Постанова 4817 № 951/672/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 951/672/25Головуючий у 1-й інстанції Чапаєв Р.В. Провадження № 22-ц/817/537/26 Доповідач - Хома М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М., секретар - Хоміцька С.О. з участю представника Козівської селищної ради Кутнів Л.Є., ОСОБА_1 та його представника адвоката Балабана П.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Козівської селищної ради на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 05 лютого 2026 року, ухвалене суддею Чапаєвим Р.В. у цивільній справі №951/672/25 за позовом ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач за власні кошти з дозволу та за згодою Козівської селищної ради провів капітальний ремонт та реконструкцію житлових приміщень, а саме двох кімнат площею 13,0 кв.м. та 15, 9 кв.м. в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 , в результаті чого утворилася житлова квартира загальною площею 174 кв.м., житловою площею 124, 9 кв.м. Право власності на дану квартиру було зареєстровано у 2014 році за Козівською селищною радою, яка відмовилась передати квартиру у власність позивача. А тому Козівська селищна рада повинна відшкодувати ОСОБА_1 вартість переробки. Дані обставини встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справах№600/348/19, 951/933/21. Зокрема, постановою апеляційного суду від 30 грудня 2024 року у справі №951/933/21 встановлено, що відповідно до висновку експертизи вартість будівельних робіт, матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва квартири за адресою АДРЕСА_1 , станом на день виготовлення експертизи 31.07.2024 року становить 2483244 грн. з урахуванням ПДВ або 2069370 грн без урахування ПДВ. Цією постановою на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто у межах позовних вимог частину витрачених ним коштів у сумі 1 392 000 грн. Оскільки предметом позову може бути частина вимоги, на яку має право позивач, і це є іншим предметом позову, тому у даній справі ОСОБА_1 просить стягнути витрати за проведення реконструкції квартири по АДРЕСА_1 у сумі 1 091 244 грн, що складає різницю між встановленою судом у справі №951/933/21 сумою витрачених позивачем коштів на реконструкцію та стягнутою судом сумою у межах заявлених позовних вимог у зазначеній справі. Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 05 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Козівської селищної ради Тернопільської області про стягнення коштів задоволено. Стягнуто із Козівської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати за проведення реконструкції житлових приміщень у квартирі АДРЕСА_2 у сумі 1 091 244 грн (один мільйон дев`яносто одна тисяча двісті сорок чотири гривні) та судовий збір у сумі 8 729 грн 95 коп. В апеляційній скарзі Козівська селищна рада Тернопільської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Зокрема, вказує, що судовим рішенням у справі №600/348/19, яке набрало законної сили, встановлено, що вартість квартири по АДРЕСА_2 складає 1 392 000 грн, вказана сума стягнута на користь позивача судовим рішенням за його позовом в іншій справі - №951/933/21. Саме такий розмір позовних вимог заявляв ОСОБА_1 . Рішення суду виконано Козівської селищною радою в повному обсязі та виплачено зазначену суму коштів. Будівельно-технічна експертиза, що була проведена за ухвалою апеляційного суду у справі №951/933/21 та надано висновок від 31.07.2024 року, визначила вартість проведених будівельних робіт станом на 26.08.2014 року (тобто станом на дату, яку сам ОСОБА_1 вказував як дату закінчення будівельних робіт) у сумі 672 604 грн з урахуванням ПДВ, або 560 503 грн без урахування ПДВ. Сума цих же робіт станом на день виготовлення експертизи становить 2 483 244 грн з ПДВ або 2 069 370 грн без ПДВ. Під час розгляду апеляційним судом справи №951/933/21 позивач заявляв клопотання про збільшення позовних вимог з урахуванням висновку експертизи, однак протокольною ухвалою йому було відмовлено в прийняття заяви про збільшення позовних вимог. Козівська селищна рада вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій справі та стягнення додаткових коштів у сумі 1 091 244 грн., які є різницею між поточною вартістю робіт ( 2 483 244 грн ) та вже стягнутою судом сумою (1 392 000 грн), оскільки ст. 332 ЦК України передбачає відшкодування вартості матеріалів та робіт, а не ринкової вартості аналогічних послуг через десятиліття. Оскільки роботи були виконані у 2014 році, їх вартість станом на 2014 рік становила згідно висновку експертизи 672 604 грн з ПДВ (або 560 503 грн без ПДВ), тому застосування експертом цін 2024 року для робіт, які були виконані у 2014 році, порушує принцип еквівалентності цивільних правовідносин. Стягнута згідно постанови Тернопільського апеляційного суду від 30.12.2024 сума повністю покриває фактичні витрати позивача. Нарахування додаткових сум на основі цін 2024 року створює ситуацію, за якої позивач отримує надмірне відшкодування, що можна розцінювати як спробу безпідставного збагачення за рахунок коштів місцевого бюджету та прямо суперечить принципу справедливості та добросовісності. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши пояснення представника Козівської селищної ради Кутнів Л.Є., яка підтримала доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його представника адвоката Балабана П.О., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Обставини справи. Спори між ОСОБА_1 та Козівською селищною радою щодо здійсненої реконструкції частини житлових приміщень по АДРЕСА_1 перебували у провадженні судів з 2019 року. Судовими рішеннями у спорах між цими ж сторонами про цей же предмет (справи №600/348/19, 951/933/21) встановлено ряд обставин. Зокрема, рішенням Козівського районного суду від 02 липня 2019 року (справа № 600/348/19) встановлено факт, що проведення капітального ремонту та реконструкція житлових приміщень, а саме двох кімнат площею 13,0 м. кв. та 15,9 м. кв. в гуртожитку, розміщеному АДРЕСА_1 , в результаті чого утворилась семикімнатна квартира АДРЕСА_1 з окремим входом, загальною площею 174,0 м. кв. та житловою площею 124,9 м. кв., що складається: 1-ша кімната пл. - 15,9 кв.м., 2-га кімната пл. - 15,8 кв. м., 3-тя кімната пл. - 13,3 кв. м., 4-та кімната пл. - 16,5 кв. м., 5-та кімната пл. - 19,3 кв. м., 6-та кімната пл. - 23,9 кв. м., 7-ма кімната пл. - 20,2 кв. м., кухня пл. - 15,9 кв. м., вбиральня пл. - 4,4 кв. м., ванна кімната пл. - 3,4 кв. м., коридор пл. - 1,8; 6,3; 10,4 кв. м., коридор пл. - 5,1; 1,8 кв. м. по по АДРЕСА_1 здійснювались за власні кошти ОСОБА_1 . При розгляді даної справи Козівська селищна рада визнала, що дійсно ОСОБА_1 за власні кошти провів реконструкцію частини житлових приміщень гуртожитку по АДРЕСА_1 під житлову квартиру. Козівська селищна рада не мала заперечень щодо проведення ОСОБА_1 такої реконструкції, що відображено в описовій частині судового рішення. Право комунальної власності на квартиру загальною площею 174 кв.м. по АДРЕСА_2 26.08.2014 року зареєстровано за Козівською селищною радою. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року (справа №951/933/21) стягнуто із Козівської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати за проведення реконструкції житлових приміщень у квартирі за адресою АДРЕСА_2 . 1 392 000 грн. Тернопільським апеляційним судом встановлено наступні обставини: -16 липня 2012 року між ОСОБА_1 та Козівською селищною радою Тернопільської області укладено договір суперфіція на земельну ділянку загальною площею 145 кв.м, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , для реконструкції частини приміщень житлового будинку під житлову квартиру; -рішенням виконавчого комітету Козівської селищної ради №92 від 19 липня 2012 року ОСОБА_1 , погоджено провести добудову до житлового будинку по АДРЕСА_1 ; -після проведеної ОСОБА_1 за власні кошти реконструкції житлового приміщення на переданій йому земельній ділянці право власності на на реконструйовану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 26.08.2014, індексний номер 26022854, квартира загальною площею 174,0 кв. м, житловою площею 124,9 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована на праві власності за Козівською селищною радою Тернопільської області; -з врахуванням висновків будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №143/135/23-29 від 31.07.2024 року встановлено, що вартість будівельних робіт, матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва за адресою АДРЕСА_1 станом на день виготовлення експертизи становить 2 483 244 грн з врахуванням ПДВ (або 2 069 370 грн без урахування ПДВ); - Козівська селищна рада Тернопільської області, яка зареєструвала за собою право власності на реконструйовану ОСОБА_1 квартиру, зобов`язана відповідно до частини 5 статті 331 ЦК України відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, а саме позивачу. Оскільки ОСОБА_1 у справі №951/933/21 заявляв вимогу про стягнення з Козівської селищної ради 1 392 000 грн, на стадії апеляційного перегляду справи було відмовлено у задоволенні клопотання про збільшення позовних вимог. Позовні вимоги, заявлені у суді першої інстанції, задоволено повністю та стягнуто на користь ОСОБА_1 1 392 000 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. Відповідно до статті 332 ЦК України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов`язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов`язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду. Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов`язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором. Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За змістом пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, а у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, до початку першого судового засідання. Частиною шостою статті 367 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Отже, процесуальний закон пов`язує вирішення спору з межами заявлених позовних вимог та не надає суду апеляційної інстанції повноважень присуджувати суму понад ту, яка була заявлена позивачем у суді першої інстанції, або приймати збільшення позовних вимог на стадії апеляційного перегляду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц зазначила, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованої особи за вирішенням спору. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити судове рішення. Тому при вирішенні питання про допустимість цього позову визначальним є не формальна відмінність розміру заявленої суми, а те, чи була відповідна частина майнової вимоги вже предметом судового вирішення у справі №951/933/21 та чи була вона присуджена або відхилена судом по суті. Із постанови Тернопільського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року у справі №951/933/21 вбачається, що судом встановлено проведення ОСОБА_1 за власні кошти реконструкції житлових приміщень по АДРЕСА_2 , реєстрацію права власності на реконструйовану квартиру за Козівською селищною радою, а також обов`язок останньої відшкодувати ОСОБА_1 вартість проведеної реконструкції. Цією ж постановою, з урахуванням висновку будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №143/135/23-29 від 31 липня 2024 року, встановлено, що вартість будівельних робіт, матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва за адресою АДРЕСА_1 , станом на день виготовлення експертизи становить 2 483 244 грн з урахуванням ПДВ, або 2 069 370 грн без урахування ПДВ. Водночас, у справі №951/933/21 ОСОБА_1 заявляв до стягнення 1 392 000 грн. Саме в цих межах апеляційний суд і вирішив спір, стягнувши з Козівської селищної ради на користь ОСОБА_1 1 392 000 грн. При цьому заява про збільшення позовних вимог на стадії апеляційного перегляду не могла бути прийнята з огляду на приписи статей 49, 367 ЦПК України. За таких обставин, звернення ОСОБА_1 з цим позовом не є повторним вирішенням спору в частині вже присудженої суми та не спрямоване на перегляд постанови Тернопільського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року у справі №951/933/21. У цій справі позивач просить стягнути невідшкодовану частину вартості реконструкції, яка не була присуджена у попередній справі через межі заявлених тоді позовних вимог. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність постанови Тернопільського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року у справі №951/933/21 не виключає права ОСОБА_1 на звернення до суду з вимогою про стягнення тієї частини вартості реконструкції, яка залишилася невідшкодованою і вимоги щодо її відшкодування не розглядалися судами в інших справах. Разом з тим колегія суддів не може погодитися з визначеним судом першої інстанції розміром коштів, які підлягають стягненню з Козівської селищної ради. Суд першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, виходив із вартості будівельних робіт, матеріалів, обладнання тощо у розмірі 2 483 244 грн, тобто з урахуванням ПДВ. Верховний Суд у постанові від 06 липня 2018 року у справі №924/675/17 дійшов висновку, що вартість ремонту з урахуванням ПДВ стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: фактичне здійснення ремонту та чи є виконавець робіт платником ПДВ. Крім цього, у постанові від 07 квітня 2021 року у справі №826/7454/17 Верховний Суд зазначив, що особа не може бути примушена до виплати ПДВ у складі компенсаційної виплати, крім випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця відповідних послуг, який є платником податку на додану вартість. Якщо ж придбання послуг, робіт або товарно-матеріальних цінностей здійснюється у особи, яка не є платником ПДВ, або якщо фактична сплата ПДВ не підтверджена належними доказами, підстав для включення суми ПДВ до розміру відшкодування немає. Зазначені висновки Верховного Суду підлягають врахуванню у цій справі з огляду на компенсаційну природу спірних правовідносин, оскільки відшкодування вартості переробки має забезпечити відновлення майнового стану особи, яка здійснила переробку, а не отримання нею більшої суми, ніж розмір фактично понесених або належно підтверджених витрат. Сам по собі висновок експерта про вартість будівельних робіт, матеріалів та обладнання з урахуванням ПДВ не підтверджує фактичного понесення ОСОБА_1 витрат зі сплати цього податку. Для включення ПДВ до суми відшкодування необхідним є встановлення того, що відповідні роботи, матеріали чи обладнання оплачувалися позивачем виконавцю робіт або постачальнику, який є платником ПДВ, а сума податку була включена до ціни та фактично сплачена позивачем. Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 фактично поніс витрати зі сплати ПДВ у складі вартості відповідних робіт, матеріалів чи обладнання, або що такі роботи, матеріали чи обладнання оплачувалися суб`єкту господарювання платнику ПДВ із включенням відповідної суми податку до вартості, сплаченої позивачем. Вітак, за відсутності доказів фактичного понесення витрат із ПДВ підстав для стягнення вартості реконструкції з урахуванням ПДВ немає. Оскільки постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року у справі №951/933/21 встановлено вартість будівельних робіт, матеріалів та обладнання без урахування ПДВ у розмірі 2 069 370 грн, а на користь ОСОБА_1 вже стягнуто 1 392 000 грн, невідшкодована частина вартості реконструкції, яка підлягає стягненню у цій справі, становить 679 370 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що стягнута постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року сума повністю покриває фактичні витрати позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки у попередній справі судом встановлено більший розмір вартості будівельних робіт, матеріалів та обладнання, ніж сума, фактично присуджена на користь ОСОБА_1 . Розмір присудження у справі №951/933/21 був обмежений не відсутністю права позивача на відшкодування більшої суми, а межами заявлених ним позовних вимог. Посилання Козівської селищної ради на те, що вартість робіт мала визначатися станом на 2014 рік, колегія суддів відхиляє. Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі №761/15232/18, з посиланням на постанови від 02 вересня 2019 року у справі №545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі №754/5129/15-ц, від 19 липня 2021 року у справі №206/3219/15-ц, зазначив, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Хоча наведені висновки Верховного Суду сформульовані у спорах про відшкодування шкоди, вони відображають загальний компенсаційний підхід до визначення розміру майнового відшкодування, за яким особі має бути компенсована реальна вартість відповідного майнового результату, а не номінальна вартість робіт у минулому періоді, якщо інше не встановлено законом або договором. Крім цього, у цій справі визначальним є те, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року у справі №951/933/21 між тими самими сторонами вже встановлено вартість будівельних робіт, матеріалів та обладнання станом на день виготовлення експертизи. Зазначена обставина була предметом безпосереднього дослідження суду у попередній справі та відображена у мотивувальній частині постанови, яка набрала законної сили. Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі №183/4349/21 зазначив, що преюдиційно встановлені факти не підлягають повторному доказуванню, а преюдицію утворюють ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом та знайшли відображення у мотивувальній частині судового рішення. Отже, доводи Козівської селищної ради про необхідність визначення вартості робіт станом на 2014 рік фактично спрямовані на повторну переоцінку обставини, яка вже встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами. Такі доводи не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення невідшкодованої частини вартості реконструкції. Доводи апеляційної скарги про те, що стягнення додаткової суми на користь ОСОБА_1 призведе до його безпідставного збагачення за рахунок коштів місцевого бюджету, колегія суддів оцінює критично, оскільки стягнення невідшкодованої частини вартості реконструкції ґрунтується на встановленому судом обов`язку Козівської селищної ради відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила. При цьому, визначення суми до стягнення без урахування ПДВ забезпечує саме компенсаційний, а не надмірний характер такого відшкодування. Разом з тим доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення суми з урахуванням ПДВ є обґрунтованими, оскільки фактичне понесення позивачем таких витрат матеріалами справи не підтверджене. За таких обставин, рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши суму витрат, що підлягають стягненню з Козівської селищної ради на користь ОСОБА_1 за проведення реконструкції житлових приміщень у квартиру АДРЕСА_2 , з 1 092 244 грн до 679 370 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Відповідно до частин першої, другої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки за результатами апеляційного перегляду позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а саме на 62,26 %, судові витрати за подання позовної заяви підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 8 729,95 грн. З урахуванням часткового задоволення позову на 62,26 % з Козівської селищної ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 5 435,27 грн судового збору за подання позовної заяви. Апеляційну скаргу Козівської селищної ради задоволено частково, а саме на 37,74 %. За подання апеляційної скарги Козівською селищною радою сплачено судовий збір у сумі 13 094,93 грн, тому з ОСОБА_1 на користь Козівської селищної ради підлягає стягненню 4 942,02 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З урахуванням зустрічного зарахування судових витрат, які підлягають стягненню на користь кожної зі сторін, остаточно з Козівської селищної ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 493,25 грн судового збору. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Козівської селищної ради задовольнити частково. Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 05 лютого 2026 року змінити. Зменшити суму витрат, що підлягають стягненню з Козівської селищної ради на користь ОСОБА_1 за проведення реконструкції житлових приміщень у квартиру АДРЕСА_2 , з 1 092 244 грн до 679 370 грн. В решті рішення залишити без змін. Провести новий розподіл судових витрат щодо сплати судового збору у судах першої та апеляційної інстанцій. Стягнути з Козівської селищної ради на користь ОСОБА_1 493, 25 грн. судового збору за подання позовної заяви. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 19 червня 2026 року. Головуюча Хома М.В. Судді Гірський Б.О. Храпак Н.М.