Постанова Київський апеляційний суд № 369/11816/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 369/11816/20 номер провадження № 22-ц/824/6806/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року /суддя Козак І.А./ за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, - В С Т А Н О В И В: Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано автомобіль марки «Ford Fiesta», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований 07 вересня 2013 року спільним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником - адвокатом Диким Ю. О., задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення: Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя - задоволено частково. У порядку поділу спільного майна подружжя виділено у приватну власність ОСОБА_2 автомобіль марки «Ford Fiesta», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований 07 вересня 2013 року, вартістю 151 810,00 грн. У порядку поділу спільного майна подружжя стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/2 частину вартості автомобіля марки «Ford Fiesta», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрованого 07 вересня 2013 року, в розмірі 75 905,00 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 588,98 грн, витрати на проведення експертизи в розмірі 1 015,20 грн, та витрати на правову допомогу в розмірі 11 250,00 грн, а всього на суму 13 854,18 грн. Представник позивачки звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 735,00 грн, надану адвокатом позивачці у суді першої інстанції. Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року заяву задоволено. Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі № 369/11816/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 735 (двадцять сім тисяч сімсот тридцять п`ять) грн 00 коп. /т. 2 а.с. 64-67/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати додаткове рішення. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Посилається на те, що представником позивачки не надано жодних доказів фактичної оплати зазначених послуг. Зокрема, відсутні платіжні документи, які б підтверджували реальне понесення витрат (квитанції до прибуткових касових ордерів, платіжні доручення з відміткою банку, касові чеки тощо). Апелянт наголошує, що відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду (постанова від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16) на підтвердження витрат на правову допомогу до суду мають бути надані не лише договір та акт, а й документи, що свідчать про фактичну оплату гонорару. Крім того, апелянт зазначає, що суд при вирішенні питання про розподіл витрат зобов`язаний враховувати критерії реальності, розумності та співмірності таких витрат. Посилається на ч. 4 ст. 137 ЦПК України, згідно з якою розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, ціною позову та значенням справи для сторін. На думку апелянта, у справі, яка розглядалася протягом тривалого часу, але не містила особливої складності, заявлена сума є явно завищеною. Апелянт також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «East/West Alliance Limited проти України», «Лавентс проти Латвії», «Баришевський проти України», «Двойних проти України», відповідно до яких відшкодуванню підлягають лише витрати, які є фактичними, неминучими та обґрунтованими за розміром. Окрім цього, ОСОБА_1 вказує на свій скрутний фінансовий стан, у зв`язку з чим стягнення з нього такої значної суми є надмірним тягарем і суперечить принципу справедливості розподілу судових витрат. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не належним чином перевірив співмірність заявлених витрат та не врахував відсутність доказів їх реальної сплати, чим порушив вимоги ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України. ОСОБА_2 та її представник про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформовані належним чином, ОСОБА_2 отримала судові документи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, представник повідомлений через електронний суд, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертались. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково. Постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2025 року рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення. У матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 07 вересня 2020 року та акт приймання-здачі наданих послуг від 12 вересня 2022 року, згідно з яким вартість наданої правової допомоги становить 27 735,00 грн. Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 137 ЦПК України про те, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами; ст. 141 ЦПК України про те, що розмір витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів та має бути співмірним; ст. 270 ЦПК України про додаткове рішення у разі, коли не вирішено питання про судові витрати. Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що позивачкою доведено обсяг та вартість наданих адвокатом послуг, а фактична сплата гонорару не є обов`язковою умовою для розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги відхиляються з таких підстав. Відповідно до ч. 1, п. 3 ст. 270 ЦПК України суд може ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з договором про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Таким чином, норма прямо допускає стягнення витрат, які ще не сплачені, а лише підлягають сплаті. Суд першої інстанції правильно застосував цю норму. Доводи апелянта щодо обов`язковості надання платіжних документів (квитанцій, чеків) спростовуються усталеною практикою Верховного Суду. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, а також Касаційний цивільний суд у постановах від 11 січня 2024 року у справі № 235/8612/19 та від 31 липня 2024 року у справі № 185/346/20 виснують, що для розподілу витрат на правничу допомогу достатньо договору та акту з детальним описом послуг. Фактична сплата не є обов`язковою умовою. Щодо критеріїв співмірності, то відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд враховує складність справи, обсяг виконаних робіт, час, витрачений адвокатом, ціну позову та значення справи для сторони. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що надані послуги (підготовка позову, забезпечення позову, участь у засіданнях, ознайомлення з матеріалами тощо) відповідають заявленій вартості. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заперечує проти їх стягнення (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). Апелянт таких доказів не надав, більше того, в суді першої інстанції його заперечення відсутні. Посилання апелянта на практику ЄСПЛ не спростовують висновків суду, оскільки ЄСПЛ також визнає право на відшкодування витрат, які є необхідними та обґрунтованими, навіть якщо вони ще не сплачені, але підлягають сплаті. Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права та не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного додаткового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року - залишити без задоволення. Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Головуючий: Судді: