Постанова 4822 № 723/1794/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2026 року місто Чернівці справа №723/1794/23 провадження №22-ц/822/1168/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Височанської Н.К., суддів: Кулянди М.І., Лисака І.Н. за участю секретаря судових засідань Паучек І.І. учасники справи: заявник (боржник) ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються головний державний виконавець Сторожинецького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кікена Андрій Олександрович розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Бужора В.Т., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст вимог заяви У квітні 2026 року заявник (боржник) ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Сторожинецького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кікена Андрія Олександровича. Посилався на те, що у відділі державної виконавчої служби на примусовому виконанні знаходиться судовий наказ №723/1794/23, виданий Сторожинецьким районним судом Чернівецької області за заявою ОСОБА_2 про стягнення аліментів з нього, ОСОБА_1 (виконавче провадження № 71888249). 24 грудня 2025 року йому військовою частиною НОМЕР_1 виплачена грошова допомога у розмірі 37258,70 грн. у зв`язку із переведенням його на нове місце служби (зміною населеного пункту). 25 грудня 2025 року йому військовою частиною НОМЕР_2 виплачена грошова допомога у розмірі 46854,60 грн. у зв`язку із переведенням його на нове місце служби (зміною населеного пункту). Ця допомога (грошове забезпечення) не носить постійного характеру, адже виплачується відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги» №45 від 05 лютого 2018 року лише у разі переведення з одного місця служби на друге, але не більше двох разів за календарний рік. Вказав, що він направив державному виконавцю заяву з проханням не стягувати аліменти із коштів, зазначених вище, а у разі якщо ці кошти були стягнені на користь ОСОБА_3 , то повернути йому їх, оскільки вони безпідставно стягнені з його допомоги у зв`язку із переїздом на нове місце служби. Головний державний виконавець Андрій Кікена відмовив у задоволенні його заяви, відмова отримана 06 квітня 2026 року. З такими діями державного виконавця скаржник не погоджується, вважає, що головний державний виконавець ОСОБА_4 вчинив дію, в результаті якої порушено його законні права та інтереси, внаслідок чого стягнено завищену суму аліментів. З відповіді головного державного виконавця не зрозуміло чи вже стягнено аліменти з цих допомог, чи лише заплановано стягнення останніх. Просив визнати дії головного державного виконавця Сторожинецького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Андрія Кікена по стягненню з нього, ОСОБА_1 , аліментів із грошової допомоги у зв`язку із переводом його на нове місце служби, виплаченої та нарахованої йому у 2025 році, незаконними та зобов`язати головного державного виконавця Сторожинецького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Андрія Кікена не здійснювати стягнення аліментів із грошових допомог, отриманих ним протягом 2025 року, а у разі якщо такі аліменти стягнені - повернути їх йому. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2026 року в задоволені скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Сторожинецького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кікена Андрія Олександровича відмовлено. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 спрямував засобами поштового зв`язку 08 травня 2026 року апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду. В апеляційній скарзі наводить обставини та підстави для задоволення скарги, аналогічні викладеним в скарзі, додатково вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що отримані ним суми у розмірах 37258,70 грн. та 46 854,60 грн. є компенсаційними виплатами за переведення на нове місце служби, однак, не правильно вирішив, що оскільки з таких виплат стягуються податки та внески, то й з таких виплат можна утримувати аліменти. Просив ухвалу суд першої інстанції скасувати та вимоги скарги задовольнити повністю. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Межі розгляду справи Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Щодо розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, про поважність причин неявки суд не повідомили (а.с.49-51). Згідно із статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21. Також, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та інших. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Крім цього, колегія судді враховує, що явка до апеляційного суду учасників справи не є обов`язковою, позиція сторін у справі є чіткою і зрозумілою, а тому колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд справи за відсутності учасників справи, що не призведе до порушення їх прав. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає необхідним справу розглянути за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи. Мотиви та доводи, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи рішення Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає. Відмовляючи в задоволення скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновків, що дохід боржника в сумі 37 268,70 гривень по ознаці доходу з кодом 126 був отриманий як дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, з якого утримуються податки та суми чистого доходу якого враховуються при обчислені аліментів. Доходи боржника в сумі 46 854,60 гривень та 124 553,27 гривень по ознаці доходу з кодом 185 були отримані як сума грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, з якої утримується податок на доходи фізичних осіб та суми чистого доходу якого враховуються при обчислені аліментів. Отже, розмір заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 71888249 розрахований державним виконавцем у чіткій відповідності зі ст. 195 СК України та ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», виходячи із офіційної інформації про доходи боржника, отриманої від податкового органу на підставі п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, розраховано розмір аліментів, які підлягає стягненню з боржника, виходячи з його фактичного заробітку (доходу), що залишається після утримання податків та зборів. За таких обставин суд прийшов до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення розглядаються за правилами Розділу VІІ ЦПК України. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У відповідності до пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Згідно ст.448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Скарга повинна містити: 1)найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2)повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3)повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4)ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У відповідності до ч.1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Системний аналіз вказаних норм процесуального права свідчить про те, що справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересована особа залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси. Таким чином, сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов`язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи. Схожий за змістом правовий висновок щодо суб`єктного складу учасників справи за скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби неодноразово було викладено Верховним Судом, зокрема в постановах від 24 червня 2020 року у справі № 554/352/18, від 19 травня 2021 року у справі № 466/3550/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 569/18319/20 (провадження №61-13694св21), від 20 липня 2022 року у справі №213/3685/20 (провадження №61-2074св22), від 22 травня 2024 року у справі №754/6127/22 (провадження №61-216св24). Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь, чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 , як заінтересовану особу залучив головного державного виконавця Сторожинецького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кікена А.О. При цьому, предметом оскарження є стягнення аліментів з грошових виплат, які на думку заявника, не входять до переліку доходів, з яких відраховуються аліменти. У вимогах скарги він просив зобов`язати державного виконавця повернути йому суми надмірно стягнутих аліментів. Отже, скарга стосувалася порушення прав та законних інтересів стягувача аліментів. Проте, ОСОБА_2 , як стягувача та як учасника виконавчого провадження не було залучено до участі у даній справі. За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп18), пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Колегія суддів вважає, що вказані обставини свідчать про необхідність надання стягувачу ОСОБА_2 можливість прийняти участь у розгляді даної справи в суді першої інстанції. Інакший підхід міг би розцінюватись як обмеження особи у доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте, під час розгляду скарги у суді першої інстанції ОСОБА_1 не звертався до суду з клопотанням щодо залучення до участі у справі стягувача ОСОБА_2 , а суд першої інстанції фактично прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі. За нормами ЦПК України, апеляційний суд не наділений повноваженнями щодо залучення до участі у справі осіб, які не брали в ній участь в суді першої інстанції. Відповідно до приписів частини 4 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У зв`язку із тим, що за відсутності залучення до участі у розгляді справи стягувача, як це передбачено приписами частини 1 статті 450 ЦПК України, вона не може бути вирішена по суті, відповідно до норм права, які регламентують спірні правовідносини, незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами вона обґрунтовувалась. Роз`яснити скаржнику, що відмова у задоволенні скарги не позбавляє його права повторно звернутися до суду з аналогічною скаргою, але із залученням до участі у справі всіх зацікавлених осіб. При скасуванні ухвали суду із зазначених вище підстав, робити аналіз іншим доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає недоцільним, так як вони можуть стати предметом розгляду скарги при зверненні ОСОБА_1 до суду з аналогічною скаргою, але із залученням до участі у справі всіх зацікавлених осіб. Відповідно до п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Оскільки ст. 374 ЦПК України не передбачено такого права апеляційного суду, як скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому ухвала підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення - про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: Н.К. Височанська Судді: М.І. Кулянда І.Н. Лисак