Постанова Харківський апеляційний суд № 953/693/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 953/693/25 Номер провадження 22-ц/818/490/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 18 червня 2025 року в складі судді Лобановської С.М. по справі № 953/693/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал » (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 26 жовтня 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» (далі - ТОВ «ЛІНЕУРА Україна») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4088643, відповідно якого остання отримала кредит у розмірі 10000 грн строком 350 днів: з 26 жовтня 2023 року по 10 жовтня 2024 року зі сплатою відсотків у розмірі. 2,0% в день. 25 жовтня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», яке змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», було укладено договір факторингу № 25/10/2024, згідно з умовами якого Товариство набуло права вимоги за вказаним кредитним договором. Зважаючи, що ОСОБА_1 не виконує взяті на себе договірні зобов`язання, станом на 25 жовтня 2024 року за нею обліковуються заборгованість за кредитним договором № 4088643 у розмірі 56597 грн 62 коп, з яких 9999 грн 95 коп - тіло кредиту; 46597 грн 67 коп заборгованість за процентами. Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість разом з судовими витратами. 02 червня 2025 року ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відзив мотивовано невідповідністю розміру відсоткової ставки положенням до Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Крім того вказала, що нараховані відсотки є непропорційно великими. Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 18 червня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» заборгованість за Кредитним договором № 4088643 в розмірі 56597 грн 62 коп.; понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп., та витрати на професійну правничу допомогу 10000 грн, а всього 69020 грн 02 коп. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню у судовому порядку. Суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідачки щодо наявності підстав для застосування обмеження щодо відсоткової ставки до 1%, оскільки Закон України № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року, між тим кредитний договір було укладено 23 жовтня 2023 року, тобто, до набрання чинності цим Законом. На вказане судове рішення 18 липня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотальова-Кравець Валерія Юріївна, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення. Відзив мотивовано тим, що у зв`язку зі змінами у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року денна ставка становить не більше 1,5%; з 21 серпня 2024 року денна ставка не більше 1%. Розмір процентної ставки мав становити з 26 жовтня 2023 року по 19 листопада 2023 року : 10000,00 грн (тіло кредиту) х 0,01% (процентна ставка) х 25 (днів) = 25,00 грн; з 20 листопада 2023 року по 22 квітня 2024 року: 10 000,00 грн (тіло кредиту) х 2,0% (процентна ставка) х 155 (днів) = 31 000,00 грн. З 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року: 10 000,00 грн (тіло кредиту) х 1,5% (процентна ставка) х 120 (днів) = 18 000,00 грн; з 21 серпня 2024 року по 09 жовтня 2024 року: 10 000,00 грн (тіло кредиту) х 1% (процентна ставка) х 50 (днів) = 5 000,00 грн. Загальна сума процентів - 54 025,00 грн. Зважаючи, що нею частково сплачено заборгованість в розмірі 18 624 грн 27 коп, загальна сума заборгованості процентів до сплати складає: 54 025,00 грн -18 624 грн 27 коп (сплачена сума) = 35 400 грн 73 коп, а тому загальна заборгованість становить 45 400 грн 68 коп, з яких: 9999 грн 95 коп - за тілом кредиту; 35 400 грн 78 коп - за відсотками. Незважаючи на те, що сума заборгованості законно нарахованих відсотків відповідно до перерахування заборгованості згідно чинного законодавства, складає 35 400 грн 78 коп, але це все одно є непропорційно великий розмір відсотків порівняно з сумою позики 10 000,00 грн, враховуючи сплату Відповідачки в розмірі 18 624 грн 27 коп, непропорційність загальних процентів 54 025,00 грн порівняно з тілом кредиту 10 000,00 грн. Вказувала, що проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які Відповідач не міг оцінити належно. Заперечувала щодо розміру стягнутих витрат на правничу допомогу, оскільки для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Окрім того, ознайомлення з матеріалами справи та складання позову не передбачають такого обсягу роботи та витрат, що зазначені у розрахунку, є неспівмірними зі складністю справи, а тому повному відшкодуванню не підлягають. Також вирішення спору здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін. Окрім того, матеріали справи не містять даних, збиранням яких саме доказів здійснювалися адвокат, оскільки всі письмові докази, які були подані до позовної заяви, адвокату передано Товариством. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 18 червня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 26 жовтня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРАУКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 4088643 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у сумі 10000,00 грн строком на 350 днів з 26 жовтня 2023 року по 10 жовтня 2024 року, який був підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «М672», з умовами якого остання була ознайомлена (том1, а.с. 64-83). Відповідно до паспорту споживчого кредиту, який погоджено відповідачкою, стандартна процентна ставка відсотків річних становить 730 % річних, або 2% в день, знижена процентна ставка відсотків річних, яка застосовується з дати видачі кредиту до 19 листопада 2023 року 3,65 % або 0,01% в день, загальні витрати за кредитом з урахуванням зниженої процентної ставки 65025 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту з урахуванням зниженої процентної ставки 75025 грн. Вказана інформація зберігає чинність та є актуальною до 27 жовтня 2023 року (том 1, а.с. 84-88). 26 жовтня 2023 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перераховано 10000,00 грн на банківський рахунок ОСОБА_1 (а.с. 204, том 2 а.с. 16, 18). 25 жовтня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25/10/24, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору (том 1, а. с. 148-157). Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 25/10/24 від 25 жовтня 2024 року до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4088643 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 жовтня 2023 року у розмірі 56597 грн 67 коп (том 1, а.с. 94). Згідно з Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (том 1, а.с. 143-144). За рахунком заборгованості за договором № 4088643 від 26 жовтня 2023 року станом на 25 жовтня 2024 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 56597 грн 62 коп., з яких: 9999 грн 95 коп. - тіло кредиту; 46597 грн 67 коп. заборгованість за процентами (а.с. 206-219). Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частина 1 ст.633 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12цьогоЗакону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до частини 1статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Відповідно до приписів статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України). Зважаючи, що сторонами було погоджено істотні умови договору, на виконання кого ОСОБА_1 отримано кредитні кошти, які своєчасно повернуто не було, що призвело до утворення заборгованості, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості. Між тим, що суму стягнення судова колегія керується таким. 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів. Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно). Матеріали справи свідчать, що спірний кредитний договір укладено 26 жовтня 2023 року строком на 350 днів, а саме до по 10 жовтня 2024 року, а тому на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки. Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом до 22 квітня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становила 9999 грн 95 коп тіло кредиту, 12399 грн 98 коп проценти, які нарахована за відсотковою ставкою 2,5%. Зважаючи на законодавчі обмеження, розмір процентів, що мають бути нараховані відповідачці за користування кредитними коштами становить: за період з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно 17998 грн 80 коп (9999,95 х 1,5% = 149,99 х 120 днів), з 21 серпня 2024 року до 10 жовтня 2024 року (остання дата нарахування заборгованості відповідно розрахунку ТОВ «ЛІНЕУРА Україна») 4999,97 грн (9999,95 х 1,0 % х 50 днів). Таким чином, загальний розмір процентів складає 12399,98 + 17998,80 + 4999,97 = 35398 грн 75 коп. Отже, сума боргу за спірним кредитним договором становить 45398 грн 70 коп, з яких 9999 грн 95 коп тіло кредиту та 35398 грн 70 коп проценти за користування кредитом та саме ця сума підлягає стягненню з відповідачки. Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що умови договору є несправедливими, то суд керується таким. За частиною 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. За частино 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19 (провадження № 61-4745св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)). На час укладання кредитного договору відповідачка була ознайомлений з його умовами, а тому, у разі якщо вона вважала їх для себе неприйнятними та несправедливими, мала можливість відмовитися від вказаної угоди та укласти правочин з іншим контрагентом на інших умовах. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» з 56597 грн 65 коп. до 45398 грн 70 коп. Щодо витрат на правничу допомогу, то судова колегія керується таким. Матеріали справи свідчать, що 10 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» та адвокатом Городніщевою Єлизаветою Олегівною укладено Договір про надання правової допомоги №10/12-2024,відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (том 1, а.с. 145 -147). Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт (Наданих послуг) №6176 згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року адвокатом надано такі послуги: - зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства, 0,5 год 4400 грн; - Дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи 1 год, 840 грн; - аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства, 0,5 год - 440 грн; - підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом 1год, 840 грн; - письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів 1год, 840 грн; - проведення адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складання, оформлення та напрвлення адвокатських запитів 1 год, 840 грн - складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4088643 від 26 жовтня 2023 року, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА України» та ОСОБА_1 , 2 год - 1640 грн; - складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвокат, акт прийому-передачі виконаний робіт та інші необхідні документи) 1 год, 840 грн; - складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви(клопотання), клопотання про витребування доказів тощо - 2 год, 1640 грн; - представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4088643 від 26 жовтня 2023 року, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА України» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях 2 год, 1640 грн. Загальна сума гонорару за надання правової допомоги згідно з цим актом про надання правничої допомоги 10000 грн (том 1, а.с. 92-93). Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Як установлено в частині 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22). Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)). У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18). Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату. Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106). Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвокатів зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, судова колегія вважає, що позивачу мають бути компенсовані витрати, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, проте їх розмір підлягає зменшенню до 1000 -2000 грн. Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню судова колегія, враховує, що позивач має значний перелік боржників та позов про стягнення заборгованості є типовим для фінансової установи. Виключних обставин, що потребували значного часу на підготовку позовної заяви та відповідних додатків до неї, адвокатом не наведено. Також, в акті прийому-передачі виконаних робіт (Наданих послуг) № 6176 згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року адвокатом зазначено про надання таких послуг як участь у судових засіданнях за позовною заявою про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором. Між тим, по справу розглянуто за відсутності учасників, судові засідання не проводились, що виключає стягнення таких витрат. Також, певні дії адвоката, наведені в акті прийому-передачі виконаних робіт є тотожними та є складовою інших дій, наприклад - оформлення додатків до позовної заяви та підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що співмірним розміром судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції є 2000 грн Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (том 1, а.с. 10), Зважаючи, що позовні вимоги ТОВ «Фінтраст капітал» задоволено частково, на 80,21%, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідачки на його користь у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції становить 2422,40 х 80,21%= 1943,00 грн. При звернені до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплачено 3633,60 грн судового збору (том 2, а.с. 113). Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково (19,79 %), відповідачці має бути компенсовано 3633,60 грн х 19,79 % = 719 грн 08 коп. Отже, на підставі частини 10 статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтраст капітал» підлягає стягненню 1943,00 грн - 719 грн 08 коп = 1223 грн 92 коп. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 18 червня 2025 року змінити. Зменшити розмір заборгованості за Кредитним договором № 4088643 від 26 жовтня 2023 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150) з 56597 грн 62 коп. до 45398 (сорок п`ять тисяч триста дев`яносто вісім) грн 70 коп, судового збору з 2422 грн 40 коп. до 1223 (одна тисяча двісті двадцять три) грн 92 коп., витрат на правничу допомогу з 10000 грн до 2000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 24 червня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина