Постанова 4851 № 440/16978/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 р.Справа № 440/16978/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, повний текст складено 23.04.26 року по справі № 440/16978/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській обл., як відокремленого підрозділу ДПС України від 14.11.2025 №00175080701 та від 14.11.2025 року №00175090701 винесених відносно ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД". Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 14.11.2025 №00175080701 та від 14.11.2025 року №00175090701. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" витрати зі сплати судового збору в сумі 21932,44 (двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять дві гривні сорок чотири копійок). Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу , вважає , що судом першої інстанції порушено основоположні принципи судочинства, закріплені КАС України, зокрема положення ст. 2 КАС України щодо прийняття судового рішення за наслідками всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Також , не дотримана така основна засада судочинства, передбачена ст. 129 Конституції України як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Щодо завищення податкового кредиту та собівартості реалізованих товарів, робіт, послуг внаслідок нереальності придбання автошин та запчастин до бензоінструменту в ТОВ «МАНАУС ТРЕЙД» зазначає , що до перевірки не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, крім того відсутні товарно-транспортні накладні на поставку товару, що свідчить про лише документальне оформлення, а не реальний характер вищезазначеної операції. Враховуючи невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних товарів (робіт послуг), відсутності ланцюга постачання ідентифікованого товару, взаємовідносини ТОВ «МАНАУС-ТРЕЙД» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями не підтверджуються з урахуванням зібраної податкової інформації. За сукупністю встановлених обставин неможливо підтвердити взаємовідносини з ТОВ «МАНАУС-ТРЕЙД» по придбанню шин та бензоінструменту, внаслідок чого встановлено нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «МАНАУС-ТРЕЙД» на загальну суму 2 243 125 грн., в т.ч. ПДВ 373 854 грн. Щодо завищення податкового кредиту та собівартості реалізованих товарів, робіт, послуг, внаслідок нереальності придбання транспортних послуг у ТОВ «ІМПЕРІАЛ АВТО» зазначає , що за сукупністю встановлених обставин неможливо підтвердити взаємовідносини з ТОВ «ІМПЕРІАЛ АВТО» по придбанню послуг з перевезення вантажів, внаслідок чого встановлено нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «МАНАУС-ТРЕЙД» на суму 2 200 632 грн. в т.ч. ПДВ 366 772 грн. Перевіркою зроблено висновок про те, що неможливо відстежити законне введення в обіг та факт реального одержання товару, послуг ТОВ «ФАВОРИТТОРГБУД», що засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення ТОВ «МАНАУС-ТРЕЙД» (податковий номер 39781540) та ТОВ «ІМПЕРІАЛ АВТО» (нова назва ТОВ «АФЕКТОР АГЕРО») (податковий номер 44948184) постачання на адресу ТОВ «ФАВОРИТТОРГБУД», що призвело до неправомірного включення до складу собівартості реалізованих товарів, придбаних товарів, по господарським операціям з ТОВ «МАНАУС-ТРЕЙД» на загальну суму 1 869 271 грн. та з ТОВ «ІМПЕРІАЛ АВТО» (податковий номер 44948184) на загальну суму 1 833 860 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 788 943 гривень. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 по справі №440/16978/25 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає , що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, податковими накладними, платіжними документами, оборотно-сальдовими відомостями, документами щодо транспортування та іншими матеріалами справи, які в сукупності підтверджують реальний рух активів і зміну майнового стану Товариства. Доводи контролюючого органу ґрунтувалися переважно на податковій інформації щодо контрагентів, припущеннях про відсутність у них достатніх ресурсів, посиланнях на нібито ризиковість, анулювання реєстрації платника ПДВ, масовість адреси реєстрації, кількість підприємств, керівником яких є відповідна особа, а також на твердженнях щодо відсутності або недоліків окремих товарно-транспортних накладних і документів якості . Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та судове рішення було прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, а наведені доводи апелянта в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції. Просить суд прийняти рішення, яким залишити апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській обл. без задоволення, а Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 року №440/16978/25 - без змін. Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання Представник відповідача підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні. Представник позивача підтримав свої заперечення проти задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" зареєстровано 17.11.2016р. номер запису: 12721020000000820. Місцезнаходження: 37400, Полтавська обл., Лубенський р-н, місто Гребінка, вул. Незалежності, будинок 4, квартира

22. Згідно відомостям, що містяться з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності є: 02.20 Лісозаготівлі (основний); 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.13 Розвідувальне буріння; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 42.13 Будівництво мостів і тунелів; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 16.24 Виробництво дерев`яної тари; 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів. ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" є платником податку на прибуток на загальних підставах та зареєстроване платником податку на додану вартість 01.01.2022 року. Індивідуальний податковий номер 409645005173. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 81.1 ст. 81, п. 82.1 ст. 82, пп. 69.22 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників на 2025 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області № 1464-п від 06.05.2025, з 22.05.2025 розпочато документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" (податковий номер 40964506) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2025, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 17.11.2016 по 31.03.2025, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. Під час проведення перевірки ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" було надано повідомлення до ГУ ДПС у Полтавській області вих. № 68 від 23.05.2025 (вх. № 34636/6/16-31/ЕКПП від 23.05.2025, в якому повідомлено, що офіс та виробництво ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" були фактично розташовані в м. Лиман Донецької області, де з 24.02.2022 велись та ведуться бойові дії, в результаті чого документація за період з 17.11.2016 по 30.08.2022 повністю знищені. В зв`язку вищенаведеним здійснити виїзну планову документальну перевірку ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" (податковий номер 40964506) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2025, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 17.11.2016 по 31.03.2025, ГУ ДПС в Полтавській області не мало можливості. Відповідно до вимог п. 44.5 ст. 44 ПК України з метою проведення якісної документальної перевірки, ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" (податковий номер 40964506) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2025, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 17.11.2016 по 31.03.2025, строки проведення такої перевірки переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів. Згідно наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 26.05.2025 № 1762-п було перенесено термін проведення документальної планової виїзної перевірки з 26.05.2025 до дати відновлення та надання документів до перевірки. На підставі Наказу ГУ ДПС від 17.09.2025 № 3113-п поновлено термін проведення планової документальної перевірки ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" з 18.09.2025 року. Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД": 1. п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (із змінами та доповненнями.), п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, п.6 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в розмірі 666564 грн., в т.ч. за 2023 рік 330095 грн., за 2024 рік в сумі 336469 грн. 2. пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201, п.201.10 ст.201, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI з урахуванням змін, внесених Законом України від 12.05.2022 №2260-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового контролю та адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 788 943 грн., в т.ч. по періодам: за жовтень 2023 в сумі 134047 грн., за листопад 2023 15944 грн., за грудень 2023 216781 грн., за травень 2024 в сумі 76892 грн., за червень 2024 35812 грн., за липень 2024 в сумі 161000 грн., за серпень 2024 в сумі 100150 грн., за січень 2025 в сумі 48317 грн. На підставі висновків акта ГУ ДПС у Полтавській області прийняті спірні ППР: від 14.11.2025 №00175080701 та від 14.11.2025 року №00175090701 Не погодившись з наведеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що матеріалами справи господарські операції позивача з контрагентами підтверджені належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, які підтверджують понесені позивачем витрати та вказують на реальну зміну його майнового стану. Висновки перевірки, які ґрунтуються лише на податковій інформації за спірними контрагентам, без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагенті, є безпідставними. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку , що податкові повідомлення-рішення від 14.11.2025 №00175080701 та від 14.11.2025 року №00175090701 є неправомірними та підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. В свою чергу, відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції після 01.01.2015) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. При цьому згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з абз. 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Крім того наведеною статтею Закону також встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. При цьому слід зазначити, що в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів. У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика >правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів). Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або врахування відповідних витрат при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку. Отже, підсумовуючи наведене, Суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податку на додану вартість, а також формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічні правові висновки, зокрема у постановах від від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18), від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа №808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19), від 26 вересня 2023 року (справа № 120/6732/22), 17 грудня 2024 року (справа № 805/500/17-а). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом. Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті. При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум витрат та податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формуванні об`єктів оподаткування податком на прибуток, ПДВ та одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних. Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №823/1620/16 (адміністративне провадження №К/9901/42086/18), від 19 січня 2021 року у справі № 810/3259/15 (адміністративне провадження № К/9901/27530/18), але не виключно. Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів. Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного суду від 16 червня 2026 року у справі № 809/1294/17. Як вбачається з матеріалів справи 14.05.2024р. між ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" (Покупець) та ТОВ "МАНАУС-ТРЕЙД" (Постачальник) укладено Договір купівлі-продажу №05-14/2024. Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити запчастини, обладнання, шини, інші товари (далі - товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити такий товар. Згідно п. 5.1. Договору, оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. В рамках виконання договірних зобов`язань Сторонами складено первинно-бухгалтерські документи, що відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують реальність придбання товару, а саме: Рахунок на оплату № 838 від 17.05.2024р.; Акт надання послуг № 838 від 17.05.2024р.; Податкова накладна № 98 від 17.05.2024р.; Рахунок на оплату № 839 від 17.05.2024р.; Акт надання послуг № 839 від 17.05.2024р.; Податкова накладна № 99 від 17.05.2024р.; Рахунок на оплату № 841 від 17.05.2024р.; Акт надання послуг № 841 від 17.05.2024р.; Податкова накладна № 100 від 17.05.2024р.; Рахунок на оплату № 1158 від 15.07.2024р.; Акт надання послуг № 1158 від 15.07.2024р.; Податкова накладна № 95 від 15.07.2024р.; Рахунок на оплату № 1159 від 15.07.2024р.; Акт надання послуг № 1159 від 15.07.2024р.; Податкова накладна № 96 від 15.07.2024р.; Рахунок на оплату №1160 від 15.07.2024р.; Акт надання послуг № 1160 від 15.07.2024р.; Податкова накладна № 97 від 15.07.2024р.; Рахунок на оплату № 1161 від 15.07.2024р.; Акт надання послуг № 1161 від 15.07.2024р.; Податкова накладна № 98 від 15.07.2024р.; Рахунок на оплату № 1307 від 12.08.2024р.; Акт надання послуг № 1307 від 12.08.2024р.; Податкова накладна № 96 від 12.08.2024р.; Рахунок на оплату № 1308 від 12.08.2024р.; Акт надання послуг № 1308 від 12.08.2024р.; Податкова накладна № 97 від 12.08.2024р.; Рахунок на оплату № 1309 від 12.08.2024р.; Акт надання послуг № 1309 від 12.08.2024р.; Податкова накладна № 98 від 12.08.2024р.; Оплата за надані послуги підтверджується платіжним інструкціями №1400 від 11.06.2024р.; №1401 від 11.06.2024р.; №1566 від 06.08.2024р.; №1567 від 06.08.2024р.; №1569 від 07.08.2024р.; №1574 від 07.08.2024р.; №1579 від 12.08.2024р.; №1652 від 30.08.2024р.; №1786 від 03.10.2024р. Крім того, вказані операції відображені в бухгалтерському обліку товариства, що підтверджується відповідною оборотно-сальдовою відомістю по рахунку

631. Перевезення придбаного у ТОВ "МАНАУС-ТРЕЙД" Товару здійснювалось позивачем. При цьому наявність на Товаристві власного та орендованого автомобільного транспорту не заперечується змістом акту перевірки та підтверджується поданою до контролюючого органу Форою 20-ОПП. Придбаний товар використовувався у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними актами, а саме: Актом списання №125 від 31.05.2024р.; Актом заміни шин №5 від 31.07.2024р.; Актом заміни шин №6 від 31.07.2024р.; Актом заміни шин №7 від 31.08.2024р.; Актом заміни шин №8 від 30.10.2024р.; Актом заміни шин №9 від 30.10.2024р.; Актом заміни шин №10 від 27.12.2024р.; Актом заміни шин №11 від 31.07.2024р.; 10.10.2023р. між ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" Замовник) та ТОВ "ІМПЕРІАЛ АВТО" (Виконавець) укладено Договір транспортного перевезення № 10/10/23-25.1 Згідно п. 2.1. Договору, відповідно до цього договору ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок ЗАМОВНИКА надати ЗАМОВНИКУ послуги з транспортно-експедиторського обслуговування, а також інші послуги, пов`язані з перевезенням вантажів автомобільним транспортом по території України. Відповідно до 2.2. Договору передбачено, що ЗАМОВНИК оплачує виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в Заявці, в суму доручення включено витрати ВИКОНАВЦЯ на виконання доручення Замовника, а також його плату (винагороду). В рамках виконання договірних зобов`язань Сторонами складено первинно-бухгалтерські документи, що відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують реальність придбання товару, а саме: Заявка на перевезення вантажу №1 від 12.10.2023р.; Заявка на перевезення вантажу №2 від 13.11.2023р.; Заявка на перевезення вантажу №3 від 28.11.2023р.; Рахунками на оплату № 1610001 від 16.10.2023р.; № 17100004 від 17.10.2023р.; № 18100010 від 18.10.2023р.; № 1910003 від 19.10.2023р.; № 2010004 від 20.10.2023р.; № 2310005 від 23.10.2023р.; № 2410009 від 24.10.2023р.; № 2510009 від 25.10.2023р.; № 26100007 від 26.10.2023р.; № 2710007 від 27.10.2023р.; № 3010007 від 30.10.2023р.; № 3110008 від 31.10.2023р.; № 1611015 від 16.11.2023р.; № 1711012 від 17.11.2023р.; № 2011019 від 20.11.2023р.; № 2111018 від 21.11.2023р.; № 2311017 від 23.11.2023р.; № 2411020 від 24.11.2023р.; № 2711013 від 27.11.2023р.; № 2911017 від 29.11.2023р.; № 112004 від 01.12.2023р.; № 412011 від 04.12.2023р.; № 512017 від 05.12.2023р.; № 712010 від 07.12.2023р.; № 812010 від 08.12.2023р.; № 1212011 від 12.12.2023р.; № 1312005 від 13.12.2023р.; № 1412011 від 14.12.2023р.; № 1512012 від 15.12.2023р.; Актами наданих послуг № 1610001 від 16.10.2023р.; № 17100004 від 17.10.2023р.; № 18100010 від 18.10.2023р.; № 1910003 від 19.10.2023р.; № 2010004 від 20.10.2023р.; № 2310005 від 23.10.2023р.; № 2410009 від 24.10.2023р.; № 2510009 від 25.10.2023р.; № 26100007 від 26.10.2023р.; № 2710007 від 27.10.2023р.; № 3010007 від 30.10.2023р.; № 3110008 від 31.10.2023р.; № 1611015 від 16.11.2023р.; № 1711012 від 17.11.2023р.; № 2011019 від 20.11.2023р.; № 2111018 від 21.11.2023р.; № 2311017 від 23.11.2023р.; № 2411020 від 24.11.2023р.; № 2711013 від 27.11.2023р.; № 2911017 від 29.11.2023р.; № 112004 від 01.12.2023р.; № 412011 від 04.12.2023р.; № 512017 від 05.12.2023р.; № 712010 від 07.12.2023р.; № 812010 від 08.12.2023р.; № 1212011 від 12.12.2023р.; № 1312005 від 13.12.2023р.; № 1412011 від 14.12.2023р.; № 1512012 від 15.12.2023р.; Податковими накладними № 1610001 від 16.10.2023р.; № 1710004 від 17.10.2023р.; № 1810010 від 18.10.2023р.; № 1910003 від 19.10.2023р.; № 2010004 від 20.10.2023р.; № 2310005 від 23.10.2023р.; № 2410009 від 24.10.2023р.; № 2510009 від 25.10.2023р.; № 2610007 від 26.10.2023р.; № 2710007 від 27.10.2023р.; № 3010007 від 30.10.2023р.; № 3110008 від 31.10.2023р.; № 1611015 від 16.11.2023р.; № 1711012 від 17.11.2023р.; № 2011019 від 20.11.2023р.; № 2111018 від 21.11.2023р.; № 2311017 від 23.11.2023р.; № 2411020 від 24.11.2023р.; № 2711013 від 27.11.2023р.; № 2911017 від 29.11.2023р.; № 112004 від 01.12.2023р.; № 412011 від 04.12.2023р.; № 512017 від 05.12.2023р.; № 712010 від 07.12.2023р.; № 812010 від 08.12.2023р.; № 1212011 від 12.12.2023р.; № 1312005 від 13.12.2023р.; № 1412011 від 14.12.2023р.; № 1512012 від 15.12.2023р.; Платіжним інструкціями №619 від 09.11.2023р.; №620 від 09.11.2023р.;№621 від 09.11.2023р.;№622 від 09.11.2023р.;№718 від 14.12.2023р.; №719 від 14.12.2023р.; №760 від 21.12.2023р.; №761 від 21.12.2023р.; №762 від 21.12.2023р.; Крім того, вказані операції відображені в бухгалтерському обліку товариства, що підтверджується відповідною оборотно-сальдовою відомістю по рахунку

631. Крім того Факт Надання послуг з перевезення вантажів підтверджується: Реєстром наданих транспортних послуг за 2-у половину жовтня 2023р.; Реєстром наданих транспортних послуг за 2-у половину листопада 2023р.; Реєстром наданих транспортних послуг за 2-у половину грудня 2023р.; ТТН № 91/п від 16.10.2023р.; № 92/п від 16.10.2023р.; № 93/п від 17.10.2023р.; № 94/п від 17.10.2023р.; № 95/п від 18.10.2023р.; № 96/п від 18.10.2023р.; № 97/п від 19.10.2023р.; № 98/п від 19.10.2023р.; № 99/п від 20.10.2023р.; № 100/п від 20.10.2023р.; № 106/п від 23.10.2023р.; № 107/п від 23.10.2023р.; № 108/п від 24.10.2023р.; № 109/п від 24.10.2023р.; № 110/п від 25.10.2023р.; № 111/п від 25.10.2023р.; № 112/п від 26.10.2023р.; № 113/п від 26.10.2023р.; № 114/п від 27.10.2023р.; № 115/п від 27.10.2023р.; № 117/п від 30.10.2023р.; № 118/п від 31.10.2023р.; № 121/п від 16.11.2023р.; № 122/п від 16.11.2023р.; № 123/п від 16.11.2023р.; № 132/п від 17.11.2023р.; № 133/п від 20.11.2023р.; № 135/п від 21.11.2023р.; № 136/п від 21.11.2023р.; № 137/п від 23.11.2023р.; № 141/п від 24.11.2023р.; № 142/п від 24.11.2023р.; № 143/п від 27.11.2023р.; № 144/п від 29.11.2023р.; № 148/п від 04.12.2025р.; № 149/п від 05.12.2025р.; № 150/п від 05.12.2025р.; № 151/п від 07.12.2025р.; № 154/п від 08.12.2025р.; № 155/п від 12.12.2025р.; № 156/п від 13.12.2025р.; № 157/п від 14.12.2025р.; № 158/п від 14.12.2025р.; № 159/п від 15.12.2025р.; № 160/п від 15.12.2025р.. ТОВ "ІМПЕРІАЛ АВТО" було залучено у зв`язку з необхідністю перевезення придбаного Товару у Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство", код ЄДРПОУ 00993113 на загальну суму у розмірі 1501042,75 грн. Факт придбання товару підтверджується зокрема, але не виключно: - укладеними Договорами купівлі продажу необробленої деревини № UUB- 7518-1 від 30.08.2023р. та № UUB-7831-1 від 11.09.2023р. - зареєстрованими податковими накладними в ЄРПНі, зокрема: № 16 від 05.10.2023 р.; № 17 від 06.11.2023 р.; № 55 від 13.10.2023 р.; № 54 від 13.10.2023 р.; № 111 від 26.10.2023 р.; № 27 від 07.10.2023 р.; № 1 від 01.10.2023 р.; № 29 від 07.12.2023 р.; № 20 від 06.10.2023 р.; № 63 від 14.12.2023 р.; № 11 від 04.10.2023 р.; № 24 від 06.12.2023 р.; № 28 від 09.10.2023 р.; № 3 від 02.10.2023 р.; № 81 від 19.10.2023 р.; № 94 від 23.10.2023 р.; № 7 від 03.10.2023 р.; № 38 від 08.12.2023 р.; № 54 від 13.12.2023 р.; № 48 від 12.10.2023 р.; № 59 від 14.10.2023 р.; № 74 від 18.10.2023 р.; № 37 від 11.10.2023 р.; № 124 від 25.12.2023 р.; № 133 від 26.12.2023 р.; № 132 від 26.12.2023 р.; № 67 від 17.10.2023 р.; № 2 від 02.10.2023 р.; № 89 від 20.12.2023 р.; № 126 від 31.10.2023 р.; № 86 від 20.10.2023 р.; № 99 від 24.10.2023 р.; № 73 від 18.10.2023 р.; № 88 від 20.12.2023 р.; № 105 від 22.12.2023 р.; № 144 від 28.12.2023 р.; № 82 від 19.12.2023 р.; № 12 від 04.10.2023 р.; № 123 від 25.12.2023 р.; № 21 від 06.10.2023 р.; № 62 від 14.12.2023 р.; № 137 від 27.12.2023 р. ТОВ "МАНАУС-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 39781540) наявні працівники у кількості 6 осіб. ТОВ "ІМПЕРІАЛ АВТО" (нова назва ТОВ АФЕКТОР АГРО) (код ЄДРПОУ 44948184) наявні працівники у кількості 15 осіб. Під час виникнення та подальшого здійснення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ ФАВОРИТТОРГБУД з контрагентами пересвідчилось у Єдиному державному реєстрі про місцезнаходження підприємств, жодних відомостей, які б свідчили про внесення відомостей про відсутність юридичних осіб за їх місцезнаходженням винесено не було. Крім того, у контрагентів на момент здійснення взаємовідносин з товариством були діючі свідоцтва платників податку на додану вартість. Всі податкові накладні, що були складені в ході господарських взаємовідносин між ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" та його контрагентами були зареєстровані у встановленому законом порядку та строки визначені законом. Реальність даної операції з поставки товару та наданих послуг підтверджується первинним документами, а саме договорами, рахунками, платіжними дорученнями, видатковими, актами наданих послуг та податковими накладними, а також іншими документами. Крім того, на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" були надані належним чином оформлені копії первинно-бухгалтерських документів, що складені у відповідності до норм чинного Податкового Кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та дефектність яких не визнана у встановленому законом порядку. Колегія суддів зазначає , що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність. Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 24.05.2022 у справі № 640/11594/21. Крім того, податкова інформація самостійно не може безумовно підтверджувати фінансово-господарську неспроможність господарюючого суб`єкта щодо виконання узятих на себе зобов`язань. Зокрема, відсутність трудових та матеріальних ресурсів самостійно не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у платника первинних документів, які спростовують такі доводи, які перш за все підлягають дослідженню та оцінці судом. З апеляційної скарги та акту перевірки вбачається , що доводи контролюючого органу зводяться лише до правових дій, наявності/відсутності відповідних об`єктів, персоналу, подання податкової звітності тощо саме у контрагентів позивача. З цього приводи колегія суддів зазначає , що відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.12.2019 у справі № 826/13060/18, від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15. Щодо посилання відповідача на недоліки в заповненні первинних документів, то колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі видаткових та товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій. За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень. Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. На підтвердження транспортування позивачем товару в матеріалах справи наявні вищенаведені копії відповідних товарно-транспортних накладних. Водночас, суд зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 № 128/2568), ТТН єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. При цьому сама по собі відсутність або неналежне оформлення ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 11.09.2018 у справах №804/4787/16, №815/6105/17 та №820/477/18, від 06.04.2021 у справі № 805/2028/16-а. Більше того, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 804/4874/16). Таким чином, враховуючи, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку, що наявність у них певних неточностей не може свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій. При цьому видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Також варто врахувати, що для цілей податкового обліку беруться до уваги, насамперед, економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. Податковий орган не застосував підхід «превалювання суті над формою» як принцип бухгалтерського обліку, та, як наслідок, не спростував наявності встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин та не з`ясував правову природу спірних правовідносин. Відповідно до матеріалами справи господарські операції з вищезазначеними контрагентами підтверджені, належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, які підтверджують понесені позивачем витрати та вказують на реальну зміну його майнового стану. З акту перевірки до доводів апеляційної скарги вбачається , що не визнаючи господарські операції позивача з контрагентами реальними, контролюючий орган також виходив з аналізу податкової інформації про контрагентів, встановив відсутність ланцюга постачання або можливості для виробництва товару (його імпорту, іншого реального джерела введення в обіг у перевіреному та попередніх звітних періодах). На переконання колегії суддів, суд першої інстанцій правомірно відхилив доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагентів (відсутність достатніх трудових ресурсів осіб з відповідною спеціальною освітою, відсутність основних засобів, необхідних складських, виробничих приміщень та обладнання у періоді, що перевірявся тощо; дослідження ланцюга постачання), оскільки сама по собі така інформація не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 30.10. 2025 у справі № 380/27500/23, від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19). Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18, від 27.04.2022 у справі № 520/6607/21. Підсумовуючи викладене, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19, суд не погоджується з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача та суб`єктів господарювання, з якими мали господарські взаємовідносини контрагенти позивача, оскільки, надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій та підтверджують реальність господарських операцій зі спірними контрагентами за період, що перевірявся. За змістом усталеної практики Верховного Суду, зокрема постанови від 03.09.2019 у справі №810/3790/17, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на податковій інформації за спірними контрагентам, без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагенті, є безпідставними. Стосовно аргументів контролюючого органу щодо відсутності у позивача в окремих випадках документів, що підтверджують походження товарів (сертифікатів (паспортів) якості) та/або оформлення останніх з певними недоліками, суд зазначає, що сертифікати якості товарів на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові 22.02.2022 у справі № 160/8076/21, від 10.10.2023 у справі № 806/442/16, від 05.02.2019 у справі № 813/123/16. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. ЄСПЛ в своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Фундаментальними є положення Конституції України, відповідно до яких, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналізуючи оскаржуване рішення контролюючого органу, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинні ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. Однак, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам закону в ході розгляду справи суду не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які би свідчили про законність і обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 14.11.2025 №00175080701 та від 14.11.2025 року №00175090701. Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові. Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова

позиція Верховного Суду буде незмінною. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 по справі № 440/16978/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий Повний текст постанови складено 24.06.2026 року