Постанова 4852 № 160/32060/25

П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 червня 2026 року справа 160/32060/25 Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. судді Головко О.В., Семененко Я.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 (суддя Турлакова Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про виключення з єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 06.11.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить: - визнати протиправними дії, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку; - зобов`язати привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 в задоволенні позову відмовлено. Прийняте рішення суд мотивував тим, що відповідачем сформовано повістку №4828096 на ім`я позивача про необхідність з`явитися 22.09.2025 об 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку направлено адресату засобами поштового зв`язку. Оскільки на зазначену у повістці дату позивач не з`явився та не повідомив про наявність поважних підстав щодо неможливості явки у встановлених термін, відповідачем правомірно внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку. В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що надана відповідачем повістка №4828096 не містить підпису керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відсутня печатка установи. Матеріали справи не містять доказів направлення цієї повістки позивачу. Також просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 40000 грн та витрати на сплату судового збору. Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного. Згідно витягу з Резерв+ військово-обліковий документ, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дата уточнення даних 14.07.2024 (дані уточнено вчасно). Постанова ВЛК -; Дата ВЛК -. Наявна інформація: "Порушення правил військового обліку", дата початку розшуку: 27.09.2025. Причина розшуку: не прибули за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Представник позивача 06.10.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із адвокатським запитом, в якому, зокрема просив повідомити чи направлялась на адресу позивача повістка та надати докази направлення і отримання повістки. Відповідач листом №7297 від 05.11.2025 надав відповідь на адвокатський запит в якому зокрема, зазначено, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 наявні відомості, які можуть свідчати про вчинення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 адміністративного правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період за що частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Позивачу необхідно прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивач звернувся до суду з цим позовом. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", громадяни зобов`язані, зокрема: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. За приписами частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки. Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії. Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення. Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 затверджено «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі Порядок №560). Цей Порядок визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби. Відповідно до пункту 20 Порядку №560 з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: - резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; - резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; - військовозобов`язані, резервісти СБУ - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; - військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів - за викликом керівників відповідних підрозділів. Відповідно до пункту 27 Порядку №560під час мобілізації громадяни викликаються з метою: 1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: - взяття на військовий облік; - проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; - уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); - призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби. Відповідно до пункту 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Відповідно до пункту 29 Порядку №560 у повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки. Відповідно до пункту 30 Порядку №560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою. Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток за формою згідно з додатком

3. Відповідно до пункту 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. Відповідно до пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: - день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 витребувано у відповідача та зобов`язано подати до суду належним чином засвідчену копію повістки та докази її направлення позивачу, за якою останній не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву надано повістку №4828096 (ас41 зворот). Дослідивши надану повістку, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у ній відсутній власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання, також повістка не скріплена гербовою печаткою. Отже, надана відповідачем повістка не містить обов`язкових реквізитів передбачених Порядком №560, а тому така повістка не може бути прийнята судом як доказ повідомлення позивача про необхідність з`явитись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано доказів направлення зазначеної повістки на адресу позивача засобами поштового зв`язку, а також доказів повернення поштового відправлення з відміткою про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання. Таким чином, надана відповідачем повістка №4828096 не може розглядатися як належно направлена, що виключає можливість покладення на позивача обов`язку щодо явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та, відповідно, свідчить про відсутність у відповідача підстав для внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку у зв`язку з неявкою за повісткою. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, з суб`єкта владних повноважень на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 3028 грн в тому числі 1211,20 грн за подання позову та 1816,80 грн за подання апеляційної скарги. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин 1, 2 статті 132, частини 1 статті 139 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Передбачено повернення судових витрат, здійснених особою у разі задоволення позову повністю або частково. Суд повинен враховувати понесені стороною судові витрати під час розгляду позову. Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до частини 3 статті 132, частин 1 5 статті 134 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У спірному випадку на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги № 07/05 від 07.05.2025; додаткову угоду №2 від 04.11.2025; детальний опис робіт від 16.02.2026; акт приймання-передачі наданих послуг від 16.02.2026; платіжну інструкцію. Відповідно до Додатку №2 до договору сторони погодили, що гонорар адвоката складає 40000грн. Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 16.02.2026 адвокатом надано наступні послуги: консультаційна робота: правовий аналіз ситуації, виїзне консультування клієнта, оцінка перспектив оскарження вартість 2500грн, час 1,5 год; досудова підготовка: формування адвокатських запитів, збір доказів, аналіз судової практики вартість 5000грн, час 4 год; суд першої інстанції: підготовка та подання позовної заяви, клопотань, аналіз процесуальних документів відповідача вартість 12500грн, час 8 год; підготовка апеляції: правовий аналіз рішення суду на предмет порушення норм матеріального та процесуального права, складання та подання апеляційної скарги вартість 20000грн, час 10 год. Таким чином, проаналізувавши надані позивачем документи, можливо дійти висновку про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції позивачу були надані послуги з правничої допомоги, розмір яких оцінено сторонами укладеного договору у 40000грн. Представник позивача вказує на те, що визначений розмір гонорару адвоката покриває послуги адвоката в судах усіх інстанцій у цій справі. Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд не може надавати оцінки волевиявленню сторін в межах укладеного договору про надання правової допомоги. Суд визнає і те, що своїм волевиявленням сторони договору можуть встановлювати будь-які їх права та обов`язки в межах укладеного договору, які не суперечать закону, в тому числі встановлювати будь-який, на їх розсуд, гонорар, що сплачується адвокату. В той же час, суд має обов`язок оцінити заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу на предмет їх співмірності та обґрунтованості. В постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Вказана позиція висловлена і Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19. Отже, той факт, що у спірному випадку сторонами договору про надання правової допомоги визначено вартість наданих послуг у розмірі 40000грн., жодним чином не свідчить про те, що саме такий розмір витрат має бути відшкодований на користь позивача. Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, на предмет їх обґрунтованості та співмірності, суд апеляційної інстанції приймає до уваги таке. Так, суд апеляційної інстанції вважає, що цю справу не можливо віднести до категорії складних справ, в контексті потреби значного часу для формування та викладення правової позиції, вивчення значної кількості нормативної бази. Справа розглядалася в письмовому провадженні без виклику сторін в суді першої інстанції та в апеляційному суді. Суд апеляційної інстанції враховує, що апеляційна скарга, складення та подання якої сторонами оцінено у 20000грн., фактично містить аналогічні аргументи, які наведені і в позові. В той же час, суд враховує, що у зв`язку з виниклим спором позивач був змушений звертатися до суду з позовом, у зв`язку з чим поніс витрати на правничу допомогу, а отже враховуючи принцип співмірності, складність цієї справи, а також надані позивачу послуги з правничої допомоги в співвідношенні до результатів розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу є явно неспівмірними із цією справою та наданими адвокатом послугами. З цих підстав, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обґрунтованим та співмірним із складністю цією справи є заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу у сумі 5000,0грн. Керуючись статтями 241-245, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Постанова набирає законної сили з 11.06.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя А.В. Суховаров судді О.В. Головко судді Я.В. Семененко