № 80515 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний проектний інститут міста Миколаєва", Товариства з обмеженою відповідальністю "АРХ ДИЗАЙН", Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОГРАФ-Н", Фізичної особи - підприємця Нуждовова П. А., Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "БК БУД МЕХАНИЗАЦИЯ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІЛЬ-БУД", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВАКО", Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг", Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради з проханням надати інформацію про вартість робіт із демонтажу паркану навколо земельної ділянки площею 500 м2 із кадастровим номером 4810136900:018:0011 на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві. 4.15. Листом від 19.09.2023 № 157/34-01/23 Комунальне підприємство "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг" повідомило Відділ ДВС про неможливість надати інформацію щодо вартості робіт із демонтажу паркану. 4.16. Листом від 12.10.2023 Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області повідомило Відділ ДВС про неможливість надати інформацію щодо вартості робіт із демонтажу паркану. 4.17. 21.11.2023 державний виконавець Відділу ДВС направив запити за вих. №116947 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВОБЛПРОЕКТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АБК"АРХСІТІ", Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОІНТЕРМ", Фізичної особи - підприємця Вороніної О. П., Приватного підприємства "ЛІЛ-БУД", Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОГРАФ-ПРОЕКТ" із проханням надати інформацію про вартість робіт із демонтажу паркану навколо земельної ділянки площею 500 м2 із кадастровим номером 4810136900:018:0011 на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві. 4.18. Листом від 01.12.2023 № 37 Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКОІНТЕРМ" повідомило Відділ ДВС про неможливість надати інформацію щодо вартості робіт із демонтажу паркану. 4.19. Листом від 08.02.2024 № 700/02.02.01-22/02.06/14/24 Миколаївська міська рада повідомила Відділ ДВС про відсутність у Миколаївської міської ради відомостей щодо переліку установ, організацій, які уповноважені здійснювати демонтаж споруд на території Інгульського району та можуть розрахувати вартість таких робіт. Крім того, Миколаївська міська рада повідомила Відділ ДВС про можливість здійснювати авансування витрат виконавчих проваджень у межах бюджетних асигнувань із урахуванням принципу черговості та запропонувала надати їй попередній розрахунок вартості демонтажу об`єкта для його розгляду та вирішення питання щодо авансування витрат зазначеного виконавчого провадження. Крім того, в цьому листі Миколаївська міська рада додатково повідомила, що, за інформацією Відділу ДВС, на території міста Миколаєва роботи з демонтажу проводяться, зокрема, Комунальним підприємством "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг", Товариством з додатковою відповідальністю "Спецбуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Евако", Фізичною особою - підприємцем Івановою Н. В. та іншими. 4.20. 23.02.2024 державний виконавець Відділу ДВС направив запити за вих. № 36960 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВАКО", Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг", Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд", Фізичної особи - підприємця Іванової Н. В. про надання інформації щодо можливості складення кошторису на проведення робіт із демонтажу паркану на земельній ділянці площею 500 м2 із кадастровим номером 4810136900:018:0011 на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві. 4.21. Листом від 04.03.2024 №182/34-04/34/14/24 Комунальне підприємство "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг" повідомило Відділ ДВС про неможливість надати інформацію про вартість робіт із демонтажу паркану. 4.22. 02.05.2024 державний виконавець Відділу ДВС направив запит до Приватного акціонерного товариства "Інпроектсервіс" про надання інформації щодо можливості складення кошторису на проведення робіт із демонтажу паркану на земельній ділянці площею 500 м2 із кадастровим номером 4810136900:018:0011 на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві. 4.23. Листом № 41-16/23 від 14.05.2024 Приватне акціонерне товариство "Інпроектсервіс" повідомило Відділ ДВС про те, що підприємство не займається такими видами робіт. 4.24. 05.07.2024 державний виконавець Відділу ДВС направив запит № 108394 до Фізичної особи - підприємця Білого М. В. про надання інформації щодо можливості складення кошторису на проведення робіт із демонтажу паркану на земельній ділянці площею 500 м2 із кадастровим номером 4810136900:018:0011 на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві. 4.25. 02.08.2024 державний виконавець Відділу ДВС направив запит № 08140 до Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради про надання інформації щодо вартості робіт із демонтажу паркану на платній основі навколо земельної ділянки площею 500 м2 із кадастровим номером 4810136900:018:0011 на вул. Будівельників 7-А у місті Миколаєві. 4.26. 08.08.2024 Відділ ДВС направив до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подання про знесення споруди з проханням надати інформацію щодо вартості зазначених послуг - демонтажу паркану на земельній ділянці площею 500 м2 із кадастровим номером 4810136900:018:0011 на вул. Будівельників, 7-А у місті Миколаєві. 4.27. Листом від 09.08.2024 Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради повідомив Відділ ДВС про те, що питаннями, порушеними в запиті, департамент не займається. 4.28. Листом від 10.02.2025 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомило Відділ ДВС, що за результатами отриманих комерційних пропозицій щодо розрахунку орієнтованої вартості послуг із обстеження об`єкта та виготовлення кошторисної документації найнижчою за ціною є пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю "УКСИБСТРОЙ", яка складає 4515,00 грн. 4.29. 28.02.2025 державний виконавець Відділу ДВС направив Виконавчому комітету Миколаївської міської ради вимогу за вих. № 25268 щодо проведення у строк до 24.03.2025 додаткового авансування витрат з виконавчого провадження в сумі 4515,00 грн. 4.30. Листом від 21.03.2025 № 7096/02.02.01-40/02/012/25 "Про розгляд вимоги про здійснення авансування витрат виконавчого провадження" Миколаївська міська рада повідомила Відділ ДВС про проведення авансування витрат з виконавчого провадження в сумі 4515,00 грн. 4.31. Згідно з договором від 10.07.2025 № Д-2025/9, укладеним між Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) як замовником та Фізичною особою - підприємцем Антоновим С. О. як виконавцем, виконавець зобов`язався надати послуги з обстеження об`єкта для складення кошторисного розрахунку подальшого демонтажу паркану за адресою: вул. Будівельників, 7-А, місто Миколаїв. 4.32. 22.07.2025 державний виконавець Відділу ДВС виніс постанову про призначення суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, згідно з якою залучив Фізичну особу - підприємця Антонова С. О. (який діє на підставі договору № Д-2025/9 від 10.07.2025) та зобов`язав його надати послуги з обстеження об`єкта й складення кошторисного розрахунку для подальшого демонтажу паркану за адресою: вул. Будівельників, 7-А, місто Миколаїв. 4.33. Фізична особа - підприємець Антонов С. О. на виконання умов договору від 10.07.2025 № Д-2025/09 провів обстеження об`єкта, який підлягає знесенню, та надав проектно-кошторисну документацію, згідно з якою зведений кошторисний розрахунок складає 402 248,93 грн. 4.34. 12.08.2025 державний виконавець Відділу ДВС направив Виконавчому комітету Миколаївської міської ради вимогу за вих. № 203970 щодо проведення у строк до 08.09.2025 додаткового авансування витрат виконавчого провадження в сумі 402 248,93 грн відповідно до проектно-кошторисної документації. У цьому документі стягувачу було роз`яснено зміст частини 1 статті 43 Закону України "Про виконавче провадження", а також попереджено, що в разі невиконання вимоги державного виконавця у встановлений строк виконавчий документ буде повернуто стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". 4.35. Листом від 21.08.2025 № 21956/02.02.01-40/02/14/25 "Про добровільне виконання судового рішення" Миколаївська міська рада звернулася до ТОВ "Кордон" та просила боржника у строк до 02.09.2025 поінформувати стягувача про наявність або відсутність наміру самостійно виконати судове рішення у справі № 915/666/20. 4.36. Листом від 09.09.2025 № 23620/02.02.01-40/02/012/25 "Про розгляд вимоги про здійснення авансування витрат виконавчого провадження" Миколаївська міська рада повідомила Відділ ДВС про те, що вона позбавлена можливості авансувати витрати у виконавчому провадженні № 66953783. Миколаївська міська рада також зазначила, що за інформацією відділу бухгалтерського обліку Миколаївської міської ради на реалізацію заходів щодо забезпечення виконання Програми економічного і соціального розвитку м. Миколаєва на 2024- 2026 роки з метою авансування витрат у виконавчому провадженні на 2025 рік заплановано 380 000,00 грн (залишок коштів на поточну дату відсутній, до кінця року з урахуванням помісячних лімітів - 91 183,42 грн). Крім того, Миколаївська міська рада зазначила, що перерозподіл (збільшення) зазначених видатків у поточному бюджетному році не планується. 4.37. Листом від 29.09.2025 № 132442 Відділ ДВС поінформував Миколаївську міську раду про відсутність авансування витрат виконавчого провадження та роз`яснив, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" в разі якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. 4.38. Листом від 02.10.2025 № 25853/02.02.01-40/02/012/25 "Про надання інформації" Миколаївська міська рада повідомила Відділ ДВС про неможливість здійснення стягувачем авансування витрат виконавчого провадженні № 66953783. 4.39. Листом від 20.10.2025 № 145657 Відділ ДВС повторно повідомив Миколаївську міську раду про відсутність авансування витрат виконавчого провадження та роз`яснив, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" в разі якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. 4.40. Листом від 06.11.2025 № 29102/02.02.01-40/02/012/25 "Про надання інформації" Миколаївська міська рада повідомила Відділ ДВС про неможливість здійснення стягувачем авансування витрат виконавчого провадженні № 66953783. 4.41. Суди попередніх інстанцій установили, що державний виконавець Відділу ДВС 22.10.2025 виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. У цій постанові зазначено, що під час виконавчого провадження Миколаївській міській раді було направлено вимогу від 12.08.2025 № 103970. У постанові також зазначено, що на виконання умов договору від 10.07.2025 № Д-2025/10 проведено обстеження об`єкта для подальшого демонтажу за адресою: вул. Будівельників, 7-А, місто Миколаїв та надано проектно-кошторисну документацію, згідно з якою загальна вартість робіт зі знесення об`єкта становить 402 248,93 грн; у зв`язку із цим стягувача зобов`язано у строк до 08.09.2025 здійснити додаткове авансування витрат виконавчою провадження в сумі 402 248,93 грн відповідно до проектно-кошторисної документації. У постанові також зазначено про попередження стягувача - Миколаївської міської ради про те, що в разі невиконання вимоги державного виконавця у встановлений строк, виконавчий документ буде повернуто відповідно до пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Оскільки станом на 22.10.2025 авансування витрат здійснено стягувачем не було, що унеможливлює продовження виконавчих дій, було вирішено повернути виконавчий документ (наказ Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 у справі № 915/666/20) стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". 4.42. Ураховуючи наведені обставини та зазначаючи, що постановою державного виконавця Відділу ДВС від 22.10.2025 про повернення виконавчого документа стягувачу порушено права Миколаївської міської ради, Миколаївська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області із скаргою на дії та на постанову державного виконавця Відділу ДВС від 22.10.2025 у виконавчому провадженні № 66953783. 5.

Позиція Верховного Суду 5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. 5.2. За змістом частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 5.3. Переглянувши оскаржуване судове рішення, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та відзиві, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке. 5.4. Предметом касаційного оскарження є судові рішення про відмову в задоволенні скарги Миколаївської міської ради на дії та на постанову державного виконавця Відділу ДВС про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". 5.5. Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. 5.6. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина 1 Господарського процесуального кодексу України). 5.7. Відповідно до статей 326, 327 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. 5.8. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 5.9. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 5.10. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження". 5.11. За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. 5.12. За змістом частини 1 статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" до учасників виконавчого провадження належить, зокрема, виконавець. 5.13. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. 5.14. Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (пункти 1, 3 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"). 5.15. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". 5.16. Статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано повернення виконавчого документа стягувачу. 5.17. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа. 5.18. Отже, нездійснення стягувачем додаткового авансування витрат виконавчого провадження, попри відповідні вимоги та попередження виконавця, згідно з наведеними імперативними приписами пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" є безумовною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. Близький за змістом висновок викладений у постанові від 23.01.2020 у справі № 639/7347/17. 5.19. Згідно із частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. 5.20. Відповідно до положень статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. 5.21. За результатами розгляду скарги Миколаївської міської ради на дії та постанову державного виконавця Відділу ДВС від 22.10.2025 у виконавчому провадженні № 66953783 про повернення виконавчого документа стягувачу суди попередніх інстанцій ухвалили рішення про відмову в її задоволенні. Зокрема, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що винесена державним виконавцем Відділу ДВС 22.10.2025 постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", за умови неодноразового попередження стягувача, відповідає вимогам законодавства, тому підстави для її скасування відсутні. 5.22. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, Миколаївська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2025 у справі № 915/666/20. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, Миколаївська міська рада зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на те, що виконання судового рішення в цьому випадку має бути проведене за рахунок боржника. Тому, на думку Миколаївської міської ради, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного та необґрунтованого висновку про правомірність вимоги державного виконавця щодо додаткового авансування витрат виконавчого провадження Миколаївською міською радою. При цьому, як зазначає скаржник, суди не перевірили дотримання державним виконавцем встановленого законом порядку визначення та обґрунтування джерел фінансування таких витрат, а також не з`ясували питання щодо можливості їх фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України. Миколаївська міська рада також посилається на неправильне застосування судами висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 (справа №3-368/2018(5259/18), а також на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.09.2019 у справі № 638/9278/16-ц, від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14, від 25.09.2020 у справі № 924/315/17 (щодо обов`язковості виконання судового рішення та неприпустимості безпідставного повернення наказу стягувачу). 5.23. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що при відкритті виконавчого провадження № 66953783 (постанова державного виконавця від 28.09.2021) державний виконавець Відділу ДВС повідомив ТОВ "Кордон" (боржника) про необхідність виконання рішення суду (шляхом демонтажу паркану) протягом 10 робочих днів. Проте, як установили суди, відповідно до акта державного виконавця Відділу ДВС 13.10.2021 зазначену вимогу боржник не виконав. Тому державний виконавець Відділу ДВС виніс постанови від 13.10.2021 та від 29.10.2021, якими наклав на боржника штрафи в розмірі 5 100,00 грн та 10 200,00 грн відповідно. Державний виконавець Відділу ДВС також направив до Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області повідомлення від 08.12.2021 № 102052 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України. 5.24. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1- 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. 5.25. За усталеними висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25.09.2020 у справі № 924/315/17, від 14.04.2021 у справі № 641/1933/19, від 22.12.2021 у справі № 761/26280/17, відповідно до частин 1- 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, зумовлює надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішення суду. 5.26. Отже, як правильно виснували суди попередніх інстанцій у цій справі, державний виконавець Відділу ДВС в межах виконавчого провадження № 66953783 вчинив необхідні дії, передбачені статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: наклав на боржника штраф за невиконання рішення без поважних причин та надіслав органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. 5.27. Крім того, у справі, що розглядається, суди зазначили, що в цьому випадку судове рішення у справі може бути виконане без участі боржника, оскільки судове рішення не є нерозривно пов`язаним із особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання. 5.28. Відтак суди встановили, що державний виконавець Відділу ДВС з метою вжиття заходів примусового виконання рішення, передбачених законом, направив до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подання про знесення об`єкта. 5.29. Отже, безпідставними є твердження скаржника про те, що суди не звернули увагу на невжиття державним виконавцем Відділу ДВС усіх заходів примусового виконання рішення про знесення об`єкта, передбачених законом, у тому числі направлення державним виконавцем Відділу ДВС подання про знесення об`єкта до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). 5.30. Колегія суддів зазначає, що пунктом 20 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача. 5.31. Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про виконавче провадження" в разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб`єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов`язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов`язаний додатково здійснити авансування таких витрат. 5.32. Отже, авансування витрат виконавчого провадження є не правом, а обов`язком стягувача. Відтак додаткові витрати, необхідні для забезпечення проведення виконавчих дій, можуть бути здійснені виконавцем виключно за умови їх попереднього авансування стягувачем. Відсутність відповідного авансування витрат із боку стягувача унеможливлює фінансування необхідних заходів виконавчого провадження, що, своює чергою, позбавляє державного виконавця можливості здійснювати передбачені законом виконавчі дії (в цьому випадку - заходи з приведення земельної ділянки у придатний до використання стан шляхом демонтажу об`єкта незавершеного будівництва без участі боржника). Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2026 у справі № 915/2357/19. 5.33. У справі, яка розглядається, за встановленими обставинами, державний виконавець Відділу ДВС неодноразово направляв стягувачу (Миколаївській міській раді) вимоги щодо проведення додаткового авансування витрат виконавчого провадження відповідно до проектно-кошторисної документації. Як зазначили суди попередніх інстанцій, за результатами вжиття державним виконавцем Відділу ДВС заходів у виконавчому провадженні було визначено розмір витрат на залучення до проведення виконавчих дій суб`єктів господарювання на платній основі (загальна вартість робіт щодо знесення об`єкта склала 402 248,93 грн). При цьому апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що авансування витрат виконавчого провадження в сумі 402 248,93 грн пов`язане з організацією та проведенням виконавчих дій, а саме: демонтажем паркану на земельній ділянці площею 500 м2 із кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 за адресою: вул. Будівельників, 7-А, місто Миколаїв. Призначення відповідних коштів, за висновком суду апеляційної інстанції, - це авансування ще непонесених у виконавчому провадженні витрат. Як зазначив суд апеляційної інстанції, в разі якщо сплачених коштів авансового внеску не вистачає для покриття витрат виконавчого провадження, то в окремих випадках стягувач повинен додатково здійснити авансування цих витрат. Як зазначили суди попередніх інстанцій, стягувач зазначав про неможливість здійснити авансування цих витрат у виконавчому провадженні № 66953783 (листи від 09.09.2025 №23620/02.02.01-40/02/012/25, від 02.10.2025 №25853/02.02.01-40/02/012/25) через відсутність у нього коштів. 5.34. Оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачених статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа, то, за встановлених у цій справі обставин, нездійснення стягувачем додаткового авансування витрат виконавчого провадження є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. 5.35. Тому безпідставними є доводи скаржника про неправильне застосування судами приписів Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, необґрунтованими є доводи скаржника про те, що суди не перевірили дотримання державним виконавцем Відділу ДВС установлених законом підстав для прийняття рішення про повернення виконавчого документа скаржнику. 5.36. З урахуванням наведеного суди дійшли правильного висновку про те, що Миколаївська міська рада не довела того, що державний виконавець Відділу ДВС у виконавчому проваджені № 66953783 повернув виконавчий документ скаржнику з порушеннями положень Закону України "Про виконавче провадження". 5.37. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до частини 1 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Згідно із частинами 2 та 3 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини 1 цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. 5.38. Отже, наведена норма містить вичерпний перелік джерел надходження коштів виконавчого провадження. Тому за рахунок зазначених коштів забезпечується фінансування витрат виконавця, пов`язаних із здійсненням заходів примусового виконання судових рішень. 5.39. Водночас за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюються виключно витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби, тобто ті витрати, які безпосередньо стосуються забезпечення функціонування цього державного органу як структурної складової системи органів юстиції у складі Міністерства юстиції України (зокрема, на утримання апарату цього органу, закупівлю оргтехніки, витратних матеріалів, оренду приміщень, сплату комунальних послуг тощо). Про це свідчить щорічно затверджувана структура видатків Державного бюджету України на Міністерство юстиції України (КПКВК 3600000), визначена, наприклад, Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік". Відповідно до неї окрема бюджетна програма фінансування передбачена лише для здійснення платежів на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України (КПКВК 3601170). Аналогічна бюджетна програма фінансування виконання органами державної виконавчої служби рішень національних судів України зазначеним Законом не передбачена. Отже, приписи статті 43 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють обов`язок стягувача з авансування додаткових витрат виконавчого провадження, які покриваються за рахунок коштів виконавчого провадження з переліку джерел, наведених у частині 1 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження", щодо яких норми цього Закону не передбачають альтернативного фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України. За таких обставин фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України додаткових витрат державного виконавця у випадку, коли стягувач стверджує про відсутність у нього коштів на авансування таких витрат, не відповідає приписам пункту 20 частини 3 статті 18, статті 42, частини 1 статті 43 Закону України "Про виконавче провадження". Близькі за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.04.2026 у справі № 915/2357/19, від 16.04.2026 у справі № 915/1567/21. 5.40. Відтак безпідставними є доводи скаржника про те, що суди не перевірили дотримання державним виконавцем Відділу ДВС встановленого законом порядку визначення та обґрунтування джерел фінансування таких витрат, а також не з`ясували питання щодо можливості фінансування додаткових витрат за рахунок коштів Державного бюджету України або за рахунок боржника. 5.41. Миколаївська міська рада також посилається на неправильне застосування судами висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 (справа № 3-368/2018(5259/18), а також на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.09.2019 у справі № 638/9278/16-ц, від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14, від 25.09.2020 у справі № 924/315/17 (щодо обов`язковості виконання судового рішення та неприпустимості безпідставного повернення наказу стягувачу). При цьому, на думку скаржника, суди не надали належної оцінки тому факту, що державний виконавець Відділу ДВС поклав на стягувача надмірний тягар витрат, пов`язаних із здійсненням виконавчих дій. 5.42. Колегія суддів зазначає, що про важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України. Конституційний Суд України виснував, зокрема про те, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення, яке охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013); держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, в тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019). 5.43. Рішенням Конституційного Суду України від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 (справа № 3-368/2018(5259/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження". 5.44. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника -юридичної особи. 5.45. Конституційний Суд України в Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 (справа № 3-368/2018(5259/18) виснував, що держава має позитивний обов`язок забезпечувати виконання судового рішення, проте обов`язкове авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин 1, 2 статті 55, частин 1, 2 статті 129-1 Конституції України. 5.46. У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/9278/16-ц, на яку посилається скаржник, викладено висновок про те, що, враховуючи гарантії, закріплені у статтях 55, 129, 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, дії державного виконавця щодо повернення без виконання з мотивів несплати авансового внеску судового наказу не можуть вважатися правомірними. У справі № 638/9278/16-ц йшлося саме про авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене судове рішення. Тому об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду врахувала висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 (справа № 3-368/2018(5259/18), щодо неконституційності положення частини 2 статті 26 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" із змінами. 5.47. У постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та від 25.09.2020 у справі № 924/315/17, на які посилається скаржник, сформульовано висновок про те, що встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це би нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. 5.48. Водночас у справі, яка розглядається, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, стягувач не здійснив авансування витрат у виконавчому провадженні, передбачених статтею 43 Закону України "Про виконавче провадження". Тому суд зазначив, що ці витрати не є тотожними та не стосуються авансового внеску за подачу виконавчого документа до виконання, обов`язковість сплати якого була визнана неконституційною. Відтак відповідно до статті 43 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач зобов`язаний здійснити авансування додаткових витрат, що виникли у виконавчому провадженні вже після його відкриття, зокрема, у зв`язку із залученням до проведення виконавчих дій суб`єктів господарювання на платній основі. Отже, у справі, яка розглядається, за встановлених судами обставин, дії державного виконавця Відділу ДВС щодо повернення без виконання судового наказу з мотивів нездійснення авансування додаткових витрат, що виникли у виконавчому провадженні вже після його відкриття, передбачених статтею 43 Закону України "Про виконавче провадження", є правомірними. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.04.2026 у справі № 915/1567/21, від 06.04.2026 у справі № 915/2357/19. 5.49. З огляду на викладене безпідставними є доводи скаржника про неправильне застосування судами висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 (справа № 3-368/2018(5259/18), а також про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.09.2019 у справі № 638/9278/16-ц, від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14, від 25.09.2020 у справі № 924/315/17. 5.50. Колегія суддів Верховного Суду також звертає увагу на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19. 5.51. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16. 5.52. При цьому Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи в межах повноважень, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18. 5.53. Оскільки судами попередніх інстанцій не встановлена надмірність додаткових витрат у виконавчому провадженні, то суд касаційної інстанції з урахуванням змісту статті 300 Господарського процесуального кодексу не вправі встановлювати обставини щодо надмірності таких витрат та вирішувати питання стосовно того, чи будуть вони надмірним тягарем для стягувача. Відтак колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що державний виконавець поклав на стягувача надмірний тягар витрат, пов`язаних із здійсненням виконавчих дій. 5.54. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації судами попередніх інстанцій спірних правовідносин із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються. 5.55. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень. 5.56. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду 6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 6.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2025 у справі № 915/666/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуюча Н. О. Багай Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак