Постанова Одеський апеляційний суд № 496/2062/23

Номер провадження: 22-ц/813/4929/26 Справа № 496/2062/23 Головуючий у першій інстанції Портна О. П. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач), Вадовської Л.М., Погорєлової С.О., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маякиводоканал», розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 січня 2026 рокуу складі судді Портної О.П., встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2023 року, ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маякиводоканал» (далі ТОВ «Маякиводоканал») з вимогами про визнання заборгованості безпідставною та такою, що підлягає скасуванню. Свої вимоги мотивує тим, що 22.04.2022 між відповідачем та позивачкою був укладений Договір № 61014 про надання послуг з централізованого постачання холодної води. На виконання зазначеного договору 25.04.2022 був встановлений та опломбований водомірний вузол та з цього приводу складений Акт № б/н у відповідності до якого розхід води склав 0000 м3 (Q-00000). У подальшому відповідач надав позивачу Розрахунок за період з 18.11.2021 по 25.04.2022 відповідно до якого позивачка нібито має заборгованість перед відповідачем за водопостачання у розмірі 5737 гривень. На думку позивачки, розрахунок складений не на підставі вищевказаного Договору та Акту, а тому є незаконним, оскільки споживач, за вказаний період у розрахунку, не отримував послуги з водопостачання від виконавця. Тому вона не зобов`язана вносити вказану плату за невикористану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. У зв`язку з викладеним позивачка звернулася до суду з вказаним позовом. Позиція сторін в суді першої інстанції Представник ТОВ «Маякиводоканал» у відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що відповідно до умов укладеного між відповідачем та позивачкою договору № 61014 про надання послуг з централізованого постачання холодної води від 22.04.2022, відповідач зобов`язаний надавати послуги позивачці по подачі питної води, а вона зобов`язана своєчасно сплачувати надані їй послуги та експлуатувати водопровідні мережі, прилади та пристрої на них в порядку та на умовах передбачених Договором. На виконання зазначеного Договору виконавцем був встановлений та опломбований водомірний вузол та з цього приводу складений Акт № б/н від 25.04.2022, за показниками якого витрати води склали 0000 м3. У подальшому виконавець надав споживачу розрахунок за період з 18.11.2021 по 25.04.2022, відповідно до якого позивачка має заборгованість перед відповідачем за водопостачання у розмірі 5737,00 гривень. Щодо правомірності надання виконавцем розрахунку заборгованості, відповідач зазначив, що відповідно до рішення сесії Маяківської сільської ради № 20/7-VІІІ від 18.11.2021 ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ» було визнано виконавцем послуг з централізованого водопостачання в селах Маяки та Надлиманське з 18.11.2021. На засіданні виконавчого комітету, яке відбулося 30.11.2021, рішенням № 27/1-2021 для виконавця було затверджено тарифи на послуги водопостачання. Також були затверджені нормативи питного водопостачання для споживачів. До ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ» цю послугу до 01.08.2021 року надавало ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал». Після того, як вказане підприємство припинило свою діяльність на вказаній території, вода населенню все одно надавалася у повному обсязі в результаті чого 23.11.2021 року уклали з ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ» договір про погашення заборгованості за послуги водопостачання за період з 01.08.2021 по 31.10.2021 на суму 514966,55 гривень. Незважаючи на те, що виконавцем послуг з водопостачання відповідач став лише 18.11.2021 , борги за населення він сплатив у повному обсязі. На день укладення між позивачкою та відповідачем Договору, у позивачки був встановлений лічильник ЛК-15х, заводський номер 5193123, показники лічильника 00981 м3. 25.04.2022 представниками відповідача був складений акт, яким встановлений факт пошкодження лічильника ЛК-15х, заводський номер 5193123, а саме розбите скло та він не працював при відкритому крані, показання 00981 м3, тобто з 22.04.2022 року по 25.04.2022 показання залишилися незмінними. Згідно Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України саме споживач відповідальний за цілісність лічильника. Позивачка підтвердила факт несправності лічильника у наданій до відповідача скарзі. Саме тому споживачу було нараховано витрати питної води за її адресою за період з 18.11.2021 (з цього періоду виконавець здійснює свою діяльність на території с. Надлиманське) по 31.03.2022 (оскільки 25.04.2022 споживачу вже було встановлено новий лічильник). Відповідно до п. 5 Договору на момент укладення діяв тариф на водопостачання в розмірі 16,50 грн./м3. Згідно п. 10 Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення засоби обліку підлягають періодичній перевірці. Повірка засобів обліку проводиться споживачем в термін, який не повинен перевищувати один місяць. Відповідно до п. 7 Договору, при відсутності засобів обліку води, плата за надані послуги проводиться за встановленими нормами споживання з розрахунку: на одну людину 150 літрів води на добу або 4,56 м3 на місяць, на полив 1 м3 присадибної ділянки в поливний сезон (квітень-вересень) 5 літрів води на добу або 15,2 м3 на місяць на одну сотку. До складу сім`ї позивачки входить 2 особи. Таким чином, на думку відповідача, розрахунок водоспоживання та суми оплати за період з 18.11.2021 по 25.04.2022 , яким визначено суму оплати за водоспоживання в розмірі 5737,00 гривень є цілком законним та обґрунтованим. Окрім того відповідач вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту є не ефективним, оскільки не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України та остання не вказала, яке її право порушує здійснений розрахунок. (а.с. 57-59) Представник позивачки у відповіді на відзив просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування зазначила, що в Договорі про погашення заборгованості за послуги водопостачання від 23.11.2021 відсутній підпис боржника ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ». Також Акт звірки взаєморозрахунків між відповідачем та ТОВ «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» за період 01.08.2021 30.12.2021 , та копії платіжних доручень не є дійсними так як не підписані уповноваженими особами. Окрім цього, зазначає, що відповідачем не додано Акт, яким нібито встановлено факт пошкодження лічильника, який має відповідати Додатку 4 до Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, натомість надано Акт про встановлення факту відмови від підпису Акту про пошкодження лічильника. З огляду на викладене, на думку представника позивачки, факт пошкодження лічильника взагалі не встановлений, а відповідно не доведений. (а.с. 86-88) Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 15 січня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачкою не надано належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували відсутність надання (постачання) послуги водопостачання за її адресою у період з 18.11.2021 по 25.04.2022 або відсутність можливості користування такою послугою, а також не надано доказів, які б спростовували підстави та вихідні дані здійсненого відповідачем розрахунку за нормами споживання у зв`язку з неможливістю обліку за показаннями приладу обліку. Доводи позивачки зводяться до твердження про «неналежність» відповідача як отримувача плати, що спростовується наданими відповідачем доказами визначення його виконавцем послуг на відповідній території з 18.11.2021 та документами щодо нормативів і порядку нарахувань. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, щосудом першої інстанції не з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме: - договір про погашення заборгованості за послуги водопостачання від 23.11.2011 є не укладеним, так як у договорі відсутній підпис з боку боржника ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ»; - акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ» та ТОВ «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» за період 01.08.2021 30.12.2021 є недійсним так як не підписаний уповноваженими особами; - копії платіжних доручень не підписані уповноваженими особами (платника та надавача платіжних послуг), а тому жодного платежу від ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ» на користь ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ» не відбулось; - акт від 25.04.2022, яким нібито встановлено факт пошкодження лічильника, при цьому самого акту не додано, а додано Акт про встановлення факту відмови від підпису Акту про пошкодження лічильника який взагалі діючим законодавством не передбачений. Доводи скарги також мотивовані тим, що факт самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення згідно з пунктами 1, 2 цього розділу фіксується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення за участю споживача, який самовільно приєднався до цих систем, про що складається акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування (додаток 4). Оскільки акту відповідно до додатку 4 не існує то факт пошкодження лічильника взагалі не встановлений, а відповідно і недоведений. Позиція позивача в суді апеляційної інстанції Представник ТОВ «Маякиводоканал» у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти її задоволення. Доводи відзиву здебільшого аналогічні доводам викладеним у відзиві на позовну заяву. Явка сторін в апеляційній інстанції В судовому засіданні ОСОБА_1 та її адвокат Шепель В.С. в режимі відеоконференції, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представник ТОВ «Маякиводоканал» у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення прави до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Рішенням № 20/7-VІІІ від 18.11.2021 20 сесії VІІІ скликання Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області ТОВ «Маякиводоканал» з 18.11.2021 визначено виконавцем послуг з централізованого водопостачання в селах Маяки та Надлиманське Маяківської сільської територіальної громади. (а.с. 64) 23.11.2021 між ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» та ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ» був укладений Договір про погашення заборгованості за послуги водопостачання № 1 (а.с. 71-72) виконання якого підтверджується копіями платіжних інструкцій №№ 18, 37, 45, 79, 80 від 15.11.2021, 30.11.2021, 01.12.2021, 29.12.2021 (зворотній а.с. 72, 73, 74) та копією Акту звірки взаємних розрахунків за період 01.08.2021 30.12.2021 (а.с. 75) Рішенням № 27/2-2021 виконавчого комітету Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області від 30.11.2021 затверджено нормативи питного водопостачання для споживачів ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ» з 01.12.2021. (зворотній а.с. 64, 65) Додатком до Рішення № 27/2-2021 від 30.11.2021 є нормативи питного водопостачання для споживачів ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ». (зворотній а.с. 65-67) 22.04.2022 між ТОВ «Маякиводоканал» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води № 61014. (а.с. 3-4, 13-14) Згідно п. 4 Договору, на день укладення договору, адреса: АДРЕСА_1 , була оснащена засобом обліку води: вид лічильник; калібр ЛК 15х, 48 мм; заводський номер НОМЕР_1 ; показники приладу 00981 м3. На момент укладення договору діє тариф на водопостачання в розмірі 16,5 грн/м3 (п. 5 Договору). Відповідно до п.п. 6, 7, 8 Договору, плата за надані послуги за наявності засобів обліку води з встановленим тавром та опломбованих представником виконавця здійснюється за їх показниками згідно з п. 10 Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Засоби обліку підлягають періодичній повірці. Повірка засобів обліку проводиться споживачем в термін, який не повинен перевищувати 1 місяць. Протягом цього часу споживач оплачує послуги з середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні 3 місяці. Після закінчення зазначеного терміну, таке визначення обсягів водоспоживання здійснюється за нормами споживання. При відсутності засобів обліку води плата за надані послуги проводиться за встановленими нормами споживання з розрахунку: на 1 людину 150 літрів води на добу або 4,56 м3 на місяць, на полив 1 м2 присадибної ділянки в поливний сезон (квітень-вересень) 5 літрів води на добу або 15,2 м3 на місяць на 1 сотку. При неможливості обліку спожитої питної води за показаннями засобів обліку (несправність засобу обліку, при невиконанні умов п. 17.5 Договору, відсутності пломби виконавця або повірочного тавра, несанкціоноване втручання в роботу засобів обліку), з дати останньої контрольної зйомки, виконаної представником виконавця, до дати усунення перешкод для зняття показань, оплата послуг здійснюється відповідно до встановлених норм. Пунктом 16.5. Договору закріплено, що споживач зобов`язаний в будь-якому доступному вигляді (письмово, за телефоном, з`явитися до контори) в триденний термін повідомляти абонентську службу виконавця про вихід водоміра з ладу, а також проводити періодичну повірку приладів обліку води в терміни, встановлені виробником приладу обліку води. 25.04.2022 представниками ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ» був складений Акт про відмову від підпису ОСОБА_1 . Акту обстеження водомірного вузла за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зафіксовано, що лічильник води, яким оснащено водомірний вузол ЛК-15х, № НОМЕР_1 , знаходиться в неробочому стані (зупинився, при здійснені водозабору через водозбірний кран облік води не здійснюється), пошкоджений (розбите скло). (а.с. 68) 25.04.2022 представником ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ» та позивачкою був складений Акт про опломбування водомірного вузла. (а.с. 5, 15) Зі змісту Акту вбачається, що в зв`язку з зупинкою водоміру ЛК-15х 5193123 (Q-00981) був встановлений водомір BAYLAN KK-12 18428830 (Q-00000), який опломбований пломбою № 0489140. Наступник термін держповірки І квартал 2026 року. Окрім цього повідомлено про необхідність повідомлення виконавця про несправність водоміра. Також роз`яснено, що споживач відповідає за цілісність водоміра, пломб і пломбувальних з`єднань, запірної арматури і іншого обладнання водомірного вузла незалежно від місця його розташування в порядку визначеному п.п. 5.17., 5.18. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України. Представником ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ» був зроблений Розрахунок водоспоживання та суми оплати за адресою: АДРЕСА_1 , о/р НОМЕР_2 згідно ст. V п.

4. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України та ДБН В.2.5-74:2013 за період з 18.11.2021 по 25.04.2022, на суму 5737,00 гривень. (а.с. 6, 16, 95) Листом № Д-2968-01/01/5.3.3/05/3966/пл від 19.09.2022 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів повідомила позивачку, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду. (а.с. 17) Листом № Д-598-16/16/05.2/05/1228/пл від 25.09.2022 Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області повідомило позивачку, що у зв`язку з введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану, згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» на період воєнного стану припиняється проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду. (а.с. 22-23, 33-34) Листом № Д-785-16/16/05.2/05/1400/пл від 27.10.2022 Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області повідомило позивачку, що враховуючи те, що факт можливого втручання споживача в роботу засобу обліку води (лічильник ЛК-15х, № 5193123), що призвело до перебоїв у технологічному процесі постачання послуг, виконавцем комунальної послуги документально не підтверджено та не доведено висновками експертизи у встановленому законом порядку, Головним управлінням на адресу ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ» направлено лист, яким запропоновано виконавцеві комунальної послуги вжити невідкладних заходів з приведення нарахувань по о/р споживача за фактичні витрати води, за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до вимог чинного законодавства України та умов договору. (а.с. 20-21, 30-31) Листом № 7393/05.2/18-22 від 27.12.2022 Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області повідомило позивачці, що за результатами опрацювання зазначеної інформації Головним управлінням визначено, що суб`єктом господарювання, за період відсутності фактичних показників вузла комерційного обліку холодної води, за адресою: АДРЕСА_1 , порядок розрахунку по о/р № НОМЕР_2 приведено у відповідність до умов п. 7 Договору № 61014 від 22.04.2022, укладеного між ТОВ «МАЯКИВОДОКАНАЛ» та ОСОБА_1 . Таким чином, за період з 18.11.2021 по 25.04.2022, фактична сума нарахувань за спожиту холодну воду за адресою: АДРЕСА_1 становить 5737 гривень. (а.с. 24, 94) Відповідно до копії квитанції на оплату за січень 2024 року, де платником зазначена ОСОБА_1 , розмір боргу що підлягає сплаті 5867,09 гривень. (а.с. 93) Відповідно до копії квитанції на оплату за лютий 2024 року, де платником зазначена ОСОБА_1 , розмір боргу що підлягає сплаті 49637,73 гривень, в тому числі борг минулих періодів 5867,09 гривень. (а.с. 92) Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Пунктом 1 ч. 2 цієї статті Закону визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Форма та зміст (умови) типового договору затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності згідно п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідно до ст.7 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання шляхом забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості в межах науково обґрунтованих нормативів питного водопостачання залежно від району та умов проживання. Статтею 2 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що дія цього Закону поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення. Згідно зі ст.4 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення. Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затвердженні наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року зазначено порядок користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення населених пунктів України; є обов`язковими для всіх споживачів, які отримують послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, і суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення та мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, і з якими суб`єктом господарювання укладено договір на отримання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, замовників послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водовідведення» цим законом регулюються відносини щодо: 1) комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги); 2) розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг; 3) встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії; 4) формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг; 5) забезпечення споживачів обліковою інформацією. Частиною 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що цим законом регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року, регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії чи затверджених нормативів(норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (абзац 1 пункту 20 цих Правил). Згідно п.21 зазначених Правил, в разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення з розрахунку за 1кв.м. (куб.м.) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 просила визнати розрахунок Водоспоживання та суми оплати за адресою АДРЕСА_2 за період з 18.11.2021 по 25.04.2022 на суму 5737 грн. складений ТОВ «Маякиводоканал» недійсним та таким, що не підлягає оплаті. Позивачка посилалась на те, що їй була нарахована заборгованість за постачання холодної води в період з 18.11.2021 по 25.04.2022 особою виконавцем, який не мав права отримувати плату за водопостачання, оскільки у вказаний період позивачка не отримувала від нього послуг з водопостачання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. ЦК України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України. Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Розкриваючи зміст засади свободи договору, у статтях 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Зазначені положення узгоджуються з нормами ч.1 ст. 203, ч.1. ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства. Як зазначалося вище, відповідно до ч.ч. 1,2 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Частиною 3 цієї статті визначені істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є:1) перелік послуг;2) вимоги до якості послуг;3) права і обов`язки сторін;4) відповідальність сторін за порушення договору;5) ціна послуги;6) порядок оплати послуги;7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги;8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання. У наданому відповідачем примірнику Типового договору про надання послуг з водопостачання/водовідведення в повному обсязі дотримано вимоги закону щодо типу, форми та змісту договорів відповідно до ч.1,2ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з пунктами 5, 12 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон), житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Доводи позову та апеляційної скарги зводяться до твердження про «неналежність» відповідача як отримувача плати. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неналежності наданих відповідачем доказів, та відсутності правових підстав для нарахування плати відповідачем у зв`язку з переходом прав та обов`язків від іншого суб`єкта господарювання. Можливі порушення у взаємовідносинах між попереднім та нинішнім виконавцями послуг, у тому числі щодо оформлення передачі прав вимоги чи документації, не впливають на обов`язок споживача оплатити фактично спожиті житлово-комунальні послуги. Спірні обставини щодо правонаступництва, передачі активів, дебіторської заборгованості чи інших договірних відносин між господарюючими суб`єктами не можуть розглядатися як підстава для звільнення споживача від виконання обов`язку з оплати отриманих послуг, якщо такі послуги фактично надавалися та споживалися. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували відсутність надання (постачання) послуги водопостачання за її адресою у період з 18.11.2021 по 25.04.2022 або відсутність можливості користування такою послугою, а також не надано доказів, які б спростовували підстави та вихідні дані здійсненого відповідачем розрахунку за нормами споживання у зв`язку з неможливістю обліку за показаннями приладу обліку. Крім того, відповідно до наданих доказів у справі, а саме згідно рішенням № 20/7-VІІІ від 18.11.2021 20 сесії VІІІ скликання Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області ТОВ «Маякиводоканал» з 18.11.2021 визначено виконавцем послуг з централізованого водопостачання в селах Маяки та Надлиманське Маяківської сільської територіальної громади. Таким чином, ТОВ «Маякиводоканал» було визначено виконавцем послуг на відповідній території з 18.11.2021 та відповідними документами встановлено щодо нормативів і порядку нарахувань. Отже, самі по собі доводи позивачки про відсутність укладеного договору та про незгоду з порядком переходу прав між суб`єктами господарювання не свідчать про недійсність здійснених нарахувань та не є достатньою підставою для визнання їх такими, що не підлягають оплаті. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про невідповідність акту від 25.04.2022, оскільки вказаним актом було зафіксовано факт пошкодження лічильника та відмову ОСОБА_1 від його підпису. Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яке ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, які в свою чергу не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 24.06.2026. Головуючий Є.С. Сєвєрова Судді: Л.М. Вадовська С.О. Погорєлова