Ухвала КАС ВС № 560/14314/25

УХВАЛА 24 червня 2026 року м. Київ справа №560/14314/25 адміністративне провадження № К/990/28610/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І.В., суддів - Жука А.В., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі № 560/14314/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, установив: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20 травня 2023 року по 01 березня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, основної щорічної відпустки за 2023 рік тривалістю 15 та 5 діб та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 01 березня 2024 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, грошове забезпечення за час основної щорічної відпустки за 2023 рік тривалістю 15 та 5 діб та усі інші одноразові додаткові види грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 01 березня 2024 року, а також похідних від нього виплат, зокрема грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, грошового забезпечення за час основної щорічної відпустки за 2023 рік тривалістю 15 та 5 діб, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які були нараховані або підлягали нарахуванню позивачу у спірний період і розмір яких залежить від посадового окладу та окладу за військовим званням, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 01 березня 2024 року, а також похідних від нього виплат, зокрема грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, грошового забезпечення за час основної щорічної відпустки за 2023 рік тривалістю 15 та 5 діб, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які були нараховані або підлягали нарахуванню позивачу у спірний період і розмір яких залежить від посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: за період з 20 травня 2023 року по 31 грудня 2023 року - встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року; за період з 01 січня 2024 року по 01 березня 2024 року - встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам процесуального закону, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, надавши апелянту десятиденний строк для усунення виявлених у ній недоліків. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику, у зв`язку з тим, що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі № 560/14314/25. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Як зазначено вище та встановлено з оскаржуваного судового рішення, встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам процесуального закону, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, надавши апелянту десятиденний строк для усунення виявлених у ній недоліків шляхом, надання документа про сплату судового збору та доказів направлення апеляційної скарги іншим учасникам справи. Суд апеляційної інстанції встановив, що довідкою про доставку електронного листа, складеною відповідальною особою Сьомого апеляційного адміністративного суду 22 травня 2026 року, підтверджується те, що ухвалу від 21 травня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету апелянта 21 травня 2026 року о 17 год 14 хв. Отже, апелянт, отримавши таку ухвалу, повинен був усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги в строк до 01 червня 2026 року. Проте, як встановлено судом та не заперечується скаржником, у встановлений судом строк апелянт не виконав вимоги ухвали суду від 21 травня 2026 року та не усунув недоліки, що містила апеляційна скарга. З огляду на те, що відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, установлений судом, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Верховний Суд наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків. Суд також зазначає, що чинне законодавство передбачає обов`язок учасників справи вчиняти процесуальні дії на виконання ухвали про залишення заяви без руху. У тексті касаційної скарги заявник не заперечує, що на виконання вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року ним не було подано до суду доказів сплати судового збору або заяви чи клопотання із зазначенням обставин, які перешкоджали виконанню процесуальних дій у встановлений строк. Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що підставою невиконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції слугувало відсутність коштів для сплати судового збору. В той же час, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що ним оскаржується ухвала суду апеляційної інстанції від 08 червня 2026 року, якою повернуто апеляційну скаргу, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали в частині сплати судового збору. Скаржником не наведено жодних доводів, стосовно того, що скаржник звертався до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків чи з будь-яким іншим клопотанням, а з тексту оскаржуваної ухвали також зазначеного не вбачається. Отже, Суд вважає, що, зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на оскарження відповідачем ухвали про повернення апеляційної скарги та з урахуванням положень статті 333 КАС України. На підставі викладеного, керуючись частинами першою, третьою статті 333 КАС України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі № 560/14314/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Головуючий І. В. Дашутін Судді А.В. Жук В. М. Соколов