Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/8855/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30, тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Лиска І.Г., Суддя-доповідач: Епель О.В., ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року Справа № 640/8855/22 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Беспалова О.О., Карпушової О.В., за участю секретаря Снитко А.А., представника Позивача Урєкє А.В., представника Відповідача Єсипенко О.В., представника Третьої особи Гріненко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» треті особи, які не заявляють Міністерство економіки України, самостійних вимог щодо Фонд державного майна України предмета спору на стороні відповідача про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (далі - Відповідач, Підприємство), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство економіки України, Фонд державного майна України, в якому просило надати дозвіл на реалізацію майна Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО», яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника. В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначав, що за Відповідачем рахується податковий борг і заборгованість у добровільному порядку погашена не була. У зв`язку з цим податковий орган звертався до суду з позовом про стягнення відповідних коштів з рахунків платника податків у банківських установах, однак, в ході виконання такого рішення суду, відділ примусового виконання рішень повідомив про відсутність грошових коштів на рахунках боржника. За таких обставин, Позивач наполягав на тому, що погасити податковий борг установи можливо виключно за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган для доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, не вчинив всі можливі законодавством дії та не надав відомості про рахунки Відповідача у фінансових установах та інкасові доручення (розпорядження). Також суд зазначив, що майно, яке описано в податкову заставу, належить до основних засобів, що забезпечують функціонування установи, а частка державної власності в статутному капіталі Відповідача становить не менше 25%, а тому щодо такого майна встановлено мораторій на застосування примусової реалізації. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, зазначаючи, що сума податкового боргу є непогашеною станом на сьогоднішній день, а також посилаючись на лист відділу примусового виконання рішень, згідно якого на рахунках боржника відсутні кошти для його погашення. Окрім того, на переконання Апелянта, мораторій на застосування примусової реалізації майна не поширюється на спірні правовідносини, оскільки стосується лише стягнення майна в порядку примусового виконання рішення саме Державною виконавчою службою, тоді як податкове законодавство такої заборони не передбачає. Також Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині обов`язку суду встановити всі обставини цієї справи та надання правової оцінки наявним у справі доказам. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповно встановлених обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2025 було відкрито апеляційне провадження у даній справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а від 25.05.2026 - призначено справу до судового розгляду. 5. 25.12.2025 від Третьої особи - Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (далі - Мінекономіки, Міністерство) надійшли до суду письмові пояснення у яких Міністерство просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції, стверджуючи, що майно державного підприємства захищене мораторієм на стягнення коштів з такого підприємства. Також Мінекономіки акцентує увагу на тому, що Позивач не виконав умову для звернення до суду з даним позовом, яка визначена статтею 95.1 ПК України, оскільки не підтвердив належними доказами недостатність коштів на рахунках Відповідача. 6. 26.12.2025 Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, зазначаючи, що ним вживаються усі можливі заходи з погашення податкового боргу. Також у відзиві Відповідач акцентує увагу на тому, що Підприємство відноситься до об`єктів критичної інфраструктури, а тому під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування на його майно не може бути накладено арешт, встановлено заборону або будь-які інші обмеження використання на майно та/або грошові кошти, а держава не може бути позбавлена права власності, користування або будь-якого іншого речового права на об`єкти критичної інфраструктури або їх частини чи складові. Окрім того, Відповідач зазначає, що Позивач звернення до суду із позовом про стягнення цих же коштів з органу відання (Мінекономіки), що наразі є предметом розгляду у справі 320/3677/24. 7. 18.06.2026 Відповідачем подано до суду додаткові письмові пояснення по справі у яких він посилається на черговість заходів щодо стягнення сум податкового боргу, які можуть бути застосовані контролюючим органом . 8. 19.06.2026 Апелянтом подано до суду додаткові письмові пояснення у справі у яких він повторно наполягає на відсутності правових підстав для застосування мораторію на застосування примусової реалізації майна та посилається на факт направлення податковим органом платіжних інструкцій до банків з метою стягнення коштів на за податковим боргом. Також контролюючий орган акцентує увагу на тому, що при зверненні до Київського окружного адміністративного суду із позовом про звернення стягнення податкового боргу у розмірі 516 422 281,9 7 з Міністерства економіки України, контролюючим органом було враховано та зменшено на відповідну суму заборгованості до стягнення на суму майна описаного у податкову заставу згідно актів опису майна, а саме 58 593 521,88 грн.

9. У судовому засіданні представник Апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги в межах доводів, викладених у ній письмово. Надав додаткові пояснення щодо сфери застосування мораторію, передбаченого Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Також посилався на поступове зростання податкового боргу Відповідача. Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов - задовольнити. У судовому засіданні представниця Відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала. Наполягала на правильності висновків суду першої інстанції щодо застосування мораторію та надала додаткові пояснення щодо збільшення суми податкового боргу. Акцентувала увагу суду на тому, що контролюючий орган не вжив усіх можливих заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів. Просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. У судовому засіданні представниця Третьої особи - Мінекономіки України, підтримала позицію, викладену у письмових поясненнях. Просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

10. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

11. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні. При цьому, колегія суддів зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який на сьогоднішній день подовжено. Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану. Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

12. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на податковому обліку у Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЦМУ ДПС по роботі з ВПП, Позивач) перебуває платник податків Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі ДПЗД «Укрінтеренерго», Відповідач). Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2021 року по справі №640/23032/19 позов Офісу великих платників податків ДІС до ДПЗД «Укрінтеренерго» про стягнення частини чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету 323 153 950,06 грн - задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 апеляційну скаргу ДПЗД «Укрінтеренерго» залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2021 року - без змін. У зв`язку з існуванням у ДПЗД «Укрінтеренерго» податкового боргу, податковим органом прийнято рішення про опис майна боржника у податкову заставу від 12.03.2020 року №10529/10/28-10-10-02-23 та 09.06.2020 року №21026/10/28-10-10-02-23. На підставі рішень про опис майна боржника у податкову заставу, керуючись нормами ПК України контролюючим органом проведено опис боржника та складено Акт опису майна від 17.03.2020 року №4, від 19.06.2020 року №2, від 19.06.2020 року №24 на загальну суму - 58 593 521, 90 грн. Постановою від 31.08.2021 року відкрито виконавче провадження по справі №640/23032/19 року та накладено арешт на грошові кошти, що містилися на рахунках Відповідача. Листом відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вх. №4486/5 від 28.12.2021 року ЦМУ ДПС по роботі з ВПП повідомлено про відсутність грошових коштів на рахунках боржника. Станом на 10.06.2022 року, згідно даних інтегрованих карток платника, вищезазначена сума податкового боргу не погашена. Сума податкового боргу складається з: 1) Частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету на суму 323 060 592,9 грн., що складається з: - розрахунку частини чистого прибутку(доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями №9094231150 від 10.05.2019 року; - розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями №9094231156 від 10.05.2019 року; - розрахунку частини чистого прибутку(доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями №9171377587 від 19.08.2019 року. 2) нарахування пені відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України з самостійно узгоджених зобов`язань з розрахунків частин чистого прибутку (доходу), що підлягають сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та об`єднаннями на суму 93 357,21 грн. З огляду на наведені обставини, податковий орган звернувся до суду з позовом про надання дозволу на реалізацію майна Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО», яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.

13. Нормативно-правове обґрунтування. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). За змістом пп. 14.1.155, п. 88.1 ст. 88 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі (пункт 89.6 статті 89 ПК України). Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1244. Так, відповідно до пункту 95.1 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. При цьому стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України). Згідно з п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу.

14. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє колегії суддів стверджувати, що обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів), сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку, відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі. Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків. Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права контролюючого органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Втім, колегія суддів звертає увагу на те, що ані до суду першої, ані апеляційної інстанції контролюючим органом не надано жодних належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73-74 КАС України доказів, які доводили б, що безпосередньо податковий орган направляв до банків платіжні інструкції щодо стягнення відповідних сум боргу. Доводи Апелянта щодо направлення ним платіжних інструкцій до банківських установ у період з 13.03.2023 по 18.10.2023 та протягом 2025-2026 років, колегія суддів вважає необґрунтованим та до уваги не приймає, оскільки такі заходи вживалися контролюючим органом вже після звернення до суду з цим позовом. Посилання Апелянта на лист Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом вх. №4486/5 від 28.12.2021 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, як неодноразово зазначав сам Апелянт, приписами Закону № 2864-ІІІ встановлено мораторій на здійснення Державною виконавчою службою примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (до яких належить і Відповідач у цій справі). Більш того, контролюючий орган у своїй апеляційній скарзі констатував, що у межах спірних правовідносин ЦМУ ДПС по роботі з ВПП самостійно здійснює заходи, спрямовані на погашення заборгованості на підставі норм ПК України, без залучення органів виконавчої служби, на підставі власних розпорядчих документів та повноважень, визначених ПК України, а не в порядку Закону України "Про виконавче провадження". Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про недотримання податковим органом черговості процедур погашення податкового боргу та невжиття усіх можливих заходів, передбачених повноваженнями контролюючого органу у межах спірних правовідносин. Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до витягу з наказу Міністерства енергетики України від 11.08.2023 № 238, від 27.07.2024 № 272 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. У свою чергу, відповідно до підпункту 1 пункту 1- 1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про критичну інфраструктуру», установлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування держава не може бути позбавлена права власності, користування або будь-якого іншого речового права на об`єкти критичної інфраструктури або їх частини чи складові. Як встановлено судом першої інстанції та не є спірним, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» є юридичною особою публічного права (п.4.1 Статуту), засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства економіки України (п. 1.1. Статуту), майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві господарського відання (п. 6.6. Статуту), а тому заходи стягнення, передбачені ст. 95 ПК України, зокрема продаж майна такого платника податків, не можуть бути застосовані до Відповідача в силу приписів Закону України «Про критичну інфраструктуру». Надаючи оцінку доводам Апелянта щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року N2864-III (далі - Закон №2864-III ), колегія суддів приходить до висновку про їх обґрунтованість з огляду на наступне. Так, статтею 1 Закону №2864-III передбачено встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Відповідно до статті 2 цього Закону, під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Проаналізувавши викладені вище приписи Закону N2864-III, колегія суддів приходить до висновку, що його дія розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом. Тому вказані норми закону до спірних відносин не застосовуються. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі № 440/11471/21. Окрім того, судова палата КАС ВС у вказаній вище постанові відступила від висновків, викладених у постанові від 11.02.2020 у справі № 818/1604/16, які помилково були враховані судом першої інстанції. Отже, колегія суддів першої приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині. Інші доводи Апелянта правильності рішення суду першої інстанції не спростовують, позаяк, контролюючий орган не довів, що судом було неповно встановлено обставини цієї справи або порушено норми процесуального права. Аналізуючи всі доводи учасників справи, судова колегія також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає задоволенню частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року - зміні в мотивувальні частині.

15. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи, судові витрати, які були понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України, відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст.ст. 238, 242-244, 250, 287, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків, викладених у цій постанові суду. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 24 червня 2026 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.О. Беспалов О.В. Карпушова