Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/2977/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2977/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 24 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Якушинецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Якушинецької сільської ради від 27.01.2026 №10 "Про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 ". Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2026 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Якушинецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновок Вінницького окружного адміністративного суду у даній справі про те, що зазначений спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства з посиланням на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 857/2615/19, від 17.04.2018 у справі № 2-а/87/11, є помилковим, у зв`язку з тим, що Велика Палата Верховного Суду відступила від зазначених правових висновків і судова практика щодо юрисдикції цієї категорії справ є сталою. Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу. З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до п. п. 3, 5, 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті). Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів. Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Рішенням виконавчого комітету Якушинецької сільської ради № 10 від 27.01.2026 «Про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 » позивача визнано таким, що не потребує поліпшення житлових умов та постановки на квартирний облік, знято з квартирного обліку та визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Якушинецької сільської ради № 416 від 23.12.2025 «Про взяття на квартирний облік ОСОБА_1 ». Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права на перебування на квартирному обліку осіб. Отже, цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 по справі №857/2615/19 у подібних правовідносинах. Посилання позивача на висновки, які містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 36), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 43) колегія суддів вважає помилковими, адже такі висновки зроблені у справах, які не релевантній даній. Так, у вказаних справах позивачами були військовослужбовці, предметом спору дотримання прав позивачів щодо надання службового житла, а відповідачі суб`єкти, наділені владними повноваженнями щодо обліку та надання службового житла. Водночас, у даній справі відсутні докази того, що позивач є військовослужбовцем, спір виник із житлових правовідносин, відповідач виступає як розпорядник житлового фонду, а не суб`єкт владних повноважень. Оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_1 , даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 по справі № 2-а/87/11. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Згідно із ч. 6 ст. 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. З огляду на наведене, враховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що даний спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а є житловим і має вирішуватися у порядку цивільного судочинства. Як наслідок, у відкритті провадження за вказаної позовною заяву необхідно відмовити. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.