Постанова Львівський апеляційний суд № 443/723/26

Справа № 443/723/26 Головуючий у 1 інстанції: Равлінко Р.Г. Провадження № 33/811/807/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М. з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Рвачова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Рвачова О.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Жидачівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок. Згідно з постановою, ОСОБА_1 02.04.2026 о 22 год 51 хв в м. Ходорів, вул. Богдана Хмельницького, 55, Стрийського району Львівської області керував транспортним засобом марки «Kia Sorento», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями порушив, п. 2.9 «а» ПДР, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Рвачов О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова підлягає скасуванню. Зазначає, що після проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду, та на пропозицію поліцейського проїхати в медичний заклад відмовився. Однак у протоколі поліцейський вказав недостовірні відомості стосовно формулювання фабули протоколу, адже ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду в найближчому медичному закладі, тому його дії мали бути розцінені, як порушення п.2.5 ПДР. Тому, вважає, що протокол є неналежним та недопустимим доказом. Також звертає увагу на те, що направлення на огляд в медичний заклад не складалось у присутності ОСОБА_1 і з таким його не ознайомлювали поліцейські. Матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, поліцейські не роз`яснили йому його права. Вважає, що докази, які наявні у матеріалах справи є недопустимими, тому постанова підлягає скасуванню. ОСОБА_1 , захисник Рвачов О.О. апеляційну скаргу підтримали, просили її задоволити. Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 630556 від 02 квітня 2026 року (а.с. 4), згідно з яким ОСОБА_1 02.04.2026 о 22 год 51 хв в м. Ходорів, вул. Богдана Хмельницького, 55, Стрийського району Львівської області керував транспортним засобом марки «Kia Sorento», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями порушив, п. 2.9 «а» ПДР, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису працівники поліції зупинили транспортний засіб марки «Kia Sorento», номерний знак НОМЕР_2 -ORK яким керував ОСОБА_1 . Під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейський виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння, тому пред`явив вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. За результатами проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат 1,98%о, з результатами огляду ОСОБА_1 погодився, що і стало підставою для складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не погоджувався з результати огляду, та відмовився від огляду в медичному закладі, тому в його діях є порушення п.2.5 ПДР, є безпідставними, оскільки з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 погодився з результатами огляду, та вказав, що не має потреби їхати на огляд в медичний заклад, визнав, що вживав алкоголь (час на відео 22:37:05; 22:37:16 відео 00335_00033520260402223244_0014А), відтак поліцейським правильно зазначено про порушення ОСОБА_1 п.2.9а ПДР, відповідальність за що передбачена за ч.1 ст. 130 КУпАП. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, та спростовуються наявним відеозаписом, згідно з яким ОСОБА_1 працівник поліції роз`яснив заборону керування транспортним засобом, та вказав, що він відсторонений від керування. Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді місцевого суду - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Постанову судді Жидачівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Рвачова О.О. - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.