Постанова Київський апеляційний суд № 757/12367/20-п

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2021 рокум. Київ Суддя Київського апеляційного суду Балацька Г.О. за участі: особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - ОСОБА_1 , захисника особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - Шрама О.В. , прокурора -Опішняка О.П., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду містаКиєва від 21 травня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, тимчасово не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , - В С Т А Н О В И Л А: Цією постановою провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, закрито в зв`язку з малозначністю адміністративного правопорушення, оголосивши усне зауваження. Постановою суду визнано доведеним те, ОСОБА_3 , будучи звільненою на підставі наказу Генерального прокурора України від 01.11.2019 № 1327ц з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України, тобто будучи суб`єктом відповідальності на якого поширювалась дія Закону України "Про запобігання корупції", всупереч вимог ч. 2 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції" подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціями лише 05.12.2019, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Печерського районного суду міста Києва від 21.05.2020 скасувати, а провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. На обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 вказує, що судом не взято до уваги аргументуючи поважні обставини її затримки подачі електронної декларації після звільнення на 2 дні до 02.12.2019, а саме : - перебування на лікуванні у зв`язку із проведенням хірургічної операції з 20.11.2019 по 10.12.2019 (21-22.11.2019 - операція), що підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого № 425288 у Міській клінічній лікарні №10 м.Києва; - не надання їй довідки про доходи роботодавцем ГПУ; - повідомлення уповноважених осіб т.в.о. Голови НАЗК Новак Н.В. від 26.11.2019 про факт затримки роботодавцем видачі їй довідки про доходи; - на момент розгляду справи закінчилися строки, передбачені ст. 38 КУпАП. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення ОСОБА_1 та в її інтересах захисника Шрама О.В., які наполягали на задоволенні апеляційних вимог в повному обсязі та просили закрити провадження в справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27.10.2020 визнано неконституційними положення Закону України "Про запобігання корупції", що стосуються повноважень НАЗК в частині контрольованих функцій (контролю) виконавчої влади над судовою гілкою влади, в тому числі повноважень НАЗК щодо контролю та перевірки декларацій, складання протоколів про адміністративне правопорушення, тощо, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив постанову суду залишити без зміни, дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти наступного. Суд апеляційної інстанцій розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та встановлені судом першої інстанції, за доводами, означеними в апеляційній скарзі, на виконання вимог ст. 294 КУпАП. Згідно положенням ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При цьому, нормою ст. 280 КУпАП регламентовано, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду справи за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 - не дотримані. Відповідно до ч. 2 ст. 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Приписами ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" визначено коло осіб, на яких поширюється дія цього Закону. Відповідно до підпункту п.п. "а" і "в" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції", працівник прокуратури ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється його дія. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок. Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона. Отже, для встановлення наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, орган (посадова) особа відповідно до вимог ст. 280 КУпАП повинен з`ясувати наявність комплексу ознак, який передбачає чотири елементи, а саме: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією№ 44-01/10/20 від 12.03.2020 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи звільненою на підставі наказу Генерального прокурора України від 01.11.2019 № 1327ц з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України, тобто будучи суб`єктом відповідальності на якого поширювалась дія Закону України "Про запобігання корупції", всупереч вимог ч. 2 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції" подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціям лише 05.12.2019. З вказаного протоколу вбачається, що дії ОСОБА_1 які визначають суб`єктивну сторону адміністративного правопорушення, як цього вимагає положення ст. 9 КУпАП, не відображені. Склад правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, оскільки обов`язковим елементом об`єктивної сторони є умисна дія - умисне несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування без поважних причин. Тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, зобов`язаний довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування без поважних причин. При цьому, суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає, що адміністративне правопорушення по своїм суб`єктивним властивостям - діяння чи бездіяльність, вчинені з певною ціллю і з певних мотивів. Ці органічно зв`язані між собою, взаємозалежні форми психічної активності створюють зміст суб`єктивної сторони правопорушення. Вина це є психічне ставлення особи в формі умислу або необережності до своїх дій і їх наслідкам. Вина - це обов`язкова умова адміністративної відповідальності. Умисел - це відношення пізнавальної можливості і волі суб`єкта до вчиненого ним діяння. Його обов`язкові елементи, це повне усвідомлення протиправності скоєного діяння в його юридичних і соціально-побутових особливостях, передбачення антигромадських результатів свого діяння (бездіяльності), бажання або усвідомлене допущення настання вказаних наслідків. Відсутність умислу і необережності засвідчують про випадок - такому збігу життєвих обставин, при яких особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати властивостей вчиненого або не передбачала і не могла передбачати наслідків вчиненого діяння. Випадок і вина - це категорії взаємовиключні, а тому вчинення діяння або бездіяльності випадково не є умовою адміністративної відповідальності. Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за вказаною частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо. Такий висновок підтверджується і роз`ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією" вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017, згідно з яким суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків. ОСОБА_1 ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції винною себе не визнала і пояснила, що декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування дійсно подала 05.12.2019, однак це було викликано об`єктивними причинами, зокрема її станом здоров`я, а саме перебування на лікуванні у зв`язку із проведенням хірургічної операції з 20.11.2019 по 10.12.2019 (21-22.11.2019 - операція), не наданням їй довідки про доходи роботодавцем ГПУ та відсутністю технічної можливості здійснити заповнення та відправлення декларації. Судом апеляційної інстанції з достовірністю встановлено наступне. 01.02.2011 ОСОБА_1 прийняла присягу працівника прокуратури, якою присягнула неухильно додержуватись Конституції, законів та міжнародних зобов`язань України, про що засвідчила своїм підписом у спеціально оформленому для цього документі (а.п. 23). Наказом Генерального прокурора України від 16.08.2019 № 726ц старшого радника юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України (а.п. 26). Згідно з наказом Генерального прокурора України від 01.11.2019 № 13 27ц, її звільнено з займаної посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 04.11.2019 (а.п. 27). Згідно з відомостями з Реєстру, ОСОБА_1 зареєструвалася у ньому 23.03.2017, декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціями, подала лише 05.12.2019 о 00:03 год. При перегляді послідовності дій користувача Реєстру, які вчинила ОСОБА_1 за період з 01.11.2019 по 05.12.2019 встановлено, що вона в особистому кабінеті 13.11.2019 о 23:03 год. розпочала дії щодо створення нової декларації, яку успішно подала до Реєстру 14.11.2019 о 00:40 год. Проте, нею було подано декларацію кандидата на посаду старшого слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. На цьому тоді вона закінчила свої дії в особистому кабінеті» та натиснула кнопку «Вийти». Після цього, 30.11.2019 ОСОБА_1 у своєму «особистому кабінеті» виконувала дії по створенню чернетки повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Разом з тим, маючи технічну можливість подати декларацію перед звільненням, вона у строк до 02.12.2019 її не подала. Тільки 04.12.2019 о 22:58 год. нею розпочато дії по створенню нової декларації, які завершила успішним поданням декларації перед звільненням до Реєстру. При цьому, перешкод у доступі до Реєстру у неї не встановлено (а.с. 9-14). Згідно з службовою запискою керівника Управління інформаційно-аналітичних систем та захисту інформації Національного агентства від 14.02.2020 № 71-04/2101/20, доступ до Реєстру було обмежено з 00:32 год. по 10:00 год. 15.11.2019. Інших технічних несправностей та перебоїв у роботі Реєстру, які б завадили поданню документів у визначений час не зафіксовано (а.с. 31-33). Зкопії виписки з історії хвороби амбулаторного, стаціонарного хворого міської клінічної лікарні №125288 вбачається, ОСОБА_3 була госпіталізована 21.11.2019- 22.11.2019 (а.с. 82). Відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 02.12.2019 № 18-1079зп про заробіток ОСОБА_1 за період з січня 2019 по листопад 2019, ОСОБА_1 вказану довідку "отримала на руки" 11.12.2019 (а.с. 129). Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що будь-які докази того, що ОСОБА_1 діяла умисно, усвідомлювала протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні. Отже в її діях відсутній умисел на несвоєчасне подання декларації, який не з`ясовувався, а ні під час перевірки причин несвоєчасності подання декларації працівниками НАЗК, а ні в ході судового розгляду в суді першої інстанції. Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що будь-які докази того, що ОСОБА_1 діяла умисно, усвідомлювала протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні. Суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 несвоєчасно подала декларацію з поважних причин. Крім того, апеляційний суд також враховує, що вказаним правопорушенням не завдано значної шкоди державним чи суспільним інтересам, ОСОБА_1 не дивлячись на несвоєчасність, подала декларацію, щойно зібрала всі необхідні для цього відомості, що свідчить про її бажання виправити свій проступок. Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Особу може бути визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, в тому числі пов`язаного з корупцією, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто, за наявності усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення - у сукупності. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови судді із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. За наведеним, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. ПостановуПечерського районного суду міста Києва від 21 травня 2020 року, якою провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, закрито в зв'язку з малозначністю адміністративного правопорушення, оголосивши усне зауваження, скасувати. Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнатиневинуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Г.О.Балацька