Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 352/1271/26

Справа № 352/1271/26 Провадження № 33/4808/412/26 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції ГРИНЬКІВ Д. В. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В. за участю адвоката Горина В.М. та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу адвоката Горина Василя Миколайовича, що діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто з судовий збір. ВСТАНОВИВ: Суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за наступних обставин: 17 травня 2026 року о 23:16 год. в с. Старий Лисець по вул. Т.Шевченка, водій керував автомобілем Рено, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із використанням газоаналізатора Алкофор

507. Відповідно до тесту результат 0,48 ‰ проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України. Адвокат Горин В.М. в апеляційній скарзі просить постанову судді суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає матеріалам та обставинам справ, а також законодавству. Зазначає, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, а знаходився на водійському сидінні, без ввімкненого двигуна у транспортному засобу який припаркований без порушень. Працівники поліції жодним чином не встановили факту керування транспортного засобу ОСОБА_1 , а одразу перейшли до пропозиції пройти огляд. Вказує, що працівниками поліції не надано право ОСОБА_1 скористатися правом на правову допомогу. Наголошу, що оскільки протокол було складено без встановлення водія, його слід вважати недійсним, оскільки відповідальність за пунктом 2,9 а ПДР настає виключно за керування транспортним засобом в стані сп`яніння. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Горин В.М. з`явилися в судове засідання апеляційного суду. Їм роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 271 КУпАП, відповідно. Клопотань не заявлено. Просили постанову судді суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, вважаю за необхідне наголосити на тому, що згідно практики Європейського суду з прав людини(далі - ЄСПЛ), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду («Пономарьов проти України»). Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, крім іншого є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст. 252 КУпАП оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи. Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії. Вважаю, що суддя суду першої інстанції дотримався цих вимог закону та належним чином з`ясував обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. Перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими. Твердження апелянта, що працівниками поліції не надано право ОСОБА_1 скористатися правом на правову допомогу не є слушним, оскільки право на захист виникає не в момент зупинення водія, а з моменту складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та роз`яснення прав, оскільки в справі про притягнення до адміністративної відповідальності рішення приймає суд, а не працівники поліції. Працівниками поліції було роз`яснено права передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема право особи користуватися юридичною допомогою адвоката. Дане право було реалізоване ОСОБА_1 , про що свідчить залучення адвоката, який представляє його інтереси в суді. Тому вважаю, що у даному випадку не порушено право ОСОБА_1 на захист. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 17 травня 2026 року серії ЕПР1 №668648 (а.с. 1) 17 травня 2026 року о 23:16 год. в с. Старий Лисець по вул. Т.Шевченка, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Рено, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із використанням газоаналізатора Алкофор

507. Відповідно до тесту результат 0,48 ‰ проміле. Цим порушила вимоги п. 2.9. а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обвинувачення є зрозумілим та таким, що не підлягає будь-якому подвійному тлумаченню. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою інспектором ВП №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Костюком Д.Р. з дотриманням вимог ст. 254 КУпАП, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним. ОСОБА_1 власноручним підписом у відповідній графі протоколу підтвердив, що йому роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Від дачі пояснень відмовився. Звертаю увагу, що власноручний підпис підтверджує волевиявлення особи, дійсність документу, свідчить про відповідальність за його зміст. Роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (а.с. 2), щодо ОСОБА_1 засвідчує результат тесту, проведеного за допомогою приладу «Алкофор 507» - 0,48 ‰ проміле, який значно перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле). ОСОБА_1 підписав роздруківку. З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4) вбачається, що ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими ознаками, такими як: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, тремтіння кінцівок рук пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою «Алкофор 507», з результатом 0,48 ‰ проміле, з результатом огляду ОСОБА_1 погодився та підписав акт. Згідно з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у КНП ПОК ЦПЗ ІФОР (а.с. 6), вбачається, що водій ОСОБА_1 , в якої виявлені ознаки сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, тремтіння пальців рук не пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, оскільки такий огляд було проведено на місці зупинки з яким ОСОБА_1 погодився. На відеозаписах, які містяться на компакт-диску в матеріалах справи (а.с. 9), безсторонньо зафіксовано деякі обставини події, зокрема: зафіксовано рух працівників поліції на службовому автомобілі на зустріч яким рухався транспортний засіб з увімкненими фарами і який припаркувався на краю дороги та вимкнув фари. У транспортному засобі перебувала одна людина. Далі зафіксовано як працівники поліції під`їхали до припаркованого транспортного засобу Рено, номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого сидів чоловік. Далі працівники поліції підійшли до автомобіля і перевірили документи у водія ОСОБА_1 . На запитання працівника поліції звідки і куди він їхав, ОСОБА_1 повідомив, що виїхав з вулиці, проїхав 200 м і чекає на зустріч з дівчиною. На запитання працівників поліції чи вживав спиртні напої, ОСОБА_1 відповів, що випив декілька бокалів шампанського. Далі працівник поліції повідомив про відчутний запах алкоголю та запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Після цього зафіксовано процедуру проходження огляду на стан сп`яніння. З результатом 0,48 ‰ проміле ОСОБА_1 погодився. Далі працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти повторний огляд у медичному закладі, останній сказав, що не знає. Далі зафіксовано роз`яснення ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Після складання процесуальних документів ОСОБА_1 підписав складені документи та отримав їх копії. Досліджені судом відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, є послідовними, мають безсторонній характер, містять у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. За змістом п. 1 ч. 1. ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, для виявлення або фіксування правопорушення. Законом не передбачено вимог щодо показань технічних приладів, що мають функції відеозапису, як доказів у справі про адміністративне правопорушення. Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, а знаходився на водійському сидінні, без ввімкненого двигуна у транспортному засобу який припаркований без порушень не є слушним, оскільки відеозаписами, які містяться в матеріалах справи, підтверджено факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Так з відеозаписів вбачається що працівники поліції рухаючись на службовому автомобілі помітили транспортний засіб марки Рено, номерний знак НОМЕР_1 який рухався їм на зустріч з увімкненими фарами і який припаркувався на краю дороги та вимкнув фари. Під`їхавши припаркованого транспортного засобу. працівники поліції виявили водія, який перебував в салоні транспортного засобу сам і розпочали з ним подальшу розмову. В ході розмови водій ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом і пояснив, що виїхав з вулиці, проїхав 200 м і чекає на зустріч з дівчиною та не заперечував вживання алкоголю. Крім того причини та обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не підлягають встановленню, оскільки предметом доказування в межах даної справи є саме фактичні дані щодо керування особою транспортним засобом в стані сп`яніння. Під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, тому відсутні причини ставити обставини полії під сумнів. Таким чином вище викладена сукупність доказів поза розумним сумнівом доводить, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу та керував ним у стані алкогольного сп`яніння. Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог п.п. 2.9. б) Правил дорожнього руху керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції та увагу; Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП, приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядку). Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Аналогічні приписи містить Інструкція. Також, за змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що водій ОСОБА_1 у якого поліцейським виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, на пропозицію поліцейського пройшов огляд на місці зупинки, за результатом якого встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, результат огляду 0.48 ‰ проміле. Також працівники поліції запитали чи погоджується ОСОБА_1 із результатом тесту і чи бажає він пройти огляд у медичному закладі. ОСОБА_1 погодився з результатом огляду і не бажав, на пропозицію працівника поліції, пройти повторний огляд у медичному закладі. Таким чином, вважаю, що в даному випадку дотримано приписів Інструкції, Порядку та ст. 266 КУпАП, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вважається таким, що пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку. Вважаю за необхідне відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про допит свідка, оскільки матеріали справи місять достатньо даних для прийняття рішення по суті обвинувачення, що викладене в протоколі. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 просив призначити менш суворе стягнення оскільки позбавлення права керуванням транспортним засобом з неспівмірним і позбавляє його працювати водієм, однак санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною та передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Отже за результатами апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу у зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння, пройшов огляд на стан сп`яніння у відповідності до закону, та встановлено стан сп`яніння, а тому вважаю, що матеріалами провадження у своїй сукупності поза розумним сумнівом доведено, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу та керував ним у стані сп`яніння. Обставин, які б підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності постанови суду першої інстанції та наявності підстав для її скасування з закриттям провадження у справі, за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому її необхідно залишити без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Горина Василя Миколайовича, що діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло