Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/14780/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/14780/25 пров. № А/857/17483/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року у справі №140/14780/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Лозовським О.А. у м. Луцьку в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи), дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема механізована бригада) (далі також - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17.10.2023 № 436-РС в частині звільнення ОСОБА_1 з посади стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу НОМЕР_3 стрілецького батальйону та зарахування його у розпорядження командира бригади з 17.10.2023; - зобов`язати відповідача здійснити визначення службового становища позивача з призначенням його з 17.10.2023 на посаду стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу НОМЕР_3 стрілецького батальйону (або на іншу рівнозначну посаду); - визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо невирішення порушених питань у зверненні ОСОБА_1 від 21.07.2025 в частині скасування пункту 28 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 № 300, поданого у відповідності до норм Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі Закон № 393/96-ВР); - зобов`язати відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.07.2025 із вирішенням порушених питань, яке надано у відповідності до норм Закону № 393/96-ВР, щодо скасування пункту 28 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 №

300. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що рапортом від 16.10.2023 № 3298А-вн начальник медичної служби ВЧ НОМЕР_1 майор медичної служби ОСОБА_2 звернулась із клопотанням до командира ВЧ НОМЕР_1 про зарахування особового складу, в тому числі позивача, у розпорядження у зв`язку із перебуванням на довготривалому лікуванні. На підставі вказаного рапорту, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.10.2023 № 436-РС позивача звільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 з 17.10.2023. Таким чином, з урахуванням того, що позивача було зараховано у розпорядження саме командира ВЧ НОМЕР_1 , а не командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оскаржуваний наказ було видано у межах повноважень та з дотриманням законодавчих вимог. У відповідь на подану апеляційну скаргу відповідач подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відповідності до вимог частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з метою забезпечення національної безпеки і оборони України 09.09.2022 прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 до ВЧ НОМЕР_1 для проходження військової служби, про що свідчить витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.09.2022 № 229 та продовжує і по даний час проходити військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що не є спірним. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 23.09.2022 № 389-РС ОСОБА_1 призначено на посаду та відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.09.2022 № 243 ОСОБА_1 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків на посаді стрільця кулеметного взводу 2-го стрілецького батальйону. Згідно довідки № 222/7/375А позивач 19.07.2023 отримав поранення у зв`язку з чим перебував неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, про підтверджується наказами № 219 від 28.07.2023, № 278 від 25.09.2023, № 286 від 03.10.2023, № 295 від 12.10.2023. Із витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 № 300 видно, що рядового ОСОБА_1 , стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу 2-го стрілецького батальйону, який потребує довготривалого лікування, відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, на підставі наказу командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 17.10.2023 № 436-РС, звільнено з раніше займаної посади і зараховано в розпорядження командира бригади з 17.10.2023. Підстава: рапорт начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 № 3298-А від 16.10.2023. 21.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17.10.2023 № 436-РС та наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 № 300 щодо звільнення позивача з посади стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу НОМЕР_3 стрілецького батальйону та зарахування у розпорядження командира бригади. Також позивач просив оформити накази командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (по особовому складу) командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) з метою визначення службового становища позивача з 17.10.2023 тобто визначення на посаді, яку обіймав, та яку і станом на даний час не здавав, або призначення на іншу рівнозначну посаду. Однак, листом від 23.08.2025 № 6394 відповідач в задоволенні звернення відмовив. Вважаючи наказ НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 17.10.2023 № 436-РС в частині звільнення ОСОБА_1 з посади стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу НОМЕР_3 стрілецького батальйону та зарахування його у розпорядження командира бригади з 17.10.2023 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Крім того, позивач вважає протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо невирішення порушених питань у зверненні ОСОБА_1 від 21.07.2025 в частині скасування пункту 28 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 № 300, поданого у відповідності до норм Закону № 393/96-ВР. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що з моменту отримання поранення 19.07.2023 і до моменту визнання позивача придатним до військової служби згідно довідки від 18.10.2023 № 3482 пройшло три місяці, що не може свідчити про перебування ОСОБА_1 на довготривалому лікуванні, відтак у відповідача не було правових підстав для винесення спірного наказу № 436-РС від 17.10.2023, що свідчить про його протиправність. Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року у справі № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Військова служба є публічною службою, а спірні правовідносини стосуються проходження позивачем публічної служби і на ці правовідносини розповсюджується місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Верховний Суд неодноразово формував висновки щодо застосування норм статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, відповідно до яких у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців. У цьому контексті варто зауважити, що законодавець визнав строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Згідно правової позиції Верховного Суду у постановах від 26.06.2018 у справі № 473/653/17, від 18.01.2019 року в справі № 576/1434/17, при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини. Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що позивач оскаржує, зокрема, наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17.10.2023 № 436-РС в частині звільнення ОСОБА_1 з посади стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу НОМЕР_3 стрілецького батальйону та зарахування його у розпорядження командира бригади з 17.10.2023. З листа ВЧ НОМЕР_1 від 23.08.2025 № 6394 слідує, що позивачу, у відповідь на його заяву від 21.07.2025, було направлено, зокрема витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 №

300. З наведеного слідує, що позивач почав вчиняти активні дії щодо з`ясування обставин його звільнення 17.10.2023 лише 21.07.2025, відтак, звернувшись до суду 22.11.2025, пропустив місячний строк звернення до суду в частині оскарження наказів від 17.10.2023 № 436-РС, № 300, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Апеляційний суд звертає увагу, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач жодних поважних причин, які об`єктивно не залежали від позивача та позбавляли його права на звернення до суду протягом місячного строку після винесення оскаржуваних наказів не зазначено. Апеляційний суд наголошує, що, перебуваючи на військовій службі, після винесення оскаржуваних наказів на протязі більше ніж півтора року, позивач не міг не знати про звільнення його з посади та виведення у розпорядження командування військової частини. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Відтак, з наведених вище підстав, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами, що стосуються визнання протиправним та скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17.10.2023 № 436-РС в частині звільнення ОСОБА_1 з посади стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу 2-го стрілецького батальйону та зарахування його у розпорядження командира бригади з 17.10.2023 та зобов`язання відповідача здійснити визначення службового становища позивача з призначенням його з 17.10.2023 на посаду стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу 2-го стрілецького батальйону (або на іншу рівнозначну посаду). Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо невирішення порушених питань у зверненні та зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.07.2025 із вирішенням порушених питань, яке подано у відповідності до норм Закону № 393/96-ВР, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Даною статтею також надано тлумачення зазначених термінів. Зокрема, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Відповідно частини шостої статті 5 Закону № 393/96-ВР письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). Приписами частини першої статті 14 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. В силу вимог статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення. Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Частиною першою статті 15 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Таким чином, аналіз вказаних норм свідчить про те, що орган державної влади у місячний строк від дня надходження звернення зобов`язаний в межах своїх повноважень: 1) об`єктивно, всебічно і вчасно розглянути заяву громадянина, який звернувся до нього з такою заявою, 2) прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення та 3) повідомити заявника про наслідки розгляду його звернення. Тобто, належним розглядом органом державної влади звернення громадянина вважатиметься безумовне виконання останнім чітко визначеної законодавцем сукупності зазначених дій (а не кожної окремо) протягом строків, встановлених статтею 20 Закону № 393/96-ВР. В свою чергу, орган, до якого направлена заява громадянина, зобов`язаний об`єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви. При цьому, відповідь на звернення повинна бути повною, вичерпною, мотивованою і ґрунтуватися на положеннях законодавства. Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також порядок контролю за його дотриманням визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 (далі також Інструкція № 735). Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 735 посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов`язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об`єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з`ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись. Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції № 735 передбачено, що рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян. Згідно з пунктами 6, 7, 8 розділу ІІІ вказаної Інструкції звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення. Відповідь за результатами розгляду звернення обов`язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини. Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення. З листа ВЧ НОМЕР_1 від 23.08.2025 № 6394 слідує, що позивачу, у відповідь на його заяву, було направлено, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 № 300, а також надано відповіді на пункти 7, 8, 9 звернення позивача. Однак, поза увагою відповідача залишились питання, викладені у пунктах 2, 3, 4, 5, 6 та не роз`яснено порядку оскарження прийнятого рішення, а відповідь на пункт 10 звернення не містить посилання на чинне законодавство та мотиви відмови. Жодних доказів неможливості надання повного і всебічного розгляду заяви позивача від 21.07.2025 відповідачем суду не надано та до матеріалів справи не долучено. У заяві позивач просив розглянути її саме як звернення громадянина у відповідності до вимог Закону № 393/96-ВР. Тому в спірних правовідносинах відповідач, отримавши заяву позивача у порядку звернення громадян, зобов`язаний був у місячний строк об`єктивно, всебічно і вчасно її розглянути, прийняти за результатами такого розгляду відповідні рішення та повідомити про них позивача. Перевіркою в межах апеляційного провадження встановлено, що відповідач не надав в повному обсязі запитувану позивачем інформацію, не вирішив по суті заяву позивача, подану в порядку звернення громадян, тобто не дотримався вимог Закону № 393/96-ВР, що вказує на вчинення останнім протиправних дій. Аналізуючи встановлені обставини справи в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача в частині розгляду його поданої заяви, підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не вирішення питань, порушених у заяві від 21.07.2025, та відновленню - шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути таку заяви позивача із вирішенням порушених питань у відповідності до Закону № 393/96-ВР. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до задоволення позовних вимог у спосіб, що заявлений позивачем, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про залишення частини позовних вимог без розгляду. Керуючись статтями 240, 241, 242, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року у справі № 140/14780/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невирішення порушених ОСОБА_1 питань у зверненні від 21.07.2025, поданому у відповідності до норм Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян». Зобов`язати відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.07.2025 у відповідності до норм Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян». Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17.10.2023 № 436-РС в частині звільнення ОСОБА_1 з посади стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу 2-го стрілецького батальйону та зарахування його у розпорядження командира бригади з 17.10.2023, зобов`язання відповідача здійснити визначення службового становища позивача з призначенням його з 17.10.2023 на посаду стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу 2-го стрілецького батальйону (або на іншу рівнозначну посаду) залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді І. В. Глушко Н. М. Судова-Хомюк