Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/13993/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/13993/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О. Суддя-доповідач - Слободонюк М.В. 23 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Слободонюка М.В. суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Райківецька виправна колонія (№ 78)" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Райківецька виправна колонія (№ 78)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Райківецька виправна колонія (№ 78)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Райківецька виправна колонія (№ 78)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування. Стягнуто з Державної установи «Райківецька виправна колонія (№ 78)» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 20541 (двадцять тисяч п`ятсот сорок одну) грн 41 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ДУ «Райківецька виправна колонія (№78)», є бюджетною установою, та діє на підставі затверджених кошторисів, якими не передбачено фінансування видатків на виплату компенсації за не отримане речове майно. На переконання апелянта, відсутність передбаченого фінансування зі сторони центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, виключає існування протиправної бездіяльності зі сторони державної установи «Райківецька виправна колонія (№78)» та унеможливлює виконання нею відповідного обов`язку щодо виплати позивачу компенсації за не отримане речове майно. Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач проходив службу у Державній установі «Райківецька виправна колонія (№ 78)». Відповідно до витягу з наказу начальника Державної установи «Райківецька виправна колонія (№ 78)» від 11.07.2025 № 102/ОС-25 про особовий склад, позивача 11.07.2025 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України. Проте при звільненні зі служби він не отримав грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 20541,41 грн, що й спонукало його за захистом своїх прав звернутися до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час проходження служби у Державній установі «Райківецька виправна колонія (№ 78)» набув право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, однак відповідач у день звільнення таку компенсацію не виплатив, чим допустив протиправну бездіяльність, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиконання передбаченого законом обов`язку щодо виплати належних позивачу сум. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначені Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV). Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). За змістом статті 23 Закону № 2713-IV, держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати. На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 (далі - Порядок № 578) визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби: осіб рядового і начальницького складу; спеціалістів, які не мають спеціальних звань; працівників, які працюють за трудовими договорами. Відповідно до пункту 27 Порядку № 578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна. Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення). Згідно з пунктом пункту 23 Порядку № 578, грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до їх закупівельної вартості. Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час проходження служби набув право на отримання відповідної компенсації, а її розмір визначений самою Державною установою «Райківецька виправна колонія (№ 78)» у довідці № 68 та становить 20 541,41 грн. Відтак, відповідач фактично визнав наявність у позивача права на отримання спірної виплати та визначив її розмір. Доводи апелянта про неможливість здійснення виплати у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування та недостатністю бюджетних асигнувань колегія суддів вважає безпідставними. Так, обмежене фінансування бюджетної установи, відсутність відповідних коштів у кошторисі чи наявність заборгованості з виплат не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконувати вимоги чинного законодавства та забезпечувати реалізацію гарантованих державою прав осіб рядового і начальницького складу. Посилання відповідача на лист державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» щодо здійснення виплат у порядку черговості при виділенні додаткового фінансування не спростовує факту наявності у позивача права на отримання компенсації та не може бути підставою для відмови у її виплаті, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом та не змінює визначеного Порядком № 578 механізму і умов виплати грошової компенсації. При цьому, відсутність фінансування не може покладати на позивача негативні наслідки неналежного бюджетного планування чи організації фінансового забезпечення діяльності органів Державної кримінально-виконавчої служби України. Таким чином, оскільки відповідач при звільненні позивача зі служби не здійснив виплату належної йому грошової компенсації за неотримане речове майно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях відповідача протиправної бездіяльності та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення не встановлено. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної установи "Райківецька виправна колонія (№ 78)" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Слободонюк М.В. Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.