Ухвала ККС ВС № 522/5028/26

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Київ справа № 522/5028/26 провадження № 51- 2071 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу представника заявника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу судді Одеського апеляційного суду від 16 червня 2026 року, установив: Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2026 року задоволено частково скаргу адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність посадових осіб Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Південного регіону, подану в порядку, передбаченому ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), і зобов`язано посадових осіб Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону розглянути відповідно до вимог ст. 220 КПК клопотання від 07 квітня 2026 року адвоката ОСОБА_5 , подане в інтересах ОСОБА_4 , та про результати розгляду клопотання проінформувати заявника. В іншій частині скарги адвоката ОСОБА_5 щодо виконання вимог, передбачених ст. 206 КПК, а саме про доставку ОСОБА_4 у судове засідання, відмовлено у її задоволенні з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали слідчого судді. Суддя Одеського апеляційного суду ухвалою від 16 червня 2026 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2026 року. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 не погоджується з ухвалою судді апеляційного суду з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу судді Одеського апеляційного суду від 16 червня 2026 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зобов`язати апеляційний суд розглянути доводи щодо незаконного утримання ОСОБА_4 з огляду на виконання вимог ст. 206 КПК для врятування життя потерпілого. На обґрунтування своїх доводів стосовно допущення процесуальних порушень апеляційним судом, які, на його думку, перешкодили ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, адвокат ОСОБА_5 зазначає про те, що: - на його думку, обмеження права на оскарження, передбачене ст. 309 КПК, стосується лише тих рішень, які слідчий суддя має право приймати в межах своїх законних повноважень, однак в ухвалі від 11 червня 2026 року слідчий суддя фактично встановив нове процесуальне правило, не передбачене ні положеннями ст. 206 КПК, ні Кодексом у цілому, тобто він самочинно вивів дії органів ТЦК та СП з-під судового контролю, назвавши незаконне позбавлення волі особи - мобілізаційними заходами. Оскільки КПК не містить жодних винятків для ТЦК в частині дії ст. 206 КПК, слідчий суддя виніс судове рішення, що не передбачене кримінальним процесуальним законом; - посилання в ухвалі судді апеляційного суду на правову позицію об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року (справа № 766/22242/17) (що стосувалася формальних процедур легітимного затримання), на його переконання, є нерелевантним і юридично неспроможним, а висновки суду вважав такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, оскільки слідчий суддя постановив рішення, що не передбачене КПК, при цьому в справі стосовно ОСОБА_4 сторона захисту надала докази службового підроблення документів про мобілізацію; - відмовивши у відкритті апеляційного провадження, суддя апеляційного суду порушив не лише вимоги ст. 24 КПК щодо права на перегляд справи, а й обов`язкові до виконання висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначені в постановах від 23 травня 2018 року (справи № 243/6674/17-к, 237/1459/17), у зв`язку з чим ухвала судді апеляційного суду, з огляду на положення ч. 2 ст. 424 КПК, перешкоджає подальшому кримінальному провадженню; - відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, якщо слідчий суддя постановив рішення, яке не передбачено КПК або яке ухвалене з істотним порушенням загальних засад судочинства, право на його апеляційне оскарження підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, які гарантують доступ до правосуддя; - відповідно до правової позиції об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, наведеної у постанові від 09 квітня 2020 року (справа № 600/1103/18), якщо рішення слідчого судді за своїми наслідками є аналогічним відмові у відкритті провадження або поверненню скарги, що, на його думку, у цьому провадженні й випадку означає остаточну відмову в порятунку особи, воно може бути оскаржено в апеляційному порядку; - слідчий суддя у своїй ухвалі від 11 червня 2026 року, з висновками якого фактично погодився апеляційний суд, дійшов передчасного та юридично хибного висновку про те, що до потерпілого ОСОБА_4 не застосовуються положення ст. 206 КПК, оскільки він нібито перебуває у стані «проходження мобілізаційних заходів», а не кримінального затримання, та не перевірив зазначених обставин, не викликав в судове засідання працівників РТЦК та СП для надання пояснень щодо місця перебування ОСОБА_4 і наявних розбіжностей в документах. Зазначена позиція судів попередніх інстанцій є ігноруванням фундаментальних засад кримінального процесу, порушенням принципу безпосередності, адже відповідно до вимог ст. 206 КПК слідчий суддя зобов`язаний забезпечити негайну доставку особи до суду для повідомлення обставин позбавлення свободи та наявності катувань; - суддя апеляційного суду зазначені порушення слідчого судді щодо ігнорування доказів на спростування факту мобілізації та вказані в ухвалі слідчого судді суперечності залишив без належної правової оцінки. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах. Як убачається зі змісту касаційної скарги, крім вимоги щодо скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, адвокат ОСОБА_5 просить зобов`язати апеляційний суд розглянути доводи щодо незаконного утримання ОСОБА_4 з огляду на виконання вимог ст. 206 КПК для врятування життя потерпілого, проте відповідно до положень ст. 436 КПКрозгляд вимог касаційної скарги в цій частині не належить до повноважень Верховного Суду. Положеннями ст. 24 КПК встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК. Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України). Згідно з ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження. За таких обставин, доводи касаційної скарги адвоката ОСОБА_5 щодо незаконності ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2026 року не можуть бути предметом касаційного розгляду та не підлягають перевірці в касаційному порядку. Водночас, з огляду на зазначені положення КПК та відповідно до ч. 6 ст. 399 КПК ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку як така, що може перешкоджати подальшому кримінальному провадженню. Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 у частині відмови в задоволенні вимог про доставку ОСОБА_4 у судове засідання згідно зі ст. 206 КПК і зобов`язання органів прокуратури та ВСП невідкладно встановити місце його перебування, забезпечити доставку ОСОБА_4 до суду та невідкладну його госпіталізацію до медичного закладу для надання допомоги, суддя апеляційного суду, урахувавши положення ст. 1 , частин 1 і 2 ст. 309 КПК, зазначив про те, що: - адвокат ОСОБА_5 оскаржує ухвалу слідчого судді в частині відмови в задоволенні вимог щодо незаконного затримання ОСОБА_4 та зобов`язання слідчого судді виконати дії, передбачені ст. 206 КПК, яка не входить до переліку ухвал, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку; - положеннями ст. 206 КПК не передбачено оскарження ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги щодо законності затримання; - у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року (справа № № 766/22242/17) зазначено правовий висновок про те, що, оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК, у переліку, передбаченому ст. 309 КПК, відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження; - у загаданій постанові Верховний Суд чітко зазначив, що ст. 309 КПК визначено перелік ухвал слідчих суддів, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування; - положеннями ст. 422 КПК передбачений порядок перевірки ухвал слідчого судді, однак цією нормою процесуального закону не передбачено дії апеляційного суду щодо апеляційних скарг на ухвали слідчого судді, що не підлягають оскарженню, тому слід керуватися ч. 6 ст. 9 КПК; - ураховуючи, що в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині, яка згідно з КПК не може бути оскаржена, тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо законності та обґрунтованості ухвали судді апеляційного суду, колегія суддів зазначає наступне. На відміну від порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, передбачених статтями 303-308 КПК, ст. 206 КПК встановлює загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб. Так, відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 9 - 1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру. Частиною 1 ст. 309 КПК визначено, які ухвали слідчого судді під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Крім того, ч. 2 ст. 309 КПК передбачено, що під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. Однак до числа зазначених ухвал не відносяться ухвали слідчих суддів щодо скарг, поданих у порядку ст. 206 КПК. Положеннями ч. 3 ст. 309 КПК передбачено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Таким чином, з огляду на вищевказане, оскарження вищезазначеної ухвали слідчого судді в апеляційному порядку чинним КПК не передбачено. Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб. Відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК, суд відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Суддя апеляційного суду, встановивши, що ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону та обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 . Таке рішення апеляційного суду узгоджується з правовим висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 травня 2019 року (справа № 766/22242/17), на зміст якого суддя апеляційного суду обґрунтовано послався в оскаржуваній ухвалі від 16 червня 2026 року, з чим погоджується й колегія суддів. В судовому рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). Частиною 6 ст. 9 КПК передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу. Ураховуючи наведене вище, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням судового рішення слідчого судді, оскарження якого законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, та, з огляду на положення, передбачені ч. 6 ст. 9 КПК, не свідчить про порушення загальних засад кримінального провадження, оскільки рішення слідчого судді постановлено в межах його повноважень, передбачених КПК, якими також чітко врегульовано рішення слідчого судді за результатами такого розгляду та порядок їх оскарження. Як убачається з оскаржуваної ухвали судді апеляційного суду, в ній зазначено, що слідчий суддя прийняв рішення про відмову в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 (у частині інших вимог), що передбачене процедурою КПК, а саме положеннями ч. 2 ст. 307 КПК. Посилання в касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду колегія суддів не враховує, оскількинаведені скаржником у скарзі судові рішення винесено за інших процесуальних підстав, зокрема: - Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23 травня 2018 року зазначила висновки про те, що апеляційні суди зобов`язані відкривати апеляційне провадження за скаргами на рішення, постановлені поза межами процедури КПК; - у постанові від 21 листопада 2022 року (справа № 415/1698/12-к) об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зробила висновок щодо правозастосування положень ч. 2 ст. 336 КПК, які кореспондуються з вимогами ст. 85-3 КПК 1960 року; - об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 09 квітня 2020 року (справа № 600/1103/18) зазначила про те, що у справі, яка переглядалася за результатами розгляду скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, слідчий суддя постановив рішення про залишення її без розгляду, що не передбачено кримінальним процесуальним законом, проте за своїми правовими наслідками є аналогічним наслідкам рішень про повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній, оскільки скарга не розглядається по суті. Доводи касаційної скарги адвоката ОСОБА_5 про те, що в оскаржуваній ухвалі суддя апеляційного суду залишив без належної правової оцінки порушення слідчого судді щодо ігнорування доказів на спростування факту мобілізації та вказані в ухвалі слідчого судді суперечності, на переконання колегії суддів, не є такими, що ґрунтуються на положеннях КПК, оскільки оцінка доводам апеляційної скарги може бути надана лише після відкриття апеляційного провадження та під час розгляду апеляційної скарги по суті. Водночас, як зазначено вище, суддя апеляційного суду обґрунтовано не встановив підстав для відкриття апеляційного провадження. Таким чином ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому Суд не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_5 слід відмовити. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника заявника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 червня 2026 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3