Постанова КГС ВС № 910/6806/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/6806/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я., секретар судового засідання - Денисюк І. Г., за участю представників: позивача - Макарик І. В., відповідача - Гарбар О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 (судді: Мальченко А. О. - головуючий, Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" про розірвання договору, витребування майна та стягнення 5 325,00 Євро, що еквівалентно 252 545,05 грн, В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і підстав позову 1.1. У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" (далі - ТОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" (далі - ТОВ "Бюлер Сервіс") про розірвання договору на виконання робіт від 04.06.2024 № SERV-04-06-2024 (далі - договір від 04.06.2024), витребування майна - одного вальця для дробарки (валець № КАТ. № "209.2" діаметр 288*996 рифлений CR14, виробник: АТ "FP SPOMAX", Республіка Польща), переданого на підставі вказаного договору, та стягнення вартості другого вальця у сумі 5325,00 Євро, що еквівалентно 252 545,05 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено істотні умови укладеного між сторонами договору від 04.06.2024, не повернуто один валець для дробарки та не відшкодовано вартість другого вальця, пошкодженого відповідачем. 1.2. У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечив, посилався, зокрема, на закінчення строку дії договору; відсутність доведення позивачем пошкодження одного з вальців саме внаслідок дій відповідача; вчинення відповідачем дій виключно на виконання умов договору; визначення позивачем неналежного відповідача; відсутність доведення позивачем передачі вальців без прихованих дефектів та фізичних пошкоджень; обрання позивачем неналежного способу захисту.

2. Короткий зміст судових рішень 2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання договору від 04.06.2024 закрито. Решту вимог задоволено частково. Витребувано у ТОВ "Бюлер Сервіс" на користь ТОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" валець для дробарки (валець № КАТ. № "209.2" діаметр 288*996 рифлений CR14, виробник: АТ "FP SPOMAX", Республіка Польща), який був переданий на підставі договору від 04.06.2024. Стягнуто з ТОВ "Бюлер Сервіс" на користь ТОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" витрати зі сплати судового збору в сумі 3030,54 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено повністю. Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позовна вимога про стягнення з відповідача вартості другого вальця в сумі 5 325,00 Євро, що еквівалентно 252 545,05 грн, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено, що виявлені відповідачем приховані дефекти такого вальця спричинені неправомірними діями відповідача, який, як зазначив суд, при виявленні прихованого дефекту одного із вальців діяв на виконання умов пункту 3.5 договору в частині складення акта про виявлені дефекти та повідомлення позивача про таке з наданням цього акта та підтверджуючих фотоматеріалів. Водночас позовна вимога про витребування вальця для дробарки № КАТ. № "209.2" діаметр 288*996 рифлений CR14, виробник: АТ "FP SPOMAX", Республіка Польща, за висновками суду першої інстанції, підлягає задоволенню, оскільки сторони спору не надають жодної інформації про вчинення або відсутність вчинення дій щодо такого вальця, тоді як позивач є його добросовісним володільцем. Разом із тим, встановивши, що строк дії укладеного між сторонами договору закінчився, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання договору підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору. 2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 вказане рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийнято у справі нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Бюлер Сервіс" на користь ТОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" збитки у розмірі 5325,00 Євро, що еквівалентно 269 801,24 грн. У задоволенні позовних вимог про розірвання договору та витребування іншого вальця відмовлено. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові в частині розірвання спірного договору, виходив із того, що обставини, на які посилається позивач, а саме прострочення виконання зобов`язань за договором, не є істотним порушенням умов договору у розумінні положень статті 651 Цивільного кодексу України. Суд дійшов висновку про недоведення позивачем наявності обставин, з якими положення статті 651, частини 2 статті 852 Цивільного кодексу України, як і умови укладеного між сторонами договору, пов`язують можливість розірвання договору на вимогу замовника та за рішенням суду. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач направив відповідачеві два нові вальці для дробарки, проте один із вальців має дефект у виді тріщини, який з`явився на вальці під час його перебування у відповідача. За встановлених апеляційним господарським судом обставин направлення позивачем відповідачу нового вальця, отримання його відповідачем у перевізника без зауважень та заперечень, фіксацію дефекту (тріщини) відповідачем через 6 тижнів після його отримання, суд дійшов висновку про те, що саме на відповідача покладається відповідальність за втрату та пошкодження вказаного майна у розмірі його вартості. Щодо позовної вимоги про витребування іншого вальця, то суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем як виконавцем робіт, передбачених першим або ж другим етапом, а згідно з пунктом 3.8 спірного договору повернення вальців здійснюється після проведення робіт згідно з першим етапом або після підписання акта виконаних робіт згідно з другим етапом за умов надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця та здійснення робіт за другим етапом, враховуючи відмову суду у задоволенні вимог про розірвання договору від 04.06.2024, підстав для задоволення вимоги позивача про витребування у відповідача другого вальця у наведеному випадку немає.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї 3.1. ТОВ "Бюлер Сервіс"звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 у цій справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 22, 623, 651, 627, 629 Цивільного кодексу України та порушенням норм процесуального права, зокрема статей 74, 86 Господарського процесуального кодексу України. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначає положення пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 916/477/18, від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18 стосовно підстав для притягнення до відповідальності у виді відшкодування збитків, а саме наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема протиправної поведінки, шкоди, причинно-наслідкового зв`язку та вини. У справі, в якій подано касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення збитків з відповідача без встановлення всіх елементів складу правопорушення в діях відповідача, що свідчить про неправильне застосуванням статей 22, 623 Цивільного кодексу України. Суд апеляційної інстанції не встановив, які саме дії відповідача спричинили пошкодження майна, не встановив причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, фактично обмежився припущенням про відповідальність відповідача. Водночас скаржник вважає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у правовідносинах, де одночасно наявні такі умови: у договорі від 04.06.2024 встановлено граничний розмір відповідальності (неустойки); цей договір не передбачає відшкодування збитків; суд стягує збитки понад погоджений сторонами розмір відповідальності у договорі на виконання робіт. Таким чином, існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо допустимості стягнення збитків понад погоджене сторонами обмеження відповідальності 3.2. Від ТОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити без змін постанову у справі як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки її доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з оцінкою доказів та встановленими судами обставинами справи.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду 4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке. 4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, між позивачем як замовником та відповідачем як виконавцем укладено договір на виконання робіт від 04.06.2024 № SERV-04-06-2024, за умовами якого позивач доручає, а відповідач зобов`язується виконати роботи з шліфування, нарізки і матування вальців і/або реставрування матриць і своєчасно передати результати виконаних робіт позивачеві, а останній, у свою чергу, зобов`язується прийняти результати належним чином виконаних робіт і здійснити їх оплату. Роботи за договором виконуються в два етапи: перший етап - діагностика вальців або матриць, які передав позивач і отримав відповідач (пункт 1.1.1 договору); другий етап, за вибором позивача може включати: шліфування і нову нарізку вальців (якщо можливо застосувати) (пункт 1.1.2.1 договору); шліфування і матування вальців (пункт 1.1.2.2 договору); реставрування матриць (пункт 1.1.2.3 договору). У пункті 2.1 договору визначені обов`язки відповідача, а саме своєчасно і якісно виконувати роботи в обсязі, що передбачається цим договором та інструкціями заводу-виробника; при проведенні робіт дотримуватися вимог технічної документації на вальці і/або матриці та інструкцій заводу-виробника, а також правил техніки безпеки; проводити роботи тільки з залученням кваліфікованого персоналу; привести характеристики вальців і/або матриць відповідно до вимог позивача і вимог з безпеки експлуатації і проведення робіт; забезпечити і нести відповідальність за виконання робіт згідно з чинними нормами і правилами з охорони праці, охорони навколишнього середовища і пожежної безпеки; усунути за власний рахунок несправності, викликані неякісним проведенням робіт. У розділі 3 спірного договору передбачено порядок передачі вальців і або/матриць, проведення діагностики і ремонту, а саме: - відповідач проводить роботи згідно з першим етапом протягом трьох робочих днів із дати передачі позивачем вальців і/або матриць згідно з пунктом 1.3 цього договору (пункт 3.1 договору); - за результатами першого етапу позивачем приймається рішення про продовження чи завершення робіт (пункт 3.2 договору); - у випадку прийняття рішення про продовження робіт, а саме другого етапу, сторони узгоджують вартість, умови поставки та строк виконання робіт згідно з другим етапом (пункт 3.3 договору); - якщо позивач не згоден з термінами, вартістю майбутніх робіт або іншими умовами, відповідач повертає вальці і/або матриці позивачу упродовж трьох робочих днів із моменту прийняття позивачем такого рішення. Повернення здійснюється силами і за рахунок позивача (пункт 3.4 договору); - якщо в процесі виконання робіт виявляться дефекти (внутрішні дефекти) вальців і/або матриць, про які відповідач не знав і не міг знати на момент прийняття вальців і/або матриць в ремонт, відповідач сповіщає про це позивача, здійснює фотозйомку, складає відповідний акт і узгоджує з позивачем або повернення вальців і/або матриць, або виконання робіт з урахуванням наявного дефекту (пункт 3.5 договору); - після завершення робіт згідно з другим етапом сторони підписують акт виконаних робіт. За наявності у позивача обґрунтованих претензій щодо якості, вони зазначаються в акті виконаних робіт. В цьому випадку сторони підписують акт виконаних робіт після усунення відповідачем цих претензій (пункт 3.6 договору); - позивач має право направити відповідачеві мотивовану відмову від підписання акта виконаних робіт протягом п`яти робочих днів після фактичного завершення робіт, в іншому випадку акт виконаних робіт вважається прийнятий сторонами (пункт 3.7 договору); - повернення вальців і/або матриць здійснюється після проведення робіт згідно з першим етапом або після підписання акта виконаних робіт згідно з другим етапом за умов надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача та здійснення робіт згідно з другим етапом (пункт 3.8 договору). Відповідно до пункту 9.1 спірного договору цей договір діє з дати його підписання та скріплення печатками по 31.12.2024 включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за договором, взятих на себе до вказаної дати, у тому числі гарантійних. Суди попередніх інстанцій також установили та це підтверджено матеріалами справи, що позивач придбав два вальці за договором від 09.06.2023 № 09/06-23 PL, (286*995 мм для подрібнення солоду та інших зернопродуктів), загальною вартістю 10 650,00 євро. Якість зазначених вальців позивач підтверджує сертифікатом випробування вальців АТ "FP SPOMAX" від 12.01.2024, згідно з яким вальці КАТ. № "209.2" розміром 288*996 виготовлені відповідно до технічної документації та стандарту підприємства ZN-99/56. У подальшому на виконання умов укладеного між сторонами у справі спірного договору позивач передав відповідачеві два вальці, що підтверджується експрес-накладною Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" № 59001187571835 (дата отримання 22.07.2024, опис відправлення "вальці"), та не заперечується сторонами спору. З часом відповідач засобами електронного зв`язку повідомив позивача про неможливість завершення виконання робіт через наявний внутрішній (прихований) дефект одного із вальців. Позивач звертався до відповідача з претензіями від 17.09.2024 № 567, від 04.11.204 № 661 із зазначенням про передачу вальця новим, без зовнішніх пошкоджень та відшкодування його вартості в сумі 5325,00 Євро. Проте вказані претензії залишилися без задоволення. 4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги про розірвання договору від 04.06.2024, витребування одного вальця для дробарки (валець № КАТ. № "209.2" діаметр 288*996 рифлений CR14, виробник: АТ "FP SPOMAX", Республіка Польща) та стягнення вартості другого вальця в сумі 5325,00 Євро, що еквівалентно 252545,05 грн. 4.4. Рішенням господарського суду першої інстанції провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання спірного договору було закрито. Решту вимог задоволено частково. Витребувано у відповідача на користь позивача один валець для дробарки. Водночас у позові в частині стягнення збитків з відповідача відмовлено. 4.5. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду скасував. Прийняв у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 5325,00 Євро, що еквівалентно 269 801,24 грн. У задоволенні позовних вимог про розірвання договору та витребування іншого вальця відмовлено. 4.6. Як свідчить зміст касаційної скарги, відповідач не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції лише в частині задоволення позову про стягнення з нього збитків, тому Верховний Суд переглядає оскаржену постанову в межах доводів і підстав касаційного оскарження. 4.7. Розглянувши касаційну скаргу, суд касаційної інстанції вважає висновки апеляційного господарського суду передчасними з огляду на таке 4.8. Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. У статті 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (пункт 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України). За змістом частин 1, 3 статті 840 Цивільного кодексу України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу. Підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (статті 841 Цивільного кодексу України). Разом із тим відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (частина 2 статті 623 Цивільного кодексу України). Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності зокрема, постанови Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 916/477/18 (на яку посилався скаржник у касаційній скарзі), від 28.07.2022 у справі № 911/21/21, від 14.11.2024 у справі № 910/17582/23). Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки. Також відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Отже, при зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу. Відповідно до положень частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. 4.9. Як уже зазначалося, позивач просив зокрема стягнути з відповідача збитки, завдані неналежним виконанням відповідачем умов договору. 4.10. Отже, вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на особу зазначеної майнової відповідальності та достеменно встановити наявність чи відсутність в її діях складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення збитків, оцінюючи надані сторонами докази, чого проте у наведеному випадку судом апеляційної інстанції зроблено не було. Так, як свідчить зміст постанови суду апеляційної інстанції, апеляційний господарський суд, задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача заявлених збитків у виді вартості майна, не дослідив наявність/відсутність повного складу цивільного правопорушення у діях відповідача, необхідного для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 22 Цивільного кодексу України, та порушення норм процесуального права, а саме статей 86, 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України. Отже, на порушення вимог закону, без достеменного встановлення вказаних обставин, оцінки доводів сторін і наявних у справі доказів та без урахування відповідних висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення збитків. Зважаючи на викладене, підстава касаційного оскарження, визначена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, щодо неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду щодо необхідності встановлення судом складу цивільного правопорушення у діях особи, до якої заявлено позов про стягнення збитків, знайшла підтвердження. Поза тим Верховний Суд звертає увагу на те, що господарському суду необхідно відрізняти обов`язок боржника з відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (глава 51 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України). Положення статті 1166 Цивільного кодексу України унормовують загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоди. Із аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин. Ураховуючи, що між сторонами у справі виникли зобов`язальні відносини, які випливають із договору, застосування судом апеляційної інстанції статті 1166 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин є помилковим. 4.11. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції стосовно посилань скаржника на обґрунтування підстави касаційного оскарження на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що допущена судом апеляційної інстанції неповнота судового дослідження та відсутність чіткої конкретизації норми права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду та аргументованого обґрунтування скаржником необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної норми для правильного вирішення справи свідчить про передчасність доводів у наведеній частині та відсутність підстав для формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. 4.12. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності (постанова від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, на яку посилався скаржника у касаційній скарзі). 4.13. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 4.14. Звідси ухвалену у справі постанову в оскарженій частині (щодо стягнення збитків) не можна визнати законною і обґрунтованою, адже судом апеляційної інстанції при їх ухваленні були порушені вимоги процесуального законодавства щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, про що стверджував скаржник у касаційній скарзі. 4.15. Допущені судом апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).

5. Висновки Верховного Суду 5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам законодавства. 5.2. Оскільки на порушення вимог закону, судом апеляційної інстанції не в повній мірі з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення справи, не надано належної оцінки доводам сторін і наявним у справі доказам, то висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача збитків визнається передчасним. 5.3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. 5.4. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

6. Розподіл судових витрат 6.1. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" задовольнити частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 у справі № 910/6806/25 скасувати в частині стягнення збитків у розмірі 5 325,00 Євро, що еквівалентно 252 545,05 грн, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Т. Б. Дроботова Судді Н. О. Багай Ю. Я. Чумак