Ухвала КГС ВС № 916/4058/25

УХВАЛА 22 червня 2026 року м. Київ cправа № 916/4058/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г.О., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Одеської області (Д`яченко Т.Г.) від 28.01.2026 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., Філінюк І.Г.) від 22.04.2026 (повний текст складений 27.04.2026) у справі за позовом Березівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області; 2) Південного офісу Держаудитслужби до відповідачів: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", 2) Відділу освіти, молоді та спорту Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 39 113,01 грн ВСТАНОВИВ:

1. Березівська окружна прокуратура (надалі - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - Відповідач 1, Скаржник) та Відділу освіти, молоді та спорту Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області (надалі - Відповідач 2) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 39 113,01 грн.

2. Позов обґрунтовано тим, що спірні додаткові угоди укладено з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки внаслідок їх укладення відбулось безпідставне збільшення ціни та зменшення обсягу природного газу, тому вони мають бути визнані недійсними, а надмірно сплачені грошові кошти мають бути повернуті на користь Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області.

3. Господарський суд Одеської області рішенням від 28.01.2026, залишеним без змін Південно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 22.04.2026 у cправі № 916/4058/25, позов задовольнив у повному обсязі, визнав недійсною Додаткову угоду №1 від 07.01.2025 до Договору про постачання природного газу №14-8153/24-БО-Т, укладеного між Відповідачами, визнано недійсною Додаткову угоду № 2 від 21.05.2025 до Договору про постачання природного газу №14-8153/24-БО-Т, укладеного між Відповідачами, стягнуто з Відповідача 1 на користь Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти (безпідставно набуте майно) в сумі 39 113,01 грн. 4. 15 травня 2026 року Відповідач 1 (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: - прийняти касаційну скаргу до розгляду та відкрити касаційне провадження у справі № 916/4058/25; - скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 28.01.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі №916/4058/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Березівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області та в особі Південного офісу Держаудитслужби до Відповідача 1 та Відповідача 2 про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 39 113,01 грн відмовити в повному обсязі. - судові витрати покласти на Позивача.

5. Підставами касаційного оскарження Скаржник вказав пункти 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на пункти 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України. Крім того, Скаржник зазначив підпункти "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

6. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник стверджує про необхідність відступлення від висновку, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.07.2024 у справі №910/6493/23, в якій суд касаційної інстанції виснував, що оскільки зміна тарифів відбулася і була відома Товариству до підписання договору, то це не може вважатися підставою для внесення змін до договору, позаяк зміни тарифів з моменту укладання договору до моменту укладення оскаржуваної додаткової угоди не відбулося.

7. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме висновку, що Відповідача 1 визначено постачальником зі спеціальними обов`язками, ціна на газ для бюджетних установ є пільговою, регульованою та незмінною з 01.09.2022 і враховуючи спеціальний статус Відповідача 1, як постачальника для захищених категорій споживачів (бюджетних установ), такий постачальник не має права відмовити в укладенні договору постачання природнього газу бюджетним установам оскільки укладення договору із надійним державним постачальником за пільговою регульованою ціною є запобіжником від зриву опалювального сезону.

8. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, з посиланням на пункти 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України, Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції грубо порушив норми процесуального права, зокрема, не дослідив докази та доводи, надані Відповідачем 1, а також не врахував та не дослідив спеціального статусу відповідачів у справі.

9. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

10. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

11. Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

12. При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

13. З огляду на наведене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - чітку вказівку на норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень; пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. У разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, повинно бути зазначено яке саме клопотання суд необґрунтовано відхилив про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

14. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. Тобто, за логікою наведеної норми скаржник повинен не погоджуватися із висновком саме Верховного Суду. Посилання ж на помилкове застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, яких Суд дійшов у правовідносинах, та які, за оцінкою скаржника, не є подібними до правовідносин у справі, рішення в якій оскаржуються, не є належним обґрунтуванням випадку, який передбачено пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України.

15. У касаційній скарзі Скаржник стверджує про необхідність відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.07.2024 у справі №910/6493/23, проте не наводить жодних обґрунтувань необхідності відступу саме від цього висновку, разом з тим стверджує, що суд першої інстанції обґрунтував своє рішення виключно на змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, де обставини не є релевантними до цієї справи.

16. Також, посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2 та 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник не зазначив конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю), яку порушив (не дотримався) суд апеляційної інстанції, та щодо якої (яких): 1) наявний висновок Верховного Суду, від якого є необхідність відступити, 2) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування у подібних правовідносинах і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.

17. Крім того, в матеріалах касаційної скарги відсутні належні обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої підпунктом 3 частини 3 статті 310 ГПК України, а саме Скаржник не зазначив, яке саме клопотання було відхилено судом та як це впливає на оскаржуване судове рішення.

18. Також Суд зазначає, що підставою касаційного оскарження у справі № 916/4058/25 не можуть бути зазначені Скаржником підпункти "а та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, оскільки вищезазначені підстави застосовуються до малозначних справ та справ з ціною позову, що не перевищує 500 прожиткових мінімумів громадян. Однак справа № 916/4058/25 містить позовну вимогу немайнового характеру, а саме "визнання недійсними додаткових угод".

19. Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

20. Відповідно до приписів частини 2 статті 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

21. З огляду на викладене, касаційна скарга Скаржника залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України із наданням Скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом викладення належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

22. Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Керуючись статтями 174, 234, 287, 292 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Одеської області від 28.01.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі № 916/4058/25 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, у спосіб, визначений у цій ухвалі. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Г. Вронська