Постанова КГС ВС № 914/2450/22(914/1083/24)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року м. Київ cправа № 914/2450/22(914/1083/24) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В., представників учасників справи: ТОВ "БНК-Україна": Коваль В.В., ПП "Трансоіл Груп": Гуназа Ю.Є., ТОВ "Аліум-пром": Пукас А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 (колегія суддів у складі: головуючий - Желік М.Б., Орищин Г.В., Галушко Н.А.) у справі № 914/2450/22(914/1083/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" до Приватного підприємства "Трансоіл Груп" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліум-пром" про стягнення 20387803,10 грн вартості безпідставно збереженого майна у межах справи №914/2450/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-Петрол Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Стислий зміст позовних вимог і хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", введено процедуру розпорядження майном боржника.

2. Постановою Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 визнано ТОВ "БНК-Україна" банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

3. У межах зазначеної справи ТОВ "БНК-Україна" у особі ліквідатора 24.04.2024 звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Трансоіл Груп" про стягнення 20387803,10 грн вартості безпідставно збереженого майна.

4. Позов мотивовано тим, що в лютому 2022 року позивач здійснив ввезення з території республіки білорусь партії бензину масою 293850 кг, придбаного у ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод" на підставі контракту №03-21/14 від 19.11.2021 і додаткової угоди від 26.01.2022 до нього. За отриманою від АТ "Укрзалізниця" інформацією, одержувачем зазначеної партії пального був відповідач. Позивач стверджує, що після ввезення пального на митну територію України він не відчужував зазначеного пального, але відповідач без його згоди безпідставно передав партію бензину, яка слідувала за відправленням №23328285, загальною масою 293850 кг Товариству з обмеженою відповідальністю "Аліум-Пром".

5. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.11.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 18166285,98 грн вартості безпідставно збереженого майна, в решті позовних вимог відмовлено.

6. Постановою Верховного Суду від 18.06.2025 рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

7. Згідно з відправленням №23328285 у лютому 2022 року з території республіки білорусь позивач здійснив ввезення, зокрема, партії бензину масою 293850 кг, придбаної позивачем у ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод" (резидент республіки білорусь) на підставі контракту №03-21/14 від 19.11.2021 і додаткової угоди від 26.01.2022 до нього.

8. У товаросупровідних документах власником вказаної партії бензину вказано позивача, відповідна інформація зазначена також у пункті 25 залізничної накладної УМВС №23328285.

9. У залізничній накладній УМВС №23328285 вказано, що товар прямував зі станції Барбаров (білорусь) на станцію Васильків І (Україна), одержувачем вказаної партії товару зазначено відповідача. 10. 23.02.2022 партія пального у складі вагонів 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 пройшла процедуру розмитнення на території України, що підтверджується митною декларацією форми МД-2 №UA903040/2022/005913 (відмітка станції митного оформлення ПМК 16/903 23.02.2022 ОНП 16/903 23.02.2022).

11. У митній декларації відправником бензину неетильованого АИ-95-К5-Євро клас D, вагою 293 850 зазначено ВАТ "Мозирський НПЗ", особа, відповідальна за фінансове врегулювання - позивач, одержувачем є відповідач.

12. Відповідно до вимог чинного законодавства в результаті ввезення партії бензину на митну територію України позивач здійснив реєстрацію акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, зокрема, зареєстровано перші примірники підписаних електронним цифровим підписом позивача акцизних накладних форми "П": №134 від 23.02.2022 на 60 400,00 кг; №139 від 23.02.2022 на 60350,00 кг; №144 від 23.02.2022 на 60400,00 кг; №145 від 23.02.2022 на 60450,00 кг; №150 від 23.02.2022 на 52250,00 кг. До матеріалів справи долучено копії перелічених акцизних накладних, підписаних позивачем, та квитанцій про їх реєстрацію.

13. Видачу та реєстрацію акцизних накладних позивачем підтверджено також листом ДПС України №17790/6/99-00-09-03-02-06 від 04.07.2023, витяг із додатку до якого надано позивачем.

14. У матеріалах справи немає доказів відчуження пального позивачем. 15. 31.07.2023 АТ "Українська залізниця" листом №ЦТЛ-19/983 на запит ліквідатора позивача повідомило, що переадресування вантажу за залізничною накладною №23328285 (вагони №№74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404) здійснено за наказом №654 від 04.03.2022 за підписом заступника начальника Рівненської дирекції залізничних перевезень на підставі листа відповідача від 04.03.2022 за №04/03-1 щодо переадресування зазначених вагонів за первинними документами на станцію Бровари регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ "Укрзалізниця" на адресу ТОВ "Енергосбут Інвест".

16. Відповідач у листі директору філії ЦТЛ №04/03-1 від 04.03.2022 просив вагони №№74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 по накладній №23328285 переадресувати на станцію Бровари Південно-Західна залізниця АТ "Укрзалізниця" на адресу ТзОВ "Енергосбут Інвест".

17. Наказом від 04.03.2022 за №654 за підписом заступника начальника Рівненської дирекції залізничних перевезень дозволено затримати та переадресувати по ст. Переспа Льв. за первинними документами вагони №№74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 по накладній №23328285, відправлені на адресу відповідача, станція нового призначення - Бровари, отримувач - ТОВ "Енергосбут Інвест".

18. У довідці Південно-Західної залізниці, Станція Бровари про документи по прибуттю, введені через АРМ ТВК, з 06.03.2022 до 07.03.2022, вантаж за документом №23328285, вагою - 293850, прибув 06.03.2022, дата розкредитування 07.03.2022.

19. Згідно з пам`яткою №61 про подавання вагонів від 07.03.2022 вагони №№74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 подано на відвантаження 07.03.2022 о 08:30, вагони прийняв Алдохін Іван Миколайович (начальник нафтобази, розташованої в м. Бровари, по вул. Олега Оникієнка, 127-б). У графі "Стан вагону" вказано "нав.", тобто - "навантажений". 20. 08.03.2022 Алдохін І.М. оформив повідомлення №60 про закінчення вантажних операцій з вагонами №№74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404. У пам`ятці №60 від 08.03.2022 про забирання вагонів зазначено найменування вантажовласника - відповідача, вагони здав Алдохін І.М. в графі "Стан вагону" вказано - "порожній".

21. Згідно з наданою позивачем копією довіреності від 03.01.2022, виданої відповідачем, Алдохіну І.М. надано повноваження одержувати та відправляти вантажі у вагонах і порожні вагони, а також здійснювати переадресування вантажів та підписання документів.

22. У подальшому партію бензину, яка слідувала у складі вагонів №№74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404, злито на нафтобазу, яка розташована за адресою: м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б, та експлуатується ТОВ "Аліум-Пром".

23. Позивач направив на адресу відповідача вимогу про відшкодування вартості бензину за обліковою вартістю в розмірі 12459897,29 грн, у тому числі ПДВ за вих. №01-27/914/2450/22/274 від 25.08.2023.

24. Відповідач у відповідь листом від 20.09.2023 повідомив, що він не здійснював набуття права власності на майно позивача - партію бензину, яка прямувала з відправленням №23328285, з метою встановлення фактичного набувача просив направити відповідні копії документів. 25. 12.01.2024 позивач повторно направив відповідачу вимогу за вих. №01-27/914/2450/22/372 про відшкодування вартості бензину.

26. Також позивач звернувся до ТОВ "Аліум-Пром" з вимогою за вих №01-27/914/2450/22/386 від 01.02.2024 про надання інформації та документів, на підставі яких ТОВ "Аліум-Пром" отримало від відповідача партію бензину загальною вагою 293850,00 кг, яка слідувала за відправленням №23328285 та була прийнята директором нафтобази Алдохіним І.М. протягом 06.03.2022-08.03.2022. ТОВ "Аліум-Пром" не виконало вказану вимогу.

27. Відповідач надав до матеріалів справи копії договору послуг з приймання вантажу та перевезення №24/ТОГ-20 від 01.07.2020, додаткової угоди до цього договору від 03.07.2020, укладених між ТОВ "Аліум-Пром" (замовник) та відповідачем (перевізник, вантажоодержувач), згідно з умовами яких: замовник доручає та зобов`язується оплатити надані послуги, а вантажоодержувач бере на себе зобов`язання надати замовникові послуги з приймання вантажу (пункт 1.1); вантажоодержувач надає послуги за цим договором з приймання вантажів із залізничних цистерн на склади (місця зберігання вантажу) замовника за адресами: Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-Б та Київська обл., с. Крячки, вул. Кривова, 42 (пункт 1.3); для виконання цього договору замовник зазначає вантажоодержувача у залізничних накладних як вантажоодержувача у зв`язку із наявністю сертифікату перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів залізничним транспортом; приймання вантажу здійснюється вантажоодержувачем, а оплата за надані послуги здійснюється замовником (пункт 1.4); строк дії договору - до 31.12.2022; вантажоодержувач на підставі фактично наданих послуг за звітний місяць виставляє замовнику акт виконаних робіт за такий місяць, за підсумками наданої послуги вантажоодержувач і замовник підписують акти виконаних робіт (пункт 3.4). 28. 01.02.2022 замовник оформив заяву №2 на приймання вантажу відповідно до додаткової угоди від 03.07.2020 до договору №24/ТОГ-20 від 01.07.2020, про надання послуги з приймання нафтопродуктів із залізничних цистерн на склад за такими реквізитами: ТОВ "Аліум-Пром"; дата перевезення 01.02.2022 - 30.04.32022; вид пального - бензин моторний, пальне дизельне; кількість цистерн - 74; адреса розвантаження - м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-Б.

29. За змістом копії листа (поданої відповідачем і ТОВ "Аліум-Пром") від 04.03.2022, ТОВ "Аліум-Пром" просило відповідача по виробничій необхідності (через пожежу внаслідок ракетного обстрілу 27.02.2022 на ст. Васильків-1) переадресувати залізничні вагони ЗН23328285: 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 по ст. Васильків-1 на станцію Бровари Південно-західної залізниці на під`їзну колію ТОВ "Енергосбут Інвест" до нафтосховища підприємства, розташованого у м. Бровари, Київської області, по вул.О.Оникієнка,127Б.

30. Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЦОТГ-0000819 від 30.04.2022 виконавець надав послуги отримання вантажу на складі підприємства кількістю 75, вартість послуг 14800,00 грн. Акт підписано ТОВ "Аліум-Пром" (замовник) і відповідачем.

31. Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі №914/2450/22(914/690/24), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024, задоволено позов ТОВ "БНК-Україна" та зобов`язано ТОВ "Аліум-Пром" повернути ТОВ "БНК-Україна" 576170 літрів дизельного пального остаточною митною вартістю 11628348,83 грн.

32. У зазначеному рішенні встановлено, зокрема, таке: - 28.12.2018 між ТОВ "БНК-Україна" (поклажодавець) та ТОВ "Аліум-Пром" (зберігач) укладено договір зберігання №510/АМ-18, відповідно до пункту 1.1 якого, зберігач зобов`язується за винагороду надавати поклажодавцеві послуги з прийому, зливу, зберігання та відпуску (відвантаження) паливо-мастильних матеріалів (ПММ) (надалі - товар) протягом терміну дії цього договору; - зберігач зобов`язується за першою письмовою вимогою поклажодавця повернути товар поклажодавцеві або за його вказівкою виконати налив, відпуск (відвантаження) товару третій особі - "отримувачу" (пункт 1.1 договору); - 27.05.2020 між ТОВ "БНК-Україна" в ТОВ "Аліум-Пром" укладено додаткову угоду до договору зберігання №510/АМ-18; внесено зміни в пункту 1.9 договору та визначено, що зберігання пального здійснюється за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б, тобто на нафтобазі ТОВ "Аліум-Пром"; - відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору зберігання відпуск (відвантаження) товару зберігачем з нафтобази здійснюється на підставі письмового розпорядження поклажодавця; відпуск (відвантаження) товару поклажодавцеві або отримувачу супроводжується випискою зберігачем товарно-транспортної накладної та/або актами приймання-передачі (видатковими накладними) відповідно до вимог до Інструкції №281; - згідно з пунктами 3.3, 3.4 договору підтвердженням повернення товару поклажодавцеві з відповідального зберігання є акт приймання-передачі товару зі зберігання, який підписується уповноваженими представниками сторін; щомісяця до 5 числа місяця, наступного за звітним, зберігач надає поклажодавцеві звіт про відпуск товару зі складу із зазначенням дати, обсягу, щільності, номерів машин; - у пункті 12.1 договору сторони визначили, що усі повідомлення, що направляються сторонами одна одній відповідно до цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі. Для цілей цього договору до письмової форми прирівнюються повідомлення, передані за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти (як вкладення у формі) з подальшим наданням оригіналу. Сповіщення, надіслані за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти мають силу оригіналу до моменту отримання адресатом оригіналу відповідного повідомлення. Про отримання оригіналу повідомлення одержувач письмово, за допомогою факсимільного та /або електронного зв`язку, оповіщає іншу сторону; - весь процес фактичного переміщення пального між платниками акцизного податку (якими на момент передання на зберігання були позивач та відповідач) згідно з чинним законодавством супроводжується реєстрацією акцизних накладних. Порядок складання акцизних накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру акцизних накладних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 114 (далі - Порядок реєстрації). Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку реєстрації акцизна накладна складається у двох примірниках у разі реалізації пального або спирту етилового, зокрема, з акцизного складу пересувного до акцизного складу. Акцизний склад пересувний в даних правовідносинах - це вантажний залізничний вагон, яким здійснювалась поставка пального, акцизний склад - приміщення нафтобази, яка розташована за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Оникієнка, 127-б; розпорядник акцизного складу - ТОВ "Аліум-Пром". Реалізація пального або спирту етилового - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/ акцизного складу пересувного до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; будь-яким іншим особам; - передання майна на зберігання та отримання його на зберігання є його реалізацією та оформляється шляхом складання акцизної накладної в двох примірниках, перший примірник якої підписується поклажодавцем (позивачем), а другий - зберігачем (відповідачем). Перший примірник складеної акцизної накладної реєструється в Реєстрі, а другий примірник такої акцизної накладної в день її складення надсилається розпоряднику акцизного складу - отримувачу пального або спирту етилового (абзац 4 пункту 5 Порядку реєстрації). Розпорядник акцизного складу/розпорядник акцизного складу пересувного - отримувач пального або спирту етилового зобов`язаний зареєструвати другий примірник такої акцизної накладної в Реєстрі після реєстрації першого примірника такої акцизної накладної в Реєстрі та отримання пального або спирту етилового на акцизний склад/акцизний склад пересувний (абзац 5 пункту 5 Порядку реєстрації); - ліквідатор ТОВ "БНК-Україна" неодноразово вчиняв заходи щодо встановлення обсягу майна, яке перебуває на зберіганні позивача, проте ТОВ "Аліум-Пром" повідомило, що в період тимчасово окупації рф частини Київської області з 24.02.2022 частину бухгалтерських документів та паливо-мастильні матеріали, які в цей період зберігались підприємством, внаслідок проведення бойових дій було знищено.

33. Тобто між позивачем в ТОВ "Аліум-Пром" існували правовідносини на підставі договору зберігання №510/АМ-18 від 28.12.2018, зокрема, протягом лютого - березня 2022 року.

34. У цій справі господарський суд першої інстанції дослідив умови договору зберігання №510/АМ-18 від 28.12.2018, укладеного між позивачем ТОВ "Аліум-Пром" та неодноразово пролонгованого.

35. У договорі №510/АМ-18 (у редакції додаткової угоди від 27.05.2020) сторони погодили два місця зберігання товару за адресами: Київська область, Васильківський район, с. Крячки, вул. Кривова, 42, та Київська область, м. Бровари, вул. Олега Онікієнка, 127б (місце, де було злито спірний у цій справі товар (бензин)).

36. Згідно з пунктами 2.4, 2.5 договору №510/АМ-18 зберігання, прийом (передача) товару на зберігання оформляється актом прийому-передачі товару на зберігання, який складається у день передачі (зливу) товару на зберігання і підписується уповноваженими представниками сторін цього договору. Акти прийому-передачі товару на зберігання складаються на підставі актів приймання ПММ за кількістю та формою 5-НП (з урахуванням особливостей приймання товару за кількістю, визначених в цьому договорі), підписаних представниками сторін. Датою прийняття товару на зберігання є дата підписання сторонами акту прийому-передачі.

37. Однак до матеріалів справи не надано доказів передання позивачем на зберігання ТОВ "Аліум-Пром" оспорюваної партії товару, а саме: підписаного уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі товару на зберігання.

38. Згідно з наданою ТОВ "Аліум-Пром" копією договору поставки товару №192/2-А95-22/Д, укладеного між позивачем (постачальник) і ТОВ "Аліум-Пром" (покупець), постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити в строк до 11.03.2022 нафтопродукти - товар, бензин неетильований А-95-Євро5-Е0, виробництва ВАТ "Мозирський НПЗ" (республіка білорусь) у кількості до 293850,00 кг (пункт 1.1 договору). Враховуючи поставку товару на умовах DAP ст. Словечно (Гомельська обл.), покупець зобов`язався надати постачальнику рознарядку на передачу товару у власність покупця та прийняти товар у строк до 10.03.2022 (пункт 1.2 договору). Ціна договору 11686414,50 грн, у т.ч. ПДВ (пункт 2.1 договору). 39. 23.02.2022 позивач оформив рознарядки №28/02 і №28/02-1 щодо поставки нафтопродуктів, у яких просив ТОВ "Аліум-Пром" згідно з договором від 28.12.2018 №510/АМ-18 перекласти з картки відповідального зберігання позивача автомобільний бензин марки АИ-95-К-Евро в кількості, відповідно, 173,100 і 120,750 на картку ТОВ "Аліум-Пром".

40. За видатковими накладними №№2256, 2267 від 23.02.2022 постачальник передав, а покупець прийняв на підставі договору №192/2-А95-22/Д від 22.02.2022: на складі 74963000, 74963547, 73059404 товар - бензин неетильований АИ-95-К5-Євро у кількості 173,1 тон на загальну суму 6884187,00 грн та на складі 74952862, 7498657 товар - бензин неетильований АИ-95-К5-Євро у кількості 120,750 тон на загальну суму 4802227,50 грн. 41. 23.02.2022 постачальник на вказані поставки партій товару склав податкові накладні №№2256, 2267. 42. 06.03.2022 представники ТОВ "Аліум-Пром", зокрема директор нафтобази Алдохін І.М., склали акт №ЦО0000402 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю у м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-Б: бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 згідно з ДСТУ 7687:2015 (бензин неетильований АИ-95-К5-Евро клас D) від вантажовідправника - ВАТ "Мозирський НПЗ", постачальник - позивач, станція відправлення - Барбаров БЧ, станція призначення - Бровари, дата відправлення - 22.02.2022, дата прибуття - 06.03.2022, відповідно до договору зберігання №510/АМ-18 від 28.12.2018. Згідно з вказаним актом під час розкривання цистерн та перевірки маси, зокрема, встановлено номера цистерн 74963000, 74963547, 73059404; всього прийнято бензин автомобільний марки АИ-95-К-Евро в кількості 173,100 тон. 43. 07.03.2022 представники ТОВ "Аліум-Пром", зокрема директор нафтобази Алдохін І.М., склали акт №ЦО0000403 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю у м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-Б: бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 згідно ДСТУ 7687:2015 (бензин неетильований АИ-95-К5-Евро клас D) від вантажовідправника - ВАТ "Мозирський НПЗ", постачальник - позивач, станція відправлення - Барбаров БЧ, станція призначення - Бровари, дата відправлення - 22.02.2022, дата прибуття - 06.03.2022, відповідно до договору зберігання №510/АМ-18 від 28.12.2018. Згідно з вказаним актом, під час розкривання цистерн та перевірки маси, зокрема, встановлено номера цистерн 74952862, 74986571; всього прийнято бензин автомобільний марки АИ-95-К-Евро в кількості 120,750 тон.

44. Вказані акти не підписані позивачем. 45. 17.03.2022 ТОВ "Аліум-Пром" склало та відповідно до вимог чинного законодавства зареєструвало заявку на поповнення (коригування) залишку пального №165 - бензину моторного з вмістом свинцю 0,013 г/л або менше: інші бензини (опис пального згідно з УКТ ЗЕД у кількості в кг 293850,00.

46. На виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 12.09.2024 ТОВ "Аліум-Пром" не надало витребувані оригінали зазначених доказів: договору поставки товару №192/2-А95-22/Д від 22.02.2022; додаткової угоди до договору поставки товару №192/2-А95-22/Д від 22.02.2022; видаткових накладних №№2256, 2267 від 23.02.2022; податкових накладних №№2256, 2267 від 23.02.2022; листів позивача від 23.02.2022 №№28/02, 28/02-1; а також докази реєстрації податкових накладних №№2256, 2267 від 23.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних; акцизних накладних, підписаних сторонами шляхом накладення електронного цифрового підпису за результатами переходу права власності на пальне; заявки на поповнення (коригування) залишку пального від 17.03.2022 №165; актів зливу від 06.03.2022 і 07.03.2022.

47. Натомість ТОВ "Аліум-Пром" 26.09.2024 повідомило про неможливість подати витребувані господарським судом документи, оскільки орендовані ним офісні приміщення та склад нафтопродуктів за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Крячки, вул. Кривова, 42 (договір оренди №3/ЄП-21 від 01.11.2023), пошкоджено внаслідок ракетного обстрілу, вчиненого збройними силами російської федерації 27.02.2022 близько 00 год. 30 хв. - 00 год. 45 хв. У резервуар №7 влучила ракета, відбувся вибух та загоряння нафтопродуктів, які в ньому знаходились, від вибуху було пошкоджено інші резервуари з пальним, полум`я від пожежі розповсюдилося по території всього нафтосховища, де розміщені інші резервуари та офісні приміщення, в результаті чого знищено нафтопродукти та документи господарської діяльності підприємства.

48. ГУ ДСНС України у Київській області підтвердило, що причиною виникнення пожеж та знищення резервуарів нафтобази є потрапляння боєприпасів та їх уламків, внаслідок бойових дій. За таким фактом Головне слідче управління Служби безпеки України за процесуального керівництва Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора розпочало та здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022112310000038 від 27.02.2022 за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 258, частиною 2 статті 28, статтею 441 Кримінального кодексу України. ТОВ "Аліум-Пром" визнано потерпілим у кримінальному провадженні №42022112310000038.

49. Внаслідок ракетного обстрілу 12.06.2024 о 04 год. 10 хв. виникла пожежа, яка унеможливила будь-яку діяльність, крім ліквідації пожежі. Зупинити пожежу на нафтосховищі рятувальники змогли лише за 4 дні - 15.06.2024, проте доступ до приміщень був ускладненим внаслідок температурного впливу та залиття водою і піни. За доводами ТОВ "Аліум-Пром", зазначеним ракетним обстрілом знищено значну частину раніше відновлених документів фінансово-господарської діяльності підприємства. За вказаним фактом слідче управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області розпочало та здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024101110000446 від 12.06.2024 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України.

50. Щодо акцизних та податкових накладних ТОВ "Аліум-Пром" зазначило, що саме позивач порушив обов`язок зареєструвати такі накладні. А ТОВ "Аліум-Пром" згодом був змушений подати уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додаткову вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

51. У зв`язку з ненаданням ТОВ "Аліум-Пром" оригіналів витребуваних доказів господарський суд першої інстанції не взяв до уваги надані до матеріалів справи копії таких доказів.

52. Відповідно до висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.08.2024 за №2528-Е ринкова вартість бензину неетильованого А-95-К5-Євро класу D, що відповідає вимогам "Технічного регламенту" для бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 при здійсненні поставки на користь покупця залізничним транспортом партії вагою 293850 кг (без врахування вартості перевезення) та з урахуванням всіх податків, зборів та митних платежів станом на дату виконання зазначеного висновку становила 18166285,98 грн з ПДВ. Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

53. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.10.2025 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 18166285,98 грн вартості безпідставно збереженого майна, в решті позовних вимог відмовлено.

54. Рішення мотивовано тим, що згідно з встановленими місцевим господарським судом обставинами відповідач як вантажоодержувач за відсутності доручення відправника чи власника вантажу здійснив переадресацію спірного вантажу на іншу станцію, ніж було вказано у залізничній накладній, та передав належне позивачу майно (бензин) ТОВ "Аліум-Пром". Тому саме відповідач зобов`язаний здійснити відшкодування вартості майна на користь позивача. При цьому господарський суд першої інстанції, зокрема, виходив з відсутності доказів отримання ТОВ "Аліум-Пром" спірного пального на підставі укладеного між ним і позивачем договору зберігання №510/АМ-18.

55. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 рішення господарського суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

56. Постанову мотивовано тим, що належним відповідачем у цій справі є не ПП "Трансоіл Груп", а ТОВ "Аліум-Пром", яке не заперечує набуття спірного майна, але бере участь у цій праві як третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. При цьому господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно з встановленими обставинами злив спірної партії бензину здійснено на нафтобазу ТОВ "Аліум-Пром", з яким у Боржника існували договірні правовідносини зберігання. Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

57. ТОВ "БНК-Україна" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

58. Касаційну скаргу подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

59. Скаржник зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові помилково не застосував положення статей 6, 23, 44, 45 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за №457, пункту 1, 2 Правил переадресування вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.08.2001 за № 542, через неврахування висновку щодо застосування зазначених норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.12.2025 у справі №914/2450/22(914/2348/24).

60. На думку скаржника, апеляційний господарський суд під час розгляду справи порушив приписи статей 74, 79 Господарського процесуального кодексу України, адже в матеріалах справи є неспростовні докази отримання товару саме відповідачем, які суд апеляційної інстанції не дослідив, попри формальну згадку про них в оскаржуваній постанові, зокрема, копію довіреності від 03.01.2022, виданої Алдохіну І.М. Приватним підприємством "Трансоіл Груп", докази отримання пального Алдохіним І.М. як представником відповідача.

61. З огляду на таке скаржник вважає безпідставним висновок про отримання пального саме ТОВ "Аліум-Пром", який ґрунтується не на доказах, наявних у матеріалах справи, а на вірогідності твердження відповідача та третьої особи. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

62. ПП "Трансоіл Груп" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін постанову апеляційного господарського суду.

63. ПП "Трансоіл Груп" у відзиві зазначає, що обставини цієї справи не є аналогічними обставинам у справі №914/2450/22(914/2348/24), на постанову в якій посилається скаржник.

64. Також ПП "Трансоіл Груп" звертає увагу на те, що в процесі розгляду цієї справи позивач неодноразово підтверджував, що йому відомо про знаходження спірного вантажу на нафтобазі ТОВ "Аліум-Пром", яке також підтвердило отримання спірного вантажу та готовність його повернути позивачу. Натомість відповідач фізично спірний товар не отримував, а лише виконував обов`язки за договором №24/ТОГ-20, діючи за вказівкою ТОВ "Аліум-Пром".

65. На думку ПП "Трансоіл Груп", позивач намагається стягнути кошти з неналежного відповідача, а викладені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

66. ТОВ "Аліум-Пром" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що скарга є безпідставною, а оскаржувана постанова господарського суду апеляційної інстанції ухвалена відповідно до вимог чинного законодавства, є законною та відповідає меті правосуддя.

67. Водночас ТОВ "Аліум-Пром" посилається на наявність підстави для закриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, через наявність висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 25.09.2024 у справі №201/9127/21, щодо застосування положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

Позиція Верховного Суду

68. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

69. Предметом касаційного розгляду є судові рішення, ухвалені за результатами розгляду в межах справи про банкрутство позову про стягнення на користь боржника вартості безпідставно збереженого майна.

70. Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

71. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

72. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

73. Водночас згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Однак якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах відповідно до специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову без надання оцінки іншим аргументам позивача щодо обґрунтованості позову, оскільки дослідженню цих обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин. Близький за змістом висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

74. Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано окремий вид недоговірних зобов`язань - кондикційні, які виникають у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

75. Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

76. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

77. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

78. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення глави 83 Цивільного кодексу України можуть бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Зокрема, договірний характер спірних правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо), тобто відпадіння правової підстави виникнення, виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

79. При цьому згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

80. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.09.2024 у справі №201/9127/21 (на яку посилається ТОВ "Аліум-Пром" у відзиві на касаційну скаргу) зауважила, що кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню. Безпідставне збагачення може полягати як у так званому "фактичному" збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в "юридичному" збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

81. Водночас правила частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України містять опис правових відносин, що не є суто кондикційними відносинами у вузькому значенні цього поняття, тобто не є condictio sine causa. Приписи зазначеної норми можуть бути застосовані до відносин з витребування майна лише в тому випадку, якщо віндикація з якихось причин не здатна була забезпечити повернення майна неволодіючому власнику.

82. Відносини з відшкодування вартості безпідставно збереженого майна за своїм змістом також не є суто кондикційними (у вузькому чи широкому значенні), а пов`язані зі вжиттям спеціальних заходів замість повернення безпідставно збереженого майна з огляду на неможливість його повернення в натурі. Тлумачення статті 1213 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що відшкодування вартості безпідставно збереженого майна застосовується у випадку встановлення неможливості повернення майна в натурі, що може бути пов`язане зі знищенням речі, її переробленням, втратою, протиправною передачею третій особі тощо. Зокрема, відсутність протягом тривалого часу результатів від заходів, спрямованих на розшук рухомої речі, може за конкретних обставин справи кваліфікуватися як неможливість повернення безпідставно збереженого майна в натурі.

83. Верховний Суд під час розгляду цієї справи враховує наведені висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду, mutatis mutandis у тій мірі, в якій вони можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли між учасниками цієї справи. Однак зважаючи на фактичні обставини цієї справи у порівнянні з обставинами, щодо яких вирішено спір у справі №201/9127/21 (відшкодування вартості безпідставно збереженого майна через неможливість виконання рішення суду про його витребування з чужого незаконного володіння), Верховний Суд не вважає їх достатньо подібними для висновку про наявність підстав закриття касаційного провадження, передбачених пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

84. У цій справі між сторонами виник спір щодо партії товару (бензину), придбаної позивачем у ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод" та ввезеної з території республіки білорусь на територію України згідно з товаросупровідними документами, одержувачем у яких зазначено відповідача.

85. Партія товару (бензину) прямувала на станцію Васильків І (Україна) та, за доводами позивача, мала бути злита на нафтобазу за адресою: с. Крячки, вул. Кривова, 42, Васильківського району Київської області. Однак на підставі листа відповідача партію товару було переадресовано на станцію Бровари регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ "Укрзалізниця" та розвантажено на нафтобазі за адресою: м. Бровари, по вул. Олега Оникієнка, 127-б, яка експлуатується ТОВ "Аліум-Пром".

86. Звертаючись із позовом у цій справі, позивач не обґрунтував, на якій підставі (зокрема такій, яка згодом відпала) або за її відсутності (зокрема внаслідок помилки тощо) саме відповідач зазначений одержувачем у товаросупровідних документах на спірну партію товару та на якій правовій підставі спірна партія товару мала бути доставлена на вказану ним адресу (с. Крячки, вул. Кривова, 42, Васильківського району Київської області).

87. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не встановили обставин наявності між позивачем і відповідачем певних договірних правовідносин щодо спірної партії товару, наявність яких виключала б застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України до правовідносин між ними.

88. Натомість згідно з встановленими господарськими судами попередніх інстанцій обставинами між позивачем і ТОВ "Аліум-Пром" існували, зокрема, протягом лютого - березня 2022 року правовідносини на підставі договору зберігання №510/АМ-18 від 28.12.2018, в якому (в редакції додаткової угоди від 27.05.2020) було погоджено два місця зберігання товару за адресами: Київська область, Васильківський район, с. Крячки, вул. Кривова, 42, та Київська область, м. Бровари, вул. Олега Онікієнка, 127б.

89. Крім того, між ТОВ "Аліум-Пром" як замовником та відповідачем як перевізником, вантажоодержувачем існували правовідносини за договором послуг з приймання вантажу та перевезення, у межах яких відповідач на виконання замовлень ТОВ "Аліум-Пром" здійснював приймання вантажів, зокрема, в лютому 2022 року.

90. ТОВ "Аліум-Пром" отримання спірної в цій справі партії товару не заперечує, стверджуючи про її отримання у межах договірних правовідносин з позивачем. Тоді як позивач заперечує передання ТОВ "Аліум-Пром" спірної партії товару на підставі певного цивільно-правового правочину, зокрема, поставки або зберігання.

91. Дослідивши надані учасниками справи докази в цій справі, господарські суди першої та апеляційної інстанцій визнали недоведеними обставини щодо поставки позивачем ТОВ "Аліум-Пром" спірної партії товару на підставі договору поставки товару №192/2-А95-22/Д, зважаючи на ненадання оригіналів доказів на підтвердження таких обставин.

92. Водночас господарські суди дійшли протилежних висновків щодо наявності або відсутності підстав для висновку про передання спірної партії товару ТОВ "Аліум-Пром" у межах правовідносин за договором зберігання №510/АМ-18.

93. Так, місцевий господарський суд виходив з того, що до матеріалів справи не надано доказів передання позивачем на зберігання ТОВ "Аліум-Пром" оспорюваної партії товару, а саме: підписаного уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі товару на зберігання. Тоді як апеляційний господарський суд дійшов висновку, що злив спірної партії бензину на нафтобазу ТОВ "Аліум-Пром" відбувся в межах існуючих між ним і позивачем договірних правовідносин зберігання.

94. З огляду на обраний позивачем суб`єктний склад спору Верховний Суд не вирішує питання про наявність, дійсність, оплатність чи належне виконання правовідносин між позивачем і ТОВ "Аліум-Пром", а також питання про законність набуття останнім спірної партії бензину. Такі питання можуть бути предметом спору між відповідними особами, однак не є предметом цього провадження, у якому позов заявлено саме до ПП "Трансоіл Груп".

95. Для вирішення цієї справи визначальним є інше питання: чи підтверджують установлені судами обставини виникнення саме між позивачем і відповідачем кондикційного зобов`язання щодо спірного майна.

96. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що таких обставин не встановлено. Суди не встановили набуття або збереження ПП "Трансоіл Груп" спірної партії бензину у власних майнових інтересах, її зберігання на належній чи орендованій відповідачем нафтобазі, подальшого відчуження відповідачем цього товару або інших обставин, які давали б підстави для висновку про збагачення відповідача за рахунок позивача без достатньої правової підстави.

97. Натомість установлені судами обставини свідчать, що спірне майно після переадресації було злито на нафтобазу, яку експлуатує ТОВ "Аліум-Пром", а ця особа факт отримання майна не заперечує. За таких умов сам по собі статус ПП "Трансоіл Груп" як вантажоодержувача у перевізних документах та ініціатора переадресації не доводить наявності складу кондикційного зобов`язання саме між позивачем і відповідачем.

98. Верховний Суд також ураховує, що позов у цій справі заявлено не як вимогу про відшкодування шкоди, завданої можливими неправомірними діями відповідача з переадресації вагонів, а як вимогу про відшкодування вартості безпідставно набутого або збереженого майна за статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України. При цьому установлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини не свідчать про неможливість повернення спірного майна в натурі саме з причин, пов`язаних із набуттям або збереженням цього майна відповідачем, що є необхідним для застосування до нього способу захисту у вигляді стягнення вартості майна за статтею 1213 Цивільного кодексу України.

99. З огляду на таке господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ПП "Трансоіл-Груп" не є належним відповідачем за позовними вимогами про відшкодування вартості спірного в цій справі майна на підставі статті 1213 Цивільного кодексу України.

100. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 09.12.2025 у справі №914/2450/22(914/2348/24) не спростовує висновків апеляційного господарського суду. Правовідносини у зазначеній справі є подібними за загальною природою спору та участю ПП "Трансоіл Груп" як вантажоодержувача, однак відрізняються за істотною для застосування статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України обставиною - подальшою долею майна.

101. У справі №914/2450/22(914/2348/24) суди виходили з того, що після переадресації належне позивачу дизельне пальне було передано невстановленим особам, а інформація про його подальшу долю відсутня. Натомість у цій справі встановлено злив бензину на нафтобазу, яку експлуатує ТОВ "Аліум-Пром", і ця особа підтверджує отримання майна. Тому висновки у справі №914/2450/22(914/2348/24) не можуть бути механічно застосовані до цих правовідносин і не свідчать про неправильність висновків апеляційного суд.

102. Виходячи з встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи, Верховний Суд також відхиляє викладені в касаційній скарзі аргументи щодо отримання спірного майна відповідачем, а не ТОВ "Аліум-Пром". Такі доводи по суті зводяться до незгоди з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку позивача, свідчить про збереження спірного майна саме відповідачем.

103. Сам факт оформлення відповідачем довіреності на особу, яка приймала вагони, у контексті встановлених судами обставин свідчить про виконання ПП "Трансоіл Груп" функцій вантажоодержувача у правовідносинах перевезення, однак не є тотожним набуттю або збереженню відповідачем спірного бензину як предмета кондикційної вимоги. Переоцінка значення цієї довіреності, пам`яток про подавання / забирання вагонів та актів приймання виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції

104. Крім того, Верховний Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

105. Така правова позиція є послідовною та сталою, викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.

106. Однак у цій справі підстава, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, на яку послався позивач у касаційній скарзі, не підтвердилась, оскільки скаржник не навів підстав для висновку про неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм права внаслідок неврахування викладених у постановах Верховного Суду висновків щодо їх застосування саме в подібних правовідносинах. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

107. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.

108. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду. Розподіл судових витрат

109. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі №914/2450/22(914/1083/24) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Картере Судді С. Жуков В. Пєсков