Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/1291/26

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/1291/26 Номер провадження 22-ц/814/2394/26Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І., за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дударєва Олександра Володимировича на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2026 року, ухвалене в місті Полтава під головуванням судді Материнко М. О. у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , кривдник ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису, в с т а н о в и в: У січні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаною заявою, в якій просила суд видати обмежувальний припис стосовно кривдника ОСОБА_1 строком на 6 місяців. Вказувала, що зазнає постійного психологічного тиску з боку ОСОБА_1 , що полягає у погрозах, словесних образах, нецензурному висловлюванні на її адресу, що принижують честь, гідність, та фізичному насильстві. Доведена до відчаю постійними образами, заявниця зверталася до Полтавського відділу поліції, працівниками якого були видані Форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 122024 від 25.12.2025, Терміновий заборонний припис серії ЕТ № 101374 від 25.12.2025, Терміновий заборонний припис серії ЕТ № 102847 від 25.01.2026. Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Полтави від 21.01.2026 у справі № 554/172/26 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП. Як постраждала від домашнього насильства вона потребує захисту відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2026 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 із забороною наближення ближче ніж на 100 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближення ближче ніж на 100 м до місця перебування ОСОБА_2 та переслідування її; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1 ; переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; ведення листування, телефонних переговорів із ОСОБА_2 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; обмеження спілкування з постраждалою ОСОБА_2 на строк шість місяців. Рішення суду про видачу обмежувального припису допущено до негайного виконання. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднесено на рахунок держави. Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Дударєв О. В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити. Під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_2 заявила про відмову від своєї заяви про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 , про що подала до суду письмову заяву. Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшла висновку про прийняття відмови ОСОБА_2 від заяви про видачу обмежувального припису та закриття у зв`язку з цим провадження у справі. Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність. Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати. Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Під час апеляційного провадження право позивача відмовитися від позову регламентовано положеннями статті 373 ЦПК України, згідно якої в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову відповідно до загальних правил про цю процесуальну дію незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі (частина третя статті 206, пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України). Справи про видачу і продовження обмежувального припису розглядаються у порядку, встановленому главою 13 розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України та відповідно до частини восьмої статті 49 ЦПК України заявник та заінтересовані особи у справах окремого провадження мають права та обов`язки сторін, крім випадків, передбачених у розділі IV цього Кодексу. Таким чином, заявник ОСОБА_2 має спеціальне диспозитивне право на відмову від судового захисту своїх вимог і на закриття порушеного процесу, перешкод для реалізації якого апеляційним судом не встановлено. Керуючись статтями 367, 374, 377, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: ОСОБА_3 про відмову від заяви про видачу обмежувального припису задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2026 року скасувати. Провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді Г. Л. Карпушин О. І. Обідіна