Постанова 4807 № 334/2085/25

Дата документу 23.06.2026 Справа № 334/2085/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/2085/25 Провадження №22-ц/807/1205/26 Головуючий в 1-й інстанції Новікова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Калініна Сергія Костянтиновича рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2026 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 06 березня 2026 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року представник позивача Шох І.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 26.06.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір №552043218 у формі електронного документу, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 13300,00 грн. Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов`язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Правила), що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua. Згідно умов Договору грошові кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної Позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання Позичальником чергового траншу за Договором. Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту Відповідача № НОМЕР_1 яка була вказана відповідачем при укладанні Договору. Підтвердження перерахування кредитних коштів додається до цієї позовної заяви. Відповідно до п.5.3. Договору Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок. Проте, в порушення умов Договору та Правил Позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки. 01.10.2024 року між ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №MB-ТП/2 у відповідності до умов якого ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКАФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «МІНІВЕОШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» Права вимоги до Боржників, включно і до відповідача за кредитним договором №552043218 від 26.06.2024 року. Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем становить 43 023,514 грн., з них: заборгованість по кредиту 13 299,50 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 29 724,01 грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) 0,00 грн. Оскільки заборгованість не погашена, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 43 023,51 грн., судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2026 року, позов - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за Кредитним договором №552043218 від 26.06.2024 у розмірі 43 023 грн. 51 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» судові витрати в сумі 2422 грн. 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Калініна Сергія Костянтиновича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову, стягнути з позивача витрати на правничу допомогу надану в суді першої та апеляційної інстанції. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідач у справі підтверджує факт укладання кредитного договору, між тим зазначає, що відсотки заявлені до стягнення нараховані поза межами строку дії договору. Факт пролонгації дії договору не доведений належними доказами, тому оплати проведені відповідачем повинні бути зараховані на погашення тіла кредиту. Перехід права вимоги до позивача не є доведеним. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн. (3328,00 грн. Х 30 = 99840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 26.04.2024 між ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії №552043218, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 13300,00 грн. Умовами договору передбачено, що позикодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на строк, визначений договором, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі та на умовах, визначених договором. Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов`язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua. Згідно умов Договору грошові кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної Позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання Позичальником чергового траншу за Договором. Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні Договору. Відповідно до п.5.3. Договору Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок. ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. 01.10.2024 року між ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №MB-ТП/2 у відповідності до умов якого ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» Права вимоги до Боржників, включно і до відповідача за кредитним договором №552043218від 26.06.2024 року. Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість за договором кредитної лінії №552043218 від 26.06.2024 року становить 43023,51 гривень, яка складається із заборгованості за по кредиту 13 299,50 грн.; заборгованості по процентам 29 724,01 грн. Задовольняючи вимоги позову суд першої інстанції виходив з їх доведеності, а також з того, що будь-яких доказів щодо невідповідності наданого позивачем розрахунку заборгованості, представник відповідача суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання умов договору. Спірний кредитний договір №552043218 від 26.06.2024 року, сторонами не оспорювався та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Відповідачем не було подано до суду власний розрахунок заборгованості. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково. Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. В силу ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України). Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). 26.04.2024 між ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії №552043218, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 13300,00 грн. Вказаний договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором HEGV. Відповідно до умов договору сума кредиту (загальний розмір) складає 13 300,00 гривень; строк дії договору 5 років або до його дострокового розірвання, дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення; базова процентна ставка 1,5 % в день, 547,5 % річних. Паспорт споживчого кредиту також підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9532. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений між сторонами, колегія суддів приходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та відповідача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21). Перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 13 300,00 гривень на картку № НОМЕР_2 26.06.2024 року підтверджується листом ТОВ «Профітгід», який адресовано ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та за змістом якого повідомляється про здійснення транзакції щодо зарахування коштів на означену картку. 04.08.2025 до суду надійшла відповідь на виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Запоріжжя про витребування доказів від АТ «Райффайзен Банк» відповідно до якої, зазначено, що банківська картка № НОМЕР_3 емітовано на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_4 ). Виписку про рух коштів по рахунку НОМЕР_5 (банківська карта № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) станом на 26.06.2024 надано в електронному вигляді на DVD-Rдиску. Таким чином, позивачем належними на достовірними доказами підтверджено факт укладання кредитного договору та його виконання з боку первісного кредитора в частині перерахування кредитних коштів. Вказані факт відповідачем не оспорюються. 01.10.2024 року між ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №MB-ТП/2 у відповідності до умов якого ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» Права вимоги до Боржників, включно і до відповідача за кредитним договором №552043218від 26.06.2024 року. Договір факторингу містить всі необхідні істотні умови, які свідчать про чинність даного договору та про належне відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовим кредитом. Договір факторингу є дійсним та в судовому порядку не оскаржувався. Отже, факт переходу до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги первісного кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором є доведеним. Колегія суддів вважає, що матеріалами справи в повній мірі підтверджено, а відповідачем не спростовано, що свої зобов`язання з надання кредитних коштів ТОВ «Таліон Плюс» виконало. При цьому відповідач суму позики у встановлений договором строк не повернув. Апеляційний суд погоджується із обґрунтованістю вимог позову щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 13299,50 грн., оскільки матеріалами справи доведено вказані обставини і відсутні докази існування заборгованості по тілу кредиту у іншому розмірі. Що стосується суми нарахованих відсотків, то слід зазначити наступне. Пунктом 8.3. Договору встановлено, що базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,500 (п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих) відсотків річних. Договір передбачає зміну процентної ставки, яка залежить від суми погашень заборгованості та строку проведення таких зарахувань. Встановлено, що позичальником сплачено в погашення заборгованості за кредитом 1796,00 грн 26.07.2024. Відсотки за користування кредитом нараховані як первісним кредитором, так і позивачем у справі в межах строку кредитування. Враховуючи викладене, нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів). Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб. В кредитному договорі була визначена орієнтовна реальна річна процентна ставка, яка за стандартною процентною ставкою в 1,5% в день - складає 547,50 % річних. Нараховані та пред`явлені до стягнення відсотки за період кредитування 29724,01 грн., що більше ніж в 2 рази перевищує розмір заборгованості за основною сумою кредиту. Колегія суддів вважає, що дана умова договору є непропорційно високою, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021. З огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що вимоги «Таліон Плюс» про стягнення з відповідача відсотків у відповідності до умов Договору кредитної лінії підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 13299,50 грн. Вказана сума буде справедливою та співмірною з огляду на суму основного боргу. Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову. Відповідно до п.п. б,в п. 4 ч. 1 ст 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з нормами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що вимоги позову підлягають задоволенню частково у загальній сумі 26599,00 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору сплачена за подання позову у розмірі 1497,63 грн. Враховуючи те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума судового збору сплачена за подання апеляційної скарги у розмірі 1388,68 грн. З огляду на вимоги ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 108,95 грн. Що стосується витрат на правничу допомогу, яка надана позивачу у справі під час розгляду справи в суді першої інстанції, то слід зазначити, що відповідно до оскаржуваного рішення сума таких витрат стягнута у повному розмірі - 5000,00 грн. Апеляційна скарга не містить доводів щодо необґрунтованості стягнення витрат на правничу допомогу у такому розмірі, тому колегія суддів не переглядає висновки суду першої інстанції в цій частині. Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, в тому числі на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки вимоги позову задоволені частково, то пропорційно задоволеним вимогам позову підлягає і стягнення вказаних витрат. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат на правничу допомогу, яка надана в суді першої інстанції у розмірі 3091,21 грн. Що стосується витрат на правничу допомогу понесених відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції, то слід зазначити наступне. Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 3 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 надав: копію ордера на надання правничої допомоги серія ВІ №1237384, відповідно до якого адвокат Калінін С.К. надає відповідні послуги ОСОБА_1 в Ленінському районному суді м. Запоріжжя; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ№2212 Калініним С.К.; копію посвідчення адвоката України, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області №11 від 26.06.2018 року; договір №б/н/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 22.04.2025, відповідно до якого АБ «Калінін і Партнери» надає правову допомогу ОСОБА_1 в Ленінському районному суду м. Запоріжжя при розгляді справи ЄУН 334/2085/25; Додаток №1 від 22.04.2025 до договору №б/н/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 22.04.2025, в якому визначено сума гонорару у розмірі 6500,00 грн.; акт виконаних робіт до договору №б/н/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 22.04.2025 на суму 6500,00 грн.; копію ордера на надання правничої допомоги серія ВІ №1380820, відповідно до якого адвокат Калінін С.К. надає відповідні послуги ОСОБА_1 в Запорізькому апеляційному суді; договір №б/н/26 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 29.03.2026, відповідно до якого АБ «Калінін і Партнери» надає правову допомогу ОСОБА_1 в Запорізькому апеляційному суді при розгляді справи ЄУН 334/2085/25; Додаток №1 від 29.03.2026 до договору №б/н/26 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 29.03.2026, в якому визначено сума гонорару у розмірі 5000,00 грн.; акт виконаних робіт до договору №б/н/26 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 29.03.2026 на суму 5000,00 грн. Таким чином, відповідачем заявлено про надання йому правничої допомоги під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції загальний розмір витрат на яку склав 11500,00 грн. Колегія суддів, апеляційного суду, погоджується з тим, що відповідачем доведено факт надання йому послуг правничої допомоги у заявлені й сумі. Враховуючи вимоги, щодо пропорційності стягнення витрат на правничу допомогу сумі стягнення за вимогами позову, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу у розмірі 4390,20грн. З огляду на вимоги ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу у розмірі 1298,99 грн. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Калініна Сергія Костянтиновича задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2026 року у цій справі скасувати. Ухвалити нову постанову. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за Кредитним договором №552043218 від 26.06.2024 у розмірі 26599,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 13299,50 грн, заборгованість за відсотками 13299,50 грн. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (ЄДРПОУ 39700642) витрати зі сплати судового збору у розмірі 108,95 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (ЄДРПОУ 39700642) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 витрати на правничу допомогу у розмірі 1298,99 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 23 червня 2026 року. Головуючий, суддя-доповідач: С.В. Кухар Судді: І.В. Кочеткова Г.С. Подліянова