Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/21699/24

Справа № 344/21699/24 Провадження № 22-ц/4808/1030/26 Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Баркова В.М., секретаря Шемрай Н.Б., з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 адвоката Коваля А.П., відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Клюби П.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення та стягнення збитків та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу і визнання майна спільною сумісною власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коваль Анатолій Павлович, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Кіндратишин Л.Р. 10 квітня 2026 року в м. Івано-Франківськ, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про його виселення із квартири АДРЕСА_1 та стягнення з нього завданих збитків в розмірі 186 200 грн., а також моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору міни від 07.11.2018, р. №1-951. Однак, наразі вона не може розпоряджатися своєю квартирою через те, що до цієї квартири проник та незаконно проживає у ній відповідач, який не має жодних визначених законом прав на проживання в ній, не зареєстрований у цій квартирі, не має відповідного договору з позивачем на користування її кватирою, не є членом сім`ї позивачки. Відповідач проник у квартиру позивача у березні 2022 року, після оголошення воєнного стану та виїзду ОСОБА_1 з дітьми за кордон. Він має реєстрацію місця проживання за іншою адресою по АДРЕСА_2 , але звільнити квартиру позивачки добровільно відмовляється. Позивач познайомилась із відповідачем наприкінці 2008 року в м. Києві, де працювала з 02.06.2003 року по 02.03.2015 рік, проживала та була зареєстрована до 04.04.2012 року в м. Ірпінь Київської області. Від відносин з відповідачем у неї народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У період з 2008 року по січень 2012 року відповідач відвідував позивачку з сином ОСОБА_5 2-3 рази на рік, матеріальну допомогу на утримання надавав нерегулярно мотивуючи це тим, що має нестабільні доходи. Запропонував переїзд до м. Івано-Франківська, де вони зможуть вирішити проблему з житлом, оскільки як повідомив, що у нього самого свого житла немає. Позивачка придбала за власні кошти квартиру АДРЕСА_3 . З квітня 2012 року відповідач фактично почав мешкати в придбаній позивачкою квартирі, але від пропозиції укласти шлюб ухилявся, тому не отримав згоди позивача на реєстрацію місця проживання у придбаній квартирі. В травні 2012 року невідома жінка вчинила сварку на вулиці, посилаючись на те, що перебуває з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі та має спільну дитину. Тоді, позивачка дізналась, що біологічний батько її дітей ОСОБА_2 будував їхні з нею відносини на обмані, адже ще до їхнього знайомства перебував у зареєстрованому шлюбі. Тому, з травня 2012 року будь-які особисті відносини з відповідачем позивачка припинила, проте на прохання відповідача та в інтересах малолітніх дітей вона дозволила відповідачу періодично спілкуватись із дітьми в її квартирі. Кошти на утримання дітей відповідач надавав нерегулярно та у незначному розмірі, в результаті вона з двома дітьми в чужому місті залишилась фактично без засобів для існування, що в подальшому призвело до звернення з позовом про стягнення аліментів. Відповідач, принаймні ще у 2015 році продовжував перебувати в зареєстрованому шлюбі. У листопаді 2018 року позивачка придбала чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 за договором міни придбаної нею квартири в 2012 році з доплатою. Доплата здійснена за кошти, надані її батьками. В період з листопада 2018 року по 17.03.2022 року (дати виїзду за кордон) з дозволу позивачки відповідач періодично відвідував дітей по декілька разів на тиждень. Після виїзду позивачки з дітьми до Норвегії відповідач проник до квартири, яка знаходиться у буд. АДРЕСА_4 та без будь-якої правової підстави користується нею, чим порушує право власності позивачки та спричинив їй збитки із розрахунку мінімальної середньої ціни оренди трьохкімнатної квартири з 01.09.2023 року по 31.10.2024 року помноженої на кількість місяців 1330 грн*14 міс = 186 200 грн. У зв`язку з тривалим порушенням прав позивача, що виражається у душевних стражданнях, порушенні сну та самопочуття їй завдана моральна шкода, яку оцінює у 50 000 грн. З урахуванням наведеного, просила виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , стягнути з нього її користь завдані ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 186 200 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, а разом 236 200 грн. У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить встановити факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2013 року; визнати об`єктом спільної сумісної власності сторін житлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 та визнати за сторонами право власності на 1/2 частку вказаного житлового приміщення. В обґрунтування позову зазначає, що в 2008 році познайомився із ОСОБА_1 , з якою почав спільно проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, так як на той час перебував у шлюбі з ОСОБА_6 , який розірвано у 2013 році. До листопада 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно проживали без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_6 , яку придбали за спільні кошти. За час спільного проживання у них народилось двоє дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У 2018 році проведено обмін квартири по АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_1 . За час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали у зазначеній квартирі, вели спільне господарство, виховували спільних дітей, разом відпочивали, купували необхідні речі, майно, продукти харчування. ОСОБА_1 займалася веденням домашнього господарства, не була працевлаштована, не мала доходів, сім`ю фактично утримував ОСОБА_2 , проводив оплату комунальних послуг, оплачував навчання дітей у спортивних секціях та гуртках. З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну у 2022 році ОСОБА_1 виїхала з території України і до цього часу не повернулася. ОСОБА_2 підтримує її матеріально, сплачує аліменти, так як ОСОБА_1 звернулася за їх призначенням. Також, з цього часу ОСОБА_2 самостійно утримує житло, сплачує комунальні платежі, підтримує порядок у квартирі, веде домашнє господарство. У травні 2025 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про зміну підстав позову. Зазначає, що з часу проживання з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, він має постійне місце роботи. З 05.03.2023 року по теперішній час в Українському національному інформаційному агентстві «Укрінформ» займає посаду фотокореспондента відділу підготовки фотоінформації головної редакції фотоінформації. ОСОБА_1 з 2015 року ніде не працювала. На час проведення обміну житла не мала місця роботи, самостійного доходу на придбання житла, витрати ніс виключно ОСОБА_2 . Крім основного місця роботи, він має ряд договорів на виконання творчих робіт, публікує свої роботи у агентстві «Ройтерз», за що отримує гонорари. В жовтні 2018 року з метою проведення обміну житловим приміщенням, він позичив у ОСОБА_7 10 000 дол. США, які повернув у жовтні 2022 року. В результаті затрат ОСОБА_2 істотно збільшилась площа житла, яке оформлено на ОСОБА_1 , а саме : 07.11.2018 року проведено обмін житлового приміщення на АДРЕСА_7 . Житлове приміщення по АДРЕСА_2 мало загальну площу 59,0 кв.м. з коморою 5,4 кв.м., а придбане житло в результаті обміну по АДРЕСА_4 становить 170, 3 кв.м. Відповідно до звіту про оцінку вартості цієї квартири, її вартість становить 6069044 грн., тоді як вартість квартири АДРЕСА_6 , - 653 700 грн. Тому просив змінити підстави позову, якими обґрунтовувалися позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . Короткий зміст оскаржуваного рішення суду Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди. Задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю. Встановлено факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 01 вересня 2013 року по 16 березня 2022 року. Визнано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 173,6 кв.м. спільною сумісною власністю подружжя. Визнано за ОСОБА_2 та за ОСОБА_1 право власності по частки квартири АДРЕСА_1 за кожним. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з таким рішенням суду не погодилася, подала апеляційну скаргу, у якій зазначила, що суд першої інстанції, встановивши факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01.09.2013 року по 16.03.2022 року не надав належної правової оцінки джерелам набуття спірного майна та ототожнив факт спільного проживання з автоматичним виникненням права спільної сумісної власності на всю квартиру. Із матеріалів справи вбачається, що первинним джерелом набуття спірної квартири була квартира по АДРЕСА_2 , яка придбана ОСОБА_1 у 2011 році, тобто до встановленого судом періоду спільного проживання сторін однією сім`єю. Вказана квартира не була предметом зустрічного позову, її правовий статус як особистої приватної власності ОСОБА_1 сторонами не оспорювався, а тому вона не могла автоматично вважатися спільним майном сторін. Згідно з договором міни від 07.11.2018 року квартира по АДРЕСА_2 обміняна на квартиру по АДРЕСА_4 з доплатою у сумі 480 000 грн. Таким чином, значна частина вартості спірної квартири сформована за рахунок майна, яке належало ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності. За таких обставин висновок суду про виникнення у ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину всієї квартири потребує окремого належного обґрунтування та дослідження джерел походження коштів, за рахунок яких здійснено доплату. Вважає, що ОСОБА_2 не надав достатніх доказів існування між сторонами всіх ознак фактичних сімейних відносин, які згідно практики Верховного Суду повинні підтверджуватися не лише фактом спільного проживання, а й веденням спільного господарства, наявністю спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, спільного придбання майна та спільних витрат. Подані ОСОБА_2 докази складаються з показань свідків, які висловлювали власне суб`єктивне сприйняття відносин сторін, фотографій із дітьми, окремих документів та розписки про позику коштів, які не підтверджують факту існування спільного бюджету чи участі відповідача у придбанні спірного майна. Водночас документальних доказів спільних витрат, спільного фінансування житла, сплати комунальних платежів або інших витрат сімейного характеру, які б безпосередньо вказували на існування спільного господарства, у матеріалах справи наведено недостатньо. До серпня 2013 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, а, отже, період до розірвання такого шлюбу не може враховуватись як період проживання сторін однією сім`єю без шлюбу в розумінні статті 74 Сімейного кодексу України. Наведені обставини вказують на те, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про виникнення у ОСОБА_2 права власності на половину спірної квартири без належного дослідження джерел формування її вартості та без встановлення достатніх доказів існування всіх необхідних ознак фактичних шлюбних відносин. З урахуванням наведеного, апелянт просила скасувати рішення суду першої інстанції від 10.04.2026 року на ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання їх однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання квартири АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на частки вказаної квартири. Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 та стягнути з нього завдані збитки у розмірі 186 200 грн та моральну шкоду у розмірі 50000 грн, а разом 236 200 грн. Позиція інших учасників справи ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу у якому зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Судом повно, всебічно та об`єктивно досліджено всі обставини справи, надано належну правову оцінку зібраним доказам та правильно встановлено факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2014 по 2022 рік. Висновки суду відповідають положенням статті 74 Сімейного кодексу України, правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду та усталеній судовій практиці щодо визначення ознак проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність між сторонами спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, ведення спільного господарства, спільного проживання та виховання дітей, що вказує на існування фактичних сімейних відносин між ними. Оскільки спірна квартира набута сторонами під час їх спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за відповідачем права на частку у спірному майні як об`єкті спільної сумісної власності. З урахуванням наведеного просив, залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 10.04.2026 року без змін. Представник ОСОБА_1 адвокат Коваль А.П. подав відповідь на відзив ОСОБА_2 . Зазначив, що відповідач у поданому відзиві не навів належного спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі. Зміст його заперечень зводиться до посилань на правові висновки Верховного Суду щодо критеріїв встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та правового режиму майна осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах. Проте, наявність зовнішніх ознак сімейних відносин, які могли сприйматися свідками, не є достатнім доказом існування фактичних шлюбних відносин. Спільне проживання може враховуватися лише в сукупності з іншими обставинами, які вказують на наявність спільного побуту, ведення спільного господарства та спільного бюджету. Проте відповідач не надав належних доказів щодо таких обставин. Відповідач не зазначив, з яких причин, маючи потребу в реєстрації місця проживання в м. Івано-Франківську та вважаючи себе членом сім`ї позивачки і співвласником житла, він не зареєстрований у спірній квартирі. Також він не вказав, чому в документах про оплату житлово-комунальних послуг зазначені лише позивачка та двоє дітей. Крім того відповідач не пояснив, чому після народження двох спільних дітей він ще тривалий час перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, а після його розірвання у 2013 році не вчинив жодних дій для юридичного оформлення відносин із позивачкою. Відповідач не обґрунтував, яким чином факт примусового стягнення з нього аліментів може вказувати на існування між сторонами спільного бюджету чи спільного ведення господарства. Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів своєї участі у формуванні спільного бюджету сторін або фінансуванні придбання позивачкою двокімнатної квартири по АДРЕСА_2 наприкінці 2011 року. Зокрема, відсутні будь-які банківські документи, касові документи, підтвердження переказів коштів чи інші докази. Вважає, що посилання відповідача на наявність його підпису на проекті договору щодо придбання позивачем майнових прав не підтверджує здійснення ним будь-яких платежів за цим договором. Аналогічно договір позики, укладений у простій письмовій формі з третьою особою, без належного підтвердження фактичного отримання та використання коштів для придбання нерухомості, не може вказувати на його участь у фінансуванні відповідних витрат. Крім того, відповідач не надав доказів наявності у нього необхідних коштів на момент придбання нерухомості та не підтвердив джерела їх походження. Зазначені обставини суд першої інстанції належним чином не оцінив. Відповідач також не навів ані фактичних, ані правових підстав, які б обгрунтовували виникнення у нього права власності саме на 1/2 частку спірної чотирикімнатної квартири. Спірна квартира набута ОСОБА_1 на підставі договору міни від 07.11.2018 року шляхом відчуження належної їй на праві особистої власності двокімнатної квартири по АДРЕСА_2 та здійснення доплати. Відповідач не заявляв самостійних вимог щодо визнання за ним будь-яких прав на двокімнатну квартиру, яка передана за договором міни та становила основну частину майнового внеску при набутті спірного житла. Відповідно, у межах даного спору судом не встановлювалися обставини щодо правового режиму зазначеної двокімнатної квартири, джерел її придбання та наявності чи відсутності у відповідача будь-яких майнових прав на неї. За таких обставин, вважає висновок суду першої інстанції про виникнення у відповідача права власності на 1/2 частку спірної квартири передчасним. Суд фактично визнав за відповідачем право на половину майна, набутого шляхом обміну іншого об`єкта нерухомості, правовий режим якого належним чином не досліджувався та не був предметом самостійних позовних вимог. Позиція Івано-Франківського апеляційного суду Представник особи, яка подала апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 адвокат Коваль А.П., у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції, з мотивів викладених у апеляційній скарзі та відповіді на відзив. Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Клюба П.Р. у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, просили відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у відзиві на цю скаргу. Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Вислухавши доповідь судді, пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 адвоката Коваля А.П., відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Клюби П.Р., дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а тому рішення суду слід залишити без змін, виходячи з такого. Фактичні обставини справи ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_8 , з 14.07.1989 р. згідно даних паспорта громадянина України. З 25.02.1992 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8 , який розірвано 31.08.2013 відділом РАЦС Івано-Франківського МУЮ ( а.с. 5-7 т.1). Згідно даних паспорта громадянина України ОСОБА_1 , її місце проживання зареєстровано по АДРЕСА_5 з 28.11.2018 ( а.с. 9-10 т.1). Відповідно до копії свідоцтв про народження, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( а.с. 12-13 т.1). Відповідно до договору міни від 07.11.2018, посвідченого державним нотаріусом Андрусяк К.Ф., р. №1-951, ОСОБА_9 міняє належну йому квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 101, 6 кв.м., загальною 173,6 кв.м. із зареєстрованим правом власності від 27.10.2017 р., на квартиру АДРЕСА_9 , загальною площею 59,0 кв.м., житловою 30, 5 кв.м. з коморою, площею 5,4 кв.м, яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом від 14.12.2011 р. Відповідно до відомостей у звіті про оцінку майна ТОВ «Атлант Укргруп» 30.10.2018 р., вартість квартири АДРЕСА_10 становить 653 700 грн., квартира АДРЕСА_1 , становить 1 380 500 грн. сторони договору заявили, що обмін квартири АДРЕСА_10 проведений з доплатою в сумі 480 000 грн., яку ОСОБА_1 зобов`язується передати ОСОБА_9 в день підписання цього договору (а.с. 14-16 т. 1). Разом з тим, за п. 12 договору міни ОСОБА_1 у поданій заяві повідомила, що квартира АДРЕСА_6 , набута нею не в шлюбі та не є спільною сумісною власністю, про що доведено до відома ОСОБА_9 . Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, номер 390600272 від 12.08.2024 р., право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 173, 6 кв.м., житловою площею 101, 6 кв.м. зареєстроване на праві власності з 07.11.2018 за ОСОБА_1 ( актуальність даних права власності перевірена судом на момент розгляду справи), ( а.с. 18 т. 1). Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 04.11.2000 ОСОБА_1 ( а.с. 35-37 т.1), наявні записи про її трудову діяльність, зокрема у період з 31.07.2009 по 02.03.2015 ПАТ «Міськдовідка». Відповідно до довідки від 14.04.2025 за №74, УНІА « Укрінформ», ОСОБА_2 працює у такому з 05.03.2003 по час видачі довідки на посаді фотокореспондента відділу підготовки фотоінформації Головної редакції фотоінформації ( а.с. 9 т.3). Відповідно до довідок УНІА «Укрінформ» за №45, 46 від 17.04.2025 нарахована зарплата ОСОБА_2 за період з січня 2015 року по грудень 2019 року становить 566 756, 79 без відрахувань, а за період з січня 2020 по березень 2025 - 1 190 540, 75 грн. ( а.с. 10-11 т.3). Згідно із звітом про незалежну оцінку спірної квартири за адресою: АДРЕСА_5 , складеної ТОВ « Центр оцінки «Захід» на замовлення ОСОБА_2 ( а.с. 84-91 т. 1), оціночна вартість спірної квартири станом на 18.12.2024 складає 1 340 000 грн. Відповідно до звіту про визначення середньоринкової вартості квартири за адресою: АДРЕСА_5 , складеного ТОВ «оцінка-24», на замовлення ОСОБА_1 станом на 03.01.2025 її вартість становить 6 907 400 грн. ( а.с. 127 -128 т.1). Відповідно до звіту про оцінку вартості спірної квартири, складеного ОКП « Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», ринкова вартість такої квартири станом на 08.05.2025 на становить 6 069 044 грн. (а.с. 13-30 т. 3). Квитки пасажирів, ваучери туроператора Джоінап за період поїздки 22.08.2018 по 30.08.2018, які видані на ім`я ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , вартістю 26 965, 86 грн свідчать про сімейний відпочинок ( а.с. 149-154 т. 1). Так, згідно із договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) №К-32-82, яка буде створена у майбутньому загальною площею 59, кв.м. з коморою 5,4 кв.м. по АДРЕСА_11 , ПП ОСОБА_13 продав ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_6 , яка буде створена у майбутньому в м. Івано-Франківську за 235 000 грн. Покупець сплатив загальну суму договору 245 000 грн готівкою або на поточний рахунок до 01.04.2012 р. Відповідно до такого договору, п. 2.5. право власності покупця на квартиру, підлягає реєстрації з моменту виконання покупцем всіх зобов`язань, але не раніше завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію На примірнику такого договору, у розділі 11, де зазначено дані покупця, відсутній підпис ОСОБА_1 (а.с.158-159, т. 1). 07.11.2011 ОСОБА_1 та ОСОБА_13 склали акт №82 приймання передачі двохкімнатної квартири АДРЕСА_10 і ключів від неї в будинку АДРЕСА_11 (а.с. 160 т.1). Згідно із висновком експертного дослідження від 09.01.2025 №ЕД-19/109-25/619-ПЧ Івано-Франківського науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС, складеного на підставі заяви ОСОБА_2 , підписи у правій частині кожного аркуша договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому К-32-82 від 04.11.2011 виконані ОСОБА_2 запис у графі сторона -2 приміщення прийняла ОСОБА_1 у акті №82 приймання передачі ключів від квартири в будинку АДРЕСА_11 07.11.2011 складений ОСОБА_2 ( а.с 162 -166 т. 1). Відповідно до копії розписки ОСОБА_2 від 14.10.2018, такий отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 10 000 дол. США для покращення житлових умов, а саме : для проведення обміну квартири по АДРЕСА_7 по АДРЕСА_5 , що у м. Івано-Франківську. Кошти зобов`язується повернути до 01.09.2022 р. У зв`язку з поверненням грошових коштів, оригінал розписки повернуто ОСОБА_2 14.10.2022 р. ( а.с. 12) т.3). Свідок ОСОБА_14 , яка допитана двічі, дала суду покази про те, що є подругою ОСОБА_1 . Вони познайомилися, коли така проживала по АДРЕСА_2 , зокрема у 2015 році. З ОСОБА_15 дружила, часто приходила до неї в гості. Разом працювали. По телефону спілкуються до сих пір. Знає, що ОСОБА_1 в подальшому проживала по АДРЕСА_4 , однак в гостях там у неї не бувала. ОСОБА_15 продала свою квартиру у м. Києві та придбала у м. Івано-Франківську, так як з двома дітьми у квартирі по АДРЕСА_2 їй було тісно. Особа ОСОБА_2 їй відома. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 деколи проживали разом, між ними були звичайні дружні стосунки. ОСОБА_16 бував дуже рідко по АДРЕСА_2 , як кватирант. ОСОБА_15 повідомляла, що все на ній, в ОСОБА_17 випросити кошти важко, він не допомагав їй з дітьми. Він не пропонував їй одружитись, але ОСОБА_15 казала, що їх не бачить разом, бо як такого життя у них вже не було. Був певний період, коли вона з ОСОБА_15 не спілкувалась. Свідок ОСОБА_18 , вихователь ДНЗ №15. Дала покази, що три роки старший син сторін відвідував дитячий садочок за приналежністю вулиці за місцем проживання АДРЕСА_2 . Знає ОСОБА_15 та ОСОБА_19 як порядну сім`ю. Вони відвідували свята, збори. Відомо, що батьки дитини були на різних прізвищах, не придавала цьому значення. Свідок ОСОБА_20 , дав покази, що допомагав з ремонтом на обох квартирах сім`ї ОСОБА_21 , перевозив їхні речі з однієї квартири на другу. Часто був у них в гостях, два три-рази на місяць. Відомо, що вони орендували квартиру перед переїздом на куплену квартиру на АДРЕСА_12 . Вважав ОСОБА_15 та ОСОБА_19 сім`єю. Йому невідомо, що у ОСОБА_19 була інша сім`я. Свідок ОСОБА_22 , колега по роботі ОСОБА_2 , дав покази, що його сім`я та сім`я ОСОБА_23 ходили один до одного в гості, дружили сім`ями. Зокрема, у гостях у ОСОБА_19 та ОСОБА_15 бував десь два рази на тиждень. Їхня сім`я була дуже гарна та дружна, не розуміє чому вони розійшлись. Йому не відомо, що ОСОБА_16 перебував у іншому зареєстрованому шлюбі. Свідок ОСОБА_7 , хрещений батько ОСОБА_24 - сина ОСОБА_19 та ОСОБА_15 , дав покази про те, що приходив до ОСОБА_19 та ОСОБА_15 у гості на всі свята і в будні дні, коли ті проживали ще по АДРЕСА_2 . Під час їхньої поїздки на море, йому залишали ключі, щоб він доглядав за квартирою, вазонами ОСОБА_15 . У 2018 році, ОСОБА_25 звернувся до нього, щоб позичити 10 000 дол., бо має намір покращити їхні житлові умови. Восени 2022 року, кошти йому були повернуті. Відомо, що ОСОБА_16 працював, ОСОБА_15 доглядала за дітьми. Він бував також у них в квартирі по АДРЕСА_13 , але не так часто, оскільки тоді почався карантин. Йому не було відомо чи перебували ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у зареєстрованому шлюбі. Свідки ОСОБА_26 ( директор ДНЗ « Гуцулочка»), ОСОБА_27 ( сусідка по АДРЕСА_2 ), ОСОБА_28 ( сусідка по АДРЕСА_4 ), ОСОБА_29 ( приятель ОСОБА_2 ), ОСОБА_30 ( приятель, співробітник) дали суду покази про те, вважали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сім`єю. Відомо, що з початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_15 з дітьми виїхали за межі України. Свідки, ОСОБА_31 є сусідами та приятелями, бували у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у гостях. Застосовані норми права Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права й обов`язки. Отже, для визнання існування сімейних відносин необхідною є наявність не лише спільного проживання, а й ведення спільного господарства та взаємної сімейної підтримки. Згідно зі статтями 21 та 36 СК України права та обов`язки подружжя виникають із моменту державної реєстрації шлюбу. Тому саме факт реєстрації шлюбу є загальною підставою виникнення сімейно-правових наслідків між чоловіком та жінкою. Разом із тим проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу саме по собі не породжує прав та обов`язків подружжя. Однак закон передбачає окремі майнові наслідки таких відносин. Відповідно до статті 74 СК України майно, набуте жінкою та чоловіком під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю за умови, що вони не перебували у будь-якому іншому шлюбі. Отже, закон поширює режим спільної сумісної власності не лише на подружжя, а й на осіб, які фактично створили сім`ю. Для застосування статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання сторін однією сім`єю саме в період набуття спірного майна. Таким чином, вирішальне значення має не лише сам факт сімейних відносин, а й час придбання майна. Визнання майна спільною сумісною власністю осіб, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, можливе лише за умови ведення спільного побуту, взаємних прав та обов`язків сторін. Отже, саме наявність фактичних сімейних відносин є підставою для виникнення відповідного майнового режиму. Частина четверта статті 368 ЦК України передбачає, що майно, набуте внаслідок спільної праці та за спільні кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю. Отже, законодавець пов`язує виникнення права спільної сумісної власності з фактом спільної участі у створенні або придбанні майна. У постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 зазначено, що для визнання майна спільною сумісною власністю необхідно встановити не лише факт спільного проживання, а й факт придбання майна внаслідок спільної праці сторін. Тому саме походження коштів та участь кожної особи у формуванні сімейного бюджету мають істотне значення для правильного вирішення спору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц вказала, що встановлення факту проживання однією сім`єю не є самостійним способом захисту права. Отже, такий факт підлягає встановленню лише як передумова для вирішення майнового спору між сторонами. Під час розгляду справи про поділ майна суд повинен встановити склад спільного майна, джерела його набуття та правовий режим кожного об`єкта. Саме ці обставини мають визначальне значення для подальшого поділу майна між сторонами. Відповідно до статті 60 СК України діє презумпція спільності майна, набутого під час шлюбу. Тому особа, яка заперечує спільний характер такого майна, повинна довести наявність підстав для спростування зазначеної презумпції. Згідно зі статтею 70 СК України частки подружжя у спільному майні є рівними, якщо інше не встановлено законом або домовленістю сторін. Отже, при поділі майна суд виходить із принципу рівності часток співвласників. Відповідно до статті 71 СК України поділ майна здійснюється шляхом його виділення в натурі, а якщо це неможливо - шляхом присудження компенсації вартості частки. Таким чином, спосіб поділу залежить від характеру та подільності спірного майна. Статті 150 та 156 ЖК України надають власнику житла право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, а членам його сім`ї - право користування таким житлом. Отже, право користування житлом членом сім`ї є похідним від права власності власника. Право користування житлом виникає за умови згоди власника на вселення особи як члена сім`ї. Тому саме факт сімейних відносин та згода власника є юридичними підставами набуття такого права. Відповідно до статті 405 ЦК України член сім`ї власника житла може втратити право користування житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік. Отже, для вирішення такого спору суд повинен з`ясувати причини та тривалість відсутності особи. Велика Палата Верховного Суду наголошує на необхідності дотримання справедливого балансу між правом власності та правом особи на житло. Тому при вирішенні питання про припинення права користування житлом суд зобов`язаний враховувати конкретні обставини справи та принцип пропорційності. Відповідно до статей 22, 23, 386 та 1167 ЦК України особа має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Отже, для задоволення відповідної вимоги необхідно встановити факт порушення права, наявність шкоди, причинний зв`язок між порушенням і шкодою, а також вину заподіювача у випадках, передбачених законом. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Апеляційний суд вважає правильними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам матеріального права, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_2 про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу і визнання майна спільною сумісною власністю та відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_2 з квартири і стягнення збитків з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що після розірвання зареєстрованого шлюбу 31 серпня 2013 року сторони не припинили сімейних відносин, а продовжили спільне проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу до 16 березня 2022 року. Упродовж зазначеного періоду вони спільно виховували двох дітей, забезпечували їх утримання та розвиток, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, організовували сімейний побут та здійснювали витрати в інтересах сім`ї. Вказані обставини підтверджуються не лише поясненнями сторін, але й сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема показаннями численних свідків. Так, вихователь дошкільного навчального закладу, сусіди, друзі сім`ї, колеги відповідача та хрещений батько спільної дитини підтвердили, що сторони проживали разом як подружжя, брали участь у сімейних заходах, разом відпочивали, здійснювали облаштування житла, виховували дітей та сприймалися оточуючими саме як сім`я. Показання зазначених свідків є взаємоузгодженими, послідовними та не містять істотних суперечностей, а тому обґрунтовано покладені судом першої інстанції в основу рішення. Факт відсутності між сторонами зареєстрованого шлюбу не виключає виникнення правового режиму спільної сумісної власності на майно, набуте під час фактичних шлюбних відносин, оскільки майно, набуте чоловіком та жінкою за час їхнього спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Сам по собі факт відсутності реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі не спростовує встановлених судом обставин існування між сторонами фактичних сімейних відносин, оскільки чинне законодавство не ставить виникнення таких відносин у залежність від реєстрації місця проживання. Доводи апеляційної скарги про те, що спірна квартира придбана виключно за особисті кошти ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Належних, допустимих та достатніх доказів, які б вказували на особистий характер коштів, використаних для придбання житла, позивачем не надано. Із матеріалів справи вбачається, що спірна квартира придбана шляхом обміну іншої квартири, в якій сторони тривалий час проживали однією сім`єю, із внесенням відповідної доплати. При цьому відповідачем надано докази отримання у 2018 році позики в розмірі 10 000 доларів США саме для покращення житлових умов сім`ї. Крім того, якщо і враховувати частки сторін у майні частку ОСОБА_1 як внесок у придбання квартири по АДРЕСА_5 за рахунок вартості квартири по АДРЕСА_7 , яка була зареєстрована на її ім`я коли ОСОБА_2 перебував ще у попередньому шлюбі і частку ОСОБА_2 за рахунок грошового внеску, то слід враховувати, що згідно договору міни від 07.11.2018 року, який укладений під час проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, встановлена вартість обох квартир. Так, вартість квартири АДРЕСА_6 на день укладення договору міни становила 653700 грн, а вартість квартири АДРЕСА_1 -1380500 грн. Розмір доплати визначений договором становить 480 000 грн. Різниця у вартості квартири становить 726800 грн (1380500 грн-653700 грн). Різниця між вартістю квартири АДРЕСА_6 і розміром доплати за квартиру по АДРЕСА_4 становить 173700 грн. На день укладення договору міни вартість ідеальної частки кожної із сторін у квартиру АДРЕСА_1 становить 690250 грн. На початок листопада 2018 р. курс долара США до гривні коливався у межах від 27,78 до 28,39 грн за один долар США і враховуючи, що ОСОБА_2 позичив для придбання квартири 10000 доларів, то еквівалент їх у гривні на день укладення договору міни становив 283900 грн, що свідчить про те, що ці кошти могли бути використані в інтересах сім`ї для придбання цього житла, оскільки вартість квартири оформленої на ОСОБА_1 не покривала навіть ідеальну частку у майні кожного із сторін. Доказів про те, що ОСОБА_1 мала самостійні доходи або отримувала дохід від продажу майна матеріали справи не містять. Суд першої інстанції також обґрунтовано врахував відомості щодо трудової діяльності та доходів відповідача. З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом тривалого часу мав офіційне місце роботи та отримував стабільний дохід, який використовувався для забезпечення потреб сім`ї. Водночас позивачка значний період часу здійснювала догляд за дітьми, забезпечувала ведення домашнього господарства та створювала належні умови для функціонування сім`ї. Такі обставини відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України не можуть розцінюватися як відсутність внеску у набуття сімейного майна, оскільки праця одного з членів сім`ї з виховання дітей та ведення домашнього господарства має таке ж правове значення для формування спільного майнового комплексу сім`ї, як і безпосереднє отримання доходу. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачкою обставин, які б спростовували презумпцію спільності майна, набутого сторонами в період їх фактичних сімейних відносин. Оскільки саме на особу, яка посилається на особистий характер майна, покладається тягар доказування відповідних обставин, позивачка мала надати належні докази придбання спірного житла виключно за власні кошти. Проте таких доказів матеріали справи не містять, так само як і не підтверджують відсутності матеріальної участі відповідача у набутті зазначеного майна. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_2 права на частку у спірній квартирі як у майні, набутому сторонами під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Правильним є також висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_2 із спірної квартири. Із встановлених судом обставин вбачається, що відповідач вселився до спірного житла за згодою позивачки під час існування між сторонами фактичних сімейних відносин, проживав у ньому протягом тривалого часу, брав участь у його утриманні та не є особою, яка самовільно або незаконно зайняла спірне приміщення. Крім того, враховуючи встановлену судом наявність у відповідача права на частку у спірній квартирі, вимога про його виселення спрямована на усунення співвласника від користування належним йому майном, що суперечить положенням цивільного законодавства. Похідними від вимоги про виселення є також заявлені позивачкою вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди. Оскільки під час розгляду справи не встановлено факту протиправної поведінки ОСОБА_2 , відсутній один із необхідних елементів цивільно-правової відповідальності. Також позивачкою не доведено наявність усіх інших обов`язкових умов для покладення відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а саме протиправності дій відповідача, наявності збитків, причинного зв`язку між поведінкою відповідача та заявленою шкодою та його вини. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено. Керуючись ст.ст. 374,375,381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коваль Анатолій Павлович, залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2026 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В. Василишин В.М. Барков Повний текст постанови складено 23 червня 2026 року