Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/12249/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" червня 2026 р. Справа№ 910/12249/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коротун О.М. суддів: Суліма В.В. Майданевича А.Г. за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д., за участю представників учасників справи: від позивача: Руккас Д.М. (в режимі відеоконференції); від відповідача: Попов Сергій Геннадійович (в режимі відеоконференції); за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське будівництво" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі № 910/12249/25 (суддя Ягічева Н.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське будівництво" про стягнення 1 228 676,83 грн ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст поданої позовної заяви та рух справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» (надалі - відповідач) про стягнення 1 264 270,87 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором оренди опалубки №21/05/24 від 21.05.2024 відповідач в обумовлений строк не здійснив у повному обсязі та у визначені договором строки орендну плату, у зв`язку з чим виникла заборгованість. 29.10.2025 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» 1 228 676,83 грн. заборгованості за оренду опалубки за період з 21.05.2024 по 31.05.2025. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем дотримано вимоги статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому така заява була прийнята судом до розгляду.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі № 910/12249/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» 1 228 676,83 грн заборгованість та 14 744,12 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/12249/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/12249/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційеого господарського суду у складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 відкрито апеляційне провадження у даній справі. 06.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» подало клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. 08.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» подало клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. 19.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» подало відзив на апеляційну скаргу, який приймається судом апеляційної до спільного провадження в порядку ст. 263 ГПК України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.03.2026 на судові дебати. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/12249/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційеого господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/12249/25 до провадження у новому складі суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Барсук М.А., Руденко М.А. Розгляд справи №910/12249/25 призначено на 13.05.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2026 задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» - Руккаса Дмитра Макаровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026, у зв`язку з тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 суддю Кропивну Л.В. тимчасово відсторонено, справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г. Вказана судова колегія ухвалою від 22.05.2026 прийняла апеляційну скаргу до свого провадження, призначила до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/12249/25 на 23.06.2026, розглянула справу по суті та ухвалила постанову у даній справі. 22.06.2026 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до завершення досудового розслідування кримінального провадження №12026111310000405 та вирішення справи в порядку кримінального судочинства. В судове засідання 23.06.2026 з`явились представники позивача та відповідача. Адвокат відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового - про відмову в позові. Адвокат позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення. Окрім цього, в судовому засіданні 23.06.2026 судом апеляційної інстанції було розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі. Розглянувши подане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, нормами ГПК України передбачено зупинення провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду до вирішення іншої судової справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Водночас, слід звернути увагу, що в матеріалах даної справи відсутні будь-які належні та допустимі докази наявності у суді справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства за наслідками відкритого за заявою учасника відповідача кримінального провадження №12026111310000405 (заява в якому була зареєстрована лише 11.05.2026). Зазначена обставина виключає можливість застосування норми пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, в якості підстави для зупинення провадження у господарській справі. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність кримінального провадження за заявою учасника відповідача не є перешкодою для встановлення, з урахуванням вимог статті 74 ГПК України, суттєвих обставин у даній справі під час її розгляду господарським судом. Більше того, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, та дійшов висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, відповідач стверджує, що 10.09.2024 повернув позивачу орендоване обладнання, на підтвердження чого надав товарно-транспортні накладні та акт приймання-передачі (повернення) майна. При цьому суд не надав належної оцінки тому, що перелік і кількість майна, зазначені у цих документах, відповідають обладнанню, переданому в оренду, а також не з`ясував обставини фактичної доставки майна на адресу позивача та передачі йому документів для підписання. Апелянт зазначає, що позивач не підписав і не повернув передані йому документи про повернення обладнання, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості отримати передбачені договором докази повернення майна. На думку скаржника, суд першої інстанції не дослідив зазначені обставини та безпідставно відхилив надані відповідачем докази. Крім того, відповідач вказує, що основна частина орендованого обладнання була повернута позивачу 10.09.2024, а решта майна 10.02.2025 була передана позивачем у власність відповідача. За таких обставин нарахування орендної плати мало припинитися з 11.02.2025, тоді як позивач безпідставно здійснював її нарахування до закінчення строку дії договору. У зв`язку з цим апелянт вважає, що висновки суду про наявність заборгованості з орендної плати не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позову.

5. Вимоги відзиву на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених у ній доводів У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення та зазначає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, належним чином оцінив подані сторонами докази та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує, що надані відповідачем товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати факт повернення орендованого майна, оскільки не містять підписів вантажоотримувача та свідчать лише про перевезення вантажу, а не про його прийняття. Так само акт приймання-передачі (повернення) майна не є належним доказом повернення обладнання, оскільки не підписаний уповноваженим представником позивача. Разом із тим позивач не заперечує, що частина орендованого майна була викуплена відповідачем, у зв`язку з чим ним було зменшено розмір позовних вимог з урахуванням фактичного зменшення обсягу майна, яке перебувало в оренді. Суд першої інстанції врахував відповідну заяву про зменшення позовних вимог та погодився з уточненим розрахунком заборгованості. Крім того, позивач посилається на умови договору оренди, відповідно до яких належним доказом повернення майна є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі (повернення) опалубки. Оскільки такого документа відповідач не надав, його доводи про повернення майна є необґрунтованими. З огляду на викладене позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф." (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» (далі - - відповідач, орендар) 21 травня 2024 року укладено договір №21/05/24 про оренду опалубки, відповідно до якого орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався передати орендареві у користування за плату опалубку, перелік якої визначений в акті приймання передачі (додаток до цього договору), та є невід`ємною частиною цього договору. Згідно п.1.2 договору загальна вартість кожного комплекту опалубки вказується, у відповідному акті приймання-передачі. Комплект опалубки мас бути переданий орендареві протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів після оплати орендарем орендної плати за перший календарний місяць оренди (за п кількість календарних лиш поточного місяця), включаючи розмір застави, якщо така передбачена договором чи у відповідному акті та засвідчується підписанням відповідного акту приймання передачі. У зв`язку з наведеним, дата підписання договору та дата підписання акту приймання-передачі по різним комплектам опалубки можуть не співпадати. За умовою п.1.3 договору підписання належним представником орендаря акту приймання-передачі обладнання засвідчує: факт передачі орендодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення орендаря із всіма особливими властивостями роботи обладнання; факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні. 21.05.2024 р. позивачем та відповідачем підписано акт №1 приймання-передачі до договору №21/05/24, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв обладнання загальною вартістю 51514,20 грн. Пунктом 2 зазначеного акту №1 від 21.05.2024 р. визначено розмір орендної плати -293,34 грн. за один день, включаючи ПДВ. Місцем використання опалубки згідно акту №1 від 21.05.2024 визначено наступну адресу: вул. Полтавська 61, м. Ірпінь, Київська обл. 29.08.2024 сторонами підписано акт №2 приймання-передачі до договору №21/05/24, згідно якого позивач передав, а відповідач додатково прийняв обладнання загальною вартістю 5 423 758,64 грн. Пунктом 1 зазначеного акту №2 від 29.08.2024 р. вартість оренди опалубки погоджено сторонами у розмірі 5 569,72 грн. за один день, включаючи ПДВ. Згідно п.5 акту №2 від 29.08.2024 р. місцем використання опалубки визначене вул. Центральна 86, смт. Калинівка, Фастівський р-н, Київська обл. У п.п.3.1.-3.3 договору передбачено, що за користування опалубкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату. Орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту приймання-передачі і нараховується до дня повернення орендарем комплекту опалубки та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) включно. Загальна сума орендної плати становить: вартість оренди за один календарний день помножену на фактичну кількість календарних днів оренди опалубки. Вартість оренди опалубки вказана в актах приймання-передачі. Період розрахунків у п.3.4 договору погоджено наступним чином: а) сторони поголили, що період розрахунків оренди становить календарний місяць. б) у випадку оренди (довгострокової) більш як 30 календарних днів, орендар зобов`язується здійснювати попередню плату у розмірі 100% за фактичну кількість календарних днів оренди опалубки, що залишається до кінця місяця - у першому місяці користування ви дня підписання акту приймання-передачі шляхом перерахування грошових котив на розрахунковий рахунок орендодавця. в) за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо (авансом): впродовж 5 (п`яти) робочих днів до початку такого періоду розрахунків за поточний місяць, чи ту кількість календарних днів (якщо оренда була меншою місячною терміну), перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. г) невнесення орендної плати згідно встановленого періоду розрахунку орендодавець мас право дострокового повернення цього комплекту опалубки в передбаченим договором, з оплатою за весь період оренди орендарем. д) орендна плата вважається сплаченою орендарем з дня нарахування її на орендодавця. У всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою. Договір згідно п.5.1 вступає в силу у момент підписання його сторонами, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та повного фінансового розрахунку. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.5.2). Згідно розрахунку позивача, за період з 21.05.2024 по 28.08.2024 ТОВ "Прогрес Д.Ф." нараховано орендну плату за актом №1 у розмірі 29334,00 грн., за актом №2 нараховано 1 582 610,52 за період з 29.08.2024 по 31.05.2025. Як свідчать матеріали справи, відповідач сплатив орендну плату у загальному розмірі 383 267,69 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 174 від 27.08.2024 на суму 83 323,42 грн. та №629 від 10.02.2025 на суму 299 944,27 грн. Окрім того, 10.02.2025 позивач на підставі договору №21/05/24 від 21.05.2024 передав відповідачу обладнання загальною вартістю 147 357,91 грн., що підтверджується видатковою накладною №6889 від 10.02.2025. Відповідач у повному обсязі не сплатив вартість оренди опалубки, заборгованість за оренду опалубки за договором №21/05/24 від 21.05.2024 складає 1 228 676,83 грн. за період з 21.05.2024 по 31.05.2025. Вказане стало підставою звернення до суду з даним позовом. ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Судом відхиляються доводи скаржника про відсутність заборгованості за договором оренди опалубки №21/05/24 від 21.05.2024, оскільки, за його доводами, спірне майно використовувалось ним до лютого 2025 року, як безпідставні. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами п.2.2 договору відповідач зобов`язаний повернути опалубку орендодавцеві не пізніше 21 травня 2025 року, за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19, в справному стані та повній комплектації. В момент повернення складається акт приймання-передачі (повернення). Разом з цим, приймаючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначає, що жодних доказів у розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України, які б підтверджували факт повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» 10.09.2024 позивачу обладнання матеріали справи не містять та надано не було ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції. В даному аспекті суд апеляційної інстанції, що долучені відповідачем товарно-транспортні накладні №1008 від 10.09.2024 та №1009 від 10.09.2024, акт приймання-передачі (повернення) від 10.09.2024 складені лише відповідачем та жодним чином не підтверджують факту повернення ТОВ «Прогрес Д.Ф.» обладнання у спосіб, передбачений п.2.2 договору оренди опалубки №21/05/24 від 21.05.2024. Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 23.06.2026 за участю адвокатів сторін було досліджено надані відповідачем докази, на якому адвокат відповідача підтвердив обставини одностороннього підписання товарно-транспортних накладних та акту приймання-передачі (повернення). При цьому, односторонньо підписаний акт приймання-передачі (повернення) майна сам по собі не підтверджує факту повернення орендованого майна орендодавцю, оскільки не містить підтвердження прийняття майна іншою стороною. За відсутності підпису орендодавця та інших належних доказів фактичного прийняття майна такий акт не може вважатися належним доказом припинення користування предметом оренди та виконання обов`язку з його повернення. Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду у справі № 910/20370/17 від 13 грудня 2019 року. Будь-яких інших доказів, що підтверджують вчинення відповідачем дій щодо повернення обладнання позивачу за договором оренди опалубки №21/05/24 від 21.05.2024 матеріали справи не містять та суду не надано. В даному аспекті суд апеляційної інстанції також зазначає, що Верховний Суд у справі № 915/400/18, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог позивача, виходив із того, що майно за договором оренди в порядку, визначеному договором, було отримано відповідачем, і ним використовувалося, доказів повернення майна позивачу немає. Тому Верховний Суд зазначив, що нездійснення відповідачем сплати орендних платежів за спірний період є порушенням договірних зобов`язань. При цьому Суд зауважив, що обов`язок відповідача сплачувати орендні платежі виникає в силу закону та умов договору, та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем орендних платежів. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення орендної плати у розмірі 1 228 676,83 грн у даній справі. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично є незгодою скаржника з рішенням суду першої інстанції. А тому порушене майнове право позивача (орендодавця) правомірно було задоволено судом першої інстанції в розумінні ст. 4 ГПК України. А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з меж, передбачених ст. 269 ГПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до стягнення позовних вимог. Таким чином, на підставі ст. 2, 4, ч. 4 ст. 236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений скаржником судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське будівництво" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі № 910/12249/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі № 910/12249/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачених ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 24.06.2026. Головуючий суддя О.М. Коротун Судді В.В. Сулім А.Г. Майданевич