Постанова ККС ВС № 357/10154/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Київ справа № 357/10154/23 провадження № 51-2812 км 25 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023111030002666 від 31 травня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ТОВ «Експерт Моторз» - адвоката ОСОБА_7 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 травня 2025 року. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2024 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Цивільний позов ОСОБА_8 до АТ «Страхова група «ТАС» і ТОВ «Експерт Моторз» задоволено частково та стягнуто на її користь з: - АТ «Страхова група «ТАС» 39 400 грн як відшкодування моральної шкоди; - ТОВ «Експерт Моторз» 16 636,40 грн як відшкодування витрат на лікування і поховання та 180 600 грн як відшкодування моральної шкоди. Цивільний позов ОСОБА_9 до АТ «Страхова група «ТАС» і ТОВ «Експерт Моторз» задоволено та стягнуто на її користь з: - АТ «Страхова група «ТАС» 241 200 грн як відшкодування шкоди, завданої смертю її батька ОСОБА_10 , 39 400 грн як відшкодування моральної шкоди; - ТОВ «Експерт Моторз» 260 600 грн на відшкодування моральної шкоди. За обставин, детально наведених у вироку, ОСОБА_6 було визнано винуватим у тому, що він 30 травня 2023 року приблизно о 18:00, керуючи автомобілем марки «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись неподалік будинку № 14 по вул. Сухоярській у напрямку до вул. Героїв Маріуполя в м. Білій Церкві Київської області, порушуючи вимоги п. 1.3, пп. «б» п. 2.3, пунктів 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, перевищив дозволену в межах населеного пункту швидкість, не впорався з керуванням, у результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який переходив проїзну частину дороги зліва направо за напрямком руху автомобіля. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням його смерті. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 травня 2025 року апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ «Експерт Моторз» - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни. Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування норм матеріального права, які регулюють питання цивільної відповідальності, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині вирішення цивільного позову та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог представник цивільного відповідача стверджує, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставин, які впливають на розмір відшкодування моральної шкоди, і формально задовольнили цивільні позови без урахування заперечень та обґрунтувань цивільного відповідача (ТОВ «Експерт Моторз»). Зокрема, на думку ОСОБА_7 , суди, вирішуючи заявлений цивільний позов, не врахували того, що: - позивачі не вказали, у чому конкретно проявилися їхні моральні й психологічні страждання, не обґрунтували наслідків, що виникли після ДТП для кожного цивільного позивача, та не зазначили, які фізичні страждання вони пережили (переживають); - визначений у вироку розмір відшкодування моральної шкоди є надмірним і не відповідає дійсним утратам морально-психологічного й фізичного характеру цивільних позивачів; - під час ДТП потерпілим ОСОБА_10 було грубо порушено вимоги пунктів 4.7, 4.8 розділу 4 ПДР (правила переходу пішоходами проїзної частини дороги), що має бути взято судом до уваги під час ухвалення рішення, у тому числі й щодо задоволення цивільного позову; - відповідно до положень ч. 2 ст. 1193 ЦК України та практики суду касаційної інстанції, у разі наявності в діях потерпілого грубої необережності у зв`язку з порушенням ПДР розмір морального відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду підлягає зменшенню. З огляду на зазначене представник цивільного відповідача вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000 грн буде повністю відповідати ступеню тих психологічних і моральних страждань, які було зазнано цивільними позивачами. При цьому представник зауважує, що оскільки вироком зі страхової компанії було стягнуто на користь позивачів моральну шкоду в розмірі 39 400 грн, то різницю між страховим відшкодуванням та розміром завданої шкоди в сумі 20 600 грн необхідно стягнути з ТОВ «Експерт Моторз». Крім того, адвокат ОСОБА_7 вказує, що: - під час судового розгляду в суді першої інстанції ним було подано заперечення на цивільні позови (з додатком у вигляді висновку експерта про те, що оцінка дій пішохода не вимагає спеціальних знань і може бути надана судом самостійно), що, на думку касатора, фактично свідчить про наявність спору, а тому згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України та практикою Верховного Суду, місцевий суд був зобов`язаний у повному обсязі дослідити докази, що стосуються цивільного позову; - суд першої інстанції, незважаючи на наявність спору та зміст поданих представником заперечень, не дослідив матеріалів справи й не надав оцінки діям пішохода ОСОБА_10 , які істотно впливають на причинно-наслідковий зв`язок між діями обвинуваченого та завданою шкодою, що є предметом цивільного позову. Водночас представник ТОВ «Експерт Моторз» стверджує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні його апеляційної скарги: - проігнорував положення ч. 2 ст. 1193 ЦК України, не надав оцінки факту порушення потерпілим ПДР, не оцінив ступеня його вини та жодним чином не урахував цих обставин під час постановлення свого рішення; - усупереч положенням ст. 419 КПК України, залишив без належного розгляду доводи апелянта, не проаналізував їх вичерпно та не дав обґрунтованих відповідей на конкретні аргументи щодо надмірності визначеного у вироку розміру моральної шкоди, пропорційності страждань позивачів і співвідношення вини сторін. На вказану касаційну скаргу цивільні позивачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали заперечення, у яких, посилаючись на безпідставність і необґрунтованість доводів представника ТОВ «Експерт Моторз», просили оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення. Позиції інших учасників судового провадження У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги представника цивільного відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга представника цивільного відповідача підлягає частковому задоволенню на таких підставах. Мотиви Суду Висновки судів попередніх інстанцій щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України, доведеності його вини, а також виду та розміру призначеного покарання і застосування до нього положень ст. 75 КК України в касаційній скарзі представника цивільного відповідача не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються. Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної в п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК України. Щодо допущення судами попередніх інстанцій істотних порушень процесуального закону в частині дотримання норм матеріального права, якими врегульовано питання цивільної відповідальності Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України). За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. На переконання колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням процесуального закону кримінальної та цивільної юрисдикцій і, як наслідок, засадам законності, обґрунтованості та вмотивованості з огляду на таке. Стосовно порушень, допущених судом першої інстанції під час судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України Статтею 94 КПК України передбачено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку. Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України в кримінальному провадженні, з-поміж іншого, підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Пунктом 2 ч. 3 ст. 374 КПК України визначено, що в разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються: - докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; - підстави для задоволення цивільного позову або відмови в ньому, залишення його без розгляду. У касаційній скарзі представник ТОВ «Експерт Моторз» - адвокат ОСОБА_7 стверджує, що: - під час судового розгляду в суді першої інстанції ним було подано заперечення на цивільні позови (з додатком у вигляді висновку експерта про те, що оцінка дій пішохода не вимагає спеціальних знань і може бути надана судом самостійно), що, на думку касатора, з урахуванням положень, передбачених ч. 2 ст. 1193 ЦК України, фактично свідчить про наявність спору, а тому згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України та практикою Верховного Суду, місцевий суд мав у повному обсязі дослідити докази, що стосуються цивільного позову; - суд першої інстанції, незважаючи на наявність спору та зміст поданих представником заперечень, не дослідив матеріалів справи й не надав оцінки діям пішохода ОСОБА_10 , які істотно впливають на причинно-наслідковий зв`язок між діями обвинуваченого та завданою шкодою, що є предметом цивільного позову. Наведені доводи представника цивільного відповідача, на думку Верховного Суду, є слушними з огляду на таке. Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Разом з тим об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 16 вересня 2024 року (справа № 444/870/22) дійшла висновку про застосування норм процесуального права, згідно з яким суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, і в такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити визначені в ч. 1 ст. 91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Як видно з оскаржуваного вироку від 08 липня 2024 року, судом першої інстанції було розглянуто обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України у спрощеному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому було вирішено заявлений ОСОБА_8 та ОСОБА_9 цивільний позов, за результатом розгляду якого суд, серед іншого, стягнув з ТОВ «Експерт Моторз» на користь ОСОБА_8 180 600 грн та ОСОБА_9 - 260 600 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Водночас з матеріалів кримінального провадження випливає, що 15 квітня 2024 року, тобто до ухвалення обвинувального вироку по суті, представник ТОВ «Експерт Моторз» - адвокат ОСОБА_7 , керуючись положеннями ст. 128 КПК України та ст. 174 ЦПК України, подав до суду заперечення на вказаний цивільний позов, у яких, з-поміж іншого, не погоджувався із заявленим позивачами розміром моральної шкоди, зокрема й через призму положень, передбачених ч. 2 ст. 1193 ЦК України. Зазначеною нормою цивільного законодавства визначено, що в разі якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Зі змісту заперечень з додатками на цивільний позов та доводів касаційної скарги представника цивільного відповідача видно, що останній наполягав на зменшенні розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки: - під час ДТП потерпілим ОСОБА_10 було грубо порушено вимоги пунктів 4.7, 4.8 розділу 4 ПДР (правила переходу пішоходами проїзної частини дороги), що має бути взято судом до уваги під час ухвалення рішення, зокрема й щодо задоволення цивільного позову; - відповідно до положень ч. 2 ст. 1193 ЦК України та практики суду касаційної інстанції, у разі наявності в діях потерпілого грубої необережності у зв`язку з порушенням ПДР, розмір морального відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду підлягає зменшенню. Однак місцевий суд, розглядаючи кримінальне провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, усупереч положенням, передбаченим статтями 128, 370, 374 КПК України, і наведеній вище практиці Верховного Суду (якою визначено обов`язок суду навіть під час спрощеного судового провадження встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 91 КПК України), якщо на цьому наполягають учасники справи), не перевірив вказаних у запереченнях представника цивільного відповідача доводів та не дослідив матеріалів справи в тій частині, яка стосується вирішення заявленого цивільного позову. Таким чином, ухваливши рішення про можливість проведення розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, тобто без дослідження доказів (зокрема й у частині вирішення цивільного позову), суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке, на думку колегії суддів, є істотним, оскільки могло перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування вироку. Щодо порушень, допущених судом апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги представника цивільного відповідача Системний аналіз положень ст. 419 КПК України в сукупності з приписами ст. 370 цього Кодексу свідчить про те, що суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам. Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. При цьому з урахуванням змісту ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляційної скарги, на кожен з яких повинно бути надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. Як видно з матеріалів кримінального провадження, представник ТОВ «Експерт Моторз» - адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі (доводи якої в цілому є аналогічними доводам його касаційної скарги), не погоджуючись з вироком в частині вирішення цивільного позову, стверджував, що місцевий суд не надав оцінки його доводам (викладеним у запереченнях на цивільний позов) стосовно необхідності зменшення розміру моральної шкоди у зв`язку з наявністю обставин, які істотно вплинули на причинно-наслідковий зв`язок між діями обвинуваченого, потерпілого та завданою шкодою. Мотивуючи свою позицію, представник цивільного відповідача зазначав, що в момент ДТП потерпілий ОСОБА_10 , діючи з грубою необережністю, порушуючи вимоги пунктів 4.7, 4.8 розділу 4 ПДР (правила переходу пішоходами проїзної частини дороги), не переконавшись у відсутності небезпеки для нього особисто, переходив дорогу (яка має більш ніж три смуги для руху в обох напрямках) у невстановленому для цього місці, що в цілому хоча і не може бути виправдувальною обставиною для обвинуваченого, проте має бути враховано судом під час ухвалення вироку в частині вирішення питання про задоволення цивільного позову. З огляду на вказане, посилаючись на зміст ст. 1193 ЦК України та практику суду касаційної інстанції, апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що оскільки в діях потерпілого була груба необережність у зв`язку з порушенням ПДР, то розмір морального відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду підлягає зменшенню. Однак відповідно до змісту оскаржуваної ухвали наведені твердження представника цивільного відповідача не було відображено в рішенні суду апеляційної інстанції, який залишаючи апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 без задоволення, порушуючи положення ст. 419 КПК України, не надав жодної оцінки вказаним доводам, не спростував їх і не навів будь-яких мотивів, за яких визнав таку позицію апелянта необґрунтованою, а лише формально послався на правильність висновків місцевого суду в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди. Ураховуючи вказане, колегія суддів уважає переконливими доводи касаційної скарги представника ТОВ «Експерт Моторз» про невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції положенням, передбаченим ст. 419 КПК України. Висновки Верховного Суду щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права Беручи до уваги згадані вище висновки Суду про невідповідність вироку місцевого суду положенням статей 349, 370, 374 КПК України, а ухвали апеляційного суду положенням статей 370, 419 КПК України, колегія суддів уважає, що зазначені порушення є істотними, оскільки вони могли перешкодити судам ухвалити законні й обґрунтовані рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України). Висновки Верховного Суду щодо інших доводів касаційної скарги Зважаючи на наявність установлених в ході касаційного перегляду указаних вище порушень (що є підставою для скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції), колегія суддів не вбачає за необхідне здійснювати перевірку інших доводів представника ТОВ «Експерт Моторз», зокрема щодо надмірності установленого судами розміру відшкодування моральної шкоди внаслідок необґрунтованості позиції цивільних позивачів у цій частині (не вказали у чому конкретно проявилися їх моральні й психологічні страждання, не обґрунтували наслідки, що виникли після ДТП для кожного цивільного позивача та не зазначили, які фізичні страждання вони пережили), оскільки оцінка таким твердженням може бути надана після усунення зазначених істотних порушень. Висновки Верховного Суду за результатами касаційного розгляду Зважаючи на наведене, а також з огляду на те, що порушення, допущені в ході судового розгляду в спрощеному порядку (ч. 3 ст. 349 КПК України), можуть бути усунуті лише під час нового судового розгляду місцевим судом, колегія суддів уважає, що касаційна скарга представника цивільного відповідача підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції на підставі ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК України), під час якого місцевий суд має врахувати викладене вище, провести судовий розгляд відповідно до положень КПК України та постановити законне й обґрунтоване рішення. Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд ухвалив: Касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ «Експерт Моторз» - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково. Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 травня 2025 року стосовно засудженого ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3