Постанова Одеський апеляційний суд № 495/5064/19

Номер провадження: 22-ц/813/5063/26 Справа № 495/5064/19 Головуючий у першій інстанції Боярський О. О. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2026 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Турик А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за заявою ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, постановлену під головуванням судді Прийомової О.Ю. 23 січня 2026 року у м. Білгород-Дністровський Одеської області, - встановила: У листопаді 2025 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. В обґрунтування заявленого клопотання ОСОБА_1 посилався на те, що у 29.09.2021 року судом у даній справі ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики були задоволені, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 13.12.2017 року в розмірі 4000000 грн. та судовий збір у розмірі 120 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов`язання прийняти відступне за договором позики - відмовлено. Про зазначене рішення ОСОБА_1 не був обізнаний, в судових засіданнях не приймав участі, повного тексту рішення та виконавчий лист не отримував. У той же час, Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 01.07.2019 року затвердив умови мирової угоди, укладеної 19.06.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши наступні її умови:

1. Припинити зобов`язання за договором позики від 13.12.2017 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на об`єкти нерухомого майна в якості відступного, визначеного у додатковій угоді від 27.11.2018 року.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на: нежитлові будівлі, загальною площею 2924.9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1502796051210), що складаються з: А будівлі пологового відділення, загальною площею 2841,3 кв.м., Б будівлі навозоприймальника, загальною площею 83,6 кв.м.; земельної ділянки, кадастровий номер 5121084200: 01:002:0917, загальною площею 1,4051 га (Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1695241151210). На підставі цього документу за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. До 2025 року ОСОБА_1 вважав, що його право власності на вищевказані нежитлові будівлі загальною площею 2924,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, є непорушним, законним та не оспорюється третіми особами. Однак у наступному ОСОБА_1 дізнався про те, що на зазначене майно був накладений арешт за ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 08.10.2024 року по справі № 496/8619/23. Так, ОСОБА_1 набув право власності на вказані об`єкти нерухомості на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.07.2019 року по справі № 495/5064/19 про визнання мирової угоди, однак, постановою Одеського апеляційного суду від 12.02.2020 року вказану ухвалу було скасовано. Оскільки документ, що став підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно був Одеським апеляційним судом скасований, то у заявника виникла необхідність виконати примусово рішення від 29.09.2021 року Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 495/5064/19 та стягнути з ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 4000000 грн. З огляду на викладене, заявник вважав, що наявні підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.01.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання було відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом не прийнято до уваги, що заявник про ухвалення судового рішення від 29.09.2021 року дізнався лише у листопаді 2025 року. ОСОБА_1 не приймав участь у повторному розгляді його позову в суді першої інстанції, повісток та повідомлень не отримував, копію вказаного судового рішення позивачу надіслана не була. Крім того, ОСОБА_1 не уповноважував будь-якого адвоката на представництво його інтересів у судовому провадженні. Сторони про розгляд справи на 16.06.2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 . Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відповідно до ч. 4 ст.367 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи, у 01.07.2019 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було затверджено мирову угоду, укладену 16.09.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Провадження у справі закрито. 12.02.2020 року постановою Одеського апеляційного суду ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.07.2019 року було скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області. 29.09.2021 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалив рішення по справі, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики про стягнення боргу задоволено. Ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 13.12.2017 року в розмірі 4000000 грн. та судовий збір у розмірі 120 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов`язання прийняти відступне за договором позики відмовлено. 21.11.2025 року ОСОБА_1 отримав виконавчий лист по справі. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не обґрунтував неможливість пред`явлення виконавчого документу до виконання, не надав доказів на підтвердження того, що строк пред`явлення виконавчого документу пропущений, а також те, що строк пропущений з поважних причин, суд вважає, що підстави для задоволення заяви відсутні. Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 18 ЦПК України). У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Державазобов`язана організувати системувиконання судовихрішень, яка буде ефективною якза законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84). Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Отже, виконання судового рішення є заключним етапом цивільного процесу щодо захисту порушеного права чи законного інтересу особи, що звернулась до суду за захистом. У ч. 1, 3 ст. 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 12 Закону №1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому листі в справі № 495/5064/19 від 29.09.2021 року зазначено, що строк його пред`явлення до виконання становить до 01.11.2024 року. 21.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, запроваджено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24.02.2022 року, наразі не припинено та не скасовано. Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 2129-IX від 15.03.2022 року було доповнено розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» п. 10-2, в якому, зокрема, містилась норма про те, що визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Закон № 2129-IX набрав чинності 26.03.2022 року. У постанові від 15.03.2023 року у справі № 260/2595/22 Верховний Суд зазначив наступне: «Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено п. 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання». Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 03.08.2023 року у справі № 420/10415/22, від 09.11.2023 року в справі №0440/5997/18, від 19.06.2024 року в справі № 278/6265/13, від 18.07.2024 року в справі № 796/198/2018. Таким чином, якщо закінчення строку пред`явлення виконавчого документа припало на період воєнного стану, виконавець має приймати такий виконавчий документ до виконання без звернення стягувача до суду за поновленням строку його пред`явлення. Відповідно, з огляду на положення п. 102 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», заява ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, подана у листопаді 2025 року є такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану перервалися та на час розгляду заяви стягувача не спливли, а тому відсутні підстави для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, виданого у справі № 495/5064/19. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання - зміні. У задоволені заяви ОСОБА_1 належить відмовити з підстав, наведених у цій постанові суду апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2026 року змінити, викласти її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині судове рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 24 червня 2026 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді Є.С. Сєвєрова О.М. Таварткіладзе