Постанова 4872 № 915/1711/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1711/23 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючої судді Принцевської Н.М.; суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29) секретар судового засідання (за доручення головуючої судді): Романенко Д.С.; за участю представників сторін: від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз"- Іноземцев Є.С.; від ОСОБА_1 - не з`явився; від ОСОБА_2 - не з`явився; від ОСОБА_3 - не з`явився; від ОСОБА_4 - не з`явився; від ОСОБА_5 - не з`явився; від ОСОБА_6 - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 (повний текст рішення складено 31.03.2026) суддя Мавродієва М.В. у справі № 915/1711/23 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" до ОСОБА_1 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_4 ; 4) ОСОБА_5 ; 5) ОСОБА_6 ; про стягнення 11 180 200 грн збитків, (суддя першої інстанції Мавродієва М.В., дата та місце ухвалення рішення: 22.12.2025, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв), У листопаді 2023 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з ОСОБА_1 (далі - Відповідач) 11 180 200 грн збитків. В обґрунтування вимог Позивач зазначав, що Відповідач, виконуючи обов`язки голови правління АТ "Миколаївгаз", прийняв Наказ №653-ос від 17.05.2023 "Про нарахування та виплату премії" на підставі рішення, оформленого Протоколом наглядової ради Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" №12/05-2023 від 12.05.2023, яке прийняте неправомочним складом наглядової ради, чим спричинив Позивачу збитки у загальному розмірі 11 180 200 грн. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 у даній справі позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" 11 180 200 грн збитків та 167703 грн судового збору. У своєму рішенні суд дійшов висновку, що підписуючи наказ про преміювання керівного складу АТ "Миколаївгаз", ОСОБА_1 було відомо, що підприємство є збитковим, що підтверджується звітом про фінансовий стан АТ "Миколаївгаз", відповідно до якого збиток за 2022 рік складав 434,7 млн. грн, та за перший квартал 2023 року 59,8 млн. грн, тому преміювання керівного складу могло погіршити майновий стан підприємства та спричинити збитки АТ "Миколаївгаз" на суму 11180200 грн. Суд зазначив, що Відповідачем завдано шкоду підприємству у розмірі 11 180 200 грн. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає у тому, що протиправний наказ виконуючого обов`язки голови правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" ОСОБА_1 №653-ос від 17.05.2023 "Про нарахування та виплату премії" призвів до вибуття грошових коштів із власності Товариства. При цьому, відсутність вини виконуючого обов`язки голови правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" Відповідачем не доведено. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Як зазначає Апелянт, рішення про преміювання було ініційовано та підтримано членами наглядової ради юридичних осіб Компаній "Песнеро Інвесмент Лімітед" та "Сольвоторе Ентерпрайзес Лімітед", які доручали своїм представникам фізичним особам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншим проголосувати за виплату вказаної премії в межах наданого цим особам дорученням. Офіційні листи цих компаній-нерезидентів підтверджують, що ОСОБА_1 лише виконував їхню волю і жодних збитків не завдав, однак суд першої інстанції безпідставно відхилив ці листи з формальних причин (відсутність копії адвокатського запиту, строки поштового пересилання). Також Відповідач вказує, що Статут Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" та Положення про Наглядову раду чітко розрізняють два різні документи: виписку з протоколу (без бюлетенів), яка негайно передається особі для виконання, та оформлений протокол (із бюлетенями), який згодом передається Голові правління для зберігання. Директор не є членом Наглядової ради, не керується внутрішнім Положенням про неї та не має обов`язку (чи правових підстав) перераховувати голоси або перевіряти законність її рішень. На момент підписання наказу від 17.05.2023 жодних рішень про визнання незаконними дій Наглядової ради не існувало. Крім того Апелянт зазначає, що покази свідків ( ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та Секретаря Наглядової ради Мількевича В.П.) підтверджують, що 12.05.2023 під час голосування всі члени ради висловилися "За", а відмітка "Утримався" в першій редакції була суто технічною помилкою (шаблонним текстом). Цю описку оперативно виправили на підставі скан-копій бюлетенів, і виправлену виписку (де рішення прийнято законною більшістю) було передано ОСОБА_1 ще до моменту підписання ним наказу про преміювання. Затримка ж із надходженням оригіналу оформленого протоколу з паперовими бюлетенями у вересні 2023 року була викликана виключно форс-мажорними обставинами (виїздом членів ради за кордон та кадровими змінами) і не спростовує правомірності дій Відповідача в травні 2023 року. На переконання Апелянта суд першої інстанції проігнорував суттєві обставини справи у травнівересні 2023 року, зокрема, що через масові арешти (тримання в СІЗО) колишніх керівників газорозподільних компаній та перехід підприємств під управління АРМА, секретар Наглядової ради ОСОБА_7 втратив зв`язок із директорами як фізособами. Тому оригінал протоколу з паперовими бюлетенями було надіслано офіційно на адресу самого Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз". Через помилку технічного виконавця в Україні (оскільки сам ОСОБА_7 перебував за кордоном), у вересні спочатку було надіслано помилковий варіант документів. Проте цю помилку було офіційно усунуто шляхом досилання правильних документів двома етапами (19.10.2023 та 14.11.2023). Остаточний оригінал протоколу від 12.05.2023 містив законні «три голоси ЗА» (що забезпечувало кворум) та відмітку «виправлений», оскільки ОСОБА_7 лише усунув суто технічну описку, допущену ним під час первинного копіювання тексту шаблону. Відповідач зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що преміювання "могло погіршити майновий стан", прямо порушує сталу практику Верховного Суду, оскільки судове рішення не може базуватися на припущеннях, а факт завдання збитків має бути доведеним та остаточним, а не гіпотетичним. Суд не встановив реального погіршення фінансового стану підприємства саме внаслідок виплати премії. Також на переконання Апелянта, суд першої інстанції не врахував специфіку регульованого фінансового ринку та положення Постанови НКРЕКП №2762: - заборона перехресного субсидіювання: Кошти тарифної виручки підприємства чітко розділені. Борги за газ належать до статті «виробничо-технічні втрати», тоді як премія виплачувалася виключно зі статті «Витрати на оплату праці». Законами та ліцензійними умовами прямо заборонено фінансувати борги за газ коштами, що призначені для зарплат працівників; - державне визнання причин збитковості: Згідно із Законом України №1639, Держава офіційно визнала, що загальна збитковість АТ "Миколаївгаз" та його борги виникли через встановлення самою державою економічно необґрунтованих (неринкових) тарифів, а не через дії директора, і ці борги підлягають компенсації з держбюджету; - послідовність господарської практики: У 2023 році підприємство аналогічно виплачувало інші премії (наприклад, у березні за підсумками 2022 року), і факт загальної збитковості компанії тоді не визнавався Позивачем як перешкода чи «збитки», що свідчить про штучність та необґрунтованість поточних звинувачень на адресу ОСОБА_1 . Відповідач стверджує, що суд першої інстанції припустився неповноти судового розгляду, так замість з`ясування обставин виправлення описки під час допиту свідка ОСОБА_7 , суд узагалі не ставив йому питань щодо причин первинного підписання графи «утримався». Натомість, суд просто констатував це як «намір утриматися» та поклав власне припущення в основу рішення. Пояснення свідків ( ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та самого ОСОБА_7 ) одностайно підтверджують, що ОСОБА_1 та профільні служби підприємства не «придумали» премію, а діяли на виконання прийнятого рішення Наглядової ради, працювали з чинною випискою протоколу, де було чітко зазначено «РІШЕННЯ ПРИЙНЯТО», і ОСОБА_1 підписав наказ, лише пересвідчившись у наявності трьох голосів «За». Для усунення цього процесуального недоліку, Апелянт також у своїй скарзі заявляє клопотання про повторний допит свідка в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 у справі №915/1711/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/1711/23. 06.05.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1711/23. За змістом абз. 2 ч. 10 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів. Враховуючи що суддя - учасник колегії суддів Богацька Н.С. з 06.05.2026 по 08.05.2026 була тимчасово непрацездатна та відповідно до наказу в.о. голови суду №97-в від 11.05.2026 з 11.05.2026 по 14.05.2026 перебуває у відпустці з 23.12.2025 по 07.01.2026, розпорядженням керівника апарату суду №41 від 11.05.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1711/23. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 11.05.2026 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Ярош А.І. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 прийнято справу №915/1711/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Ярош А.І.; залишено без руху зазначену апеляційну скаргу; встанволено Апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів надсилання копії апеляційної скарги ОСОБА_4 і доданих до неї документів протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. 20.05.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 Надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого Апелянтом надано докази надсилання копії апеляційної скарги ОСОБА_4 і доданих до неї документів. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 задоволено клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору; відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття постанови судом апеляційної інстанції по справі №915/1711/23; відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 у справі №915/1711/23; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; призначено розгляд справи №915/1711/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 на 15.06.2026 року о 12-00 год.; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 у справі №915/1711/23. 05.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Позивач у своєму відзиві зазначає, що відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", Статуту Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" та Положення про Наглядову раду, рішення Наглядової ради від 12.05.2023 (Протокол №12/05-2023) є нелегітимним, оскільки за нього проголосувало лише 2 члени ради, що свідчить про відсутність необхідної кількості голосів. Позивач вказує, оскаржуваний Наказ від 17.05.2023 № 653-ос «Про нарахування та виплату премії» Відповідач видав із грубим порушенням процедури, на підставі незавіреної та незареєстрованої копії протоколу, отриманої електронною поштою. Оригінали протоколу та бюлетенів на підприємство у встановлений 5-денний строк не надходили, а надісланий через 4 місяці колишнім секретарем, пакет документів містив сторонній бюлетень за 2022 рік з іншого питання. На переконання Позивача Скаржник, як посадова особа компанії, порушив свої фідуціарні обов`язки діяти добросовісно, розумно та в інтересах товариства. Підписуючи наказ на виплату премій керівництву у розмірі 11 180 200 грн, Відповідач достовірно знав про критичний фінансовий стан підприємства (збитки за 2022 рік 434,7 млн грн, за перший квартал 2023 року 59,8 млн грн, а також борг перед постачальниками понад 1,9 млрд грн). При цьому жодних індивідуальних показників ефективності чи обґрунтувань для заохочення протокол не містив. У діях Скаржника наявні всі елементи складу цивільного правопорушення. Протиправна поведінка полягає у виданні завідомо марнотратного наказу, що призвело до прямої шкоди компанії безповоротного вибуття грошових коштів. Причинний зв`язок між діями та збитками є очевидним. Форма вини є умисною, оскільки Скаржник мав особисту зацікавленість в отриманні виплат, а чинну в деліктних зобов`язаннях презумпцію своєї вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України) він не спростував. Враховуючи сталу практику Верховного Суду у подібних правовідносинах (постанови від 10.09.2025 по справі №906/127/24, від 05.08.2020 у справі №904/5499/23, від 11.09.2024 у справі №911/3853/23), рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 у справі № 915/1711/23 є законним, обґрунтованим і скасуванню не підлягає. 11.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку було задоволено ухвалою суду від 11.06.2026. Крім того, 11.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 задоволено заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON. 15.06.2026 у судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції з`явився представник Позивача, який підтримав доводи та вимоги викладені ним письмово. Представники Відповідача та Третіх осіб у судове засідання не з`явилися. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Треті особи своїм правом на подання відзиву не скористались, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників Відповідача та Третіх осіб, за наявними у справі матеріалами. У судовому засіданні було розглянуто клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, представник Позивача заперечив проти задоволення вказаного вище клопотання. Колегія суддів порадившись на місці ухвалила відмовити в задоволенні клопотання представника Відповідача про відкладення задоволення зазначене клопотання, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. За змістом статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена. Крім того, відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. У своєму клопотанні представник Відповідача зазначив, що Відповідач - ОСОБА_1 бажає особисто брати участь у судовому засіданні та надати пояснення щодо обставин справи. Водночас він не має можливості з`явитися до суду 15.06.2026 у зв`язку з проходженням планового лікування онкологічного захворювання та медичного огляду у м. Дніпро, скасування яких є неможливим за медичними показаннями. У зв`язку з цим представник просить врахувати поважність причин неявки та забезпечити реалізацію права Відповідача на участь у розгляді справи. Судова колегія зауважує, що на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, представником Відповідача було надано консультаційний висновок спеціаліста гематолога, зі змісту якого неможливо достеменно встановити факт перебування Відповідача саме 15 червня 2026 року на лікуванні чи проходженні медичних процедур у відділенні гематології КНП "Міська клінічна лікарня № 4" Дніпровської міської ради. Крім того, судова колегія враховує, що зазначене клопотання подане представником Відповідача, який відповідно до наданих повноважень має право представляти інтереси Відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. При цьому будь-яких відомостей про неможливість участі представника у судовому засіданні клопотання не містить. Також колегія суддів зазначає, що наведені у клопотанні обставини самі по собі не свідчать про неможливість розгляду справи за участю представника Відповідача та не містять належного обґрунтування необхідності обов`язкової особистої участі Відповідача у судовому засіданні. З огляду на наведені вище приписи законодавства, враховуючи, що заявником до клопотання про відкладення судового засідання відповідних доказів на підтвердження обставин, які зазначені ним у клопотанні, взагалі не надано, а також враховуючи, що позиція Скаржника щодо спірних правовідносин викладена письмово у поданій ним апеляційній скарзі, а також на те, що клопотання подано представником Відповідача, який наділений повноваженнями представляти інтереси Відповідача у суді апеляційної інстанції, при цьому відомостей про неможливість участі такого представника у судовому засіданні не наведено, з огляду на те, що явка в судове засідання учасників справи судом апеляційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, беручи до уваги суб`єктивне право представника учасника справи щодо визначення пріоритетності судових проваджень тощо, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цього клопотання. Крім того, судовою колегією розглянуто клопотання Відповідача про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_7 , у задоволенні якого відмовлено з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ч. 1, 4 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Тобто, з системного аналізу ст. ст. 87-89 Господарського процесуального кодексу України можна зробити висновок, що для виклику судом свідка для допиту необхідна сукупність таких обставин: - показання свідка мають значення для справи; - показання свідка мають бути оформлені письмово у вигляді заяви свідка. При цьому, заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів; - обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Згідно з приписами частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до висновків викладених Верховним Судом у постановах від 06.02.2019 у справах № 916/3130/17, від 18.06.2020, № 909/965/16, від 26.02.2019, № 913/632/17 єдиним винятковим випадком, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Допущення прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів (нових) матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.06.2022 у справі № 906/707/18). Тобто, при поданні стороною доказів, які не були подані до суду першої інстанції, сторона повинна письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, що здійснено не було. За імперативним приписом частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Отже, прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів, без урахування наведених вище критеріїв, матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Відповідно до частини восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Крім того, судова колегія враховує, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_7 вже було допитано як свідка у судовому засіданні 19.06.2025. Як вбачається з протоколу зазначеного судового засідання, представник Відповідача був присутній під час допиту свідка та мав можливість поставити йому всі запитання, які, на його думку, мали значення для правильного вирішення спору. Разом із тим у поданому клопотанні Відповідачем не наведено жодних обґрунтувань необхідності повторного допиту ОСОБА_7 , не зазначено нових обставин, для підтвердження яких необхідний такий допит, а також не вказано причин, з яких відповідні питання не могли бути поставлені свідку під час його допиту в суді першої інстанції. Таким чином, враховуючи недотримання Відповідачем встановленого процесуальним законодавством порядку подання нових доказів у суді апеляційної інстанції, а також те, що ОСОБА_7 вже було допитано як свідка під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його повторного виклику та допиту в суді апеляційної інстанції, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні відповідного клопотання Відповідача. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2022 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільчої системи "Миколаївгаз" та ОСОБА_1 укладено Контракт, як з членом Правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Миколаївгаз" (далі - Контракт). За вказаним Контрактом ОСОБА_1 приймався на посаду Директора технічного відповідно до рішення Наглядової ради Товариства від 25.05.2022 (Протокол №25/05-2022). Відповідно до п. 2.1.2.1. Контракту працівник зобов`язаний діяти в інтересах Товариства добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень. Пунктом 2.1.2.3. Контракту встановлено, що працівник зобов`язаний виконувати рішення прийняті загальними зборами акціонерів, Наглядовою радою Товариства. Згідно з пунктом 4.2. Контракту Працівник несе відповідальність за збитки, які завдані Товариству його неправомірними діями або бездіяльністю, а також за заподіяну ним шкоду Товариству, відповідно до чинного законодавства. Працівник несе відповідальність за порушення покладених на нього обов`язків, у розмірі збитків, завданих Товариству, якщо інші підстави та розмір відповідальності не встановлений чинним законодавством (п. 4.4. Контракту). Згідно пунктів 6.1 та 6.2 Контракту за виконання передбаченим ним обов`язків, працівнику встановлюється щомісячна винагорода у розмірі, визначеному у Додатку до цього Контракту. Додаткові виплати при виконанні працівником обов`язків, передбачених цим Контрактом, встановлюються сторонами в Додатку до цього Контракту. Пунктом 6.3. Контракту встановлено, що Працівник може отримувати додаткову плату за результатами діяльності Товариства за рік (далі "Річна премія"). Розмір річної премії та умови її виплати визначаються в Додатку до цього Контракту. Відповідно до пунктів 3, 9 Додатку до Контракту, працівникові може виплачуватись річна премія та інші місячні премії (заохочення) за рішенням Наглядової ради Товариства. Наказом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" №327-вд від 15.05.2023 на ОСОБА_1 було покладено виконання обов`язків Голови правління АТ "Миколаївгаз" на період з 15.05.2023 по 19.05.2023 у зв`язку з відрядженням Голови правління Бузовської Тетяни Василівни. Зазначений наказ підписаний Головою правління ОСОБА_2 та містить відмітку про ознайомлення з ним ОСОБА_1 . В матеріалах справи міститься Наказ Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" № 653-ос - від 17.05.2023 "Про нарахування та виплату премії". Підставою для його видачі, як в ньому зазначено, є рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" оформлене Протоколом від 12.05.2023 № 12/05-2023. На виконання цього наказу, «за підсумками роботи за рік (період за перші чотири місяці 2023р.)» виплачено премії: - Голові правління Товариства ОСОБА_2 в сумі 4 969 00,00 грн; -Директору технічному ОСОБА_1 в сумі 1 242 240,00 грн; - Директору комерційному ОСОБА_3 в сумі 1 242 240,00 грн; - Директору з капітального будівництва ОСОБА_5 в сумі 1 242 240,00 грн; - Директору фінансовому ОСОБА_6 в сумі 1 242 240,00 грн; - Директору з безпеки ОСОБА_4 в сумі 1 242 240,00 грн, Разом становить суму у розмірі 11 180 200,00 грн. Зазначений наказ підписано В.о. Голови правління - ОСОБА_1 та погоджено Начальником управління Мостепан Нелею Валеріївною. Протоколом №12/05-2023 засідання наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (заочне голосування) від 12 травня 2023 року, у якому прийняли участь: у заочному голосуванні взяли участь Голова Наглядової ради Девід Ентоні Ховард Браун ( ОСОБА_11 ) представник акціонера PESNERO INVESTMENTS LIMITED, член Наглядової ради ОСОБА_7 представник акціонера SOLVOTORE ENTERPRISES LIMITED, який також був обраний секретарем Наглядової ради, та член Наглядової ради Іан Бьорд (Ian Bird) представник акціонера PESNERO INVESTMENTS LIMITED. У заочному голосуванні не брали участі члени Наглядової ради ОСОБА_12 представник акціонера Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та ОСОБА_13 представник акціонера OLUBERA VENTURES LIMITED. Згідно з протоколом, засідання Наглядової ради проводилося у формі заочного голосування (опитування). Бюлетені для заочного голосування приймалися до 11.05.2023 включно. У заочному голосуванні взяли участь три з п`яти обраних членів Наглядової ради, у зв`язку з чим засідання було правомочним. На розгляд Наглядової ради було винесено питання "Про виплату Голові та членам Правління Товариства премії (заохочення)". За результатами розгляду зазначеного питання Наглядовою радою прийнято рішення про виплату Голові та членам Правління Товариства премії (заохочення) за перші чотири місяці 2023 року у наступних розмірах: Голові Правління 4 969 000,00 грн; Директору технічному 1 242 240,00 грн; Директору комерційному 1 242 240,00 грн; Директору з капітального будівництва - 1 242 240,00 грн; Директору фінансовому 1 242 240,00 грн; Директору з безпеки 1 242 240,00 грн. За прийняття рішення проголосували ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , ОСОБА_7 утримався. Зазначений протокол підписаний Головою Наглядової ради Девід Ентоні Ховард Браун та секретарем Наглядової ради - ОСОБА_7 . Відповідно до бюлетенів заочного голосування Наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" Девідом Ентоні Ховардом Брауном (David Anthony Howard Brown) та Іаном Бьордом (Ian Bird) у графі "за" проставлено підписи у бюлетені ОСОБА_7 підпис міститься у графі "утримався". Протоколом №21 Загальних зборів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" від 23.04.2021, тринадцятим питанням порядку денного було обрано Наглядову раду Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" у складі;

1. ОСОБА_12 - представник акціонера АТ "НАК "Нафтогаз України", 20977720;

2. ОСОБА_13 - представник акціонера ОЛУБЕРА ВЕНЧЕРС ЛІМІТЕД, НОМЕР_1 ;

3. ОСОБА_15 ( ОСОБА_16 ) - представник акціонера ПЕСНЕРО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД, НЕ 294764;

4. ОСОБА_14 ( ОСОБА_11 ) - представник акціонера ПЕСНЕРО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД, НОМЕР_2 ;

5. ОСОБА_7 - представник акціонера СОЛЬВОТОРЕ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ ЛІМІТЕД, НЕ 290927. В матеріалах справи міститься Статут Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", затверджений рішенням загальних зборів акціонерів від 09.04.2019, яке оформлене протоколом №19 (далі Статут). За змістом п.8.1 Статуту органами Товариства є: загальні збори, наглядова рада, правління та ревізійна комісія. Посадовими особами органів товариства визнаються голова та члени наглядової ради, голова та члени правління, голова та члени ревізійної комісії (п.8.3.1 Статуту). Посадові особи органів товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень Статуту та інших документів Товариства (п.8.3.2 Статуту). Посадові особи органів товариства несуть відповідальність перед Товариством за шкоду (збитки), заподіяну Товариству їхніми діями (бездіяльністю) відповідно до законодавства України. Відповідно до п.11.1.1 Статуту виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є правління. Голова правління Товариства має право: - діяти без довіреності від імені Товариства, представляти Товариство без довіреності у відносинах з усіма без винятку органами влади, у відносинах з фізичними та юридичними особами (п.11.5.1.1. Статуту); - вчиняти без довіреності від імені Товариства правочини та укладати від імені Товариства будь-які договори та інші правочини з урахуванням обмежень щодо сум правочинів, які встановлені Статутом та внутрішніми документами Товариства, за наявності відповідного рішення по кожному правочину компетентного органу Товариства (правління, наглядової ради, загальних зборів) (п.11.5.1.2. Статуту); - видавати обов`язкові до виконання працівниками товариства накази, розпорядження, вказівки в межах своєї компетенції, встановлювати внутрішній режим роботи в товаристві (п.11.5.1.6 Статуту). Відповідно до п. 10.1.1. Статуту Наглядова рада є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів Товариства і межах компетенції, визначеної Статутом та Законом, здійснює управління Товариством, а також контролює та регулює діяльність Правління. Згідно з п.10.2.2.7. Статуту до виключної компетенції наглядової ради належить обрання та припинення (відкликання) повноважень голови та членів правління Товариства. Також до виключної компетенції наглядової ради належить затвердження умов контрактів, що укладаються з головою та членами правління, встановлення розміру їх винагороди (п.10.2.2.8. Статуту). Пунктом 10.3.1. Статуту встановлено, що Члени Наглядової ради обираються акціонерами під час проведення загальних зборів із числа акціонерів або осіб, які представляють інтереси акціонерів (представники акціонерів). Члени Наглядової ради обираються на строк 3 (три) роки. У випадку спливу цього строку повноваження членів Наглядової ради. Відповідно до п.10.4.4. Статуту, рішення Наглядової ради можуть прийматися шляхом заочного голосування (опитування). Рішення про проведення засідання Наглядової ради шляхом заочного голосування (опитування) приймається Головою Наглядової ради Товариства, крім випадку обрання та/або припинення повноважень Голови та/або Секретаря Наглядової ради Товариства. Порядок прийняття Наглядовою радою рішень шляхом проведення заочного голосування (опитування) визначається Положенням про Наглядову раду. Засідання Наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь, а при заочному голосуванні надали бюлетені, не менше ніж 3 (три) члена Наглядової ради (п.10.4.5. Статуту). Рішення Наглядової ради приймається колегіально, простою більшістю голосів членів Наглядової ради, які беруть участь у засіданні та мають право голосу. Рішення Наглядової ради с обов`язковими до виконання членами Наглядової ради, Головою та членами Правління, усіма підрозділами та працівниками Товариства, керівниками дочірніх підприємств, філій та представництв Товариства (п.10.4.7. Статуту). На засіданні Наглядової ради кожний член Наглядової ради має один голос (п.10.4.8. Статуту). Протокол засідання Наглядової ради оформляється протягом п?яти днів після проведення Протокол засідання Наглядової ради передається на зберігання Правлінню Товариства протягом п?яти днів після його оформлення (п.10.4.8. Статуту). Протокол засідання Наглядової ради підписує головуючий на засіданні та всі інші члени Наглядової ради присутні на її засіданні. При проведенні засідання Наглядової ради шляхом заочного голосування (опитування) протокол підписується Головою та Секретарем Наглядової ради, а по питанню обрання та/або припинення повноважень Голови та/або Секретаря Наглядової ради протокол заочного голосування підписується обраними на такому засіданні Головою та/або Секретарем Наглядової ради (п.10.4.11. Статуту). В матеріалах справи міститься Положення про Правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" затвердженого протоколом Загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" № 21 від 23 квітня 2021 (далі Положення про Правління). Відповідно до п.3.6 Положення про Правління, права та обов`язки, строк повноважень, відповідальність і оплата праці членів, в тому числі, голови правління визначаються Законом України Про акціонерні товариства, іншими актами законодавства, статутом Товариства, цим положенням, Положенням про винагороду членів правління у разі затвердження його наглядовою радою, а також трудовим договором (контрактом), що укладається з кожним членом правління. Від імені Товариства трудовий договір (контракт) підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою. Згідно з п.5.7 Положення про Правління, у разі тимчасової відсутності голови правління його обов`язки виконує член правління, що відповідає за інженерно-технічне забезпечення в товаристві, або інший член правління, призначений відповідним наказом голови правління. Відповідно до Положення про Наглядову Раду Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" затвердженого протоколом Загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" № 21 від 23 квітня 2021 (далі Положення про Наглядову Раду), визначає правовий статус Наглядової Ради, порядок обрання її членів, організації роботи , виплати винагороди та відповідальність членів Наглядової Ради, а також прийняття ними рішень стосовно діяльності Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз". Так згідно з п. 4.1. Положення про Наглядову Раду кількісний склад наглядової ради складає 5 (п`ять) осіб. Пунктом 8.13 Положення про Наглядову Раду передбачено, що засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь, а при заочному голосування надали бюлетені, не менше ніж 3 (три) члена наглядової ради. Згідно з п.8.21 Положення про наглядову раду засідання Наглядової ради у разі заочного голосування (опитування) приймаються простою більшістю голосів членів Наглядової ради від кількісного складу Наглядової ради, встановленого Загальними зборами. Засідання наглядової ради у формі заочного голосування вважається правомочним, якщо в ньому взяли участь (надали заповнені бюлетені для голосування) не менше ніж 3 (три) члена наглядової ради (п. 8.23 Положення про ОСОБА_17 ). Відповідно до Протоколу позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", які відбулися 08.06.2023, прийнято рішення про припинення повноважень голови та членів наглядової ради Товариства з дати прийняття цього рішення. Листом від 11.09.2023 на ім`я Голови Правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" секретарем Наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" ОСОБА_7 було направлено протокол засідання Наглядової ради Товариства від 12.05.2023 щодо виплати Голові та членам Правління Товариства премії (заохочення), а також бюлетені заочного голосування членів Наглядової ради Товариства Девіда Ентоні Ховарда Брауна (David Anthony Howard Brown), Іана Бьорда (Ian Bird) та ОСОБА_7 . Листом від 14.11.2023 на ім`я Голови Правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" секретарем Наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" ОСОБА_7 було направлено виправлений бюлетень заочного голосування з датою розсилки - 05.05.2023 і Протокол засідання Наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" від 12.05.2023. Зазначений лист було направлено Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" 15.11.2023. Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України). За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу є порушення зобов`язання. Вирішуючи питання про стягнення збитків, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на Позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (ч. 4 ст. 92 Цивільного кодексу України). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України). Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами ст. 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17. Зміст ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України свідчить про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, тому спростування цієї вини є процесуальним обов`язком її заподіювача. Як було встановлено судовою колегією, що відповідно до п. 10.1.1. Статуту Наглядова рада є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів Товариства і межах компетенції, визначеної Статутом та Законом, здійснює управління Товариством, а також контролює та регулює діяльність Правління. Пунктом 10.3.1. Статуту встановлено, що члени Наглядової ради обираються акціонерами під час проведення загальних зборів із числа акціонерів або осіб, які представляють інтереси акціонерів (представники акціонерів). Члени Наглядової ради обираються на строк 3 (три) роки. У випадку спливу цього строку повноваженя членів Наглядової ради. Відповідно до п.4.1. Положення про Наглядову Раду Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", кількісний склад наглядової ради складає 5 (п`ять) осіб. Також пунктом 8.13 зазначеного Положення передбачено, що Засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь, а при заочному голосування надали бюлетені, не менше ніж 3 (три) члена наглядової ради. Засідання наглядової ради у формі заочного голосування вважається правомочним, якщо в ньому взяли участь (надали заповнені бюлетені для голосування) не менше ніж 3 (три) члена наглядової ради (п. 8.23 Положення про Наглядову раду). Рішення наглядової ради у формі заочного голосування (опитування) приймаються простою більшістю голосів членів наглядової ради від кількісного складу наглядової ради, встановленого загальними зборами (п. 8.21 Положення про Наглядову раду). Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до Протоколу № 12/05-2023 засідання Наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" від 12.05.2023 було проведено у формі заочного голосування (опитування). У заочному голосуванні взяли участь члени Наглядової ради Девід Ентоні Ховард Браун (David Anthony Howard Brown), Іан Бьорд (Ian Bird) та ОСОБА_7 , тоді як ОСОБА_12 і ОСОБА_13 участі у голосуванні не брали. З огляду на участь трьох із п`яти обраних членів Наглядової ради, засідання було визнано правомочним. На розгляд Наглядової ради було винесено питання «Про виплату Голові та членам Правління Товариства премії (заохочення)», за результатами розгляду якого прийнято рішення про виплату Голові та членам Правління Товариства премії за перші чотири місяці 2023 року у визначених протоколом розмірах. Згідно з протоколом, за прийняття зазначеного рішення проголосували ОСОБА_14 (David Anthony Howard Brown) та ОСОБА_15 (Ian Bird), а ОСОБА_7 утримався від голосування. Протокол підписано Головою Наглядової ради Девідом Ентоні Ховардом Брауном (David Anthony Howard Brown) та секретарем Наглядової ради ОСОБА_7 . Крім того, судовою колегією встановлено, що відповідно до бюлетенів заочного голосування Наглядової ради АТ "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" Девідом Ентоні Ховардом Брауном (David Anthony Howard Brown) та ОСОБА_18 (Ian Bird) у графі "за" проставлено підписи, тоді як у бюлетені ОСОБА_7 підпис міститься у графі "утримався". Пізніше на виконання зазначеного рішення Наглядової ради Наказом № 653-ос від 17.05.2023 "Про нарахування та виплату премії", було здійснено нарахування та виплату премій Голові та членам Правління Товариства за підсумками роботи за перші чотири місяці 2023 року на загальну суму 11 180 200,00 грн. Зазначений наказ підписано Виконувачем обов`язків голови правління ОСОБА_1 , який у відповідний період виконував повноваження Голови правління АТ "Миколаївгаз", відповідно до наказу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" № 327-вд від 15.05.2023. Водночас листом від 11.09.2023, підписаним ОСОБА_7 , як секретарем Наглядової ради АТ "Миколаївгаз", на адресу Товариства були направлені бюлетені заочного голосування членів Наглядової ради Девіда Ентоні ОСОБА_19 (David Anthony Howard Brown), ОСОБА_20 (Ian Bird) та ОСОБА_7 , а також оригінал бюлетеня Іана Бьорда (Ian Bird) від 05.05.2023 для долучення до матеріалів засідання Наглядової ради від 12.05.2023 з питання щодо виплати премії Голові та членам Правління Товариства. У зазначеному листі повідомлено про помилкове направлення бюлетеня заочного голосування від 22.03.2022 та необхідність його віднесення до іншого протоколу засідання Наглядової ради. Пізніше листом ОСОБА_7 від 14.11.2023, останній повідомив голову правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" про те, що в протоколі засідання наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" № 12/05-2023 від 12.05.2023 була допущена описка та помилково вказано запис напроти варіанта голосування: "Утримався", тоді як дійсно він мав намір проголосувати: "За", а тому просив вважати його голос у протоколі наглядової ради від 12.05.2023 щодо виплати голові та членам правління товариства премії замість: "Утримався" як: "За". До вказаного листа додано виправлений Протокол засідання наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" від 12.05.2023 щодо виплати голові та членам правління товариства премії (заохочення) та бюлетень заочного голосування ОСОБА_7 , з підписом в графі "за", з датою розсилки 05.05.2023, та містить запис: "виправлено член наглядової ради ОСОБА_7 14.11.2023". Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 07.06.2022 у справі №910/20782/17 вказав, що за загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Колегія суддів зауважує, що згідно з частинами 1, 2 ст. 81 Закону "Про акціонерні товариства" виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Отже, за своїм статусом виконавчий орган підзвітний наглядовій раді та організовує виконання її рішень. Виконавчий орган не вправі втручатися в компетенцію інших органів акціонерного товариства, зокрема наглядової ради. Забезпечуючи виконання рішень наглядової ради, виконавчий орган не повинен надавати оцінку таким рішенням, перевіряти їх правомірність, ставити під сумнів тощо. Зворотнє може свідчити про втручання виконавчого органу в компетенцію наглядової ради, призводити до конфлікту повноважень органів товариства, нівелювати обов`язковість рішень наглядової ради, "блокувати" їх виконання, що є неприпустимим. За такого розширеного підходу до змісту повноважень виконавчого органу виникає ризик зловживань та недобросовісної поведінки з його боку. На підставі викладеного вище можливо дійти висновку, що виконавчий орган не відповідає за зміст рішень наглядової ради та їх правомірність, а лише організовує їх виконання. Негативні наслідки, пов`язані з невідповідністю рішень наглядової ради вимогам закону та / або статуту товариства, загалом не мають покладатися на виконавчий орган. Вжиття виконавчим органом заходів, спрямованих на виконання цих рішень, не може слугувати підставою для притягнення його до відповідальності. Водночас, як вже було зазначено, законодавство закріплює обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки). Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку товариства. Недотримання таких обов`язків може призвести до завдання шкоди підприємству та, як наслідок, зобов`язання відшкодувати її. Отже, при застосуванні ст. 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальне дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Навіть якщо посадова особа prima facie виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що за наявності ознак очевидної протиправності рішення, зокрема відсутності необхідної кількості голосів для його прийняття, виконавчий орган, реалізуючи свої фідуціарні обов`язки та виявивши належну обачність, повинен принаймні поінформувати наглядову раду про можливі дефекти такого рішення. При цьому у своїй діяльності виконавчий орган має неухильно керуватися законом і статутом товариства, його внутрішніми (локальними) актами. Як було встановлено апеляційним господарським судом, що відповідно до п. 10.4.5 Статуту Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь, а при заочному голосування надали бюлетені, не менше ніж 3 (три) члена наглядової ради. Положенням про наглядову раду Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", а саме п. 8.21. передбачено, що рішення наглядової ради у разі заочного голосування (опитування) приймаються простою більшістю голосів членів наглядової ради від кількісного складу наглядової ради, встановленого загальними зборами. З наведеного вбачається, що рішення Наглядової ради у формі заочного голосування (опитування) від 12.05.2023 мало прийматися простою більшістю голосів від кількісного складу Наглядової ради Товариства, тобто не менш як трьома голосами Наглядової ради. Однак, як вже зазначалося, на момент видачі наказу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" № 653-ос від 17.05.2023 "Про нарахування та виплату премії", протокол Наглядової ради від 12.05.2023 № 12/05-2023, хоча й містив відображення про прийняття рішення щодо виплати премій (заохочень), однак фактично за відповідне рішення проголосували лише два члени Наглядової ради Девід Ентоні Ховард Браун та Іан Бьорд. Отже, оскільки за рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", яке оформлене протоколом №12/05-2023 від 12.05.2023 з питання "Про виплату голові правління та членам правління товариства премії (заохочення)", проголосувало 2 з 5 членів наглядової ради (один член утримався), а тому воно є неприйнятим з огляду на п. 8.21 Положення про наглядову раду Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз". Судова колегія зазначає, що Відповідач, приймаючи рішення про погодження зазначених виплат та видачу наказу про преміювання, міг і повинен був усвідомлювати, що кількість голосів, поданих за відповідне рішення Наглядової ради, є недостатньою для його належного прийняття. Незважаючи на це, Відповідач не ініціював повторного розгляду зазначеного питання Наглядовою радою та видав спірний наказ про виплату премій працівникам Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз". При цьому загальна сума преміювання у розмірі 11 180 200,00 грн є значною, а виданий Відповідачем наказ фактично став підставою для вибуття відповідних коштів з активів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз". Крім того, судовою колегією встановлено, що відповідно до звіту про фінансовий стан Позивача збиток Товариства за 2022 рік становив 434,7 млн грн, а за перший квартал 2023 року 59,8 млн грн. За таких обставин прийняття рішення про преміювання керівного складу Товариства на загальну суму 11 180 200,00 грн потребувало особливо виваженого підходу та безумовного дотримання встановленої процедури його погодження. Водночас здійснення таких виплат за відсутності належним чином прийнятого рішення Наглядової ради призвело до подальшого зменшення активів збиткового підприємства та погіршення його майнового стану. Судова колегія також враховує, що спірні виплати були здійснені в умовах значних фінансових втрат Товариства, а тому вибуття грошових коштів у розмірі 11 180 200,00 грн об`єктивно мало негативний вплив на його фінансове становище та суперечило інтересам Товариства. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 , який виконував обов`язки Голови правління, складу правопорушення, оскільки ним було видано наказ про виплату премій за відсутності належно прийнятого рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", а отже відповідно і наявні правові підстави для відшкодування Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" завданих збитків у розмірі 11 180 200,00 грн. Водночас колегія суддів зазначає, що Відповідач (Скаржник) не обґрунтував неправильного застосування судом першої інстанції положень ст. 92 Цивільного кодексу України та ст. 89 Господарського кодексу України. При цьому апеляційний господарський суд вказує, що предметом спору у цій справі є стягнення збитків, а тому для вирішення питання про їх стягнення необхідним є встановлення наявності складу цивільного правопорушення, в той час як обов`язкове звернення в такому випадку з окремим позовом про вирішення спору щодо незаконності рішення Наглядової ради та наказу Голови правління не вимагається. Правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладено у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 911/3853/23. Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи Відповідача щодо листа ОСОБА_7 від 14.11.2023 про нібито технічну помилку у відображенні результатів голосування та зміну його волевиявлення з «утримався» на «за», з огляду на наступне. Колегія суддів зазначає, що вказаний лист з виправленими бюлетенем заочного голосування з датою розсилки - 05.05.2023 і протоколом засідання наглядової ради від 12.05.2023 були направлені на адресу Позивача лише 15.11.2023, про що свідчать поштова накладна № 0101048321829, відповідний фіскальний чек та штамп поштового відділення на описі вкладення, тоді як Наказ Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" № 653-ос "Про нарахування та виплату премії", згідно якого було нараховано премії на загальну суму 11 180 200 грн, Відповідачем видано 17.05.2023. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що станом на дату направлення Позивачу листа від 14.11.2023, ОСОБА_7 вже не був членом Наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", оскільки відповідно до Протоколу позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів від 08.06.2023 його повноваження, як і повноваження інших членів Наглядової ради, були припинені з цієї дати. Отже, на 14.11.2023 ОСОБА_7 вже не мав статусу члена Наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", у зв`язку з чим надані ним пояснення та документи (протокол та бюлетень), подані після припинення повноважень як члена та секретаря Наглядової ради, оцінюються судовою колегією критично як такі, що складені за відсутністю відповідних на те повноважень. Щодо доводів Апелянта про неналежну оцінку судом першої інстанції листів компаній PESNERO INVESTMENTS LIMITED та SOLVOTORE ENTERPRISES LIMITED від 03.12.2024, у яких зазначалося про надання відповідних доручень представникам голосувати «за» з питання виплати грошових коштів членам правління АТ "Миколаївгаз", судова колегія зазначає наступне. Як було встановлено, на момент прийняття Відповідачем рішення про погодження виплат та видання наказу про преміювання у нього були відсутні належні правові підстави для його прийняття, оскільки відповідне рішення Наглядової ради фактично не було прийняте з огляду на вимоги пункту 8.21 Положення про Наглядову раду Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", за таких обставин Відповідач міг і повинен був усвідомлювати, що кількість голосів, поданих за відповідне рішення, є недостатньою для його належного прийняття. У цьому контексті ключовим є те, що станом на момент видання спірного наказу у Відповідача були відсутні правові підстави для його прийняття, а видавши його, він фактично реалізував рішення, яке не було належним чином ухвалене уповноваженим органом Товариства. Вказані вище листи компаній PESNERO INVESTMENTS LIMITED та SOLVOTORE ENTERPRISES LIMITED не спростовують встановленого факту відсутності у Відповідача на момент видання наказу належних правових підстав для його прийняття. За таких обставин доводи Апелянта в цій частині судовою колегією відхиляються як необґрунтовані. Щодо доводів Апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції в частині того, що Відповідач, як посадова особа, яка виконувала обов`язки Голови правління АТ "Миколаївгаз", приймав рішення про нарахування та виплату премії без отримання оригіналів відповідних документів або належних виписок (витягів), судова колегія зазначає наступне. Як встановлено судом, пунктом 8.27 Положення про Наглядову раду передбачено, що рішення Наглядової ради доводяться до осіб, які мають їх виконувати, у вигляді виписок (витягів) з протоколу окремо з кожного питання. Відповідно до пункту 8.29 зазначеного Положення, ведення та передача протоколів засідань Наглядової ради забезпечується її секретарем, а протоколи надаються Правлінню Товариства та зберігаються за місцезнаходженням Товариства протягом усього строку його діяльності. Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання Відповідачу відповідних виписок (витягів) з протоколу Наглядової ради, як і доказів їх направлення чи отримання. За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідач фактично приймав рішення про нарахування та виплату премії без отримання належних документів, а доводи Апелянта в цій частині є безпідставними. Щодо доводів Скаржника, про те, що суд першої інстанції не оцінив взагалі надані пояснення свідка ОСОБА_7 судова колегія зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України). Господарсько процесуальний кодекс України прямо встановлює, що сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи (ч. 3 ст.87 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, особиста зацікавленість в результатах розгляду справи, як Позивача, так і Відповідача, яка є беззаперечною і презюмується, не робить показання таких свідків недопустимим доказом. Згідно зі ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). У постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 921/260/19 міститься висновок про те, що згідно з ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України). З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що пояснення свідка ОСОБА_7 не спростовує встановлених судом обставин того, що рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", яке оформлене протоколом №12/05-2023 від 12.05.2023 є неприйнятим, оскільки в силу ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України). Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Отже, надаючи оцінку всім доказам та доводам Позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку, що докази, надані Позивачем на підтвердження відповідних обставин, є належними, допустимими та такими, що у своїй сукупності відповідають зазначеному стандарту доказування. Відповідачем, в порушення вимог ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, а тому судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України"). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 у справі №915/1711/23 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 у справі №915/1711/23 слід залишити без змін. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 задоволено клопотання Апелянта про відстрочення сплати судового збору, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття постанови судом апеляційної інстанції по справі № 915/1711/23. Оскільки станом на момент вирішення по суті апеляційної скарги Апелянтом судовий збір не сплачено, то у зв`язку із закінченням апеляційного провадження, враховуючи надані суду апеляційної інстанції повноваження, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_1 (Апелянта у справі) на користь Державного бюджету України судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 201 243,60 грн. Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 у справі №915/1711/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 у справі №915/1711/23 - залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача: UA928999980313171206082015758; код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 201 243,60 грн.

4. Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 24.06.2026. Головуюча суддя: Н.М. Принцевська Судді: Г.І. Діброва А.І. Ярош