Постанова КГС ВС № 910/12394/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/12394/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І. В. (головуючої), Бенедисюка І. М. та Малашенкової Т.М., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" (далі - Товариство) на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 (колегія суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуюча), Барсук М.А. та Руденко М.А.) у справі № 910/12394/25 за позовом Товариства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пастораль" (далі -Компанія) про стягнення 813 412,22 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії про стягнення заборгованості розмірі 813 412,22 грн за договором підряду на виконання робіт від 26.03.2024 № 26/03-ЗД. Господарський суд міста Києва згідно з рішенням від 13.02.2026, зокрема: позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з ТОВ "Компанія "Пастораль" на користь Товариства основний борг у розмірі 159 120,00 грн, пеню у розмірі 20 876,89 грн та штраф у розмірі 23 868,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 13 130,96 грн, 3 % річних у розмірі 2 399,84 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство 09.03.2026 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2026 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Північний апеляційний господарський суд згідно з ухвалою від 16.03.2026 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2026 у справі №910/12394/25 залишив без руху та надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заявником доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; також роз`яснив заявникові, що відповідно до приписів частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс), якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом, заява вважається не поданою і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Постановляючи ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 ГПК України, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Крім того, суд апеляційної інстанції, серед іншого, зазначив про те, що апеляційна скарга також не містить прохальної частини про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в той час, як апеляційна скарга подана у двадцятиденний термін з дня отримання повного рішення суду, що дає апелянту безумовне право на поновлення такого строку, однак не заявляється ним про це. Оскаржуваною в касаційному порядку ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2026 у цій справі на підставі частини четвертої статті 260 ГПК України. Постановляючи вказану ухвалу від 30.03.2026, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з такого. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2026, якою апеляційну скаргу залишено без руху, та надано скаржнику строк для усунення недоліків, доставлено до електронного кабінету апелянта 16.03.2026 о 19:26 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, а отже, останнім днем для усунення апелянтом недоліків скарги є 27.03.2026 (включно). Від Товариства 23.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору у сумі 10 692,30 грн. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2026 у цій справі, встановив, що до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги скаржником не додано клопотання про поновлення процесуального строку, а тому дійшов висновку, що апелянтом не виконано вимоги ухвали суду та не усунуто недоліки апеляційної скарги. Так, суд апеляційної інстанції, з посиланням на приписи частини першої статті 119 ГПК України, зазначив, що зміст наведеної норми не передбачає обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Не погоджуючись із згаданою ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.03.2026, Товариство звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у цій справі з підстав порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що відповідає абзацу другому частини другої статті 287 та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, зокрема таке: - апеляційна скарга апелянта була подана протягом двадцяти днів з моменту отримання копії судового рішення та містить окремий розділ - "Обгрунтування права на апеляційний перегляд справи", який фактично і є обгрунтуванням поважності причин пропуску для звернення до суду з апеляційної скаргою та необхідності його поновлення; - відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи; Конституція України як закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); - повноваження суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України допустимі та співмірні з правом особи на апеляційне оскарження судового рішення у разі, якщо особою був пропущений строк на апеляційне оскарження судового рішення з будь-яких причин, крім випадку передбаченого частиною другою статті 256 ГПК України. Тобто, апелянт у разі подання апеляційної скарги у строки, передбачені частиною другою статті 256 ГПК України, має фактично безумовне право на поновлення строку на звернення до суду апеляційної інстанції та очікування, що його справа буде розглянута повновноважним судом; - суд надто формально інтерпретував зазначені вище норми та не врахував безумовне право апелянта на поновлення строку на апеляційне оскарження і не звернув увагу на зміст апеляційної скарги та заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки відсутність оформленого окремим документом клопотання-формальний дефект; відмова у відкритті провадження порушує право апелянта на доступ до правосуддя та не відповідає провідній практиці Європейського суду з прав людини. Від Компанії відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив. Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, з урахуванням приписів статті 300 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених частиною четвертою статті 260 ГПК України, а саме через неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження в строк зазначений ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху. За приписами частини третьої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із основних засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи (пункт 8 частини першої цієї статті). У свою чергу пунктом 8 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно із частиною четвертою статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. За змістом частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі унормовано відповідним процесуальним законом, у цьому випадку - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з частиною другою статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Приписами частин третьої, четвертої статті 260 ГПК України унормовано, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу. Пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Відповідно до частини першої статті 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Отже, чинне процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 258 ГПК України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку на апеляційне оскарження, зокрема, за відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху. У справі, що розглядається, Товариство подало неналежно оформлену апеляційну скаргу, яку апеляційний суд відповідно до викладених вище процесуальних норм залишив без руху, зазначивши у тексті ухвали та її резолютивній частині про надання скаржнику можливості виправити недоліки шляхом подання в строк, визначений цією ухвалою, доказів сплати заявником судового збору у встановленому законом розмірі. Разом з тим суд апеляційної інстанції, серед іншого, в ухвалі зазначив про те, що апеляційна скарга не містить прохальної частини про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в той час, як апеляційна скарга подана у двадцятиденний термін з дня отримання повного рішення суду, що дає апелянту безумовне право на поновлення такого строку, однак не заявляється ним про це. Оскільки апеляційна скарга була подана в межах двадцяти днів з дня вручення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, то скаржник мав беззаперечне право на поновлення цього строку, за умови заявлення ним відповідного клопотання. Встановивши, що у прохальній частині апеляційної скарги Товариства не містилося клопотання про поновлення строку, суд апеляційної інстанції повинен був роз`яснити це скаржнику в ухвалі про залишення без руху з посиланням на відповідні процесуальні норми та чітко зазначити спосіб усунення цього недоліку як того вимагають приписи частини другої статті 174 ГПК України. Однак, апеляційний господарський суд в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, зазначивши про необхідність усунення недоліків апеляційної скарги лише шляхом подання заявником доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, хоча і послався, крім того, у її тексті на відсутність клопотання, проте не вказав про необхідність подання скаржником також обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження для усунення недоліків, тобто ухвала про усунення недоліків не містила чіткої вказівки щодо способу їх усунення. Верховний Суд, оцінюючи крізь призму застосування судом апеляційної інстанції статті 174 ГПК України та статті 6 Конвенції зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції під час постановлення ухвали про залишення без руху припустився порушення норм процесуального права і як, наслідок, передчасно зробив висновки про наявність підстав для застосування положень частини четвертої статті 260, пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України та відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2026 у цій справі. З урахуванням наведеного, доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції припустився формального застосування норм права та не врахував беззаперечне право апелянта на поновлення строку на апеляційне оскарження, знайшли своє часткове підтвердження, а тому ухвала апеляційного господарського суду від 30.03.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного господарського суду для продовження апеляційного розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України). Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню з вищевказаних міркувань, а оскаржувана ухвала від 30.03.2026 скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду зі стадії вирішення питання щодо прийняття до розгляду апеляційної скарги. Під час апеляційного розгляду на стадії відкриття апеляційного провадження суду апеляційної інстанції необхідно урахувати викладене у цій постанові, з дотриманням вимог статей 174, 119, 256 ГПК України. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, то розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється. Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В: 1 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" задовольнити частково.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі №910/12394/25 скасувати.

3. Справу №910/12394/25 передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження апеляційного розгляду зі стадії вирішення питання про прийняття до розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2026. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І. Булгакова Суддя І. Бенедисюк Суддя Т. Малашенкова