Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/9550/25

справа № 991/9550/25 провадження № 11-сс/991/2/26 слідчий суддя: ОСОБА_1 доповідач: ОСОБА_2 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року місто Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 , власника майна ОСОБА_6 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 03.10.2025 р., - в с т а н о в и л а: 27.10.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку 05.11.2025 року передано судді-доповідачу (т. 3 а.с. 172). Враховуючи, що в апеляційній скарзі порушувалось питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказане клопотання ухвалою судді-доповідача від 05.11.2025 р. призначено до розгляду в судовому засіданні (т. 3 а.с. 173). Ухвалою від 12.11.2026 р. клопотання власника майна ОСОБА_6 задоволено, поновлено йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.10.2025 р., та призначено апеляційну скаргу до розгляду (т. 3 а.с. 202-203). У подальшому, судові засідання неодноразово відкладалися, зокрема: 17.12.2025 року, 14.01.2026 року, 23.04.2026 року, 27.04.2026 року - за клопотаннями власника майна ОСОБА_6 та його представника - адвоката ОСОБА_7 (т. 3 а.с. 213-214, т. 4 а.с. 49-51, 67), 13.03.2026 року та 23.04.2026 року - через зайнятість складу суду (т. 4 а.с. 21, 34), 01.06.2026 року - через надходження безпосередньо в день судового засідання доповнень ОСОБА_6 до апеляційної скарги, які не отримав прокурор (т. 4 а.с. 92-93), 02.06.2026 року - за клопотанням прокурора (т. 4 а.с. 101). 1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги. Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 , погоджене з прокурором САП ОСОБА_10 , та накладено арешт (із забороною володіння, користування та розпорядження) на вилучений в ході обшуку мобільний телефон iPhone 15 Pro Max, який належить ОСОБА_6 . В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог КПК України, у зв`язку з чим висновки оскаржуваної ухвали не відповідають фактичним обставинам провадження. Стверджує, що на момент звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна була відсутня постанова про визнання телефону речовим доказом. Втім, у подальшому слідчий суддя безпідставно долучив до матеріалів справи протокол огляду вилученого телефону, постанову про визнання його речовим доказом та постанову про призначення експертизи, після чого розглянув клопотання про арешт майна. Тим самим слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, оскільки розглянув клопотання детектива на підставі доказів, отриманих після їх подання. Крім того, постанова про визнання речовим доказом є формальною, оскільки не визначає, яке саме значення має вилучений носій інформації для провадження, та які саме дані у ньому можуть свідчити про вчинення злочину. Крім того, у клопотанні про арешт майна не вказано жодного з ризиків, визначених ст. 170 КПК України, а зазначено лише загальну фразу про їх наявність. Натомість, телефон вилучено ще 16.09.2025 року, тобто він вже перебував під контролем органу досудового розслідування, відтак, ризики його приховування чи знищення відсутні. Також, у даному провадженні ОСОБА_6 не повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368-5 КК України. Відтак, накладення арешту на майно особи за відсутності обґрунтованої підозри та без встановлення зв`язку між вилученим телефоном та предметом злочину є безпідставним. У доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що у ході судового розгляду його дружина - ОСОБА_11 заявила відвід слідчому судді ОСОБА_1 від участі у даній справі, за результатом розгляду якого ухвалою від 03.10.2025 р. відмовлено. Однак, вказана ухвала містить суперечності щодо суб`єкта подання заяви про відвід та його процесуального статусу, оскільки із заявою про відвід слідчого судді ОСОБА_1 зверталась ОСОБА_11 , а не ОСОБА_6 , як зазначено в ухвалі. Відтак, судовий розгляд клопотання про арешт майна відбувся за відсутності належного вирішення питання щодо неупередженості суду, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження. У судовому засіданні власник майна ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Представник власника майна адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу. Зазначив, що мобільний телефон вилучено у ОСОБА_6 16.09.2025 року, та 18.09.2025 року призначено експертизу, на вирішення якої поставлено одне питання - щодо подолання системи логічного захисту та копіювання інформації на електронний носій. Втім, до теперішнього часу експертизу не проведено, а відтак, перебування телефону у сторони обвинувачення є невиправданим. Крім того, у ході обшуку ОСОБА_6 повідомив пароль доступу до свого телефону, після чого детективи повністю скопіювали його вміст. Відтак, за відсутності потреби подолання системи логічного захисту, призначення експертизи є формальним. Також, зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена незаконним складом суду, оскільки в ухвалі слідчого судді про відмову у задоволенні заяви про відвід слідчого судді невірно вказано суб`єкта звернення та його процесуальний статус. Окремо наголосив, що протокол огляду матеріалів іншого провадження № 22024000000001148 не може братись судом до уваги, оскільки детектив, який провів огляд та склав зазначений протокол, не мав відповідних повноважень, оскільки на той час була відсутня постанова про визначення групи детективів. Прокурор ОСОБА_12 заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що вона не містить належних доводів, які були б підставою для скасування оскаржуваного рішення. Наголосив, що розбіжність прізвища в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду заяви про відвід є технічною помилкою та не впливає на законність оскаржуваної ухвали. Також, зауважив, що під час попереднього огляду вилученого телефону при наявності пароля для подолання системи логічного захисту детективам не вдалось скопіювати повний вміст телефону, тому було прийнято рішення про його вилучення та призначення експертизи. 08.05.2026 року експертизу проведено, відтак, вся інформація з телефону скопійована. Наразі телефон власнику майна не повернуто, оскільки досудове розслідування ще триває, тоді як підставою його арешту є збереження речового доказу.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваної ухвали. Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52025000000000402 від 15.07.2025 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358-6 КК України. За версією органу досудового розслідування, починаючи з листопада 2019 року за дорученням колишнього заступника Голови Верховного Суду ОСОБА_6 , його близькими особами, а також іншими пов`язаними фізичними та юридичними особами набуто у власність активи, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи, зокрема: 1) 25.01.2023 року - паркомісце № 3 за адресою: АДРЕСА_5; 2) 25.01.2023 року - квартира АДРЕСА_1 ; 3) 25.01.2023 року - квартира АДРЕСА_2 ; 4) 23.08.2022 року - машиномісце № 83 за адресою: АДРЕСА_3 ; 5) 19.09.2024 року - апартаменти № 94/95 за адресою: АДРЕСА_3 ; 6) 14.07.2021 року - апартаменти АДРЕСА_6; 7) 26.02.2021 року - земельна ділянка 0.1199 га за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Старі Безрадичі; 8) 26.02.2021 року - земельна ділянка 0.1199 га за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Старі Безрадичі; 9) 26.02.2021 року - земельна ділянка 0.725 га за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Старі Безрадичі; 10) 26.02.2021 року земельна ділянка 0.766 га за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Старі Безрадичі; 11) 05.08.2024 року - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 ; 12) 09.06.2022 року - земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 , та інші активи. 16.09.2025 року детективами за місцем проживання ОСОБА_6 , який за версією сторони обвинувачення може бути причетний до вчинення вищевказаного злочину, проведено обшук, в результаті якого вилучено мобільний телефон Iphone 15 Pro Max. Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя вказав, що наведені у клопотанні фактичні обставини у сукупності з наданими стороною обвинувачення матеріалами формують внутрішнє переконання про наявність достатніх підстав вважати, що вказане у клопотанні кримінальне правопорушення могло бути вчинене. За твердженням слідчого судді, доводи детектива про необхідність накладення арешту на мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_6 , заслуговують на увагу, оскільки цей пристрій відповідає критеріям речового доказу та може містити інформацію щодо обставин, які розслідуються, в тому числі листування з особами, які перевіряються на причетність до вчинення злочину. Крім того, у ході огляду телефону виявлено мобільний додаток «Ajax» - сервіс охорони, в якому містилися дані про об`єкт охорони - « ОСОБА_13 », а також додаток «H.K.Connect», який має онлайн-доступ до відеокамер буд. АДРЕСА_4 При цьому, у ході огляду спеціалістом із застосуванням програмного забезпечення здійснено спробу копіювання даних з телефону та виявлено, що власником телефона обмежено доступ до його вмісту за допомогою системи логічного захисту, яка унеможливлює створення їх копій без біометричної автентифікації його власника. Отже, вказаний телефон підлягає арешту з метою збереження його як речового доказу. При цьому, детективом призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу від 18.09.2025 р., предметом дослідження якої є телефон, оскільки скопіювати інформацію, яка зберігається в його пам`яті, без спеціальних знань не виявилось можливим. Відтак, на переконання слідчого судді, збереження самого пристрою необхідне для проведення аналізу інформації, що у ньому міститься, та її копіювання. При цьому, слідчий суддя наголосив, що в межах даного провадження жодній особі не повідомлено про підозру, а отже, накладення арешту з метою конфіскації такого майна, як про це зазначає детектив у своєму клопотанні, не відповідає вимогам КПК України.

4. Мотиви суду. Заслухавши суддю-доповідача, доводи власника майна та його представника, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України). Отже, використане законодавцем формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості» вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення. Проаналізувавши зміст клопотання про арешт майна та долучені до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про ймовірність вчинення кримінального правопорушення за обставин, викладених у клопотанні. При цьому, ним досліджено наявні в матеріалах провадження докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна. Колегія суддів цілком погоджується з вказаним висновком. Так, з матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_6 до 05.10.2022 року працював на посаді судді, заступника Голови Верховного Суду та був звільнений наказом Голови Верховного Суду у зв`язку з набуттям громадянства РФ. Згідно протоколу огляду від 23.07.2025 р. матеріалів НСРД від 11.04.2025 р. та протоколів огляду телефонів ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , вилучених у ході обшуку 24.04.2025 року, виявлено фотокартки та обставини, які вказують на неодноразове відвідування та фактичне володіння і використання ОСОБА_6 та ОСОБА_11 зазначеного у клопотанні нерухомого майна, право власності на яке оформлено на ОСОБА_14 - матір ОСОБА_15 , яка працювала головним спеціалістом Секретаріату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та яка ймовірно виконувала обов`язки секретаря ОСОБА_6 . Зокрема, у ході огляду вилученого у ОСОБА_6 мобільного телефону виявлено мобільний додаток «Ajax», в якому містилися дані про об`єкт охорони - « ОСОБА_13 », а також додаток «H.K.Connect», у якому наявний онлайн-доступ до відеокамер будинку АДРЕСА_4, що фігурує у даному провадженні (т. 1 а.с. 13-35). При цьому, відповідно до матеріалів клопотання, ані ОСОБА_15 , ані ОСОБА_14 не мають достатніх офіційних доходів, які б дозволяли придбати вищевказане нерухоме майно, загальна вартість якого перевищує 20 млн. грн. Крім того, у подальшому частина об`єктів нерухомості переоформлена на ОСОБА_16 , який також не має відповідних доходів (т. 2 а.с. 211-249, т. 3 а.с. 42-51). На переконання колегії суддів, вищенаведене об`єктивно пов`язує ОСОБА_6 з досліджуваними у даному провадженні обставинами, оскільки останній може володіти відомостями щодо подій, які розслідуються. Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно особи, яка не має статусу підозрюваного, не переконався в тому, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, є необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол огляду від 23.07.2025 р. матеріалів НСРД від 11.04.2025 р. в іншому провадженні № 22024000000001148 не може братись до уваги, оскільки детектив, який його провів та склав зазначений протокол, не мав відповідних повноважень через відсутність постанови про визначення групи детективів, колегія суддів також відхиляє, оскільки на даному етапі розслідування суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та достовірності, а лише зобов`язаний на підставі оцінки їх сукупності визначити, що причетність особи до вчинення злочину є ймовірною, натомість остаточна їх оцінка може бути надана лише під час розгляду кримінального провадження по суті. Крім того, колегія суддів наголошує, що у даному випадку протокол огляду від 23.07.2025 р. матеріалів провадження № 22024000000001148 складено детективом НАБУ ОСОБА_9 , який згідно витягу з ЄРДР від 15.07.20025 р. та постанови про визначення групи слідчих від 16.09.2025 р. входить до складу групи детективів у даному провадженні № 52025000000000402 (т. 1 а.с. 5-8, 13). Відтак, доводи апелянта в цій частині також не приймаються колегією суддів. Надаючи оцінку відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речового доказу, колегією суддів враховується зміст поняття «речові докази». Згідно з ст. 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні. Під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування суд уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке детектив просить накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні. У клопотанні детектива підставою для накладення арешту на вилучений телефон ОСОБА_6 зазначено, що метою цього є збереження речового доказу, оскільки телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у даному провадженні. Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання погодився з такими доводами та зазначив, що у вилученому телефоні можуть міститися відомості щодо обставин злочину, розслідування якого здійснюється у провадженні, а отже, він відповідає ознакам речового доказу, визначених ст. 98 КПК України. Окрім того, слідчий суддя визнав обґрунтованими доводи про необхідність накладення арешту на телефон, оскільки при проведенні огляду у ньому виявлено інформацію, яка може мати значення для провадження. Водночас, у зв`язку з тим, що спеціалістом під час огляду із застосуванням програмного забезпечення здійснено спробу копіювання даних з телефону та виявлено, що власником обмежено доступ до його вмісту за допомогою системи логічного захисту, яка унеможливлює створення його копії без біометричної автентифікації його власника, арешт є обґрунтованим. З такими висновками колегія суддів не погоджується, з огляду на таке. 16.09.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.09.2025 р. проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , у ході якого останній добровільно видав мобільний телефон iPhone 15 Pro Max. У ході попереднього огляду вказаного телефону виявлено мобільний додаток «Ajax», в якому наявні дані про об`єкт охорони - « ОСОБА_13 », а також додаток «H.K.Connect», у якому наявний онлайн-доступ до відеокамер будинку АДРЕСА_4 , що фігурує у даному провадженні, та власником якого є ОСОБА_14 . Для дослідження вмісту вказаних додатків необхідне застосування спеціального обладнання із залученням спеціалістів та у разі необхідності проведення експертизи, відтак, детективом прийнято рішення про вилучення вищевказаного технічного пристрою (т. 1 а.с. 99-102). При цьому, ОСОБА_6 під час обшуку не лише добровільно надав свій телефон для огляду, але і повідомив пароль доступу до нього. Постановою детектива від 18.09.2025 р. телефон визнано речовим доказом (т. 3 а.с. 10-11). На підтвердження необхідності накладення арешту на вилучений мобільний телефон детективом надано протокол огляду від 17.09.2025 р. та постанову від 18.09.2025 р. про призначення комплексної судової телекомунікаційної та комп`ютерно-технічної експертизи (т. 3 а.с. 9, 12-15). Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Отже, процесуальним законом передбачено можливість тимчасового вилучення систем зв`язку і електронних носіїв інформації виключно у разі, якщо: 1) тимчасове вилучення передбачено ухвалою суду, 2) власник обмежив доступ до інформації на відповідних носіях, 3) майно отримано внаслідок кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, 4) тимчасове вилучення безпосередньо пов`язано із необхідністю вивчення фізичних властивостей телефону та з метою його експертного дослідження. Відтак, для вилучення відповідних носіїв інформації сторона обвинувачення під час проведення обшуку та у подальшому зобов`язана довести наявність зазначених умов, адже інакше підстави для вилучення майна відсутні. Як встановлено з матеріалів провадження, підтверджено під час апеляційного розгляду власником майна та не заперечувалось прокурором, ОСОБА_6 добровільно видав детективам мобільний телефон та повідомив пароль доступу до нього. Отже, доступ до інформації, що міститься у вилученому телефоні, власником не обмежувався. У такому випадку орган досудового розслідування має вжити відповідних процесуальних заходів, визначених КПК України, для відшукання, дослідження, фіксації та збереження відповідної інформації - зокрема, шляхом проведення огляду вилученого телефона та встановлення наявності ознак речового доказу. Згідно протоколу огляду від 17.09.2025 р., детективом за участі спеціаліста проведено огляд телефону iPhone 15 Pro Max, у ході якого встановлено, що у ньому містяться мобільний додаток «Ajax», в якому наявні дані про об`єкт охорони - « ОСОБА_13 », а також додаток «H.K.Connect», у якому наявний онлайн-доступ до відеокамер будинку АДРЕСА_4, що фігурує у даному провадженні. Згідно вказаного протоколу, спеціалістом із застосуванням програмного забезпечення здійснено спробу копіювання даних з телефону та виявлено, що власником останнього обмежено доступ до його вмісту за допомогою системи логічного захисту, яка унеможливлює створення їх копій без біометричної автентифікації його власника (т. 3 а.с. 9). Цього ж дня детективом призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу, предметом якої є вилучений у ОСОБА_6 мобільний телефон. В обґрунтування призначення експертизи зазначено, що на телефоні виявлено систему логічного захисту доступу до інформації, яка унеможливлює дослідження вмісту його пам`яті без застосування спеціальних знань та обладнання для подолання системи логічного захисту доступу. Таким чином, з метою виявлення інформації, що має значення для досудового розслідування, виникла необхідність у проведенні експертизи, що потребує застосування спеціальних знань експертів та фахівців з відповідних галузей знань, зокрема з питань подолання систем логічного захисту доступу та встановлення значення пароля доступу до мобільного телефону чи з метою подальшого дослідження відомостей, які зберігаються в його пам`яті. При цьому, на вирішення експерту поставлено лише одне питання: чи наявна на мобільному телефоні система логічного захисту, та чи можливо скопіювати інформацію, яка зберігається на вбудованому носії пам`яті мобільного терміналу систем зв`язку, доступ до якого пов`язаний із подоланням системи логічного захисту (т. 3 а.с. 12-15). Надаючи оцінку наведеним обставинам в контексті доводів апеляційної скарги щодо відсутності підстав для вилучення телефону, виходячи зі змісту ст. 168 КПК України, колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 надав пароль доступу до свого телефону, після чого детективом за участі спеціаліста проведено його огляд з повним копіюванням вмісту. Зазначені обставини жодною із сторін не заперечуються. Натомість, постанова про призначення експертизи телефону, як підстава для звернення з клопотанням про його арешт, обґрунтовується виключно необхідністю подолання системи логічного захисту, хоча ОСОБА_6 повідомив пароль для цього, та не містить жодних інших питань до експерта, в тому числі і щодо необхідності дослідження телефону на предмет наявності видалених файлів чи можливості їх відновлення. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що підстави для вилучення вищевказаного майна, визначені ч. 2 ст. 168 КПК України, у даному випадку відсутні, а призначення експертизи з таким обґрунтуванням свідчить про формальність її призначення та про відсутність інших беззаперечних підстав для накладення арешту. Крім того, під час апеляційного розгляду на питання суду прокурор повідомив, що 08.05.2026 року проведено експертизу вилученого у ОСОБА_6 телефону, відтак, вся інформація з нього скопійована. Наразі телефон власнику майна не повернуто, оскільки метою накладення арешту на нього є саме збереження речового доказу. Отже, на даний час орган досудового розслідування повністю скопіював дані з вилученого телефону, а відтак, доказова інформація вже зафіксована на іншому носії, тому подальше утримання мобільного пристрою не впливає на збереження інформації, яка вже знаходиться у розпорядженні слідства. Крім того, враховуючи правову позицію Верховного Суду щодо природи електронних доказів, електронний документ не має жорсткої прив`язки до носія, а кожна його копія в електронній формі є оригіналом. Таким чином, орган досудового розслідування вже володіє оригіналами доказів (постанови від 19.05.2020 р. у справі № 490/10025/17, від 22.10.2020 р. у справі № 677/2040/16-к, від 14.04.2021 р. у справі № 288/1418/17). Тобто, доказову цінність у даному випадку становить не сам фізичний пристрій, а електронна інформація, яка у ньому містилася, і вона вже належним чином зафіксована, відтак, потреба у подальшому утриманні самого термінала зв`язку відпала. Враховуючи повне копіювання інформації на окремий носій, колегія суддів дійшла висновку, що орган досудового розслідування вже володіє оригіналами електронних документів у розумінні ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», що відповідає наведеній вище правовій позиції Верховного Суду. Крім того, колегія суддів враховує наслідки арешту майна для власника, як того вимагають положення ст. 173 КПК України, та зазначає, що наслідки для власника від позбавлення його майна значно перевищують потреби слідства, оскільки цифрова копія даних вже забезпечує виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України. Більше того, факт копіювання слідством інформації нівелює ризик видалення даних, позаяк мета досудового розслідування може бути повністю досягнута без арешту самого термінала. За наведених обставин, подальше обмеження права власності ОСОБА_6 шляхом арешту його телефона не лише є непропорційним, але й позбавленим будь-якої процесуальної доцільності, оскільки не сприяє швидкому та неупередженому розслідуванню більше, ніж вже отримана копія даних. Більше того, вилучений у ОСОБА_6 телефон перебуває в органу досудового розслідування вже понад дев`ять місяців. Тож накладення арешту на мобільний телефон створює надмірний тягар для власника та порушує баланс між приватним та публічним інтересом. При цьому, стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у його права і свободи. Відтак, подальше обмеження права власності особи, яка наразі не є стороною кримінального провадження та не має жодного процесуального статусу у ньому, за умови досягнення мети збереження речового доказу іншим чином - зокрема, шляхом створення його цифрової копії, є порушенням ст. 1 Протоколу 1 Конвенції. Сукупність вищенаведених обставин, встановлених колегією суддів під час апеляційного розгляду, є підставою для задоволення апеляційної скарги власника майна та скасування оскаржуваної ухвали. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суперечності в ухвалі слідчого судді про відмову у задоволенні заяви про відвід щодо суб`єкта подання заяви та його процесуального статусу вплинули на суть оскаржуваної ухвали, оскільки зі змісту вказаної ухвали вбачається наявність технічної описки у прізвищі особи, яка звернулась з відповідною заявою, та її процесуальному статусі. Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити. Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.10.2025 р. - скасувати Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 , погодженого з прокурором САП ОСОБА_10 , про арешт майна - відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4