Ухвала КЦС ВС № 554/8333/22

УХВАЛА 24 червня 2026 року м. Київ справа № 554/8333/22 провадження № 61-7648ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 липня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 травня 2026 року у справі за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах Полтавської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: У серпні 2022 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах Полтавської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки. Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05 травня 2026 року, позов заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах Полтавської міської ради задоволено. Визнано недійсними: договір купівлі-продажу земельної ділянки, з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227, від 14 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; договори дарування, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 24 червня 2022 року № 1015 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 510137000:15:002:1107), від 24 червня 2022 року № 1009 (щодо земельної ділянки кадастровим номером 5310137000:15:002:1106), від 24 червня 2022 року № 1012 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:15:002:1108), від 24 червня 2022 року № 1006 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:15:002:1105), від 24 червня 2022 року № 1018 (щодо земельної ділянки з кадастром номером 5310137000:15:002:1104). Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5310137000:15:002:1104, площею 0,0017 га; 5310137000:15:002:1105, площею 0,0533 га; 5310137000:15:002:1108, площею 0,0533 га; 5310137000:15:002:1106, площею 0,0533 га; 5310137000:15:002:1107, площею 0,0534 га (сформованими за рахунок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227). Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у власність Полтавської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами: 5310137000:15:002:1104, площею 0,0017 га, 5310137000:15:002:1105, площею 0,0533 га, 5310137000:15:002:1108, площею 0,0533 га, 5310137000:15:002:1106, площею 0,0533 га, 5310137000:15:002:1107, площею 0,0534га (сформованими за рахунок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227). Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5310137000:15:002:1104, 5310137000:15:002:1105, 5310137000:15:002:1108, 5310137000:15:002:1106, 5310137000:15:002:1107 (сформованими за рахунок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227) з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначених земельних ділянок. Вирішено питання розподілу судових витрат. 05 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 липня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 травня 2026 року, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Щодо сплати судового збору Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки за її подання заявником не сплачено судовий збір у встановлених законом порядку та розмірі. Касаційна скарга містить докази про сплату заявником 05 червня 2026 року судового збору у розмірі 24 810 грн. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481 грн. Пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. Відповідно до висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру. Отже, розмір судового збору за подання позовної заяви про витребування майна визначається з урахуванням вартості спірного майна. Ціна позову визначається на день подання позову і саме з такої ціни позову визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) ставка судового збору за подання до суду юридичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. За правилом абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У цій справі заявник оскаржує судові рішення попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги щодо: - визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227; - визнання недійсним договору дарування щодо земельної ділянки з кадастровим номером 510137000:15:002:1107; - визнання недійсним договору дарування щодо земельної ділянки кадастровим номером 5310137000:15:002:1106; - визнання недійсним договору дарування щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:15:002:1108; - визнання недійсним договору дарування щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:15:002:1105; - визнання недійсним договору дарування щодо земельної ділянки з кадастром номером 5310137000:15:002:1104; - скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:1104, площею 0,0017 га; - скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:1105, площею 0,0533 га; - скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:1108, площею 0,0533 га; - скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:1106, площею 0,0533 га; - скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:1107, площею 0,0534 га; - скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:15:002:1104; - скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:15:002:1105; - скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:15:002:1108; - скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:15:002:1106; - скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:15:002:1107. Тобто, загальна кількість вимог немайнового характеру, щодо яких заявник оскаржує судові рішення попередніх інстанцій, становить 16 вимог. Таким чином, за подання касаційної скарги щодо вимог немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті в розмірі 79 392 грн (2 481 х 16 х 200%). Також заявник оскаржує судові рішення попередніх інстанцій, якими витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у власність Полтавської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами 5310137000:15:002:1104, площею 0,0017 га, 5310137000:15:002:1105, площею 0,0533 га, 5310137000:15:002:1108, площею 0,0533 га, 5310137000:15:002:1106, площею 0,0533 га, 5310137000:15:002:1107, площею 0,0534га. Ні касаційна скарга, ні судові рішення першої та апеляційної інстанцій не містять інформації щодо вартості земельних ділянок, проте для визначення ціни позову та, відповідно, розміру судового збору суду є необхідними відомості щодо їх вартості. З огляду на вказане вище, заявнику необхідно надати суду докази на підтвердження вартості спірних земельних ділянок та доплатити судовий збір відповідно до положень Закону України «Про судовий збір», максимальний розмір якого щодо вимог майнового характеру не може перевищувати 33 280 грн (10 х 3 328). За відсутності вказаних відомостей вирішення питання про відкриття касаційного провадження не вбачається можливим, оскільки суд не може встановити точну ціну позову. Отже, заявнику необхідно обґрунтувати та сплатити судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням вимог немайнового та майнового характеру. При цьому, для вимог майнового характеру варто врахувати межу максимального розміру судового збору, незалежно від ціни позову. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку:

207. На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати докази про доплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону. Щодо зазначення підстав касаційного оскарження Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається норма (норми) права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, особа, яка подає скаргу має враховувати, що частина перша статті 411 ЦПК України в чинній редакції містить сім, а частина третя цієї статті - чотири, окремих пункти в яких викладено підстави для скасування судового рішення. Отже, у разі посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження, заявник має конкретизувати, які саме випадки передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України наявні, на його думку, для скасування судових рішень та обґрунтувати свої доводи. У касаційній скарзі ОСОБА_1 підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Однак, у касаційній скарзі заявник не вказує норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявник не конкретизує, які саме випадки, передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України, наявні, на його думку, для скасування оскаржених судових рішень. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України). Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом подання уточненої касаційної скарги із зазначенням у ній підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), з урахуванням роз`яснень викладених в цій ухвалі, а саме: - у разі посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України необхідно зазначити випадки, передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України, наявні, на думку заявника, для скасування оскаржених судових рішень у розглядуваній справі; - у разі посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України необхідно зазначити норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. У разі подання уточненої касаційної скарги засобами поштового зв`язку копії скарги повинні бути надані відповідно до кількості учасників справи. У разі подання уточненої касаційної скарги через підсистему «Електронний суд» необхідно надати докази надсилання копії касаційної скарги до електронних кабінетів іншим учасникам справи або докази надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення іншим учасникам справи, які не зареєстровані в системі Електронний суд. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 липня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 травня 2026 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк