Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/10529/25

Справа № 308/10529/25 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23.06.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., за участю ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Жук Л. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/85/26 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Жук Л. Б. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12.2025 Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 395995 від 19.07.2025 та постанови судді від 19.12.2025 вбачається, що 19.07.2025 о 01 год 52 хв в м. Ужгороді, на перехресті вул. Ольбрахта та вул. Академіка Шпеника, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом «BMW 520 D» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився лікарем «КНП ЗОМЦПЗтМЗ», та підтверджується висновком № 701 від 19.07.2025, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Жук Л. Б. просить постанову суду від 19.12.2025 скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні відеоматеріали керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Стверджує, що вже на стоянці, коли останній пересів на місце водія до них під`їхали працівники поліції та склали відносно ОСОБА_1 протокол. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що в ніч з 19.07.2025 відвідав з друзями паб «Белфаст, де випив одне пиво. Після чого ОСОБА_4 запропонував підвезти його разом з ОСОБА_5 , зазначивши, що два пива не зашкодять йому сісти за кермо і він не хоче платити за паркомісце і викликати таксі в дві сторони. Рухаючись на автомобілі по вул. Ольбрахта, ОСОБА_4 не помітив знак стоп при виїзді на вул. Шумну. Помітивши неподалік на парковці автомобіль патрульної поліції ОСОБА_4 почав помітно нервувати. Після того, як він з площі Ш. Петефі звернув на Київську набережну, за ними послідував автомобіль патрульної поліції з увімкненими проблисковими маячками, що налякало ОСОБА_6 . Він панікував через те, що можуть викликати працівників ТЦК. ОСОБА_1 вирішив допомогти другу і запропонував пересісти за кермо, вважав, що одне пиво не покаже стан сп`яніння. Факт того, що за кермом перебував не ОСОБА_1 , а саме власник -2- автомобіля ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив інший пасажир ОСОБА_7 , який був допитаний в якості свідка. Отже в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч 1 ст. 130 КУпАП. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Жук Л. Б., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази та доводи клопотання та апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце, і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 цього Кодексу, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або -3- перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами. Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина останнього стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 395995 від 19.07.2025, який за формою і змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, і в якому зафіксовано, що 19.07.2025 о 01 год 52 хв в м. Ужгороді, на перехресті вул. Ольбрахта та вул. Академіка Шпеника, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом «BMW 520 D» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився лікарем «КНП ЗОМЦПЗтМЗ», та підтверджується висновком № 701 від 19.07.2025, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 701 від 19.07.2025, згідно якого, при огляді ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння; копією постанови серії ЕНА № 5257354 від 19.07.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції. Апеляційний суд зауважує, що вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором 1 взводу 2 роти УПП батальйону УПП в Закарпатській області Макаром І. І. вимог законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 395995 від 19.07.2025 складено -4- відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. Стороною захисту не надано жодних доказів, які б свідчили про неправомірність дій поліцейських при складанні щодо ОСОБА_1 адміністративних матеріалів, зокрема застосування незаконних методів чи примусу, які призвели до підпису протоколу та відмови ОСОБА_1 від надання пояснень з приводу обставин події. Крім того, висновок лікаря № 701 від 19.07.2025 складений із дотриманням вимог спільного наказу МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», та підтверджує викладені у протоколі про адміністративне правопорушення фактичні обставини справи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд водія ОСОБА_1 , за його згоди, проводився лікарем ОСОБА_8 , який будучи працівником закладу охорони здоров`я та кваліфікованим фахівцем і встановив факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, про що склав відповідний висновок від 19.07.2025. Цей висновок не суперечить вимогам, як ст. 266 КУпАП, так і Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015. Апеляційний звертає увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку. Під час апеляційного розгляду не встановлені обставини, які свідчать про те, що вищевказаний висновок щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння не відповідає дійсності та зроблений з порушенням вимог, які регламентують його проведення. Безпідставними і такими, що не підтверджені жодним належним доказом і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не перебував за кермом транспортного засобу. Апеляційним судом досліджено відеозапис з нагрудних бодікамер поліцейських, з якого вбачається, що працівники поліції повідомили водію причину зупинки, а саме водій не зупинився на знак «СТОП» п. 2.2. Правил дорожнього руху України. Натомість, ОСОБА_1 зазначив, що не замітив та буде знати на інший раз, бо він не місцевий. Факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 не заперечував, хоча не був позбавлений такої можливості, натомість вказував на те, що вживав пиво. Крім того, ні власник транспортного засобу, ні інші пасажири не вказували на те, що за кермом була інша особа. З цих підстав апеляційним судом відхиляються і доводи апеляційної скарги про те, що факт керування транспортним засобом іншою особою підтвердив у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_9 , оскільки такі спростовуються відеозаписом долученим працівниками поліції до протоколу, а також апеляційний суд враховує те, що останній перебуває у дружніх відносинах з ОСОБА_1 , є зацікавленою особою у розгляді справи і його покази спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності. -5- Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначені в протоколах час та місці, а також його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами, а доводи апеляційної скарги не містять належних мотивів, із посиланням на відповідні докази, про те, які саме обставини та докази спростовують вину ОСОБА_1 . При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. На будь-які інші обставини, які б свідчили про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззаперечну винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 цього Кодексу, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, таке порушення Правил дорожнього руху України, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни навіть з врахуванням особи ОСОБА_1 не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено. -6- Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника-адвоката Жук Л. Б. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12.2025 щодо ОСОБА_10 , - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя