Ухвала КЦС ВС № 757/57587/23-ц

УХВАЛА 19 червня 2026 року м. Київ справа № 757/57587/23 провадження № 61-7348ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, УСТАНОВИВ: 1. 29 травня 2026 року через підсистему «Електронний Суд» ОСОБА_1 (далі - позивач) втретє подав до Верховного Суду аналогічну за підставами касаційного оскарження до попередніх касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у справі № 757/57587/23.

2. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

3. У відповідності до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

4. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК, як на підставу касаційного оскарження, відповідачу необхідно зазначити: 1) норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання відповідача є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку відповідача відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК необхідно вказати, які саме норми процесуального права порушені судами з посиланням на частину першу або третю статті 411 ЦПК.

5. За змістом наведених приписів, особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).

6. Підставою касаційного оскарження позивач зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму статті 1166 ЦК без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19 (провадження № 61-15575св20), щодо презумпції вини у деліктних правовідносинах; пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 10, 12, 78, 81, 263, 263, 265, 382 ЦПК у подібних правовідносинах.

7. Разом з тим, Верховний Суд при поверненні вперше та вдруге поданої касаційної скарги роз`яснив позивачу, що аналіз змісту оскаржених судових рішень та наведеної ним постанови Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19 у справі по спору між фізичними особами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття квартири не дозволяє зробити висновок, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у наведеній постанові Верховного Суду, і що такі правовідносини є подібні до правовідносин в цій справі. Посилання позивача, як на підставу касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК, лише з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що підтверджується оскаржуваною постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року, не є належним обґрунтуванням необхідності для формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, про що також детально роз`яснено заявнику в ухвалах Верховного Суду від 25 квітня 2026 року та від 25 травня 2026 року про повернення попередніх аналогічних касаційних скарг.

8. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК).

9. Враховуючи викладене, позивач повинен надіслати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, у якій чітко зазначити підстави касаційного оскарження та навести відповідне обґрунтування з посиланням на конкретні пункти частини другої статті 389 ЦПК. У разі подання вказаних документів через підсистему «Електронний Суд» особи, що подають касаційну скаргу, мають надати докази їх надсилання іншим учасникам справи до зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» або листом з описом вкладення.

10. За змістом частини другої статті 393 ЦПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

11. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК).

12. Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у справі № 757/57587/23 залишити без руху.

2. Запропонувати ОСОБА_1 в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 ЦПК шляхом усунення вищевказаних недоліків.

3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя П. І. Пархоменко