Ухвала КГС ВС № 916/1601/20(916/353/25)

УХВАЛА 23 червня 2026 року м. Київ cправа № 916/1601/20(916/353/25) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства Агрофірма Радгосп «Білозерський» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 (колегія суддів у складі: Богатир К.В. - головуючий, Поліщук Л.В., Таран С.В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 (суддя Грабован Л.І.) у справі № 916/1601/20(916/353/25) за позовом: Ліквідатора Колективного підприємства «Промжилбуд» арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича до: 1). ОСОБА_1 , 2). ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунального підприємства Агрофірма Радгосп «Білозерський» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1). Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Енограй», 2). ОСОБА_3 , 3). ОСОБА_4 про визнання недійсним правочинів відчуження частки у статутному капіталі товариства; актів приймання-передачі часток у статутному капіталі; скасування в державному реєстрі реєстраційних дій; поновлення в державному реєстрі записів щодо державної реєстрації та встановлення розмірів часток статутного капіталу засновників (учасників) товариства, в межах справи №916/1601/20 про банкрутство Колективного підприємства «Промжилбуд», ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство Агрофірма Радгосп «Білозерський» 02.06.2026 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 та рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 у справі № 916/1601/20(916/353/25) разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Перевіривши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства Агрофірма Радгосп «Білозерський», Верховний Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір". Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 встановлений у розмірі 3028,00 грн. У позовній заяві ліквідатор просив суд: - визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй" від 01.06.2020 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та 2.1. акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй" від 01.06.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , засвідчення підписів на якому було здійснено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. 01.06.2020 за реєстровими №№ 1468, 1469. - скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію - державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Енограй» щодо зміни складу або інформації про засновників, здійснену приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. 02.06.2020, номер запису 14821070029000652, та поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис щодо державної реєстрації відомостей про юридичну особу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй" про засновника та учасника - ОСОБА_1 - визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй" від 12.06.2020 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй" від 12.06.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , засвідчення підписів на якому було здійснено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. 12.06.2020 за реєстровими №№ 1631, 1632. - скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію - державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Енограй» щодо зміни складу або інформації про засновників, здійснену приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. 15.06.2020, номер запису 14821070032000652, та поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис щодо державної реєстрації відомостей про юридичну особу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй" про засновника та учасника - ОСОБА_1 - встановити розмір часток статутного капіталу засновників (учасників) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй": - ОСОБА_1 19 844 095,81 гривень; - ОСОБА_2 2 522 947,01 грн. Отже, предметом розгляду у справі №916/1601/20(916/353/25) є 5 вимог немайнового характеру. Відповідно до п. 4 ч. 21 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з п. 9 ч. 21 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду касаційної інстанції становить 24224,00 грн (3028 х 5 х 200 %) х 08). Скаржником до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, водночас, заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" з посиланням на те, що боржник майже чотири роки перебуває у зоні активних бойових дій, не здійснює господарську діяльність, а тому позбавлений можливості сплатити судовий збір у встановленому законом порядку. Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке. Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, за умови, що заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20). Разом з цим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64). У цій справі в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги Комунального підприємства Агрофірма Радгосп «Білозерський» не надано жодних доказів на підтвердження важкого фінансового становища скаржника. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що подане клопотання не містить достатніх та належних доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість сплатити судовий збір на момент звернення з касаційною скаргою, а тому підстав для задоволення вказаного клопотання Комунального підприємства Агрофірма Радгосп «Білозерський» не має. Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу. Комунальне підприємство Агрофірма Радгосп «Білозерський», звертаючись з касаційною скаргою зазначає обставини, передбачені п. 1 та п.3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зокрема, вказує на наявні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 11.01.2024 у справі № 910/6614/20, від 24.09.2024 у справі № 916/1378/19(916/43/23). Разом з тим, Верховний Суд зазначає, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У цьому випадку необхідно чітко вказати: - норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; - навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; - навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; - обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок. При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності. Проте, скаржник не дотримався вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржником не зазначено норму права (абзац, пункт, частина статті, стаття), яку було застосовано судом без врахування висновку Верховного Суду у вказаних скаржником постановах. Також, при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржником не зазначено норму права (абзац, пункт, частина статті, стаття), щодо якої відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Разом з тим, Верховний Суд зауважує, що при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19. Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Вимогами ч. 2 ст. 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З огляду на викладене касаційна скарга Комунального підприємства Агрофірма Радгосп «Білозерський» підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 24224,00 грн, а також шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України. Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи. Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження судом не розглядається, оскільки касаційна скарга залишена без руху. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства Агрофірма Радгосп «Білозерський» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 та рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 у справі № 916/1601/20(916/353/25) залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Картере Судді С. Жуков В. Пєсков