Ухвала КАС ВС № 420/6478/25

УХВАЛА 24 червня 2026 року м. Київ справа № 420/6478/25 адміністративне провадження № К/990/29012/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року по справі № 420/6478/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: У березні 2025 року позивач звернулася до суду із позовом до ГУ ДПС в Одеській області , у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області: - за №46131/15-32-24-05, яким до позивача за порушення вимог п.49.1, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.179.1 ст.179 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 340грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування; - за №46132/15-32-24-05, яким до позивача за порушення вимог п.44.1 ст.44, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1020,00 грн. за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції; - за №46133/15-32-24-05, яким до позивача за порушення вимог пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 7 100грн. за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції; - за №46136/15-32-24-05, яким позивачу за порушення вимог пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.179.7 ст.179, пп.1.1, 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України збільшено суму грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в загальному розмірі 28 767,85грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями 23 014,28грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5 753,57грн.; - за №46134/15-32-24-05, яким позивачу за порушення вимог пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.164.1, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в загальному розмірі 345 214,25грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями 276 171,4грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 69 042,85грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року, позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Якщо касаційна скарга подається на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у ч. 2 і 3 ст. 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). У випадку посилання скаржником на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно навести на конкретний пункт ч. 2 або 3 ст. 353 цього Кодексу. Cистемний аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Звертаючись із касаційною скаргою скаржник визначає підставою касаційного перегляду п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що підставами на касаційне оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках визначеному пунктом 4 ч. 4 ст. 328 КАС України якщо судове рішення оскаржується з підстав передбачених частинами 2 та 3 ст. 353 КАС України. Також, скаржник зазначив п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 328 цього Кодексу. При цьому, Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу. Виходячи зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено. Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно. Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника. Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року по справі № 420/6478/25 - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Яковенко