Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/32620/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 р. Справа № 520/32620/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., по справі № 520/32620/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: - визнати протиправним Рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області № 262940020176 від 23.10.2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі п.2 ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 22.08.1990 по 04.02.1991, з 03.06.1991 по 23.10.1991, з 27.03.1992 по 20.04.2000, призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі п.2 ст. 55 Закону У країни Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як громадянину, який постійно проживав в зоні безумовного (обов`язкового) відселений з моменту аварії до прийняття рішення про відселення, з дати звернення, а саме з 16.10.2024 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі № 520/32620/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 262940020176 від 23.10.2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2024 про призначенні пенсії за віком з врахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку аргументує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі № 520/32620/24 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язання вяинити певні дії повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що надану довідку № 11146 від 16.02.1993 про період проживання неможливо взяти до уваги, оскільки вона не містить посилання на первинні документи, відсутні підстави видачі. Апелянт наголошує, що до загального страхового стажу не зараховано періоди згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки титульний лист заповнено з порушеннями, що є порушенням Інструщії про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах i організаціях від 20.07.1974 № 162 та Інструкцїі про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, а саме відсутня печатка на титульній сторінці. Позивач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, просить залишити апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі від 09.05.2025 у справі № 520/32620/24 залишити без змін. На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.10.2024 року звернувся через веб-портал електронних послуг ПФУ із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на підставі ч.2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII, до якої долучив копії документів необхідних для призначення пенсії, перелік яких наведений у розписці-повідомленні. З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 р. №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961. За правилами екстериторіальності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області визначене для її розгляду. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області № 262940020176 від 23.10.2024 року винесено рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі п.2 ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи У зазначеному рішенні вказано, що надану довідку № 11146 від 16.02.1993 про період проживання не можливо взяти до уваги, оскільки надана довідка не містить посилання на первинні документи, відсутні підстави видачі. До загального страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки титульний лист заповнено з порушеннями, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.07.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, а саме відсутня печатка на титульній сторінці. Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з тим, що документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку. Вважаючи протиправним спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі п.2 ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне у даній справі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 262940020176 від 23.10.2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі п.2 ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 262940020176 від 23.10.2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2024 про призначенні пенсії за віком з врахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ). Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. За приписами абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Абзацом 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. За змістом примітки до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому, відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Із вказаного слідує, що законом встановлено розрізнення зони гарантованого добровільного відселення та зони посиленого радіологічного контролю (залежно від тривалості проживання/постійного навчання чи праці в одній з цих зон), а також встановлено різні умови для набуття права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, зокрема, встановлено умови стосовно зменшення пенсійного віку осіб, які постійно проживали або постійно проживають у зоні посиленого радіологічного контролю. Закон не передбачає можливості об`єднання строків проживання в різних зонах радіологічного забруднення. Водночас, механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), який прийнято відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II якого, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: - для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; - для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування; - для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачений Порядком №22-1. З аналізу наведених норм випливає, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи, є довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Водночас, згідно з пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №551 від 11.07.2018 (далі - Порядок №551), посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими актами законодавства. При цьому, за приписами пункту 11 Порядку №551, посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії). Посвідчення видаються, зокрема, особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5). Викладене кореспондується зі змістом частини 3 статті 65 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Відповідно до статті 11 Закону № 796-ХІІ, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій; Таким чином, Законом № 796-ХІІ та Порядком № 551 визначено, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а. Відтак, надаючи посвідчення особі потерпілого від Чорнобильської катастрофи, держава визнає за нею право на пільги, встановлені чинним законодавством для власників такого посвідчення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 зазначила, що право на пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, з наведеного слідує, що посвідчення громадянина, який постійно проживав у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення, є посвідченням особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, що надає право на пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ. Як встановлено з матеріалів справи, позивач є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 2 серії НОМЕР_3 від 23.11.1993, виданим ОСОБА_1 . У даному посвідченні вказано, що його пред`явник має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції від 19 грудня 1991 р., із змінами і доповненнями від 1 липня 1992 р.) для осіб, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. № 224). Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на підставі ч.2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII, до якої долучив копії документів, зокрема, трудову книжку НОМЕР_2 та посвідчення громадянина, який постійно проживав у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення категорії 2 серії НОМЕР_3 від 23.11.1993, довідку № 11146 від 16.02.1993 про період проживання. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача. За результатами розгляду заяви позивача 23.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення № 262940020176 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з тим, що документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника на дату звернення 55 років 2 місяці 11 днів, страховий стаж заявника становить 22 роки 9 місяців 17 днів. У зазначеному рішенні вказано, що надану заявником довідку № 11146 від 16.02.1993 про період проживання неможливо взяти до уваги, оскільки надана довідка не містить посилання на первинні документи, відсутні підстави видачі. У рішенні також зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано періоди згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 , оскільки титульний лист заповнено з порушеннями, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.07.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, а саме відсутня печатка на титульній сторінці. Колегія суддів вказує, що з огляду на наявність у позивача посвідчення громадянина, який постійно проживав у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення категорії 2 серії НОМЕР_3 від 23.11.1993, яке є посвідченням особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, та надає право на пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ, позивач має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі п.2 ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки титульний лист заповнено з порушеннями, а саме відсутня печатка на титульній сторінці, з огляду на наступне. Частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Так, на момент заповнення трудової книжки позивача (22.08.1990) була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162). Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Приписами пункту 2.3 Інструкції № 162 визначено, що всі записи в трудову книжку про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також нагородження та заохочення вносяться адміністрацією після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи проводяться охайно, перовою чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього чи фіолетового кольору. Пунктом 2.5 Інструкції № 162 передбачено, зокрема, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Відповідно до пункту 2.8 Інструкції № 162, виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. За приписами аункту 2.11 Інструкції № 162, після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка. Відповідно до п. 2.12 зазначеної Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім`я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів. З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі Інструкція №58). Приписами пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами. За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Відповідно до пункту 2.12 Інструкції, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Згідно з пунктом 2.13 Інструкції № 58, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по-батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. З наведеного слідує, що Інструкціями №162 і №58 встановлено відповідний порядок оформлення трудової книжки, внесення до трудової книжки записів про роботу. Здійснення записів у трудовій книжці покладено на роботодавця. З матеріалів справи, а саме з трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 22.08.1990 встановлено, що позивач працював: - з 22.08.1990 (наказ №76 від 20.08.1990) по 04.02.1991 (наказ №10 від 06.02.1991) в Поліському АТП ОПС на посаді водія; - з 03.06.1991 (наказ №52 ОК від 03.06.1991) по 23.10.1991 (наказ №130-ОК §2 від 23.10.1991 в Поліському заводі продтоварів на посаді слюсаря кондитерського цеху; - з 27.03.1992 (наказ №172 о/с від 29.03.1992) по 20.04.2000 проходив службу в ГУ МВС України в Київській області; - з 04.05.2000 (наказ №4 від 04.05.2000) по 02.12.2002 (наказ №126 від 02.12.2002) в ТОВ «ЮР ТРАНС» на посаді інспектора по охороні; - з 01.04.2003 (наказ №14 від 31.03.2003) по 22.03.2004 (наказ №47 від 22.03.2004) на посаді заступника директора агенства нерухомості в ДП «Агенство нерухомості «Атланта»; - з 01.04.2004 (наказ №2-К від 01.04.2004) по 02.01.2013 (наказ №09-К від 28.12.2013) в ТОВ «Рідний Дім» на посаді генерального директора, керівника відділу з купівлі продажу нерухомості. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи неточними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, з трудової книжки НОМЕР_1 від 22.08.1990 встановлено, що її титульна сторінка не містить печатки. З цього приводу колегія суддів вказує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці або архівній довідці. Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а, від 11.11.2020 у справі №677/831/17, від 10.12.2020 у справі №195/851/17, від 31.01.2025 у справі №120/8471/23. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів зазначає, що трудова книжка належить позивачу, у ній містяться необхідні записи, засвідчені роботодавцями, що дають можливість встановити дати прийняття та звільнення з роботи. При цьому, колегія суддів звертє увагу на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи. Даний висновок підтверджується правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №336/3067/17, від 06.04.2022 у справі № 607/7638/17, від 14.11.2023 у справі №620/1534/22, від 12.11.2025 у справі № 160/25181/24. Водночас, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а. Отже, колегія суддів доходить висновку, що трудова книжка позивача містить необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та рішення, на підставі яких позивача прийнято та звільнено з такої роботи, тому стаж позивача підтверджується наявними записами в трудовій книжці. З огляду на зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 262940020176 від 23.10.2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2024 про призначенні пенсії за віком з врахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Згідно з положеннями статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 по справі № 520/32620/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова