Постанова Запорізький апеляційний суд № 317/1712/26

запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/815/26Головуючий у 1-й інстанції Каряка Д.О. Єдиний унікальний №317/1712/26Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2026 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі захисника Рикуна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Рикуна Антона Вадимовича на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 28 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП, ВСТАНОВИВ Згідно з постановою суду, 14.03.2026 року о 19 год. 33 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Fiat Soudo», д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку було здійснено шляхом увімкнення проблискових маячків та гучномовця, чим порушив п.п.2.4 Правил дорожнього руху України. Крім того, 14.03.2026 року о 19 год. 33 хв. в с.Бабурка Запорізького району по вул.Дружня, 1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Fiat Soudo», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винним за ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП і на нього на підставі ч.2 ст.36 КУпАП остаточно накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто судовий збір. В апеляційній скарзі захисник Рикун А.В. просив скасувати зазначену постанову суду в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 не заперечував вживання ним алкоголю, погодився пройти огляд на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер, однак через відсутність даного технічного пристрою у поліцейських, останні повідомили ОСОБА_1 надумані ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували проїхати одразу до лікаря-нарколога. Відтак, поліцейськими порушено вимоги ст.266 КУпАП. Направлення на огляд водія поліцейськими не складалось та ОСОБА_1 не вручалось. ОСОБА_1 є військовослужбовцем і отже огляд мав проводитися в порядку ст.266-1 КУпАП. Заслухавши захисника Рикуна А.В., який підтримав апеляційну скаргу та не заперечував проти її розгляду без участі ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Щодо заявленого ОСОБА_1 клопотання про зупинення провадження в справі з підстав того, що він на даний час проходить військову службу слід зазначити, що нормами КУпАП не передбачено зупинення провадження в справах про адміністративне правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП з наведеної підстави, а тому вказане клопотання не підлягає задоволенню. Застосування у даному випадку за аналогією закону положень ст.335 КПК, якими регламентовано порядок зупинення судового провадження у разі якщо обвинувачений, зокрема, був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на що посилається ОСОБА_1 у клопотанні про зупинення провадження по справі, апеляційний суд вважає неприпустимим. Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Аналіз наведеного дає підстави для висновку що, норми КПК до сфери національного законодавства про адміністративні правопорушення у розумінні ст.2 КУпАП не віднесено, а тому під час розгляду справ про адміністративне правопорушення та їх апеляційного перегляду норми кримінального процесуального права застосуванню не підлягають. Частиною четвертої статті 277 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачені певні випадки зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, однак зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності на військовій службі можливе лише після внесення змін до КУпАП. Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбачених ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП адміністративних правопорушень відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується - відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №614993 від 14.03.2026 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 здійснював керування автомобілем «Fiat Soudo», д.н.з. НОМЕР_1 , вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану увімкненим проблисковим маячком синього та червоного кольорів, увімкненням звукового сигналу, не виконав. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.4 Правил дорожнього руху України; - відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №614981 від 14.03.2026 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці) відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 14.03.2026 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, огляд не проводився у зв`язку з відмовою водія; - відеозаписом події. З відеозапису, яким зафіксовано подію вбачається, що працівники патрульної поліції почали подавати сигнал для зупинки автомобіля «Fiat Soudo», д.н.з. НОМЕР_1 , проте водій не зупинився, прискоривши швидкість продовжив рух далі через блокпост, де зупинився лише після того, як шипами пробив всі чотири колеса. В ході спілкування та встановлення особи водія, патрульними поліцейськими у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, які були перелічені водієві. У зв`язку з такими обставинами, ОСОБА_1 патрульними поліцейськими було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився. Патрульним поліцейським було роз`яснено ОСОБА_1 його права. Вказаним відеозаписом також зафіксовано процес складання протоколу про адміністративне правопорушення та ознайомлення з його змістом ОСОБА_1 . Вимога уповноваженої особи про необхідність проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння була чітка і зрозуміла для сприйняття, а відмова водія була такою, що не ставила під сумнів факт відмови. Апелянтом не надано доказів встановлення незаконності дій працівників патрульної поліції і їх протиправної поведінки, яка нібито мала місце 14.03.2026 року. Отже, наведені докази в їх сукупності підтверджують факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог, передбачених п.2.5 ПДР України. Об`єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння регламентовано ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція"). Відповідно до п.2 Розділу I Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаки наркотичного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, викладено уповноваженою особою у протоколі про адміністративне правопорушення та у направленні на огляд з метою виявлення стану сп`яніння. Виявлення поліцейським у водія наведених ознак вбачається на дослідженому відеозаписові, про що слушно зазначено у оскаржуваній постанові судді. Із чим погоджується й суд апеляційної інстанції. Апеляційний суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.4 розділу І Інструкції ознак наркотичного сп`яніння. Відповідно до п.2.5 ПДР проведення огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу поліцейського. Разом з тим, посилання захисника на те, що на місці зупинки транспортного засобу не оголошувався зміст складеного направлення на проходження огляду водія транспортного засобу до медичного закладу, а також про те, що не було складено другого примірника такого направлення, який мав бути вручений ОСОБА_1 , суд також визнає необґрунтованими, оскільки з аналізу вимог Інструкції №1452/735 слідує, що медичний огляд повинен проводитися, зокрема, за наявності направлення і лише відсутність вказаного документу може свідчити про порушення працівниками патрульної поліції процедури направлення водія на огляд на стан сп`яніння. Копія такого направлення долучена до справи про адміністративне правопорушення. Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого порушення, в повному обсязі підтверджена відомостями, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №614993 від 14.03.2026 року, яким звинувачено ОСОБА_1 в тому, що він здійснював керування автомобілем «Fiat Soudo», д.н.з. НОМЕР_1 , вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану увімкненим проблисковим маячком синього та червоного кольорів, увімкненням звукового сигналу, не виконав. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.4 Правил дорожнього руху України; відеозаписом події. Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського, в якому зазначено, що під час несення служби водій автомобіля «Fiat Soudo», д.н.з. НОМЕР_1 на вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану увімкненим проблисковим маячком синього та червоного кольорів, увімкненням звукового сигналу, не виконав. На водія було складено протокол за ч.1 ст.122-2 КУпАП. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Аргументи апеляційної скарги про недотримання встановленої ст.266-1 КУпАП процедури під час оформлення матеріалів в рамках даної справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на таке. Згідно із ч.ч.1, 2 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Так, аналізуючи зміст п.39 ч.1 ст.255 КУпАП, апеляційний суд зауважує, що вказані у даній нормі права уповноважені посадові особи не наділені повноваженнями складати протоколи про передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 в рамках даного провадження. При цьому уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про передбачені ст.44, ч.ч.2, 3 ст.123, ст.ст.172-10 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7 адміністративні правопорушення. Даний перелік є вичерпним, тобто розширенню та доповненню він не підлягає. Апеляційний суд враховує, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП уповноважені особи органів Національної поліції, до компетенції яких віднесено оформлення протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема за ст.130 КУпАП, не вправі складати даний процесуальний документ без дотримання встановленої положеннями ст.266 КУпАП процедури. Разом із тим, відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень регламентовано положеннями ст.15 КУпАП. Згідно із ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, крім іншого, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Інкриміноване ОСОБА_1 передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Відтак, в рамках справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 положення, якими регламентовано адміністративну відповідальність, застосовуються до нього на загальних підставах. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дія положень ст.266 КУпАП за колом осіб поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, незалежно від їх роду діяльності та без урахування наявності/відсутності факту проходження військової служби. Базовим критерієм для розмежування застосування вимог ст.266 та ст.266-1 КУпАП під час процедури проходження огляду на стан сп`яніння або відмови від його проходження у даному випадку є керування транспортним засобом, тобто виконання особою функції водія, а не обов`язків військової служби. Відтак, з урахуванням вищевикладеного у сукупності, на переконання апеляційного суду, застосування працівниками поліції положень ст.266 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів в рамках даної справи про адміністративне правопорушення ґрунтується на вимогах закону. Вказані обставини не залишились поза увагою суду першої інстанції, а твердження апелянта протилежного змісту не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Клопотання сторони захисту про застосування аналогії закону зокрема ст.69 КК України, внаслідок чого не призначати ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Аналіз наведених норм закону дає підстави дійти висновку що, норми КК до сфери національного законодавства про адміністративні правопорушення у розумінні ст.2 КУпАП не віднесено, а тому під час розгляду справ про адміністративне правопорушення та їх апеляційного перегляду норми кримінального права застосуванню не підлягають. За змістом частини 1 статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами. Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою районним судом постановою, проте висновків суду не спростовують. Таким чином, зазначені у протоколах відомості повно та всебічно досліджено судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами. Апеляційний суд дійшов висновку, що заперечення апелянта про наявні порушення під час їх складення не знайшли свого підтвердження. У зв`язку з наведеним, у суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбачених ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП адміністративних правопорушень. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу порушника та наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Рикуна Антона Вадимовича залишити без задоволення. Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 28 квітня 2026 року в цій справі відносно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар Дата документу Справа № 317/1712/26