Постанова 4875 № 922/2789/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Харків Справа № 922/2789/19 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І., за участю представників: від позивача - Пономаренко В.І. - на підставі довіреності від 26.12.2025 №220/564/Д; від відповідача - не з`явився; від 4-ї третьої особи - Скриннік І.А. - на підставі ордеру серії АХ №1312211 від 12.12.2025, розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України, м. Київ, (вх.№866 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2026 у справі №922/2789/19 (суддя Хотенець П.В., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту - 26.03.2026) за позовом: Міністерства оборони України, м. Київ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, м. Харків, Всеукраїнської громадської організації Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, м. Київ, Фонду державного майна України, м. Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю "САФАРІ-УКРАЇНА", м. Київ, до відповідача: Харківської міської ради, м.Харків, про стягнення 1810467,59грн. ВСТАНОВИВ: Міністерство оборони України звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, в якому просило суд стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 1810467,59грн., як дохід від оренди земельних ділянок, які вона одержала (могла одержати) за час незаконного володіння ними, за період з 08.09.2015 по 23.08.2019, а саме: - сума доходів, які недобросовісний набувач одержав від неправомірного використання земельної ділянки площею 5,0394га кадастровий номер 6310137200:13:001:0193 протягом 08.09.2015-08.01.2019року в розмірі 1556198,96грн.; - сума доходів, які недобросовісний набувач одержав від неправомірного використання земельної ділянки 3,2444га кадастровий номер 6310137200:13:001:0283 протягом 09.01.2019-23.08.2019 року в розмірі 160427,25грн.; - сума доходів, які недобросовісний набувач одержав від неправомірного використання земельної ділянки площею 1,7950га кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 протягом 09.01.2019-23.08.2019 року в розмірі 93841,38грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в незаконному володінні Харківської міської ради перебувають об`єкти нерухомого майна, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137200:13:001:0282 та 6310137200:13:001:0283, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Таборова (Лагерна), 2Б, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0193 площею 5,0394га, приналежність якої до державної власності, а саме до земель оборони встановлено судовим рішенням у справі №922/4117/15, яке набрала законної сили. Проте, рішенням 20 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 20.06.2018 №1132/18 надано ФОП Демі В.І. згоду на поділ земельної ділянки площею 5,0394га (кадастровий номер 6310137200:13:001:0193) за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель стрілецько-стендового комплексу по вул. Таборовій, 2-Б (т.1 а.с.55-56). Поділ вказаної земельної ділянки на дві окремих земельних ділянки підтверджуються довідкою та документацією, наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області в листі від 21.05.2019 №11-20-9ю1-4158/0/19-19. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, земельна ділянка площею 5,0394га за адресою: м. Харків, вул. Таборова (Лагерна), 2Б, кадастровий номер 6310137200:13:001:0193 речове право за Харківською міською радою було зареєстроване в період з 05.04.2012 по11.01.2019. Згідно цих же даних, в результаті поділу утворилися земельні ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0282 площею 1,7950га та кадастровим номером 6310137200:13:001:0282 площею 3,2444га, записи про які було внесено 11.01.2019 та на даний час не скасовані. Таким чином, як стверджував позивач, Харківська міська рада, усвідомлюючи приналежність земельної ділянки державної власності, а саме до земель оборони, з метою ускладнення введення власника (держави в особі Міністерства оборони України) у володінні нею, здійснив дії щодо припинення юридичного існування земельної ділянки шляхом її поділу. В подальшому, рішенням 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 17.10.2018 №1241/18 надано ФОП Демі В.І. в оренду строком до 01.11.2038 земельні ділянки комунальної власності площею 1,7950га (кадастровий номер 6310137200:13:001:0282) та площею 3,2444га (кадастровий номер 6310137200:13:001:0283) за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель стрілецько-стендового комплексу по вул. Таборовій, 2-Б (Холодногірський район). На виконання вказаного рішення 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В.І. було укладено договори оренди земельних ділянок площею 1,7950га кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444га кадастровий номер 6310137200:13:001:0283. Таким чином, на думку позивача, Харківська міська рада незаконно володіла земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:13:001:0193, площею 5,0394га в період з 05.04.2012 по 11.01.2019, а земельними ділянками з кадастровим номером 6310137200:13:001:0282 площею 1,7950га та кадастровим номером 6310137200:13:001:0282 площею 3,2444га з 11.01.2019 по сьогоднішній день. З огляду на те, що Харківська міська рада, як зазначав позивач, отримує доходи від використання земельної ділянки Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права. 20.09.2019 4-ою третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "САФАРІ-УКРАЇНА" подано до господарського суду Харківської області заяву про застосування строку позовної давності (вх. № 22508). 02.10.2019 відповідачем - Харківською міською радою подано до господарського суду Харківської області заяву про застосування строку позовної давності (вх. № 23584). 23.10.2019 позивачем подано до господарського суду Харківської області клопотання про зупинення провадження по справі № 922/2789/19 до набрання законної сили рішення суду у справі № 922/2219/19. Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаного клопотання позивач посилався на те, що предметом спору у даній справі є грошові кошти, які Харківська міська рада, як недобросовісний набувач отримала від передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0193 площею 5,0394 га, яка в подальшому була поділена на дві земельної ділянки з кадастровими номерами 6310137200:13:001:0282 площею 1,7950га та 6310137200:13:001:0283 площею 3,2444га. При цьому, як вказував позивач, на даний час триває провадження у справі №922/2219/19 за позовом Міністерства оборони України, в тому числі до Харківської міської ради, про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137200:13:001:0282 площею 1,7950га та 6310137200:13:001:0283 площею 3,2444га від вказаного органу місцевого самоврядування як недобросовісного набувача. Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2019 у справі №922/2219/19 відмовлено Міністерству оборони України в задоволення позовних вимог. Вказане рішення законної сили не набрало, оскільки після отримання повного тексту рішення суду позивачем у строки встановлені законодавством була подана відповідна апеляційна скарга. Вимога про стягнення доходів при витребування майна із чужого незаконного володіння, які особа одержала або могла одержати від використання такого майна, є похідною від віндикаційної вимоги. Згідно частини 1 статті 390 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісний набувач), передання всіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Отже, як зазначав позивач, в рамках судової справи №922/2219/19 досліджуватиметься питання щодо недобросовісності Харківської міської ради при заволодінні вказаними земельними ділянками, що в свою чергу є підставою заявлених Міністерства оборони України позовних вимог у даній справі №922/2789/19. Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2019 у даній праві, зупинено провадження до набрання законної сили рішення суду по справі №922/2219/19, з тих підстав, що існує об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 922/2219/19, під час якої буде підтверджено або спростовано недобросовісність Харківської міської ради під час заволодіння вищевказаними земельними ділянками. Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2025 у даній справі поновлено провадження у даній справі № 922/2789/19. Рішенням господарського суду Харківської області від 16.03.2026 у справі №922/2789/19 в позові відмовлено повністю. Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 79, 79-1 Земельного кодексу України, статті 75 Господарського процесуального кодексу України мотивовані тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2021 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 922/2219/19, що були залишені у відповідній частині без змін постановою Верховного Суду від 13.08.2024 задоволено віндикаційний позов Міністерства оборони України; витребувано земельну ділянку площею 1,795 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1742059463101 та кадастровим номером 6310137200:13:001:0282, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Таборова (вул. Лагерна), 2-Б, та земельну ділянку площею 3,2444га з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1742206863101 та кадастровим номером 6310137200:13:001:0283, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Таборова (вул. Лагерна), 2-Б, з незаконного володіння Харківської міської ради у власність держави в особі Міністерства оборони України. Таким чином, в межах розгляду справи №922/2219/19, судом було встановлено належність відповідних земельних ділянок (земель оборони) на праві власності саме державі Україна, а не територіальній громаді міста Харкова. Крім того, в постанові Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №922/2219/19 з приводу питання заволодіння спірними земельними ділянками судом апеляційної інстанції було зазначено про те, що "Харківська міська рада та фізична особа-підприємець Дема В.І. не є добросовісними набувачами в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України". Отже, рішенням суду, яке набрало законної сили, було встановлено факт недобросовісності Харківської міської ради як набувача спірних земельних ділянок. Зазначений факт є преюдиційним в розумінні приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України. За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що правовідносин сторін у даній справі підлягають застосуванню положення частини 1 статті 390 Цивільного кодексу України, відповідно до яких власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Разом з тим, суд вказав, що факт задоволення віндикаційного позову щодо певного майна не означає автоматично і за будь-яких умов виникнення у власника відповідного майна права вимоги щодо розрахунків в розумінні статті 390 Цивільного кодексу України. На вирішення питання про повернення отриманих набувачем (у тому числі недобросовісним) доходів від майна (у так само на компенсацію доходів не отриманих, але таких, що могли бути отримані набувачем) напряму впливає статус дійсного власника майна та правовий режим відповідного майна: якщо в силу свого статусу власник не міг би отримати від використання конкретного майна доходи, які отримав чи міг отримати його незаконний володілець (хоч би і недобросовісний), то суми таких доходів не можуть бути стягнуті на користь такого власника. Крім того, з аналізу положень статей 9, 10, 14, 265, 269, 270, 284 Податкового кодексу України, статей 2, 5, 7, 63, 64 Бюджетного кодексу України вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності входить до складу податку на майно, тобто належить до місцевих податків і зараховується до місцевого бюджету незалежно від статусу земельної ділянки та суб`єкта права власності на земельну ділянку (держава або орган місцевого самоврядування). До загальнодержавних податків не належить плата за землю, а надходження та зарахування плати за землю до державного бюджету не передбачено нормами Податкового та Бюджетного кодексів України. З огляду на вищевикладене, позивач - Міністерство оборони України за жодних правових обставин не міг бути отримувачем такого обов`язкового платежу, як орендна плата за земельні ділянки державної власності, а отже позивачем не підтверджено належними доказами відповідного права на отримання орендної плати за земельні ділянки та факту порушення цього права Харківською міською радою, що підтверджує відсутність порушення прав та законних інтересів позивача. Крім того, суд вказав, що положення статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" не дозволяють такого використання земель оборони, як передача їх в оренду для експлуатації розміщеного на них нерухомого майна приватних осіб. Рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2021 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №922/2219/19, що були залишені у відповідній частині без змін постановою Верховного Суду від 13.08.2024 було відмовлено в задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України в частині знесення самочинно збудованого майна, з тих підстав, що право власності ФОП Деми В.І. на спірні об`єкти нерухомого майна виникло на підставі судових рішень від 12.12.2011 у справі №2024/2-2705/11 та від 07.12.2012 у справі №2024/2-0705/11, які не були оскаржені Міністерством оборони України. Оскільки позивач - Міністерство оборони України за будь-яких обставин не міг бути отримувачем такого обов`язкового платежу, як орендна плата за земельні ділянки державної власності, останнім не підтверджено належними доказами можливість реального одержання доходів у вигляді орендної плати за земельні ділянки державної власності за звичайних обставин, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності такого обов`язкового елементу складу цивільного правопорушення, як шкода, та відповідно відсутності у відповідача цивільно-правової відповідальності. Судом також було зазначено про те, що фізична особа - підприємець Дема В.І. не є власником та постійним користувачем земельних ділянок, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку - єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата. Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що використання спірних земельних ділянок без сплати орендної плати призвело б до безоплатного користування земельними ділянками, чим було б порушено права саме Харківської міської ради, оскільки податок на майно, що справляється у формі орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, зараховується саме до бюджетів місцевого самоврядування, що підтверджує відсутність безпідставного збагачення Харківської міської ради за рахунок позивача. Окрім викладеного, судом було враховано, що за результатами апеляційного перегляду рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/2219/19 від 06.07.2021 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди, постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2014 у справі №922/2219/19 було відмовлено в задоволенні позову Міністерства оборони України в частині визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок площею 1,795га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, укладених 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В.І. Враховуючи, що вказані вище договори оренди є чинними, а позивачем не було доведено, що ним могли бути отримані відповідні доходи у випадку, коли б спірні земельні ділянки не вибули з його володіння, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Судом також було відмовлено в задоволенні заяв 4-ої третьої особи - ТОВ "САФАРІ-УКРАЇНА", та відповідача - Харківської міської ради про застосування строку позовної давності, з тих підстав, що відмова в позові з мотивів пропуску позовної давності можлива лише за умови встановлення судом дійсного порушення прав і законних інтересів позивача, чого з урахуванням вищевикладеного останнім доведено не було. Міністерство оборони України з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2026 у справі №922/2789/19 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2026 у справі №922/2789/19; встановлено позивачу у справі у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 27.05.2026 о 13:45 годині. 12.05.2026 4-ою третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "САФАРІ-УКРАЇНА" подано до апеляційного господарського суду письмові пояснення (вх.№5344), в яких просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України, рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2026 у справі №922/2789/19 залишити без змін. 15.05.2026 4-ою третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків подано до апеляційного господарського суду додаткові пояснення (вх.№5475), в яких просить суд задовольнити апеляційну скаргу Міністерства оборони України, скасувати господарського суду Харківської області від 16.03.2026 у справі №922/2789/19 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. 25.05.2026 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5847), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України, рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2026 у справі №922/2789/19 залишити без змін. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.05.2026) оголошено в судовому засіданні перерву до 10.06.2026 о 13:45 годині. 01.06.2026 відповідачем подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№6107). У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 10.06.2026 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2026 у справі №922/2789/19 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Представник 4-ї третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ "САФАРІ-УКРАЇНА" заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2026 у справі №922/2789/19 залишити без змін. Враховуючи, що представники апелянта та 4-ї третьої особи з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а інші учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне. Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що в незаконному володінні Харківської міської ради перебувають об`єкти нерухомого майна, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137200:13:001:0282 та 6310137200:13:001:0283, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Таборова (Лагерна), 2Б, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0193 площею 5,0394, приналежність якої до державної власності, а саме до земель оборони встановлено судовим рішенням у справі №922/4117/15, яке набрала законної сили. Так, на розгляді в господарському суді Харківської області перебувала справа №922/4117/15 за позовом заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до Харківської міської ради та ФОП Деми В.І. про визнання недійсними пункту 15.2 додатку 2 рішення Харківської міської ради №1473 від 26.02.2014 та договору оренди земельної ділянки від 29.09.2014 №4575 за адресою м. Харків, вул. Таборова (вул. Лагерна), 2-Б, кадастровий номер 6310137200:13:001:0193, укладеного Харківською міською радою та ФОП Дема В.І., про вилучення у ФОП Дема В.І. земельної ділянки за адресою м. Харків, вул. Таборова (вул. Лагерна), 2-Б, кадастровий номер 6310137200:13:001:0193. В обґрунтування позовних прокурор посилався на те, що рішенням 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 26.02.2014 №1473/14 було надано ФОП Демі В.І. в оренду строком до 01.02.2039 земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310137200:13:001:0193) за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 5,0394га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель стрілецько-стендового комплексу по вул. Таборовій (вул. Лагерна), 2-Б у Ленінському районі. На виконання зазначеного рішення, між Харківською міською радою та ФОП Демою В.І. було укладений договір оренди землі від 29.09.2014 за умовами якого Харківська міська рада надала, а ФОП Дема В.І. прийняв у строкове платне користування строком до 01.02.2039 земельну ділянку (кадастровий номер 6310137200:13:001:0193) загальною площею 5,0394га , яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Таборова (вул. Лагерна), 2-Б (т.1 а.с.50-54). Прокурор зазначав, що спірний пункт 15.2 додатку 2 рішення Харківської міської ради №1473/14 від 26.02.2014 прийнято Харківською міською радою з порушенням закону та перевищенням повноважень щодо розпорядження землями оборони, та підлягає скасуванню, а спірний договір оренди земельної ділянки від 29.09.2014 , укладений між відповідачами, суперечити вимогам Закону, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним. Такі дії відповідачів, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель оборони і є підставою для їх захисту у судовому порядку. Рішенням господарського суду Харківської області від 27.02.2017 у справі №922/4117/15 в позові відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі №922/4117/15 (т.1 а.с.33-49), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017, рішення місцевого господарського суду скасовано, та прийнято нове рішення, яким: - визнано недійсним пункт 15.2 додатку 2 рішення Харківської міської ради від 26.02.2014 №1473; - визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 29.09.2014 № 4575 за адресою: м. Харків, вул.Таборова (Лагерна), 2б, кадастровий номер 6310137200:13:001:0193, укладений між Харківською міською радою та ФОП Демою В.І.; - вилучено у ФОП Деми В.І. на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Таборова (Лагерна), 2-Б, кадастровий номер 6310137200:13:001:0193. Проте, рішенням 20 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 20.06.2018 №1132/18 надано ФОП Демі В.І. згоду на поділ земельної ділянки площею 5,0394га (кадастровий номер 6310137200:13:001:0193) за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель стрілецько-стендового комплексу по вул. Таборовій, 2-Б (т.1 а.с.55-56). Поділ вказаної земельної ділянки на дві окремих земельних ділянки підтверджуються довідкою та документацією наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області у листі від 21.05.2019 №11-20-9ю1-4158/0/19-19. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, земельна ділянка площею 5,0394га за адресою: м. Харків, вул. Таборова (Лагерна), 2Б, кадастровий номер 6310137200:13:001:0193 речове право за Харківською міською радою було зареєстроване в період з 05.04.2012 по 11.01.2019. Згідно цих же даних, в результаті поділу утворилися земельні ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0282 площею 1,7950га та кадастровим номером 6310137200:13:001:0282 площею 3,2444га, записи про які було внесено 11.01.2019 та на даний час не скасовані. Таким чином, як стверджував позивач, Харківська міська рада, усвідомлюючи приналежність земельної ділянки державної власності, а саме до земель оборони, з метою ускладнення введення власника (держави в особі Міністерства оборони України) у володіння нею, здійснив дії щодо припинення юридичного існування земельної ділянки шляхом її поділу. В подальшому, рішенням 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 17.10.2018 №1241/18 надано ФОП Демі В.І. в оренду строком до 01.11.2038 земельні ділянки комунальної власності площею 1,7950га (кадастровий номер 6310137200:13:001:0282) та площею 3,2444га (кадастровий номер 6310137200:13:001:0283) за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель стрілецько-стендового комплексу по вул. Таборовій, 2-Б (Холодногірський район). На виконання вказаного рішення 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В.І. було укладено договори оренди земельних ділянок площею 1,7950га кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444га кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, (т.1 а.с.58-63, 64-67). Таким чином, на думку позивача, Харківська міська рада незаконно володіла земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:13:001:0193, площею 5,0394га в період з 05.04.2012 по 11.01.2019, а земельними ділянками з кадастровим номером 6310137200:13:001:0282 площею 1,7950га та кадастровим номером 6310137200:13:001:0282 площею 3,2444га з 11.01.2019 по сьогоднішній день. З огляду на те, що Харківська міська рада, як зазначав позивач, отримує доходи від використання земельної ділянки Міністерства оборони України, 28.09.2019 Міністерство оборони України звернулось до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому просило суд стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 1810467,59грн., як дохід від оренди земельних ділянок, які вона одержала (могла одержати) за час незаконного володіння ним, за період з 08.09.2015 по 23.08.2019, а саме: -сума доходів, які недобросовісний набувач одержав від неправомірного використання земельної ділянки площею 5,0394 га кадастровий номер 6310137200:13:001:0193 протягом 08.09.2015-08.01.2019 року в розмірі 1556198,96грн; -сума доходів, які недобросовісний набувач одержав від неправомірного використання земельної ділянки 3,2444га кадастровий номер 6310137200:13:001:0283 протягом 09.01.2019-23.08.2019 року в розмірі 160427,25грн; -сума доходів, які недобросовісний набувач одержав від неправомірного використання земельної ділянки площею 1,7950га кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 протягом 09.01.2019-23.08.2019 року в розмірі 93841,38грн. (т.1 а.с.5-120). Окрім викладеного, Міністерство оборони України звертаючись до суду з відповідним позовом зазначало про те, що як титульний володілець спірних земельних ділянок, 15.07.2019 звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та фізичної особи - підприємця Деми Валерія Івановича з вимогами про: - витребування земельної ділянки площею 1,795га з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1742059463101 та кадастровим номером 6310137200:13:001:0282, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Таборова (вул. Лагерна), 2-Б, з незаконного володіння Харківської міської ради у власність держави в особі Міністерства оборони України; - витребування земельної ділянки площею 3,2444га з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1742206863101 та кадастровим номером 6310137200:13:001:0283, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Таборова (вул. Лагерна), 2-Б, з незаконного володіння Харківської міської ради у власність держави в особі Міністерства оборони України; - визнання недійсними договорів оренди землі площею 1,795га з кадастровим номером 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444га з кадастровим номером 6310137200:13:001:0283, укладених 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В. І.; - зобов`язання ФОП Деми В. І. за власний рахунок знести самочинно збудоване нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Таборова (вул. Лагерна), 2-Б, а саме: нежитлову будівлю літ. "АЖ-1" загальною площею 17,2 м2; нежитлову будівлю літ. "АБ-1" загальною площею 2,1 м2; нежитлову будівлю літ. "Щ-1", загальною площею 2,1 м2; нежитлову будівлю літ. "Ц-1" загальною площею 5,2 м2; нежитлову будівлю літ. "АД-1" загальною площею 4,6 м2; нежитлову будівлю літ. "АЛ-1" загальною площею 35,3 м2; нежитлову будівлю літ. "АВ-1" загальною площею 16,5 м2; нежитлову будівлю літ. "У-1", загальною площею 13,9 м2; нежитлову будівлю літ. "Ф-1" загальною площею 94,3 м2; нежитлову будівлю літ. "АК-1" загальною площею 47,0 м2; нежитлову будівлю літ. "Ю-1" загальною площею 4,7 м2; нежитлову будівлю літ. "4-1" загальною площею 2,3 м2; нежитлову будівлю літ. "АЄ-1" загальною площею 15,1 м2; нежитлову будівлю літ. "АГ-1" загальною площею 20,3 м2; нежитлову будівлю літ. "Я-1" загальною площею 4,8 м2; нежитлову будівлю літ. "АМ-1" загальною площею 156,9 м2; нежитлова будівля літ. "Х-1" загальною площею 6,5 м2; нежитлову будівлю літ. "Ш-1" загальною площею 3,4 м2; нежитлову будівлю літ. "АЗ-1" загальною площею 47,0 м2; нежитлову будівлю літ. "АА-1" загальною площею 2,1 м2; нежитлову будівлю літ. "Т-1" загальною площею 123,6 м2; нежитлову будівлю літ. "Р-1" загальною площею 276,5 м2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачі вчинили незаконні та протиправні дії щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0193, яка на праві власності належить державі, на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137200:13:001:0282, 6310137200:13:001:0283, з передачею їх в оренду, а ФОП Дема В.І. на цих земельних ділянках здійснив самовільне будівництво будівель та споруд. Позивач зазначав, що право власності держави в особі Міністерства оборони України щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0193 доведено та підтверджено судовим рішенням у справі №922/4117/15, відповідно до якого зазначена земельна ділянка була вилучена у ФОП Деми В.І. на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова. За доводами позивача, передача земельної ділянки КЕВ м. Харкова фактично не відбулася, проте на її території ФОП Дема В. І. продовжує здійснювати господарську діяльність. Оскільки спірні земельні ділянки, які створені шляхом поділу, не є новоствореним майном, а реєстраційна дія щодо поділу майна не є підставою для припинення права власності держави в особі Міністерства оборони України, позивач з посиланням на приписи статей 387, 388 Цивільного кодексу України пред`явив позовні вимоги про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137200:13:001:0282,6310137200:13:001:0283 з незаконного володіння Харківської міської ради у власність держави в особі Міністерства оборони України. Крім того, позивач зазначав, що Харківська міська рада, не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності, без згоди Кабінету Міністрів України, уклала оспорювані договори оренди земельних ділянок від 09.01.2019, які належать до земель оборони, а тому перевищила свої повноваження при їх укладенні. З огляду на викладене, на думку Міністерства оборони України, зазначені договори оренди земельних ділянок необхідно визнати недійсними відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України як такі, що укладені з порушенням приписів статей 77, 78 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України". При цьому, за доводами позивача, нерухоме майно, яке є власністю ФОП Деми В.І., збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та належала до земель оборони, які повинні були перебувати на балансі КЕВ м. Харкова. За таких обставин, на думку Міністерства оборони України, нерухоме майно підлягає знесенню ФОП Демою В.І. за власні кошти на підставі частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України. 23.10.2019 позивачем подано до господарського суду Харківської області клопотання про зупинення провадження у даній справі № 922/2789/19 до набрання законної сили рішення суду у справі № 922/2219/19 (т.2 а.с.10-18). Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаного клопотання позивач посилався на те, що предметом спору у даній справі є грошові кошти, які Харківська міська рада, як недобросовісний набувач отримала від передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0193 площею 5,0394га, яка в подальшому була поділена на дві земельної ділянки з кадастровими номерами 6310137200:13:001:0282 площею 1,7950га та 6310137200:13:001:0283 площею 3,2444га При цьому, як вказував позивач, на даний час триває провадження у справі №922/2219/19 за позовом Міністерства оборони України, в тому числі до Харківської міської ради про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137200:13:001:0282 площею 1,7950га та 6310137200:13:001:0283 площею 3,2444га від вказаного органу місцевого самоврядування як недобросовісного набувача. Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2019 у справі №922/2219/19 відмовлено Міністерству оборони України в задоволення позовних вимог. Вказане рішення законної сили не набрало, оскільки після отримання повного тексту рішення суду позивачем у строки встановлені законодавством була подана відповідна апеляційна скарга. Вимога про стягнення доходів при витребування майна із чужого незаконного володіння, які особа одержала або могла одержати від використання такого майна, є похідною від віндикаційної вимоги. Згідно частини 1 статті 390 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісний набувач), передання всіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Отже, як зазначав позивач, в рамках судової справи №922/2219/19 досліджуватиметься питання щодо недобросовісності Харківської міської ради при заволодінні вказаними земельними ділянками, що в свою чергу є підставою заявлених Міністерства оборони України позовних вимог у даній справі №922/2789/19. Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2019 у даній праві, зупинено провадження до набрання законної сили рішення суду по справі №922/2219/19 (т.2 а.с.24-27), з тих підстав, що існує об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 922/2219/19, під час якої буде підтверджено або спростовано недобросовісність Харківської міської ради під час заволодіння вищевказаними земельними ділянками. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Всі процесуальні документи суду у справі №922/2219/19 розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, відомості якого є офіційними та загальнодоступними. Так, рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2019 у справі №922/2219/19 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 в задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду від 07.04.2021 касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково; скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 і рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2019 у справі № 922/2219/19 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами повторного розгляду позовної заяви Міністерства оборони України, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції від 06.07.2024 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі №922/2219/19 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Міністерства оборони України до Харківської міської ради, ФОП Деми В.І. про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсними договорів оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії. Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до положень Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 №18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", статті 13 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статей 9 та 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", а також враховуючи обставини, встановлені у судових рішеннях у справі №922/4117/15 та справі №5023/4224/12, які в силу частини 4 статті 75 ГПК України є преюдиційними для даної справи та не спростовані відповідачами, погодився з висновками суду першої інстанції, що земельна ділянка площею 5,0394га належала до державної форми власності, і Кабінет Міністрів України як компетентний орган, до повноважень якого належить вирішення питання про передачу земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування, рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 5,0394га , у тому числі шляхом її поділу на дві окремі, а саме: земельну ділянку площею 1,795га та земельну ділянку площею 3,2444га, не приймав. Разом з тим, суд апеляційної інстанції з урахуванням практики Європейського суду з прав людини про застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушень, допущених представниками влади (Міністерством оборони України та Харківською міською радою), принципу "належного урядування" дійшов висновку, що витребування земельних ділянок та визнання недійсними договорів оренди цих земельних ділянок призведе до порушення майнових прав ФОП Деми В.І., оскільки ФОП Дема В.І. як власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано. Щодо позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок у Харківської міської ради, то суд апеляційної інстанції виходив з того, що віндикаційний позов може бути заявлений тільки до особи, у володінні якої перебуває це майно, тобто до тієї особи, яка здійснює фактичне панування над витребуваною річчю, а оскільки фактичним володільцем речі є ФОП Дема В.І., якому спірні земельні ділянки передано у користування на умовах оренди, тому неможливо витребувати майно у Харківської міської ради, яка ним не володіє. Щодо позовної вимоги про зобов`язання знести самочинно збудоване майно, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право власності ФОП Деми В.І. на спірні об`єкти нерухомого майна виникло на підставі судових рішень від 12.12.2011 у справі №2024/2-2705/11 та від 07.12.2012 у справі №2024/2-0705/11, які не були оскаржені Міністерством оборони України. При цьому, незгода Міністерства оборони України з судовим рішенням, висловлена поза законними процедурами його оскарження, не може бути підставою для припинення/скасування права власності особи на майно, а невиконання рішення суду, нехтування визнаними ним правами, суперечить принципу правової визначеності та порушує принцип верховенства права. Постановою Верховного Суду від 15.12.2021 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі №922/2219/19 в частині вирішення позовних вимог Міністерства оборони України про витребування земельних ділянок та визнання недійсними договорів оренди землі; справу № 922/2219/19 в цій частині передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду; в іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі №922/2219/19 залишено без змін (т.11 а.с.78-96). За результатами нового апеляційного розгляду постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі №922/2219/19 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Міністерства оборони України до Харківської міської ради, ФОП Деми В.І. про визнання недійсними договорів оренди землі; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі № 922/2219/19 залишено без змін (т.14 а.с.26-47). Апеляційний господарський суд встановив, що Харківська міська рада та ФОП Дема В.І. не є добросовісними набувачами в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що усвідомлення особою незаконності заволодіння майном повністю виключає можливість захисту прав на нього посиланнями на "гарантії мирного володіння" майном. Навпаки, в цих випадках втручання держави у володіння майном приватною особою, яка свідомо незаконно заволоділа ним, є не тільки допустимим, а й необхідним. Рішуча демонстрація державою недопустимості незаконного заволодіння чужим майном беззаперечно становить суспільний, публічний та загальний інтерес та відповідає ідеалам правової держави та верховенства права. З урахуванням викладеного, за висновком апеляційного господарського суду, спірні земельні ділянки необхідно повернути позивачу, а рішення господарського суду першої інстанції в цій частині є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права з урахуванням всіх обставин справи. Щодо позовних вимог Міністерства оборони України про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В.І., то апеляційний господарський суд зазначив, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна не потрібно. Крім того, на спірних земельних ділянках розташоване нерухоме майно, яке на законних підставах належить на праві власності ФОП Демі В.І. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд відмовив в задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В.І. Постановою Верховного Суду від 13.08.2024 у справі №922/2219/19 задоволено частково касаційну скаргу Міністерства оборони України; скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №922/2219/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України про визнання недійсними договорів оренди землі площею 1,795га з кадастровим номером 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444га з кадастровим номером 6310137200:13:001:0283, укладених 09.01.2019 між Харківською міською радою та Фізичною особою - підприємцем Демою Валерієм Івановичем, справу № 922/2219/19 в цій частині передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду. Верховний Суд прийшов до висновку, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, взагалі не спростував наведених висновків місцевого господарського суду. При цьому апеляційний господарський суд не обґрунтував належним чином правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог Міністерства оброни України про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між Харківською міською радою та ФОП Демою В.І. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 у справі №922/2219/19 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича на рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі №922/2219/19 задоволено частково, в оскаржуваній частині; скасовано рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі №922/2219/19 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок площею 1,795га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, укладених 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В.І. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову Міністерства оборони України до відповідачів: Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Квартирно-експлуатаційного відділу, Всеукраїнської громадської організації Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, Фонду державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю "САФАРІ-УКРАЇНА", про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок площею 1,795га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, укладених 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В.І. Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2025 у даній справі поновлено провадження у даній справі №922/2789/19 (т.2 а.с.50-53). Рішенням господарського суду Харківської області від 16.03.2026 у даній справі в позові відмовлено повністю, з підстав викладених вище (т.2 а.с.219-232). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до приписів статей 79, 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування "(крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Як було зазначено вище, рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2021 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 922/2219/19, що були залишені у відповідній частині без змін постановою Верховного Суду від 13.08.2024, віндикаційний позов Міністерства оборони України задоволено; витребувано земельну ділянку площею 1,795 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1742059463101 та кадастровим номером 6310137200:13:001:0282, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Таборова (вул. Лагерна), 2-Б, та земельну ділянку площею 3,2444га з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1742206863101 та кадастровим номером 6310137200:13:001:0283, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Таборова (вул. Лагерна), 2-Б, з незаконного володіння Харківської міської ради у власність держави в особі Міністерства оборони України. Зі змісту постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 922/2219/19 вбачається, що судом було встановлено той факт, що Харківська міська рада та ФОП Дема В.І. не є добросовісними набувачами в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що усвідомлення особою незаконності заволодіння майном повністю виключає можливість захисту прав на нього посиланнями на "гарантії мирного володіння" майном. Навпаки, в цих випадках втручання держави у володіння майном приватною особою, яка свідомо незаконно заволоділа ним, є не тільки допустимим, а й необхідним. Рішуча демонстрація державою недопустимості незаконного заволодіння чужим майном беззаперечно становить суспільний, публічний та загальний інтерес та відповідає ідеалам правової держави та верховенства права. З урахуванням викладеного, за висновком апеляційного господарського суду, спірні земельні ділянки необхідно повернути позивачу, а рішення господарського суду першої інстанції в цій частині є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права з урахуванням всіх обставин справи. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, в межах розгляду справи №922/2219/19, судом було встановлено належність відповідних земельних ділянок (земель оборони) на праві власності саме державі Україна, а не територіальній громаді міста Харкова. Судова колегія враховує, що добросовісність чи недобросовісність набувача майна є питанням факту. Добросовісність набувача майна презюмується (частина 5 статті 12 Цивільного кодексу України), а тому твердження про недобросовісність відповідача як набувача майна повинно доводитися тим, хто подав віндикаційний позов (пункти 85-87 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.09.2025 у справі № 922/82/20). При цьому, в постанові Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 922/2219/19 з приводу питання заволодіння спірними земельними ділянками судом апеляційної інстанції було зазначено про те, що "Харківська міська рада та фізична особа-підприємець Дема В.І. не є добросовісними набувачами в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України". Отже, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт недобросовісності Харківської міської ради як набувача спірних земельних ділянок. Зазначений факт є преюдиційним в розумінні приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, до правовідносин сторін у даній справі підлягають застосуванню положення частини 1 статті 390 Цивільного кодексу України, відповідно до яких власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Разом з тим, судова колегія зауважує, що факт задоволення віндикаційного позову щодо певного майна не означає автоматично і за будь-яких умов виникнення на стороні власника відповідного майна права вимоги щодо розрахунків в розумінні статті 390 Цивільного кодексу України. На вирішення питання про повернення отриманих набувачем (у тому числі недобросовісним) доходів від майна (у так само на компенсацію доходів не отриманих, але таких, що могли бути отримані набувачем) напряму впливає статус дійсного власника майна та правовий режим відповідного майна: якщо в силу свого статусу власник не міг би отримати від використання конкретного майна доходи, які отримав чи міг отримати його незаконний володілець (хоч би і недобросовісний), то суми таких доходів не можуть бути стягнуті на користь такого власника. Такий підхід до тлумачення та застосування правил статті 390 Цивільного кодексу України напряму випливає з правової позиції, сформульованої Верховним Судом в постанові від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, в якій Суд погодився з судами попередніх інстанцій в їх висновку, що відповідні норми Цивільного кодексу України виходять не лише з неправомірності підстав заволодіння недобросовісним набувачем річчю, що саме по собі має призводити до негативних наслідків для нього, а й з такої важливої засади цивільно-правового регулювання, як компенсаційність. Тобто, розрахунки за правилами статті 390 Цивільного кодексу України передбачають компенсацію неотриманого доходу, який власник міг би отримати, інакше ні про яку компенсацію йтися не може. Колегія суддів також враховує, що статтею 9 Податкового кодексу України визначено перелік загальнодержавних податків та зборів, в тому числі: податок на прибуток підприємств (пункт 9.1.1.); податок на доходи фізичних осіб (пункт 9.1.2.); податок на додану вартість (пункт 9.1.3.); акцизний податок (пункт 9.1.4.); екологічний податок (пункт 9.1.5.); рентна плата (пункт 9.1.6.); мито (пункт 9.1.7.). Згідно пункту 9.3. статті 9 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Відповідно до статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать: податок на майно (пункт 10.1.1.); єдиний податок (пункт 10.1.2.). До місцевих зборів належать в тому числі: збір за місця для паркування транспортних засобів (пункт 10.2.1.); туристичний збір (пункт 10.2.2.). Згідно пункту 10.2. статті

10. Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Відповідно до пункту 10.5. статті

10. Податкового кодексу України зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Згідно статті 14 Податкового кодексу України власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (пункт 14.1.34.); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (пункт 14.1.74.); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пункт 14.1.147.). Статтею 265 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. Згідно статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пункт 270.1.1.). Відповідно до пункту 284.1. та пункту 284.3. статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території. Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди. Крім того, згідно пункту 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Відповідно до статті 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад. Згідно статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципі самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети. Відповідно до статті 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету. Згідно пункту 19 статті 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад належить, в тому числі, податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування. З аналізу вказаних вище правових норм Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності входить до складу податку на майно, тобто належить до місцевих податків і зараховується до місцевого бюджету незалежно від статусу земельної ділянки та суб`єкта права власності на земельну ділянку (держава або орган місцевого самоврядування). До загальнодержавних податків не належить плата за землю, а надходження та зарахування плати за землю до державного бюджету не передбачено нормами Податкового та Бюджетного кодексів України. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач - Міністерство оборони України за жодних правових обставин не міг бути отримувачем такого обов`язкового платежу, як орендна плата за земельні ділянки державної власності, а отже позивачем не підтверджено належними доказами відповідного права на отримання орендної плати за земельні ділянки та факту порушення цього права Харківською міською радою, що підтверджує відсутність порушення прав та законних інтересів позивача. Крім того, судова колегія зазначає, що положення статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" не дозволяють такого використання земель оборони, як передача їх в оренду для експлуатації розміщеного на них нерухомого майна приватних осіб. Як було зазначено вище, рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2021 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 922/2219/19, що були залишені у відповідній частині без змін постановою Верховного Суду від 13.08.2024, було відмовлено в задоволенні позовних вимог Міністерства оборона України в частині зобов`язання ФОП Деми В. І. за власний рахунок знести самочинно збудоване нерухоме майно розташоване на спірних земельних ділянках. Оскільки позивач - Міністерство оборони України за будь-яких обставин не міг бути отримувачем такого обов`язкового платежу, як орендна плата за земельні ділянки державної власності, останнім не підтверджено належними доказами можливість реального одержання доходів у вигляді орендної плати за земельні ділянки державної власності за звичайних обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем наявності такого обов`язкового елементу складу цивільного правопорушення, як шкода, та відповідно відсутності у відповідача цивільно-правової відповідальності. Згідно частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 Цивільного кодексу України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням. Зі змісту постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 922/2219/19 також вбачається, що судом було встановлено наступне: -"Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 12.12.2011 у справі №2024/2-2705/11 визнано за Демою В.І. право власності на самочинно побудовану нежитлову будівлю літ. Р-1, яка складається з №1 ангару, площею 251,6 кв.м та №2 комори, площею 34,9 кв.м., загальною площею 276,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 07.12.2012 у справі №2024/9266/2012 визнано за Демою В.І. право власності на самочинно побудовані будівлі: літ. С-1, загальною площею 128,6 кв. м, літ. Т-1, загальною площею 123,6 кв. м, літ. У-1, загальною площею 13,9 кв. м, літ. Ф-1, загальною площею 94,3 кв. м, літ. Х-1, загальною площею 6,5 кв. м, літ. Ц-1, загальною площею 5,2 кв. м, літ. Ч-1, загальною площею 2,3 кв. м, літ. Ш-1, загальною площею 3,4 кв. м, літ. Щ-1, загальною площею 2,1 кв. м, літ. Ю-1, загальною площею 4,7 кв. м, літ. Я-1, загальною площею 4,8 кв. м, літ. АА-1, загальною площею 2,1 кв. м, літ. АБ-1, загальною площею 2,1 кв. м, літ. АВ-1, загальною площею 16,5 кв. м, літ. АГ-1, загальною площею 20,3 кв. м, літ. АД-1, загальною площею 4,6 кв. м, літ. АЄ-1, загальною площею 15,1 кв. м, літ. АЖ-1, загальною площею 17,2 кв. м, літ. АЗ-1, загальною площею 47,0 кв. м, літ. АК-1, загальною площею 47,0 кв. м, літ. АМ-1, загальною площею 156,9 кв. м, літ. АЛ-1, загальною площею 35,3 кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Таборова, 2-Б. Вказані рішення є чинними та не скасованими. Отже, право власності фізичної особи - підприємця Деми В.І. на спірні об`єкти нерухомого майна виникло на підставі судових рішень від 12.12.2011 у справі №2024/2-2705/11 та від 12.12.2011 у справі № 2024/2-0705/11. Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство оборони України, будучи обізнаним про існування зазначених судових рішень, не оспорювало останні у апеляційному порядку. Оскільки рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 12.12.2011 у справі №2024/2-2705/11 та від 12.12.2011 у справі № 2024/2-0705/11 є чинними, є обов`язковими до виконання на всій території України, право власності за Фізичною особою - підприємцем Демою В.І. є чинним та не скасованим, колегія суддів не вбачає правових підстав для зобов`язання фізичної особи - підприємця Деми В.І. знести самочинно збудоване нерухоме майно. Отже, на спірних земельних ділянках розташовується нерухоме майно, яке на законних підставах належить на праві власності фізичній особі - підприємцю Демі В.І., чим спростовується твердження позивача про можливість використання спірних земельних ділянок за іншим призначенням ніж експлуатація та обслуговування розташованих на них нежитлових будівель". Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Оскільки фізична особа - підприємець Дема В.І. не є власником та постійним користувачем земельних ділянок, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку - єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата. Судом апеляційної інстанції в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 922/4117/15 також було встановлено, що будь-яка технічна та правовстановлююча документація на спірну земельну ділянку, на підставі якої виникло право власності (користування) у гарнізонної ради Всеармійського військово-мисливського товариства Київського військового округу, Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків відсутня. Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що використання спірних земельних ділянок без сплати орендної плати призвело б до безоплатного користування земельними ділянками, чим було б порушено права саме Харківської міської ради, оскільки податок на майно, що справляється у формі орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності зараховується саме до бюджетів місцевого самоврядування, що підтверджує відсутність безпідставного збагачення Харківської міської ради за рахунок позивача. Набуття однією зі сторін договірного зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання такого зобов`язання не вважається безпідставним. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц, від 13.01.2021 у справі №539/3403/17, від 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 04.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.12.2021 у справі №910/13182/20 та від 10.02.2022 у справі №918/339/21. В даному випадку, за результатами апеляційного перегляду рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/2219/19 від 06.07.2021 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди, постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2014 у справі №922/2219/19 було відмовлено в задоволенні позову Міністерства оборони України в частині визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок площею 1,795га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, укладених 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В.І. Враховуючи, що вказані вище договори оренди є чинними, позивачем не було доведено, що ним могли бути отримані відповідні доходи у випадку, коли б спірні земельні ділянки не вибули з його володіння, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Щодо заяв 4-ої третьої особи - ТОВ "САФАРІ-УКРАЇНА", та відповідача - Харківської міської ради про застосування строків позовної давності поданих 20.09.2019 та 02.10.2019 до господарського суду Харківської області (вх. № 22508, вх. № 23584) (т.1 а.с.186-187, 223-225), судова колегія зазначає, що відповідно до положень статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України ). В силу приписів частини 1, пункту 8 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). Нормами частин 3-5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Отже, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів. Колегія суддів зазначає, що позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі №927/1687/23, від 12.03.2024 у справі №914/106/22, від 05.12.2023 у справі №910/2094/21, від 30.06.2022 у справі №922/2960/17. З огляду на те, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора з підстав їх необґрунтованості, заяви 4-ої третьої особи - ТОВ "САФАРІ-УКРАЇНА", та відповідача - Харківської міської ради про застосування строків позовної давності не розглядаються. Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, прокурором не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. За наведених обставин, апеляційна скарга не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2026 у справі №922/2789/19 слід залишити без змін. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта. Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2026 у справі №922/2789/19 залишити без змін. Повна постанова складена 22.06.2026. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.В. Плахов Суддя С.Ч. Жельне Суддя П.В. Тихий