Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/11967/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/11967/25 Головуючий в 1 інст. Коваленко П.Л. Провадження №33/807/650/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2026 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: не встановлений, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто судовий збір,- В С Т А Н О В И В: Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що 1 грудня 2025 року о 22 годині 6 хвилин в м. Запоріжжя по вул. Севастопольській, 22, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря нарколога відмовився. Від керування відсторонений, про повторність попереджений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та несправедливого рішення. Вказує, що оскаржувана постанова суду прийнята без урахування висновків Верховного Суду, зроблених в постановах від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17, від 20.02.2019 року у справі №404/4467/16-a. Посилаючись на вищенаведену практику Верховного Суду сказав, що в матеріалах справи відсутні в повному обсязі докази, що підтверджують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що в зазначений протоколі день та час він керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння. Наголосив, що також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт порушення ним правил дорожнього руху і, як наслідок, його законну зупинку за таке порушення. Вважає, що докази, на які посилається суд першої інстанції, є безпідставними, недоведеними, оскільки ґрунтуються на припущеннях. Крім того наголосив на порушенні судом вимог ст.268 КУпАП, оскільки він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, внаслідок чого справа розглянута без його участі. Просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 30 січня 2026 року. Прийняти нову постанову, якою закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Окрім вимог щодо скасування даної постанови, просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважну причини його пропуску. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що під час ухвалення судом оскаржуваної постанови він не був присутній в судовому засіданні, оскільки був мобілізований до лав ЗСУ, є військовозобов`язаним та виконував бойові завдання на лінії бойового зіткнення. Копія оскаржуваної постанови вручена члену його родини 26 лютого 2026 року, що підтверджується поштовим конвертом. Отже вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції ним пропущений з поважних причин. Дослідивши матеріали справи, доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, суддя апеляційного суду, з урахування положень ст. 294 КУпАП, вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2026 року. 11 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про зупинення провадження в справі до його звільнення з військової служби. Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), означення у вищевказаному клопотанні ОСОБА_1 про його обізнаність щодо призначення розгляду справи на 15 травня 2026 року на 10 год. 30 хв., суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України. Щодо заявленого ОСОБА_1 клопотання про зупинення провадження в справі до його звільнення з військової служби слід зазначити, що нормами КУпАП не передбачено зупинення провадження в справах про адміністративне правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП з наведеної підстави, а тому вказане клопотання не підлягає задоволенню. Одночасно слід зазначити, що листом Верховного суду до апеляційних та місцевих судів загальної юрисдикції від 4 грудня 2025 року №718/0/158-25 надано роз`яснення, що частиною четвертої статті 277 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачені певні випадки зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, однак зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності на військовій службі можливе лише після внесення змін до КУпАП. Відповідно до положень ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним. Так, відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги закону під час розгляду даної справи виконані судом першої інстанції. Вирішуючи питання за доводами апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення за обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 529125 від 1 грудня 2025 року підтверджується: - направленням на огляд водія транспортного засобу до КНП «ОКЗНПД та СЗХ» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 1 грудня 2025 р., згідно якого у ОСОБА_1 поліцейським виявлені ознаки сп`яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя (а.с. 4); - відеозаписом події (а.с. 6). Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суддя апеляційного суду. Жодних об`єктивних, вагомих причин, які б можна було розцінити як поважні задля відмови від проходження відповідного огляду, суддя апеляційного суду не вбачає. ОСОБА_1 відмовився від такого огляду, за що настає адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апелянта щодо відсутності у поліцейських законних підстав для зупинки транспортного засобу під його керуванням не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки з відеозапису події вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими на підставі п.п.1, 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» - наявна інформація, що водій автомобіля може бути позбавлений права керування. Одночасно слід зазначити, що з огляду на правовий аналіз норм ПДР України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не впливає на причину зупинки. Посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи доказів того, що у зазначений в протоколі день та час він керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння не є слушними, оскільки ОСОБА_1 інкримінується не порушення п. 2.9 ПДР, а порушення п. 2.5 ПДР відмова від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, суддя апеляційного суду виходить із наступного. Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи, справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд даної справи в Шевченківському районному суді м. Запоріжжя, власноруч зазначив, що свої пояснення по сутті порушення надасть у суді. Суд першої інстанції в свою чергу повідомляв ОСОБА_1 про призначені судові засідання, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. №28) на номер телефону, вказаний ним в протоколі про адміністративне правопорушення. Однак, судові повідомлення не були отриманні ОСОБА_1 , оскільки абонент був тимчасово недоступний. З будь-якими клопотання до суду першої інстанції ОСОБА_1 не звертався. Сам по собі факт розгляду справи за відсутністю ОСОБА_1 не може прямо вказувати про порушення судом його права на захист, оскільки судом першої інстанції здійсненні всі необхідні процесуальні заходи для його повідомлення про час та місце розгляду справи, проте в судове засідання він не з`явися. Враховуючи положення, передбачені ст. 268 КУпАП та приймаючи до уваги те, що ст. 277 КУпАП передбачений строк розгляду справи про адміністративне правопорушення, який становить п`ятнадцять днів з дня одержання відповідного протоколу та інших матеріалів, обізнаність ОСОБА_1 про складання відносно нього матеріалів справи за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя апеляційного суду не вбачає порушень процесуального закону з приводу розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 . Суддею апеляційного суду права передбачені ст. 268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, його виклику до суду апеляційної інстанції, і ОСОБА_1 не скористався таким правом. Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені в постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справу переглянуту в межах апеляційної скарги. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,- П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційну оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2026 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 336/11967/25