Постанова 4873 № 925/215/26

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" червня 2026 р. Справа№ 925/215/26 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Суліма В.В. Гаврилюка О.М. за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С. представників сторін: від позивача: Часова А.Р.; від відповідача: Бобер Д.О.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.03.2026, повний текст якого складений 09.04.2026, у справі № 925/215/26 (суддя Грачов В.М.) за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «УЗ Вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістор-Вагонзавод» про стягнення 349 657,29 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2026 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "УЗ Вагон-сервіс» АТ "Укрзалізниця" (далі-позивач) звернулося в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістор-Вагонзавод" (далі - відповідач) про стягнення штрафу у розмір 349 657,29 грн на підставі договору про надання послуг з планового ремонту вантажних вагонів № ОД/В-24-59дНЮ від 15.02.2024. Позов обгрунтовано порушенням відповідачем умов договору про надання послуг з планового ремонту вантажних вагонів № ОД/В-24-59дНЮ від 15.02.2024 щодо неподання вагонів на ремонт відповідно до погодженого графіку за що, п.7.5 передбачена відповідальність у виді штрафу. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.03.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістор-Вагонзавод на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "УЗ Вагон-сервіс» Акціонерного товариства "Українська залізниця 34 965,73 грн - штрафу та 5 244,87 грн - витрат зі оплати судового збору. У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення штрафу в сумі 314 691,56 грн відмовлено. Рішення мотивоване тим, що відповідачем порушено умови договору про надання послуг з планового ремонту вантажних вагонів № ОД/В-24-59дНЮ від 15.02.2024 щодо неподання вагонів на ремонт відповідно до погодженого графіку за що, п.7.5 передбачена відповідальність у виді штрафу. При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафу на 90% до суми 34 965,73 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 24.04.2026, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 24.03.2026 у справі №925/215/26 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 349 657,29 грн задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим без дослідження всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що відповідач повністю не виконав свої зобов`язання щодо подачі в ремонт (0 із 747 вагонів), порушення має тривалий та системний характер, відповідач не повідомив про неможливість виконання зобов`язання, відсутні будь-які дії відповідача, спрямовані на належне виконання договору. Скаржник зауважує, що суд першої інстанції формально послався на принципи справедливості та пропорційності, однак не дослідив та не навів конкретних обставин, які б обґрунтовували зменшення неустойки, у зв`язку з чим відповідні критерії, визначені судовою практикою Верховного Суду, фактично не були застосовані. Вважає, що зменшення неустойки на 90% у даному випадку не забезпечує баланс інтересів сторін, а створює ситуацію безвідповідальності боржника за повне невиконання зобов`язання. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Відповідач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.03.2026 у справі № 925/215/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Кропивна Л.В., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/215/26. 07.05.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/215/26. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 у зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 про відсторонення від здійснення правосуддя судді Кропивної Л.В., яка не головуючим суддею, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.03.2026 у справі № 925/215/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.03.2026 у справі № 925/215/26 та призначено її до розгляду на 22.06.2026. Позиції учасників справи Представниця позивача у судовому засіданні 22.06.2026 підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі та просила її задовольнити, а рішення Господарського суду Черкаської області від 24.03.2026 у справі №925/215/26 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 349 657,29 грн задовольнити повністю. У судовому засіданні апеляційної інстанції 22.06.2026 в режимі відеоконференції представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Черкаської області від 24.03.2026 у справі №925/215/26 залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 15.02.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця», як виконавецем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістор-Вагонзавод», замовником, уклали договір на надання послуг з планового ремонту вантажних вагонів № ОД/В-24-59д/НЮ (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язався за завданням замовника на підставі та на умовах цього договору надати послуги з планового (деповський або капітальний) ремонту вантажних вагонів (далі - послуги з ремонту), що знаходяться в користуванні замовника на законних підставах, силами та на базі виробничого підрозділу виконавця - «Ремонтне вагонне депо імені Т.Шевченка», (далі - ВЧД), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги. Сторони погодили усі істотні умови цього договору, зокрема, домовилися про наступне: п.1.2. - кількість вагонів замовника, вид ремонту, рід вагонів, розподіл їх надання виконавцю по календарних місяцях, визначається у погодженому сторонами графіку подачі вантажних вагонів для проходження ремонту (далі - графік), додаток №1 до договору; п.1.2.2. - графік може змінюватись замовником, з обов`язковим погодженням таких змін виконавцем шляхом оформлення додаткової угоди згідно п. 8.1 цього договору; п.2.1. - замовник надає вагони для надання послуги з ремонту, на колії залізничної станції імені Т. Шевченка Одеської залізниці (за місцезнаходженням - ВЧД), згідно з Графіком та погодженого ВЧД, в частині кількості вагонів, протягом 1 (одного) робочого дня, листа-заявки (із зазначенням номерів вагонів), які направляються в ремонт, за допомогою електронного зв`язку. Виконавець, відповідно до погодженої заявки, протягом 1 (одного) робочого дня, направляє Замовнику за допомогою електронного зв`язку рахунки на проведення передоплати (за ремонт вагона(ів), та окремо за подавання/забирання),згідно Розділу 5 цього договору; п.6.1.2. - замовник має право вносити корегування у Графік згідно вимог пункту 8.1. договору; п.6.2.4. - при неможливості виконання замовником Графіку подачі вагонів в ремонт, що визначений додатком №1 договору, замовник зобов`язується повідомити про це ВЧД за допомогою електронного зв`язку не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до настання відповідного календарного місця подачі відповідного(их) вагону(ів) у ремонт. При своєчасному повідомленні ВЧД, замовник звільняється від відповідальності за порушення терміну, що встановлений Графіком договору; п.7.1. - невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторонами є порушенням зобов`язання за цим договором; п.7.2. - за порушення виконання зобов`язання за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та вимог чинного законодавства України; п.7.5. - за ненадання об`єктів ремонту, відповідно до погодженого Графіку, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 1% від мінімальної ціни послуги з ремонту вантажних вагонів, що зазначена у додатку 2 цього договору, за кожний вагон, який не надійшов у ремонт; п.7.6. - у разі своєчасного надання повідомлення замовником та наявності відомостей в інформаційних системах АТ «Укрзалізниця» щодо слідування відповідного вагона до місцезнаходження ВЧД виконавця, замовник звільняються від відповідальності за ненадання об`єктів ремонту, що встановлена п. 7.5 цього договором; п.8.1. - усі зміни й доповнення до цього договору вносяться сторонами за взаємною згодою шляхом підписання додаткових угод, які є його невід`ємною частиною та мають юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін; п.9.1. - договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами, і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання; п.9.2. - закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, якщо такі мали місце під час дії цього договору; п.14.5. - сторони домовилися, що листування між ними здійснюється шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень (кореспонденції) іншій стороні на її адресу, що визначена у розділі договору «Місцезнаходження та реквізити сторін». Підтвердженням факту відправлення або отримання повідомлення кореспонденції) є поштова квитанція або інший поштовий документ, який підтверджує факт відправки або вручення (отримання) такого повідомлення. Листування між сторонами цього договору також може здійснюватися засобами електронної пошти, яка зазначена у розділі договору «Місцезнаходження та реквізити сторін». Договір підписаний його сторонами та скріплений їхніми печатками. До договору сторони погодили додатки: № 1 «Графік подачі вантажних вагонів у ремонт на 2024 рік» на загальну кількість - 372 вагонів різного виду рухомого складу із зазначенням кількості вагонів, їх видів щомісячно; №2 ротокол погодження мінімальної ціни послуги з ремонту вантажних вагонів на 2023 рік; Додаткову угоду № 1 від 31.12.2024 до договору сторони погодили викласти пункт 9.1. в наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.03.2025, а в частині розрахунку - до повного виконання». До договору сторони погодили додаток № 4 «Графік подачі вантажних вагонів у ремонт на січень-березень 2025 року» в редакції додаткової угоди №1 на загальну кількість - 375 вагонів різного виду рухомого складу із зазначенням кількості вагонів, їх видів щомісячно; 20.02.2025 сторонами укладено додаткову угоду №2 відповідно до п.п.1.1., 1.2.. 1.4. якої внесено зміни особи виконавця договору - Акціонерне товариство «Укрзалізниця» (філія «УЗ Вагон-сервіс»); умов розрахунку, доповнили розділ 9 «Строк договору» п. 9.3. - дія додаткової угоди, щодо передачі підрозділів ремонтних вагонних депо у філію «УЗ Вагон-сервіс», як надавача послуг, відповідно до ч. 3 ст 631 ЦК України, починає свій перебіг з 01.02.2025. Позивач зазначив, що відповідач всупереч умов договору в період з січня 2024 року по березень 2025 року не надав жодного із 747 вагонів (372 вагонів у 2024 році+375 вагонів у 2025 році) в ремонт та відповідно до п. 6.2.4 договору не попередив про неможливість виконання погоджених сторонами Графіків. 06.11.2025 позивач звернувся до відповідача із претензією за № ВЧДР-5-02/1006н, в якій вимагав у п`ятиденний строк з моменту отримання претензії сплатити штраф у розмірі 349 657,29 грн передбачений п. 7.5. договору, у разі несплати повідомив про намір звернення до суду з відповідним позовом. До претензії долучив розрахунок штрафних санкцій та докази направлення. 13.11.2025 та 02.12.2025 відповідач листами № 413, № 436 підтвердив отримання вимоги позивача, однак, заперечив її обґрунтованість, вказав на безпідставність заявленої суми, що не підлягає сплаті. За розрахунком позивача, з урахуванням п. 7.5. договору, Графіку подачі вантажних вагонів у ремонт на 2024 рік - 372 вагонів - штраф становить 171 408,68 грн, що враховує рід рухомого складу, їх кількість, мінімальну ціну за одиницю в т.ч.ПДВ, обсягів капітального ремонту, капітального ремонту з продовженням терміну служби, деповського ремонту; за Графіком подачі вантажних вагонів у ремонт за 1 кв. 2025 року - 375 вагонів - штраф становить 178 248,61 грн, що враховує рід рухомого складу, їх кількість, мінімальну ціну за одиницю в т.ч.ПДВ, обсягів капітального ремонту, деповського ремонту. Позивач зазначив, що станом на час звернення до господарського суду з даним позовом штраф передбачений п. 7.5. договору у загальному розмірі 349 657,29 грн відповідачем не сплачено, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №925/215/26 у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині відмови позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 314 691,56 грн. Як встановлено судом першої інстанції, на умовах договору про надання послуг з планового ремонту вантажних вагонів № ОД/В-24-59дНЮ від 15.02.2024 у період з січня 2024 року по березень 2025 руку відповідач погодив у позивача послуги з ремонту вагонів у загальній кількості 747 одиниць рухомого складу, однак, жодного вагона згідно з погодженими графіками не подав позивачу та не повідомив про причини затримки, неможливість їх подачі на виконання п 6.2.4. договору. Відповідно до п.7.5. договору відповідач надав згоду, що за ненадання об`єктів ремонту, згідно із погодженим Графіком, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 1% від мінімальної ціни послуги з ремонту вантажних вагонів, що зазначена у додатку 2 до цього договору, за кожний вагон, який н надійшов у ремонт. Умови зазначеного договору є чинними і в установленому законом порядку не визнавалися судом недійсними. Таким чином, судом першої інстанції встановлено факт порушення відповідачем п.п. 2.1., 6.2.4. договору, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу. Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, відповідач) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок, щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій (аналогічна правова позиція викладена у п. 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17). З урахуванням викладеного, вимогу позивача про стягнення штрафу у розмірі 1% від мінімальної ціни послуги з ремонту вантажних вагонів, що зазначена у додатку 2 до цього договору, за кожний вагон, який не надійшов у ремонт, розрахованої згідно із п.7.5. договору в сумі 349 657,29 грн, суд першої інстанції вірно визнав обґрунтованою. За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Якщо відповідальність боржника перед кредитором не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України. При застосуванні ст. 551 ЦК України Верховний Суд враховує сталу судову практику та усталені правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права. Відповідно до зазначених висновків, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 21.01.2022 у справі №903/91/21). При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Суд зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. Реалізуючі свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір неустойки, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Суд зазначає, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (пункт 50 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20). Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 3 у статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду. Верховний Суд у постанові від 27.01.2026 у справі № 925/47/25 зазначав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. У вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій положень ст. 551 ЦК України, суд звертається до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 та наголошує на тому, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Звертаючись до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які викладено у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначає, що певна сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. У будь-якому випадку, визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень судів першої та апеляційної інстанції. В обґрунтування клопотання щодо зменшення розміру неустойки відповідач посилається на те, що неподача вагонів в ремонт не призвела до жодних збитків позивача. Крім того, відповідач зазначає, що стягнення з відповідача штрафу є мірою покарання останнього за порушення, а не способом збагачення іншої сторони. Також відповідач звертає увагу на за звітом про фінансовий стан за 2025 рік відповідач є збитковим підприємством, а саме: 19 454 100 грн збитків за 2024 рік та 48 207 800, 00 грн збитків за 2025 рік. Крім того, відповідач вказує, що за відсутність заявок не може вважатися доведеним сам факт ненадання об`єкта, оскільки процедура його передачі в ремонт не була ініційована, тобто були відсутні підстави для стягнення штрафу, що в сукупності свідчить про добросовісну поведінку відповідача. Водночас, позивач як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції заперечував щодо зменшення заявленої до стягнення пені, зазначаючи, що відповідач повністю не виконав свої зобов`язання щодо подачі в ремонт, порушення має тривалий та системний характер, відповідач не повідомив про неможливість виконання зобов`язання, відсутні будь-які дії відповідача, спрямовані на належне виконання договору. Так, колегією суддів взято до уваги причини, на які посилається відповідач щодо не виконання зобов`язання, а саме, що потреби в ремонті вагонів на підставі договору у відповідача протягом 2024-2025 років не виникло, неподача вагонів в ремонт не призвела до жодних збитків позивача, а також те, що відповідач є збитковим підприємством. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. З огляду на вищевказане, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем обставин, зважаючи на винятковість обставин, які мають істотне значення, а саме, що знос вагонів та їх поломки важко передбачити та підлаштувати до погодженого графіку, потреби в ремонті вагонів на підставі договору у відповідача протягом 2024- 2025 років не виникло, враховуючи майновий стан відповідача та відсутність доказів понесення позивачем збитків через порушення відповідачем своїх зобов`язань, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру штрафу на 90% до суми 34 965,73 грн. З огляду на вищевикладене, всі інші доводи апелянта, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог. На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.03.2026 у справі № 925/215/26 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.03.2026 у справі № 925/215/26 залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.03.2026 у справі № 925/215/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.03.2026 у справі № 925/215/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №925/215/26 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана 23.06.2026. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді В.В. Сулім О.М. Гаврилюк