Постанова КГС ВС № 920/1369/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Київ cправа № 920/1369/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І., за участю секретаря судового засідання Сулім А.М., за участю представників: КП "Чисте місто" - ліквідатора арбітражного керуючого Чупруна Є.В., ГУ ДПС у Сумській області - Пшик Т.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.01.2026 у справі №920/1369/23 за заявою Головного управління ДПС у Сумській області про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у справі № 920/1369/23 про банкрутство Комунального підприємства "Чисте місто" Роменської міської ради. ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.12.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Чисте місто" Роменської міської ради (далі - КП "Чисте місто, боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна КП "Чисте місто" Роменської міської ради арбітражного керуючого Чупруна Є.В. Постановою Господарського суду Сумської області від 19.03.2024, зокрема, визнано КП "Чисте місто" Роменської міської ради банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута КП "Чисте місто" Роменської міської ради арбітражного керуючого Чупруна Є.В. До місцевого суду від Головного управління ДПС у Сумській області надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника, в якій заявник просив покласти субсидіарну відповідальність по зобов`язаннях боржника - КП "Чисте місто" Роменської міської ради на Виконавчий комітет Роменської міської ради; стягнути з Виконавчого комітету Роменської міської ради на користь КП "Чисте місто" Роменської міської ради 967 504,98 грн для забезпечення задоволення вимог кредиторів боржника у справі №920/1369/23 про банкрутство КП "Чисте місто" Роменської міської ради. У поданій заяві кредитор зазначав, що підставою для такої відповідальності є саме бездіяльність виконавчого комітету щодо належного управління боржником, вказуючи, що неможливість задоволення вимог кредитора у загальній сумі 967504,98 грн виникла внаслідок винних дій органу управління КП "Чисте місто" з доведення останнього до банкрутства. Під час проведення ліквідаційної процедури КП "Чисте місто" не було виявлено майнових активів, які б було можливо включити до складу ліквідаційної маси з подальшим їх продажом та погашення кредиторських вимог. Короткий зміст ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанції Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.01.2026, залишеною без змін Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026, заяву ГУ ДПС у Сумській області про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника задоволено; покладено субсидіарну відповідальність по зобов`язаннях боржника - КП "Чисте місто" Роменської міської ради на Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області; стягнуто з Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області на користь КП "Чисте місто" Роменської міської ради 967 504 грн 98 коп. для забезпечення задоволення вимог кредиторів КП "Чисте місто" Роменської міської ради у справі № 920/1369/23; стягнуто з Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області на користь ГУ ДПС у Сумській області 6 056 грн судового збору. Судові рішення обґрунтовані наявністю підстав для застосування субсидіарної відповідальності з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено, що неплатоспроможність КП "Чисте місто" настала внаслідок дій (бездіяльності) органу управління банкрута Виконавчого комітету Роменської міської ради, який самоусунувся від участі в управлінні справами банкрута, не виявив бажання бути обізнаним з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які показували прогресуючу негативну тенденцію в бік нарощення кредиторської заборгованості, чим не сприяв банкруту в здійсненні ним своєї господарської діяльності, а враховуючи встановлені ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.09.2024 у справі обставини субсидіарної відповідальності засновника боржника, таку відповідальність за зобов`язаннями банкрута повинні спільно понести Роменська міська рада та її Виконавчий комітет. Суди зазначили, що саме Виконавчий комітет відповідно до положень Статуту КП "Чисте місто" наділений повноваженнями щодо управління діяльністю підприємства та контролю за його фінансовим станом. Покладення відповідальності на Виконавчий комітет як на орган, що має рахунки в органах Казначейства, забезпечує реальну можливість виконання судового рішення та захист прав кредиторів. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги До Верховного Суду з касаційною скаргою звернувся Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області, просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника на Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області відмовити в повному обсязі. В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. Вважає, що суди неправильно застосували статтю 61 КУзПБ без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: - від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18, від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16 щодо такого елементу правопорушення як об`єктивна сторона, оскільки положення Статуту банкрута дозволяє дійти висновку, що кризова ситуація, її розвиток і перехід в стадію банкрутства боржника не знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з діями або бездіяльністю органу управління, а негативний вплив на економічну долю боржника став наслідком звичайного господарського обороту, а не протиправних дій/бездіяльності з боку Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області; - від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16 щодо об`єктивної сторони субсидіарної відповідальності. Також зазначає, що у питанні покладення субсидіарної відповідальності на Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області суди не врахували правові позиції, висловлені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15, від 01.06.2021 у справі № 904/4855/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 19.08.2021 у справі № 25/62/09, від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 05.07.2022 у справі №916/1272/18, що суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника. Крім того наголошує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме, статті 61 КУзПБ у сукупності зі статтею 22 Бюджетного кодексу у подібних правовідносинах з питання покладення субсидіарної відповідальності на Виконавчий комітет міської ради. Доводи інших учасників справи У відзиві ліквідатор банкрута, арбітражний керуючий Чупрун Є.В. не погоджується з доводами скаржника, вважає касаційну скаргу необґрунтованою, просить відмовити в її задоволенні, оскаржувані ухвалу та постанову залишити в силі. Доводи скаржника про те, що відповідальність за зобов`язаннями боржника має нести виключно засновник (Роменська міська рада), вважає неспроможними, оскільки вони ґрунтуються на ігноруванні спеціальних норм КУзПБ. ГУ ДПС у Сумській області погоджується з ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.01.2026 та постановою Північного апеляційного суду від 23.03.2026, вважає що вони прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Касаційну скаргу Виконавчого комітету вважає безпідставною, необґрунтовано та такою, що не підлягає задоволенню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Предметом касаційного перегляду є судові рішення про покладення на виконавчий комітет міської ради субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. Відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. Щодо правової природи субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство колегія суддів звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у cправі №906/1155/20 (906/1113/21), які полягають у наступному. У справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення. Об`єктом вказаного правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ. Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника. Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів. Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення). У наведених висновках Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, що сформульована та викладена у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 24.01.2023 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20) тощо. Буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами. Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності. Таким чином, право подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність. Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно з частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 07.08.2025 у справі №910/13367/19, від 18.02.2026 у справі №904/1212/22, від 13.05.2025 у справі №903/988/20 (903/177/24), від 10.03.2026 у справі № 917/1735/21(917/1992/24)). Отже, виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства). Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор (кредитор) має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника. Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства до яких належить, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності (див. постанову Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №904/9411/21). Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постановах від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18), що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором кредитором та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним. У справі, що розглядається, суди встановили, що відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України засновником КП "Чисте місто" Роменської міської ради є Роменська міська рада Сумської області, розмір внеску до статутного фонду: 390 000,00 грн - 100%. Рішенням двадцять шостої сесії сьомого скликання Роменської міської ради Сумської області від 03.05.2017 "Про затвердження Статуту Комунального підприємства "Чисте місто" Роменської міської ради у новій редакції" пунктом 3 цього рішення затверджено Статут КП "Чисте місто" Роменської міської ради у новій редакції. Відповідно до п.4, п.5, п.п.8-10 розділу І Статуту, Засновником КП "Чисте місто" Роменської міської ради" є Роменська міська рада Сумської області. Згідно з Розділом III Статуту КП "Чисте місто", Виконавчий комітет Роменської міської ради офіційно визначений як Орган управління. Згідно з п.п.2, 3 розділу ІІІ Статуту до компетенції Органу управління - виконавчого комітету міської ради належить: 1) управління (в межах визначених Засновником) майном Підприємства, що належить до комунальної власності; 2) здійснення координації діяльності Підприємства; 3) заслуховування звітів директора про роботу Підприємства; 4) формування Статутного капіталу Підприємства; 5) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків Підприємства; 6) підготовка і внесення на розгляд міської ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження майна Підприємства; 7) здійснення інших повноважень щодо управління Підприємством, відповідно до чинного законодавства України та рішень засновника. При цьому, суди встановили, що ухвалою місцевого суду від 10.09.2024 у справі №920/1369/23 було задоволено заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника; покладено субсидіарну відповідальність по зобов`язаннях боржника - КП "Чисте місто" Роменської міської ради на Роменську міську раду Сумської області; стягнуто з Роменської міської ради Сумської області 843238,19 грн. для забезпечення задоволення вимог кредиторів КП "Чисте місто" Роменської міської ради. 12.09.2024 судом першої інстанції було видано наказ про примусове виконання ухвали господарського суду Сумської області від 10.09.2024. Станом на дату подання заяви про субсидіарну відповідальність Роменська міська рада Сумської області судове рішення не виконала. Казначейська служба повідомила, що в базі даних Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів цей орган (Роменська міська рада Сумської області) не зареєстрований, розрахунково-касове обслуговування Роменської міської ради Сумської області не здійснюється, будь-які види рахунків на ім`я Роменської міської ради Сумської області в Роменському управлінні Державної казначейської служби України в Сумській області в жодному бюджетному періоді не відкривались, тому виконавчий документ повернуто стягувачу. Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши норми законодавства, а саме, Закону України "Про виконавче провадження", Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Бюджетного кодексу України, вірно зазначили, що Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області є виконавчим органом, який належить до структури Роменської міської ради Сумської області, є самостійною юридичною особою та, на відміну від колегіального органу (Ради), є головним розпорядником бюджетних коштів з відкритими рахунками в Казначействі. Вказане, як вірно зазначили суди, свідчить про його належність як суб`єкта відповідальності. Посилання скаржника на виключну відповідальність міської ради (власника) суперечить КУзПБ, який спрямований на притягнення до відповідальності осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії. Дослідивши заяву про субсидіарну відповідальність та надавши оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, поданим на підтвердження наявності підстав для застосування частини другої статті 61 КУзПБ, судами встановлено наявність усіх необхідних складових елементів для притягнення Виконавчого комітету до субсидіарної відповідальності. Суди встановили, що скаржником взагалі не вживалося жодних дій щодо здійснення управління комунальним підприємством, зокрема, управління його майном, здійснення координації діяльності підприємства, заслуховування звітів в.о. директора про роботу підприємства тощо. Зазначене призвело до додаткових грошових навантажень (докази - Акт документальної позапланової перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 26.04.2023 та податкові повідомлення - рішення, які винесені за результатами перевірки (копії наявні у справі)), накопичення податкового боргу та втрати майна підприємства. Тобто суди встановили вчинення відповідачем винної бездіяльності, наслідком якої стала неплатоспроможність підприємства та завдання збитків (шкоди) кредитору - ГУ ДПС у Сумській області. При цьому звернули увагу, що заборгованість у КП "Чисте місто" перед кредитором накопичувався з грудня 2017 року (розрахунок боргу наявний у справі). За результатами проведеної інвентаризації майна (активів) боржника ліквідатором було встановлено відсутність будь-яких активів у боржника, що свідчить про неможливість погашення наявної кредиторської заборгованості власними ресурсами боржника. Доводи скаржника про відсутність його вини у доведенні Боржника до банкрутства базуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та специфіки доказування у справах про субсидіарну відповідальність. Як було зазначено вище, ліквідатор має довести наявність у скаржника статусу контролюючої особи (заінтересованої особи/органу управління) та факт недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів (дефіцит ліквідаційної маси). Водночас, оскільки правова презумпція субсидіарної відповідальності є спростовною, тягар доказування відсутності вини та добросовісності дій переходить саме на скаржника, який має довести, що банкрутство стало наслідком ринкових факторів або інших обставин, що не залежали від його управлінських рішень. В статті 4 КУзПБ закріплено, що виконавчий орган боржника, а у випадках, передбачених законом, - засновники (учасники, акціонери) боржника, власники майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, зобов`язані вживати заходів щодо запобігання неплатоспроможності боржника, у тому числі здійснення позасудового врегулювання боргу, ініціювання процедури превентивної реструктуризації боржника, ініціювання процедури реструктуризації відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію" або у випадках, передбачених цим Кодексом, прийняти рішення про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. У разі невиконання або неналежного виконання зазначених заходів особи, зазначені у цій частині, несуть відповідальність у випадках, передбачених законом. Водночас, як встановлено судами, Виконавчим комітетом не було надано суду жодних доказів вчинення ним активних дій, спрямованих на фінансове оздоровлення підприємства, надання фінансової допомоги для погашення податкового боргу, своєчасне подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство при виявленні очевидного дефіциту активів. У справах про банкрутство вина контролюючої особи може проявлятися не лише у прийнятті шкідливих рішень, а й у свідомому тривалому утриманні від дій (бездіяльності), необхідних для стабілізації фінансового стану підконтрольного об`єкта. Відтак, встановивши, що неможливість задоволення вимог кредитора у загальній сумі 967 504,98 грн виникла внаслідок винних дій (бездіяльності) органу управління КП "Чисте місто" Роменської міської ради з доведення останнього до банкрутства, що складає собою об`єкт правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, а враховуючи встановлені ухвалою господарського суду Сумської області від 10.09.2024 у справі №920/1369/23 обставини субсидіарної відповідальності засновника, таку відповідальність за зобов`язаннями банкрута повинні спільно понести Роменська міська рада та її Виконавчий комітет, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви про субсидіарну відповідальність у цій справі. Скаржник не спростував презумпцію своєї вини, не довів вжиття заходів, передбачених статтею 4 КУзПБ, а отже, його притягнення до відповідальності на підставі частини другої статті 61 КУзПБ є законним наслідком його власної процесуальної бездіяльності та управлінських помилок. Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо взаємопов`язаності міської ради та її виконавчого комітет в питанні покладення відповідальності, а відтак й про застосування статті 61 КУзПБ у сукупності зі статтею 22 Бюджетного кодексу, колегія суддів відхиляє з огляду на близькі за змістом правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.03.2021 у справі №240/4054/19. У вказаній постанові Верховний Суд, посилаючись на Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Бюджетний кодекс України, зробив висновок, що міська рада та її виконавчий комітет є взаємопов`язаними органами, незважаючи на те, що зареєстровані як різні юридичні особи та мають самостійні права та обов`язки, компетенцію та повноваження, передбачені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", а тому відповідають за зобов`язаннями один одного. Відтак, і звернення стягнення податкового боргу можливе з відповідного виконавчого комітету, у разі якщо ця рада не має відкритих рахунків, що підлягає з`ясуванню судами у кожному конкретному випадку (що й було встановлено у цій справі). Вказана правова позиція підтримана Касаційним господарський судом у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 17.09.2024 у справі № 904/366/22, від 19.02.2025 у справі № 904/3551/20 у подібних правовідносинах з питання покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування як орган управління банкрута та виконавчий комітет. Таким чином, вказана скаржником підстава касаційного оскарження не отримала підтвердження під час касаційного провадження. Також колегія суддів не вбачає невідповідності висновків судів попередніх інстанцій у цій справі, правовим позиціям, викладеним у наведених скаржником в касаційній скарзі постановах Верховного Суду, зокрема щодо застосування приписів статті 61 КУзПБ, оскільки певна відмінність у висновках судів у зазначених судових рішеннях та у цій справі щодо застосування вказаної норм КУзПБ зумовлена різними фактичними обставинами кожної із наведених справ. Доводи, наведені в касаційній скарзі, що стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, проте зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до норм статті 300 ГПК України. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду, виходячи з доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, відтак відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Верховний Суд дійшов висновків про те, що оскаржувані судові рішення прийняті з повним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін. У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалені у цій справі судові рішення, витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.01.2026 у справі №920/1369/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Огороднік К. М. Судді Жуков С.В. Картере В.І.