Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2969/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2969/26 Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В., повний текст судового рішення складено 09.04.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУПФ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі ГУПФ в м.Києві) та просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ в Одеській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 18.08.2025 №930050864251; - зобов`язати ГУПФ в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з 01.07.1977 року по 22.05.1979 року, згідно з архівною довідкою про заробітну плату від 18.03.2013 №П-288 та заробітку в іноземній валюті (інвалютних карбованцях) за період з 25.05.1979 року по 23.06.1982 року, врахувавши еквівалент заробітної плати в карбованцях СРСР 337 інвалютних рублів курс 2,32, з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України 11.08.2025 року; - зобов`язати ГУПФ в м.Києві нарахувати недоотриману пенсію ОСОБА_1 та здійснити виплату з урахуванням вже отриманих сум пенсії з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України 11.08.2025 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ в Одеській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 №930050864251 від 18.08.2025 року. Зобов`язано ГУПФ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.08.2025 року про перерахунок пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у цій частині. Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 . Згідно наданих до суду розрахунків страхового стажу, позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 16.01.2013 року. Відповідно до відомостей з трудової книжки позивача, останній з 01.09.1976 року прийнятий на посаду лектора у Первомайський міськом Компартії України; з 22.05.1979 року надано розрахунок у зв`язку з виїздом у закордонне відрядження; з 25.05.1979 по 20.08.1982 року знаходився за кордоном в Лівії в якості перекладача. Вказані період роботи зараховані до страхового стажу позивача, що підтверджується розрахунком страхового стажу. 11.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ в м.Києві із заявою про здійснення перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною періоду 60 місяців до 01.07.2000 року, в якій просив: - здійснити перерахунок пенсії з урахуванням наданої архівної довідки про заробітну плату за період з 01.07.1977 по 22.05.1979 р.; - застосувати до пенсійної справи положення Закону України №3674-IX, а також статей 24 та 26 Закону України №1058-IV, зокрема щодо періоду роботи з 25.05.1979 по 23.06.1982 р. за контрактом у ВО «Зарубіжнафта»; - врахувати еквівалент заробітної плати в карбованцях СРСР (337 інвалютних рублів курс 2,32), як постійний дохід під час роботи за кордоном, та здійснити відповідний перерахунок пенсії з урахуванням вищезазначеного доходу та підтвердженого страхового стажу у ВО «Зарубіжнафта». За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУПФ в Одеській області та за результатами її розгляду прийнято рішення №930050864251 від 18.08.2025 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії. В рішенні відповідача зазначено, що відповідно до ч.1 ст.40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. При цьому, до заяви позивача надано довідку від 18.03.2013 №П-288, яка видана Луганської обласною Державною адміністрацією. Відповідно до частини першої статті 40 Закону долучена довідка про заробітну плату потребує підтвердження первинними документами. Копії первинних документів, на підставі яких вона була видана, надано не було. Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що неврахування наданої позивачем довідки про заробітну плату від 18.03.2013 року №П-288, виданої Луганської обласною Державною адміністрацією, є порушенням його конституційних прав на отримання належного пенсійного забезпечення. Разом з тим суд зазначив, що оскільки згідно зі змістом оскаржуваного рішення в цій частині заява позивача взагалі не розглянута, належним способом захисту права позивача буде саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву, з урахуванням висновків суду. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XI), «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-XII (далі - Закон №959-XII). У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 66 Закону №1788-ХІІ встановлено включення у заробіток для обчислення пенсії всіх видів оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески. Згідно ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим законом - на умовах передбачених абз.1 цієї частини. У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 01 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою працівників, зайнятих у галузях економіки України, відповідного року (кварталу). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону №1788-XII, і не перевищують 5, 6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Згідно з частиною першою статті 43 Закону №1058-IV перерахунок пенсій за віком, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Статтею 72 Закону №1788-ХІІ передбачено, що при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за роботу за межами України враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64, 67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України на загальних підставах. Так, предметом спору в даній справі є правомірність прийнятого ГУПФ в Одеській області рішення №930050864251 від 18.08.2025 року про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 року. Згідно ст.1 Закону №959-XII іноземна валюта - це валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу, платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами. Як вбачається з матеріалів справи, згідно відомостей з трудової книжки позивача, останній з 01.09.1976 року прийнятий на посаду лектора у Первомайський міськом Компартії України; з 22.05.1979 року надано розрахунок у зв`язку з виїздом закордонне відрядження; з 25.05.1979 по 20.08.1982 року знаходився за кордоном в Лівії в якості перекладача. Вказані період роботи зараховані до страхового стажу позивача, що підтверджується розрахунком страхового стажу. При цьому, відповідно до наказу ВО «Зарубіжнафта» від 13.07.1979 року № 514, постійний щомісячний оклад позивача з 25.05.1979 року по 23.06.1982 року становив 337 інвалютних рублів/лівійських динарів (валюта країни перебування). Тобто, ОСОБА_1 з 25.05.1979 року по 23.06.1982 року працював у Лівії та отримував там заробітну плату у розмірі 337 інвалютних рублів/лівійських динарів, що сторонами по справі не заперечується. У зв`язку з бажанням здійснити перерахунок пенсії із заробітку, отриманого в іноземній валюті, або виплаченого в інвалютних карбованцях за вказаний період, позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення вказаного перерахунку, надавши, зокрема, довідку ВО «Зарубіжнафта» на підтвердження отримання доходу в інвалютних рублях. Однак, пенсійним органом в оскаржуваному рішенні позивачу відмовлено у здійсненні такого перерахунку у зв`язку з тим, що надана довідка від 18.03.2013 року №П-288, видана Луганської обласною Державною адміністрацією, не підтверджена первинними документами. З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з проханням врахувати заробітну плату не тільки за період з 01.07.1977 року по 22.05.1979 року згідно з архівною довідкою про заробітну плату від 18.03.2013 №П-288, але і заробітку в іноземній валюті (інвалютних карбованцях) за період з 25.05.1979 року по 23.06.1982 року врахувавши еквівалент заробітної плати в карбованцях СРСР 337 інвалютних рублів, проте згідно зі змістом оскаржуваного рішення в цій частині заява позивача взагалі не розглянута. Разом з тим, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, відповідачем не проведений всебічний, повний і об`єктивний розгляду всіх поданих документів для здійснення перерахунку пенсії, з підстав, викладених у заяві від 11.08.2025 року. Більш того, необґрунтованими є доводи відповідача, викладені в рішенні, щодо неврахування довідки про заробітну плату від 18.03.2013 року №П-288, виданої Луганської обласною Державною адміністрацією, оскільки вказана довідка не підтверджена первинними документами, враховуючи наступне. Колегія суддів наголошує, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №291/99/17, від 03.06.2021 року у справі №127/8001/17, від 24.03.2021 року у справі №233/179/17. Окрім того, підтвердження достовірності даних довідки здійснюється шляхом проведення органом Пенсійного фонду перевірки за місцем зберігання первинної документації, а не шляхом покладення на особу, яка звернулася за перерахунком пенсії, обов`язку щодо надання цих первинних документів. Тобто, неможливість пенсійним органом провести перевірку відповідності відомостей щодо заробітної плати позивача наданим документам не є підставою для відмови у врахуванні заробітної плати, зазначеної в довідках про заробітну плату. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до пенсійного органу надано трудову книжку із зазначенням спірних періодів роботи, при цьому вказані період роботи з 1976 року по 1982 рік зараховані пенсійним до страхового стажу позивача при призначенні позивачу пенсії, що підтверджується розрахунком страхового стажу. В ході розгляду справи відповідачем не було надано доказів, що відомості, які зазначені в довідці від 18.03.2013 № П-288, виданої Луганської обласною Державною адміністрацією за періоди роботи позивача з 01.07.1977 року по 22.05.1979 року, містять неправдиві або недостовірні дані, відомості оспорювання чи перевірки відомостей відповідачем також відсутні. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що неврахування наданої позивачем довідки про заробітну плату від 18.03.2013 року № П-288, виданої Луганської обласною Державною адміністрацією, є порушенням його конституційних прав на отримання належного пенсійного забезпечення. Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому, завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п.4 ч.2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що належним та ефективним способом захисту права позивача є зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням висновків суду. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин. Доводи апеляційних скарг, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк