LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд320/30778/24

від 23.06.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/30778/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Златіна С.В., суддів: Осіпової О.О., Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач; ГУ ПФ України в м.. Києві), в якому просила: - визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом № 1058-ІV - 2020, 2021, 2022; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022, із урахуванням різниці, що була виплачена. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив про відсутність підстав для обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-ІV - 2020, 2021, 2022. Відповідач відмітив, що лист від 29 квітня 2024 року має роз`яснювальний характер та не породжує будь-яких прав і обов`язків для позивача та наданий в порядку Закону України «Про звернення громадян». З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. 12 березня 2026 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року - без змін. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2026 року продовжити строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін. Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга ГУ ПФ України в м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року - без змін, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, який перебуває на обліку в ГУ ПФ України в м. Києві, з 02 вересня 2009 року по 13 березня 2023 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». 14 березня 2023 року ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, розмір якої обчислено з урахуванням норм частини першої статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року №1058 ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У квітні 2024 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 08 квітня 2024 року, в якій просила перерахувати та виплачувати пенсію за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2020-2022 роки. Листом ГУ ПФ України в місті Києві від 29 квітня 2024 року №16902-16338/М-02/8-2600/24 позивачці відмовлено у перерахунку її пенсії. В абзаці 5 відповіді відповідач вказав про використання ним при обрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки, оскільки пенсію призначено з 02 вересня 2009 року до набрання чинності Закону №2148. Вважаючи дії ГУ ПФ України в м. Києві протиправними, ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду із цим позовом. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначена вперше, а тому відповідач мав керуватися, у цьому випадку, положеннями частини другої статті 40 вказаного Закону, а саме застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно із статтею 10 Закону №1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором. Отже, Законом №1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії. Відповідно до статті 2 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) за цим Законом призначаються, зокрема, пенсії за вислугу років. Таким чином, виходячи з аналізу норм Закону №1058-IV, виплата пенсії за вислугу років згідно із Законом №1788-ХІІ не входить до його правового регулювання, оскільки є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 40 Закону №1058-IVдля обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Згідно із приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак, якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Зазначені висновки щодо здійснення призначення пенсії, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17. Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону №1788-XII, починаючи з 01 січня 2004 року, здійснюється на підставі Закону №1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на той факт, що призначення пенсії за вислугу років зумовлено саме положеннями Закону №1788-XII. Правова позиція відповідача стосовно того, що коли особа отримувала пенсію відповідно до інших законів України, то органами Пенсійного фонду пенсія не призначається вперше, а перераховується на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є необґрунтованою, оскільки вказані пенсії передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, а тому призначення пенсії за віком особі, яка до того отримувала пенсію за іншим Законом, не відповідає передбаченому частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поняттю переведення на інший вид пенсії. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 вересня 2019 року у справі №363/1493/17 та від 09 червня 2021 року у справі № 367/1276/17. Згідно із частиною другою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, форма якої визначена у додатку 3 до вказаного Порядку. Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм, відповідач при обчисленні пенсії позивача повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року його звернення за призначенням пенсії, як це передбачено частиною другою статті 40 та частиною першою статті 45 Закону №1058-ІV. Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання ГУ ПФ України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022, із урахуванням різниці, що була виплачена. Твердження апелянта про те, що лист має роз`яснювальний характер, не породжує будь-яких прав і обов`язків для позивача та наданий в порядку Закону України «Про звернення громадян», колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке. Вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком подання і оформлення документів, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії. На цій підставі суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що, відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту). Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі №537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі №541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20 та від 09 серпня 2023 року у справі №520/5045/2020. Крім того, у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №620/2027/23 Верховний Суд, розглянувши спір щодо можливості подання заяви про призначення пенсії у формі, що передбачена Законом України «Про звернення громадян», наголосив, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права. Таким чином, з усталеної практики Верховного Суду вбачається, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об`єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав. Враховуючи викладене, Верховний Суд у постанові від 22 липня 2025 року у справі №580/710/24 прийшов до висновку, що право особи на звернення за перерахунком пенсії є складовою права на соціальне забезпечення, гарантованого Конституцією України (стаття 46) та законодавством у сфері пенсійного забезпечення. Незважаючи на формальні вимоги до заяви, визначені Порядком № 22-1, її зміст має відігравати ключову роль при оцінці дійсного волевиявлення особи. Відтак, оскільки подана ОСОБА_1 заява про перерахунок пенсії містила всі передбачені чинним законодавством відомості, а за результатами її розгляду ГУ ПФ України в м. Києві висловлено позицію щодо відсутності правових підстав для перерахунку пенсії позивача у спосіб, в який він просить, то твердження апелянта про відсутність предмету спору у цій справі є безпідставним та таким, що спростовується встановленими вище обставинами. Інші доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення передбачені статтею 315 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат, з урахуванням приписів статті 139 КАС України, відсутні. Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів - ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року - залишити без змін. Розподіл судових витрат не здійснюється. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач С.В. Златін Суддя О.О. Осіпова Суддя Є.Д. Кравченко Повний текст судового рішення виготовлено 23 червня 2026 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»