Постанова КГС ВС № 903/371/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ cправа № 903/371/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Огородніка К.М., за участі секретаря судового засідання Громак В.О., учасники справи: боржник - ОСОБА_1 , представник боржника - не з`явився, кредитор - Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", представник кредитора - не з`явився, розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.12.2025 у складі судді: Вороняка А.С.та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 у складі колегії суддів: Крейбух О.Г. (головуюча), Тимошенко О.М., Павлюк І.Ю., у справі за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність фізичної особи ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст руху справи

1. В квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , боржниця) звернулася до Господарського суду Волинської області із заявою від 15.04.2024 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.

2. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.06.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржниці - ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича (далі - АК Темчишин В.П.), заборонено боржниці вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 10.07.2024.

3. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.07.2024, зокрема, заяву ПАТ "Українська інноваційна компанія" про визнання грошових вимог до боржника задоволено повністю; визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 на загальну суму 589 827,67 грн та включено вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 4 844,80 грн - витрати пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, 584 982,87 грн - вимоги другої черги, інше.

4. Постановою Господарського суду Волинської області від 18.09.2024, ОСОБА_1 визнано банкрутом та введено процедуру погашення боргів боржника, керуючим реалізацією майна призначено АК Темчишина В.П., оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання банкрутом і введення процедури погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 , зобов`язано керуючого реалізацією майна надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання процедури погашення боргів боржника.

5. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.08.2025 постановлено відмовити у клопотанні про затвердження звіту керуючого реалізацією майна АК Темчишина В.П. та завершення процедури погашення боргів боржниці ОСОБА_1 ; відмовлено керуючому реалізацією майна боржника Темчишину В.П. у клопотанні про закриття провадження у справі; відмовлено керуючому реалізацією майна боржника Темчишину В.П. у задоволенні клопотання про зобов`язання органів Державної виконавчої служби закрити виконавчі провадження, зняти арешти та обмеження, виключити запис з єдиного реєстру боржників; відсторонено АК Темчишина В.П. від виконання повноважень керуючого реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 ; обов`язки керуючого реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 до призначення судом керуючого реалізацією у встановленому законом порядку покладено на АК Темчишина В.П.; зобов`язано АК Темчишина В.П. у строк до 27.09.2025 надати до суду рішення зборів кредиторів (належним чином оформлений протокол зборів кредиторів) з пропозицією щодо кандидатури арбітражного керуючого реалізацією майна боржника у справі № 903/371/24 та визначення джерела фінансування оплати послуг арбітражного керуючого у справі. Короткий зміст ухали суду першої інстанції

6. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.12.2025 закрито провадження у справі № 903/371/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з підстав відсутності предмету спору.

7. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що неприйняття внаслідок бездіяльності кредитором рішення про обрання арбітражного керуючого у разі відсторонення арбітражного керуючого та відсутність звернення комітету кредиторів до господарського суду з клопотанням про призначення іншого арбітражного керуючого, та як наслідок - відсутність арбітражного керуючого, керуючого реалізацією майна боржника у справі про неплатоспроможність унеможливлює подальше провадження цієї справі, а Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює відповідної підстави для закриття провадження у справі про банкрутство в такому випадку, проте й не визначає вичерпного переліку підстав для закриття провадження, суд вважає, що наявні правові підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України з причин відсутності предмету спору. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 17 грудня 2025 року у справі № 903/371/24 - залишено без змін.

9. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що подальше затягування процедури неплатоспроможності ОСОБА_1 з діючим мораторієм на задоволення вимог кредиторів за відсутності реальної можливості завершення процедури погашення боргів призведе лише до порушення прав кредитора і боржника та матиме наслідком збільшення додаткових витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, а тому закриття провадження у справі № 903/371/24 є доцільним та обґрунтованим. Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.12.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 у справі №903/371/24, з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/371/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026.

12. Ухвалою Верховного Суду від 04.05.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 903/371/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.12.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2026.Датою проведення судового засідання визначено 09.06.2026.

13. Учасники провадження у справі, зокрема скаржниця, у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

14. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 09.06.2026 та безпосередньо в цей день від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 09.06.2026. Були відсутні і ніші обставини, що унеможливлювали розгляд справи у судовому засіданні 09.06.2026.

15. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 27.04.2026 № 342/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 28.04.2026 №4857-IX), Верховний Суд розглядає справу №903/371/24 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи скаржника ( ОСОБА_1 )

16. В обґрунтування підстав касаційного оскарження, заявниця зазначає про неправильне застосування статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012, постанові від 20.05.2025 у справі № 5006/27/97б/2012, постанові від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15, постанові від 07.10.2020 у справі № 914/1230/15.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

17. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

20. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

21. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою п`ятою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ.

22. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

23. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

24. Верховний Суд послідовно дотримується правової позиції про те, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

25. Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

26. КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає: - відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ; - закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ); - відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною 3 статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ); - дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

27. Системне тлумачення наведених вище приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

28. Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи.

29. У передбачених статтею 130 КУзПБ випадках господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника. Цією постановою суд також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим Кодексом.

30. У цій справі, постановою Господарського суду Волинської області від 18.09.2024, зокрема, ОСОБА_1 визнано банкрутом та введено процедуру погашення боргів боржника, керуючим реалізацією майна призначено АК Темчишина В.П., оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання банкрутом і введення процедури погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 , зобов`язано керуючого реалізацією майна надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання процедури погашення боргів боржника.

31. Приймаючи постанову, судом першої інстанції встановлено, що фінансовий стан боржника характеризується ознаками неплатоспроможності, майнових активів боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, відтак погашення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше як через введення процедури погашення боргів боржника. При цьому, місцевий господарський суд вказав на неналежну реалізацію кредитором власних правомочностей (пасивна поведінка при проведенні зборів кредиторів 05.08.2024, 15.08.2024, 16.09.2024, відсутні пояснення щодо клопотання арбітражного керуючого про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника).

32. Таким чином, підстав визначених пунктами 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ для закриття провадження у справі на момент ухвалення постанови від 18.09.2024 судом першої інстанції не встановлено.

33. Згідно частини першої статті 130 КУзПБ постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим Кодексом.

34. Відповідно до частини четвертої статті 131 КУзПБ з моменту визнання боржника банкрутом: розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

35. Згідно статті 10 КУзПБ, арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

36. У разі відсторонення арбітражного керуючого, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про обрання арбітражного керуючого (пункт 5 частини п`ятої статті 48 КУзПБ).

37. Також, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого належить до компетенції комітету кредиторів (пункт 4 частини восьмої статті 48 КУзПБ).

38. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.08.2025, зокрема, відсторонено АК Темчишина В.П. від виконання повноважень керуючого реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 ; обов`язки керуючого реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 до призначення судом керуючого реалізацією у встановленому законом порядку - покладено на АК Темчишина В.П.; зобов`язано АК Темчишина В.П. у строк до 27.09.2025 надати до суду рішення зборів кредиторів (належним чином оформлений протокол зборів кредиторів) з пропозицією щодо кандидатури арбітражного керуючого реалізацією майна боржника у справі № 903/371/24 та визначення джерела фінансування оплати послуг арбітражного керуючого у справі.

39. Як встановлено судами попередніх інстанцій, після відсторонення АК Темчишина В.П. від виконання повноважень керуючого реалізацією майна боржника господарський суд зобов`язав АК Темчишина В.П. у строк до 27.09.2025 надати до суду рішення зборів кредиторів (належним чином оформлений протокол зборів кредиторів) з пропозицією щодо кандидатури арбітражного керуючого реалізацією майна боржника у справі № 903/371/24 та визначення джерела фінансування оплати послуг арбітражного керуючого у справі, у подальшому у строк по 12.12.2025 запропоновано кредитору - ПАТ "Українська інноваційна компанія" визначитись щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючого реалізацією майна боржника ОСОБА_1 на підставі статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства. Враховуючи відсутність пропозицій щодо кандидатури арбітражного керуючого, господарський суд здійснив відповідні запити щодо автоматизованого визначення кандидатури керуючого реалізацією майна боржника, проте, за наслідками вказаних запитів від визначених кандидатур арбітражних керуючих надійшли відмови від участі у справі № 903/371/24.

40. Відповідно до частини другої статті 90 КУзПБ банкрутства провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 5, 9, 10, 12 і 13 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8 і 11 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 7 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.

41. Касаційний господарський суд враховує, що закриття провадження у справі є формою завершення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Тобто, визначення судом підстави для закриття провадження у справі про банкрутство залежить від наявності конкретних обставин, які зумовлюють неможливість подальшого здійснення судового розгляду справи. Визначення судом підстави для закриття провадження у справі про банкрутство залежить від наявності конкретних обставин, які зумовлюють неможливість подальшого здійснення судового розгляду справи.

42. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції (з рішенням якого в подальшому погодився апеляційний господарський суд) виходив з того, що неприйняття внаслідок бездіяльності кредитором рішення про обрання арбітражного керуючого у разі відсторонення арбітражного керуючого та відсутність звернення комітету кредиторів до господарського суду з клопотанням про призначення іншого арбітражного керуючого, та як наслідок - відсутність арбітражного керуючого, керуючого реалізацією майна боржника у справі про неплатоспроможність, унеможливлює подальше провадження цієї справі. Також суди попередніх інстанцій вказали на те, що процедура погашення боргів (аналогічна процедурі ліквідації) у справі № 903/371/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введена постановою Господарського суду Волинської області від 18.09.2024 триває понад 12 місяців. Справа закрита на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України з причин відсутності предмету спору, оскільки Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює відповідної підстави для закриття провадження у справі про банкрутство в такому випадку, проте й не визначає вичерпного переліку підстав для закриття провадження.

43. Колегія суддів не погоджується з висновками та рішенням судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

44. Із введенням в дію КУзПБ запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.

45. Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).

46. З пояснювальної записки до проекту КУзПБ вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.

47. Тому призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

48. Також у преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

49. За таким підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги п`ятої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

50. Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.

51. З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 КУзПБ) Верховний Суд зауважує, що цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.

52. Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

53. Отже, процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.

54. Поряд з цим, встановлена судами попередніх інстанцій недобросовісна процесуальна поведінка кредитора (щодо обрання арбітражного керуючого у разі відсторонення арбітражного керуючого, подання на затвердження суду кандидатури арбітражного керуючого), яка не відповідає меті участі кредитора у справі, не може впливати на досягнення легітимної мети відновлення платоспроможності фізичних осіб та право боржника на реабілітацію за встановленої добросовісної поведінки.

55. Враховуючи мету та цілі процедури погашення боргів, бездіяльність Кредитора не повинна мати наслідком (за загальним правилом) покладення тягар відповідальності за таку поведінку на боржника.

56. Слід зауважити, що суд наділений процесуальними засобами "судового впливу" у разі, зокрема, виявлення порушень або зловживання процесуальними правами, що перешкоджають правосуддю.

57. Крім того, з метою дотримання принципів правосуддя, суд не обмежений правом визначення кандидатури для призначення арбітражного керуючого, у цій справі - керуючого реалізацією майна, шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.

58. До того ж, слід зауважити, що на момент прийняття судом першої інстанції оскарженої ухвали, обов`язки керуючого реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 до призначення судом керуючого реалізацією у встановленому законом порядку, ухвалою від 27.08.2025 покладено на АК Темчишина В.П.

58. Щодо тривалості процедури погашення боргів, слід зауважити, що встановлені строки повинні дотримуватися і учасниками провадження у справі, і судом, проте процедура має бути завершена у спосіб, передбачений КУзПБ, за відсутністю обставин, що перешкоджають такому завершенню.

59. В цьому випадку, провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України з причин відсутності предмету спору, оскільки відсутність арбітражного керуючого, керуючого реалізацією майна боржника у справі про неплатоспроможність унеможливлює подальше провадження цієї справі, а Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює відповідної підстави для закриття провадження у справі про банкрутство.

60. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

61. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

62. Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

63. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

64. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

65. За таких обставин, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

66. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (пункт 212 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 911/906/23).

67. Наведена судом апеляційної інстанції судова практика, за якою, у виняткових випадках у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.

68. У цій справі суди послалися на правову позицію Верховного Суду щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку із об`єктивною неможливістю здійснити розгляд справи упродовж розумного строку та неможливістю досягнення легітимної мети Кодексу України з процедур банкрутства викладену у постанові Верховного Суду від 20.05.2025 у справі № 5006/27/97б/2012.

69. Поряд з цим, слід зауважити у наведеній вище справі, судами зокрема встановлено: провадження у справі порушено 03.09.2012, ліквідаційна процедура введена 08.11.2012; у зв`язку з проведенням на території міста Донецька антитерористичної операції матеріали справи № 5006/27/97б/2012 втрачені; ліквідаційна та аналогічна їй в цілому процедура погашення боргів триває понад 12 років; процедура погашення боргів об`єктивно не здійснюється у зв`язку із відсутністю керуючого реалізацією майна боржника; втрачену справу № 5006/27/97б/2012 про банкрутство Фізичної особи- підприємця Антошина Романа Володимировича на стадії ліквідаційної процедури відновлено частково за наявними документами; місце реєстрації боржника знаходиться на тимчасово окупованій території України, відомостей щодо наявності майна на підконтрольній території України матеріали справи не містять, що суттєво впливає на рух справи.

70. Водночас, у справі що розглядається, за встановлених обставин, а також враховуючи послідовне вчинення процесуальних дій щодо провадження процедур визначених книгою п`ятою КУзПБ, виявлення майна боржника, проведення аукціону, тощо, - колегія суддів не вбачає наявності тих обставин, які вказують на виключність випадку та унеможливлюють подальше провадження цієї справи.

71. Згідно статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

72. У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

73. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

74. Статтею 15 ЦК визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

75. Згідно з частиною першою статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

76. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

77. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

78. Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалені у цій справі судові рішення повною мірою таким вимогам не відповідають, адже не містять належно мотивованої оцінки усіх обставин справи з якими Кодекс України з процедур банкрутства пов`язує можливість закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Водночас, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково та передати справу повністю або частково на новий розгляд, у тому числі за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

80. За змістом частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

81. Враховуючи вищевикладене у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, прийняті у даній справі постанова суду апеляційної інстанції від 19.03.2026 та ухвала місцевого господарського суду від 17.12.2025 - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції на стадію процедури погашення боргів боржника.

82. Оскільки суд касаційної інстанції направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється. На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.12.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 у справі № 903/371/24 - скасувати.

3. Справу № 903/371/24 направити для подальшого розгляду до Господарського суду Волинської області. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В.Я. Погребняк Судді О.В. Васьковський К.М. Огороднік