Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 756/9587/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 756/9587/24 Головуючий у 1-й інстанції: Яценко Н.О. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О., за участю секретаря судового засідання Будімірової Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною, скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття адміністративного провадження, В С Т А Н О В И В: 29 липня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач/апелянт/ ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови № 351 від 21 липня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_1 , а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 послався на те, що 21 липня 2024 року під час перебування у місті Києві його було доставлено представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних. Зазначив, що він не ухилявся від виконання обов`язків військового обліку та не відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії, однак повідомив уповноважених осіб про неможливість її проходження в день доставлення, оскільки перебуває на військовому обліку в Кривоозерському районі Миколаївської області та не мав при собі медичних документів, необхідних для належного проведення медичного огляду з урахуванням наявних хронічних захворювань. Надані ним пояснення не були враховані посадовими особами відповідача, а складений щодо нього протокол про адміністративне правопорушення містить недостовірні відомості про відмову від проходження військово-лікарської комісії. Крім того, розгляд справи та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення фактично відбулися того ж дня, що позбавило його можливості належним чином реалізувати право на захист та надати докази на підтвердження своєї позиції. Оскаржувана постанова прийнята без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, без належної оцінки наданих ним пояснень та за відсутності достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим підлягає скасуванню як протиправна. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення № 351 від 21 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе виключно за умови належного встановлення події адміністративного правопорушення, вини особи та підтвердження таких обставин достатніми і допустимими доказами. Суд зазначив, що відповідно до вимог статей 247, 251, 252 та 280 КУпАП суб`єкт владних повноважень зобов`язаний всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, належним чином дослідити докази та надати оцінку поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Підставою для притягнення позивача до відповідальності стало твердження відповідача про відмову від проходження військово-лікарської комісії. Водночас із наданих позивачем пояснень убачається, що він не відмовлявся від проходження ВЛК як такого, а лише повідомив про бажання пройти медичний огляд за місцем перебування на військовому обліку та про відсутність при собі медичних документів, необхідних для врахування стану його здоров`я під час проходження комісії. Оцінюючи правомірність спірної постанови, суд звернув увагу на те, що диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП є бланкетною, а тому у протоколі та постанові повинно бути чітко зазначено, які саме норми законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію були порушені особою. Однак фабула адміністративного правопорушення, викладена у протоколі, не містить належного посилання на конкретні норми права, а сама постанова фактично не містить зазначення, яку саме норму закону чи підзаконного нормативно-правового акта порушив позивач. В оскаржуваній постанові відсутнє належне мотивування щодо застосування до позивача адміністративного стягнення у максимальному розмірі, передбаченому частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Відповідачем не наведено обставин, які б обґрунтовували необхідність накладення саме такого розміру штрафу, що свідчить про невідповідність постанови вимогам обґрунтованості та вмотивованості рішень суб`єкта владних повноважень. Відповідач не довів правомірності прийнятого рішення та не підтвердив належними доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, а тому постанова № 351 від 21 липня 2024 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю. В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та дійшов помилкового висновку про протиправність оскаржуваної постанови. Позивач, проживаючи на території ІНФОРМАЦІЯ_1 та не перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , був правомірно доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних та проходження медичного огляду. Позивачу повідомлено про необхідність проходження військово-лікарської комісії, однак останній відмовився від її проходження, мотивуючи це бажанням пройти ВЛК за місцем реєстрації та відсутністю при собі медичних документів. Такі обставини не можуть вважатися поважними причинами для відмови від проходження медичного огляду, оскільки військово-лікарська комісія має можливість самостійно витребувати необхідні медичні документи, а лікарі ВЛК мають доступ до електронної системи охорони здоров`я для отримання відомостей щодо стану здоров`я військовозобов`язаного. При цьому позивачем не було надано жодного медичного документа, який би підтверджував неможливість проходження ВЛК або свідчив про необхідність відкладення такого огляду. Також скаржник вважає помилковими висновки суду щодо недоліків протоколу та постанови про адміністративне правопорушення. Зазначає, що протокол № 351 від 21 липня 2024 року складений уповноваженою особою відповідно до вимог законодавства, містить опис вчиненого правопорушення, посилання на порушення частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відображає факт відмови позивача від проходження ВЛК в особливий період. Крім того, постанова № 351 відповідає умовам статті 283 КУпАП, містить усі необхідні реквізити та посилання на частину третю статті 210-1 КУпАП як норму, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, тоді як закон не містить вимоги щодо обов`язкового зазначення в постанові конкретної норми закону чи підзаконного акта, яку було порушено особою. Наявні в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення, акт про відмову від проходження ВЛК та інші документи підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року - без змін. Зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до власного тлумачення відповідачем обставин справи і норм законодавства. Апеляційна скарга подана ІНФОРМАЦІЯ_1 без дотримання вимог процесуального законодавства щодо обов`язкової реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. На підтвердження своїх доводів посилається на отриману відповідь про відсутність у апелянта зареєстрованого електронного кабінету та вважає, що така обставина є підставою для застосування передбачених КАС України процесуальних наслідків. Також позивач заперечує доводи апелянта щодо порушення ним правил військового обліку у зв`язку з проживанням на території Оболонського району міста Києва. Зазначає, що його місцем проживання та перебування на військовому обліку є Кривоозерський район Миколаївської області, тоді як у місті Києві він перебував тимчасово у зв`язку з виконанням трудових обов`язків за вахтовим методом. У зв`язку з цим, висновки відповідача щодо обов`язку стати на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач наголошує на відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт його відмови від проходження військово-лікарської комісії. Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про свідків, які могли б підтвердити відповідні обставини, а наведені відповідачем доводи не підтверджуються належними доказами. Також позивач посилається на порушення відповідачем процедури притягнення його до адміністративної відповідальності та гарантій права на захист, передбачених статтею 268 КУпАП. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення було вручено йому в день його складання із зазначенням часу розгляду справи фактично того ж дня, що позбавило його реальної можливості підготуватися до розгляду справи, надати додаткові пояснення, докази, заявити клопотання та скористатися правовою допомогою. Посилаючись на практику Верховного Суду, позивач вважає, що недотримання вимог щодо належного та своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи є самостійною підставою для визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною. Матеріали справи не містять доказів повноважень посадової особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, а відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності прийнятого рішення. На його переконання, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтовано дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови і необхідність її скасування. Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності. Частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 21 липня 2024 року офіцером адміністративного відділення молодшим лейтенантом Ільєнко Г.В. складено протокол про адміністративне правопорушення № 351 відносно ОСОБА_1 в якому зазначено, що 21 липня 2024 року о 12 год. 30 хв. ОСОБА_1 порушив вимоги частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: 21 липня 2024 року відмовився від проходження ВЛК. Позивач надав пояснення, які зафіксовані в протоколі, та зазначив, що не відмовляється від проходження ВЛК, наголошував на необхідності проходження ВЛК за місцем перебування на військовому обліку в Кривоозерському районі Миколаївської області, а також покликався на відсутність медичних документів, які містять відомості про його хронічні захворювання та діагнози від профільних спеціалістів, бо ці медичні документи знаходяться вдома у Миколаївській області. Розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 12 годину 30 хвилин 21 липня 2024 року, про що зазначено у протоколі та з чим позивач був ознайомлений під підпис. 21 липня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 складено постанову № 351 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн. Колегія суддів, переглядаючи судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства і фактичні обставини справи. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Статтею 235 КУпАП передбачено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені ІНФОРМАЦІЯ_3 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку встановлена статтею 210 КУпАП. За частиною першою статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з частиною третьою наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У примітці до даної статті визначено, що положення статей 210, 2101 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Водночас, частиною першою статті 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а за частиною третьою - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Зазначені норми є бланкетними, а питання військового обліку, оборони, мобілізаційної підготовки і мобілізації регулюються іншими нормативно-правовими актами. За визначенням абзацу 11 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і донині. Отже, на липень 2024 року діяв особливий період. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення № 351 від 21 липня 2024 року та постанови № 351 від 21 липня 2024 року свідчить про те, що правовою підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП слугували посилання на порушення ним частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме обов`язку проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби за рішенням районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_3. Як убачається з викладених у протоколі та постанові обставин, відповідач дійшов висновку про відмову позивача від проходження військово-лікарської комісії 21 липня 2024 року після його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому відповідач виходив із того, що позивач, перебуваючи в особливий період, не виконав покладений на нього законодавством обов`язок щодо проходження медичного огляду, що, на переконання відповідача, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Положеннями абзацу 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) передбачено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_3, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами. Позивач не заперечує факт відмови від проходження ВЛК в ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак зазначив, що бажає пройти ВЛК за місцем свого військового обліку у Кривоозерському районі Миколаївської області, а також на відсутність при собі медичних документів, які містять відомості про наявні хронічні захворювання та висновки профільних спеціалістів. Фактично позивач обґрунтовує свої дії наявністю поважних причин для такої відмови. Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України. Відповідно до пункту 3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов`язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_3 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_3 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період (далі - Порядок №560). Надаючи оцінку вказаним обставинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Порядок № 560 (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби. За викликом районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_3 (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (ІНФОРМАЦІЯ_3), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (пункт 21 Порядок № 560). Додатком 11 Порядку № 560 визначено направлення певної форми, для встановлення придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби за станом здоров`я, у певному медичному закладі, у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період. Відповідно до абзаців другого - третього пункту 69 Порядку № 560, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію. Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд. Абзацами першим-четвертим пункту 74 Порядку № 560 визначено, що військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_3 видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку. Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров`я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов`язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов`язаному та резервісту під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_3, та строк завершення медичного огляду. Викладене свідчить, що процедурі проходження військовозобов`язаним медичного огляду передує видача керівником районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_3 направлення на ВЛК для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 Порядку № 560, та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 Порядку №

560. Разом з тим, доказів видачі повістки про виклик військовозобов`язаного ОСОБА_1 або доказів вручення направлення на проходження ВЛК, як і витягу з журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12, матеріали справи не містять. Сам по собі факт перебування особи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 або складання щодо неї акту про відмову від проходження ВЛК не може підміняти передбачену законодавством процедуру направлення на медичний огляд. Відсутність доказів вручення позивачу належним чином оформленого направлення на військово-лікарську комісію виключає можливість дійти беззаперечного висновку про те, що позивач був зобов`язаний розпочати проходження такого огляду саме в день складання протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. За правилами статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення. Тому процесуальні ризики ненадання доказів вручення повістки чи направлення на військово-лікарську комісію не можуть покладатися на позивача та мають оцінюватися на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. За відсутності доказів належного вручення позивачу направлення на проходження військово-лікарської комісії неможливо встановити ані дату початку проходження такого огляду, ані строк, протягом якого він мав бути пройдений, ані факт невиконання позивачем конкретного обов`язку, покладеного на нього уповноваженим органом. Відтак у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували подію адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова щодо позивача не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням встановленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а отже не підтверджує наявність адміністративного правопорушення. Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Черпак Ю.К. Судді Кобаль М.І. Тереза Ю.О.