Постанова 4873 № 910/8732/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" червня 2026 р. Справа№ 910/8732/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Буравльова С.І. суддів: Шапрана В.В. Андрієнка В.В. секретар судового засідання Рибчич А.В. за участю представників: від позивача - Слівінська Н.І, Синьоока Г.І. від відповідача - Прокопів Н.М. від третьої особи - не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2026 р. (повний текст складено 17.03.2026 р.) у справі № 910/8732/25 (суддя - Андреїшина І.О.) за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Акціонерного товариства "Гарантований покупець" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 537167580,05 грн, ВСТАНОВИВ: У липні 2025 року Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00068/320/01/20 від 27.02.2020 р. та за договором купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00138/1452/01/20 від 25.05.2020 р. у розмірі 537167580,05 грн, з яких: 433228252,64 грн інфляційних втрат та 103939327,41 грн 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідач посилається на невчасне виконанням відповідачем зобов`язання за наказом Господарського суду м. Києва від 27.06.2022 р., виданого на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 р. у справі № 910/11610/20. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 р. залучено до участі у справі № 910/8732/25 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.03.2026 р. у справі № 910/8732/25 позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3% річних у розмірі 103921995,95 грн, інфляційні втрати у розмірі 433228252,64 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись з рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. У поданій апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що граничний термін оплати у зв`язку із заборгованістю НЕК «Укренерго» не настав, при цьому відповідач ще 01.11.2024 р. в повному обсязі сплатив кошти за поставлену електричну енергію за 2020 рік, тому у позивача відсутнє порушене право та є правові підстави для відмови в позові. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" у справі № 910/8732/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 р. відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу у справі № 910/8732/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 р. відкрито апеляційне провадження у справі 910/8732/25 та призначено її до розгляду на 26.05.2026 р. Через систему "Електронний суд" 22.05.2026 р. від відповідача надійшла заява про заміну правонаступника у справі Державного підприємства "Гарантований покупець" на Акціонерне товариство "Гарантований покупець". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 р. заяву Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про заміну сторони у справі № 910/8732/25 задоволено, замінено відповідача у справі № 910/8732/25 - Державне підприємство "Гарантований покупець" його правонаступником - Акціонерним товариством "Гарантований покупець". Також у судовому засіданні 26.05.2026 р. було оголошено перерву до 16.06.2026 р. після надання представниками сторін усних пояснень по суті апеляційної скарги. У судовому засіданні 16.06.2026 р. представники сторін в судових дебатах підтримали свої пояснення по суті апеляційної скарги, представник третьої особи вдруге не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги шляхом направлення до його електронного кабінету процесуальних документів у справі. Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 23.04.2026 р. у справі № 910/8732/25 учасникам справи доставлено до електронних кабінетів 23.04.2026 р., доказом чого є довідки про доставку електронних документів від 29.04.2026 р., що містяться в матеріалах справи. Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 23.04.2026 р. у справі № 910/8732/25 оприлюднена у реєстрі 25.04.2026 р. Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне. 27.02.2020 р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є Акціонерне товариство "НАЕК "Енергоатом" (далі - продавець) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00068/320/01/20 (далі - договір-1). Також 25.05.2020 р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є Акціонерне товариство "НАЕК "Енергоатом" (далі - продавець) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00138/1452/01/20 (далі - договір-2). Укладені між сторонами договори за своїми умовами є ідентичними (далі - договори). Вказані договори укладено відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 483, та результатів електронного аукціону. Відповідно до п. 2.1 договорів продавець зобов`язаний продати електричну енергію гарантованому покупцю, а гарантований покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені в цих договорах. Згідно з п. 3.1 договорів періодом постачання електричної енергії є календарні дат з 00:00 год першого календарного дня по 24:00 год останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону. Як передбачено п. 4.1 договорів, купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання. За п. 4.2 договорів вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт год та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання. У відповідності до п. 6.4 договорів, у разі наявності заборгованості за цим договором, сторони домовилися, що зарахування платежів, які здійснює гарантований покупець на користь продавця, буде здійснюватися у такому порядку: у першу чергу погашаються пеня та/або штраф, що виникли у зв`язку з порушенням умов договору; у другу чергу погашаються зобов`язання щодо сплати за електричну енергію відповідно до черговості їх виникнення. Про черговість зарахування грошових коштів, отриманих від гарантованого покупця (у разі наявності заборгованості), продавець протягом 3 (трьох) робочих днів направляє гарантованому покупцю повідомлення в електронному вигляді на електронну адресу, вказану гарантованим покупцем у розділі 14 цього договору, з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи). Позивач зазначає, що повністю виконав умови договорів, зокрема, поставив електроенергію в обсягах та у строки, передбачені додатковими угодами для відповідних періодів постачання, однак гарантований покупець не виконав умови укладених договорів щодо вчасної сплати коштів за куплену електричну енергію: за одним договором за період з березня по травень 2020 року та за другим договором за період з червня 2020 року. У зв`язку з тим, що Акціонерне товариство "Гарантований покупець" не виконало умови укладених договорів в частині вчасної сплати коштів за куплену електричну енергію, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом в рамках провадження у справі № 910/11610/20. Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 4113724648,72 грн основного боргу, 79674219,92 грн пені, 269879244,19 грн штрафу, 26841498,41 грн 3% річних та 21768780,75 грн інфляційних втрат. Розрахунок позовних вимог було здійснено станом на 28.07.2020 р. Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.02.2021 р. провадження у справі в частині стягнення 367613657,30 грн закрито у зв`язку з оплатою основного боргу в сумі 366702145,22 грн та пені в сумі 911512,08 грн за договором купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00138/1452/01/20 від 25.05.2020 р.; стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 4144 274734,69 грн, з яких: 3747022503,50 грн основного боргу, 78762707,84 грн пені, 269879244,19 грн штрафу, 26841498,41 грн 3% річних та 21768780,75 грн інфляційних втрат. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 р. рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2021 р. у справі № 910/11610/20 змінено в частині стягнення пені, штрафу та трьох відсотків річних. Апеляційним судом зменшено розмір пені та штрафу на 50%, стягнуто 3% річних за розрахунком суду. В частині закриття провадження у справі, стягнення основного боргу та інфляційних втрат - рішення суду залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 26.05.2022 р. залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 р. у справі № 910/11610/20. 27.06.2022 р. Господарський суд міста Києва видав наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 р. у справі № 910/11610/20. Приймаючи до уваги часткову сплату боржником заборгованості після прийняття рішення місцевим господарським судом, обов`язок Державного підприємства "Гарантований покупець" зі сплати присуджених до стягнення пені у розмірі 39035776,71 грн, штрафу в сумі 134939622,10 грн, а також основного боргу в загальному розмірі 3065363922,97 грн відсутній у зв`язку з його добровільним виконанням боржником. Зазначені обставини встановлені Господарським судом міста Києва, який ухвалою від 04.07.2022 р. у справі № 910/11610/20 визнав наказ Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 р. таким, що не підлягає виконанню в частині основного боргу у розмірі 3065363922,97 грн, пені у сумі 39035776,71 грн та штрафу у розмірі 134939622,10 грн. 15.09.2022 р. Державне підприємство "Гарантований покупець" у добровільному порядку сплатило на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" грошові кошти у розмірі 628797619,61 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 249183. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.01.2023 р. у справі № 910/11610/20 визнано наказ Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 р. таким, що не підлягає виконанню в частині основного боргу у розмірі 3694161542,58 грн, пені у сумі 39035776,71 грн та штрафу у розмірі 134939622,10 грн. Залишок боргу у сумі 52860960,92 грн було сплачено відповідачем 01.11.2024 р. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що рішення господарського суду у справі № 910/11610/20, на думку позивача, було виконане відповідачем лише 01.11.2024 р., у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу 3% річних, інфляційні втрати за період з 29.07.2020 (з наступного дня після завершення періоду нарахування у справі № 910/11610/20) по дату, що передує даті, в яку сплачено борг - 31.10.2024 р. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Як передбачено ст. 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.01.2019 р. у справі № 910/12604/18, від 15.08.2019 р. у справі № 910/8625/18. При цьому, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Як було встановлено вище, рішення господарського суду у справі № 910/11610/20 було виконано повністю відповідачем 01.11.2024 р. При цьому, 3% річних та інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання у справі № 910/11610/20 позивачем були нараховано до 28.07.2020 р. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18. Договірні санкції можуть застосовуватися тільки в період дії правочину, яким вони встановлені. Проте стягнення відсотків та інфляційних виплат, передбачених вказаною нормою, відбувається за весь період прострочення в силу закону. Оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 р. № 127/15672/16-ц, постановах Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 р. у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 р. у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 р. у справі № 905/2324/17, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18. Вбачається, що при здійсненні розрахунку 3% річних позивачем було допущено помилку у даті виникнення у відповідача прострочення грошового зобов`язання. Так, позивачем нараховано 814955,69 грн інфляційних втрат та 858129,75 грн 3% річних за період з 29.07.2020 р. по 31.10.2024 р. З матеріалів справи вбачається, що під час примусового виконання рішення у справі № 910/11610/20 згідно з платіжною інструкцією № 1735266251601 від 28.10.2024 р. з відповідача було списано грошові кошти в сумі 58147320,26 грн (52860 960,92 грн заборгованості + 10% виконавчого збору +173,24 грн витрат виконавчого провадження). При цьому, моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби (постанова Верховного Суду від 31.07.2019 р. у справі № 910/3692/18). Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Отже, враховуючи що 28.10.2024 р. є днем перерахування відповідачем коштів на рахунок виконавчої служби, тому нарахування позивачем 3% річних повинно здійснюватись до 27.10.2024 р. (день перед погашенням боргу). При цьому, інфляційні втрати за період з червня 2020 року по жовтень 2024 року було нараховано позивачем правильно. Враховуючи викладене, колегія суддів колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у сумі 103921995,95 грн за період з 29.07.2020 р. по 27.10.2024 р. та та інфляційні втрати у розмірі 814955,69 грн за період з червня 2020 року по жовтень 2024 року. Стосовно доводів відповідача про необхідність зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних у зв`язку з тим, що загальний розмір грошових коштів, які прагне отримати позивач, є таким, що не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів зазначає таке. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 р. у справі № 520/17342/18, від 19.06.2019 р. у справі № 703/2718/16-ц, від 13.03.2020 р. у справі № 902/417/18). Відповідно до ст. 233 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Як передбачено ч. 1. ст. 230 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 р. у справі № 910/3692/18, від 27.04.2018 р. у справі № 908/1394/17 та від 22.01.2019 р. у справі № 905/305/18. Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. За ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2026 р. у справі № 910/8732/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Гарантований покупець" задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2026 р. у справі № 910/8732/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Гарантований покупець".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24.06.2026 р. Головуючий суддя С.І. Буравльов Судді В.В. Шапран В.В. Андрієнко