Постанова 4873 № 911/2081/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" червня 2026 р. Справа № 911/2081/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Горбасенка П.В. суддів: Колесника Р.М. Сковородіної О.М. за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Автомагістраль» на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2026 (повний текст складено та підписано 30.03.2026) у справі № 911/2081/25 (суддя Ярема В.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Південий торговельний альянс» до Приватного підприємства «Автомагістраль» про стягнення 2 261 238, 36 грн представники учасників справи не з`явилися УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Південий торговельний альянс» (далі - позивач / ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс») звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Автомагістраль» (далі - відповідач / ПП «Автомагістраль») про стягнення 2 311 238, 36 грн, з яких: 1 949 519, 80 грн основного боргу, 97 490, 41 грн інфляційного збільшення та 264 228, 15 грн пені. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» посилається на обставини невиконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого на виконання умов договору поставки № 30012023 від 30.01.2023 (далі - спірний договір) товару. Господарський суд Київської області ухвалою від 02.07.2025 прийняв позовну заяву ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» до розгляду та відкрив провадження у справі № 911/2081/25, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання, встановив строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій. Господарський суд Київської області ухвалою від 03.03.2026 у справі № 911/2081/25 закрив провадження за позовом ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» до ПП «Автомагістраль» в частині вимоги про стягнення 50 000, 00 грн основного боргу. Господарський суд Київської області рішенням від 03.03.2026 у справі № 911/2081/25 задовольнив частково позовні вимоги, ухвалив стягнути з ПП «Автомагістраль» на користь ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» 1 899 519, 80 грн основного боргу, 97 490, 41 грн інфляційного збільшення, 264 114, 17 грн пені, 27 133, 49 грн судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовив. Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що на виконання умов спірного договору позивач здійснив поставку товару на суму 14 642 700, 00 грн, тоді як відповідач не заперечив і не спростував того, що із загальної суми отриманого ним товару, згідно з наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, останнім сплачено всього 12 743 180, 20 грн, що свідчить про арифметичну відповідність розміру заявлених до стягнення коштів фактичним обставинам справи та, як наслідок, про наявність підстав для задоволення вимоги ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» про стягнення з ПП «Автомагістраль» 1 899 519, 80 грн основного боргу. Стосовно заявлених до стягнення із відповідача сум інфляційного збільшення та пені місцевий господарський суд зазначив, що позивачем, в порушення норм Цивільного кодексу України, включено до періодів обрахунку інфляційних втрат та пені дні проведення відповідних платежів, тобто дні, коли ПП «Автомагістраль» не вважалося таким, що прострочило зобов`язання, у зв`язку з чим: - вимога ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» про стягнення з відповідача 97 490, 41 грн інфляційного збільшення є обґрунтованою; - вимога ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» про стягнення з відповідача 264 228, 15 грн пені є частково обґрунтованою - у сумі 264 114, 17 грн. Поряд з тим Господарський суд Київської області також зауважив, що ПП «Автомагістраль» звернулося до суду із заявою про зменшення розміру штрафних санкцій, однак жодними належними та достовірними доказами не довело існування виняткових обставин, за наявності яких можливе зменшення обґрунтовано заявлених до стягнення 264 114, 17 грн, що виключає можливість задоволення означеної заяви відповідача. Не погодившись із зазначеним вище рішенням суду, ПП «Автомагістраль» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2026 у справі № 911/2081/25 та ухвалити нове, яким вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені задовольнити частково - у розмірі 15 000, 00 грн, а також врахувати, що в іншій частині рішення суду не оскаржується. В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції: 1) не взяв до уваги та не надав належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з`ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору та про неправильне застосування норм процесуального права; 2) не врахував такі обставини: - ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання, а саме, що ПП «Автомагістраль» майже на 90 % виконано зобов`язання з оплати поставленого на підставі спірного договору товару; - поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, а саме ту обставину, що внаслідок окупації підприємству завдано значних матеріальних збитків; - наявність заборгованості перед ПП «Автомагістраль» з боку його контрагентів у значних розмірах; - вжиття відповідачем усіх можливих заходів для повного виконання зобов`язання перед позивачем; - не надання позивачем жодних доказів понесення збитків через дії / бездіяльність ПП «Автомагістраль». Окремо ПП «Автомагістраль» наголосило на обставинах ведення бойових дій у Бучанському районі Київської області (за місцезнаходженням головного офісу відповідача) та інших обставинах непереборної сили, у тому числі й існування надзначної заборгованості з бюджету держави за вже давно виконані роботи та надані послуги, з огляду на що, за доводами скаржника, останній досі не може повноцінно відновити власну діяльність та своєчасно розрахуватися з усіма контрагентами. Враховуючи наведене, ПП «Автомагістраль» вважає, що визначений позивачем та й судом першої інстанції розмір пені не лише не відповідає принципу верховенства права, а й суперечить йому, адже відповідач звертався до суду першої інстанції із заявою про зменшення розміру заявленої до стягнення пені з огляду на ряд поважних обставин, які не були повністю враховані. Означене, на думку скаржника, свідчить про наявність ґрунтовних підстав для задоволення його апеляційної скарги та, відповідно, скасування рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2026 у справі № 911/2081/25 в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 264 114, 17 грн. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2026 апеляційну скаргу ПП «Автомагістраль» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Колесника Р.М., Сковородіної О.М. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.04.2026 залишив без руху апеляційну скаргу ПП «Автомагістраль» на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2026 у справі № 911/2081/25 та запропонував скаржникові усунути допущені останнім при поданні апеляційної скарги недоліки протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали. 27.04.2026 через підсистему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, від ПП «Автомагістраль» надійшла заява про усунення недоліків. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.04.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Автомагістраль» на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2026 у справі № 911/2081/25, призначив апеляційну скаргу до розгляду на 03.06.2026, витребував з Господарського суду Київської області матеріали цієї справи та встановив ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» строк для подання до суду у письмовій формі відзиву на апеляційну скаргу. 04.05.2026, в межах встановленого Північним апеляційним господарським судом строку, від ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ПП «Автомагістраль», а рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2026 у справі № 911/2081/25 залишити без змін. Так, мотивуючи свою позицію, ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» наголошує на тому, що спірний договір укладено між позивачем та відповідачем 30.01.2023, тобто після введення в Україні воєнного стану та звільнення Київської області від агресора, відтак на момент укладення договору сторони вже вели господарську діяльність в умовах воєнного стану та прийняли на себе зобов`язання по повному та своєчасному виконанню відповідних зобов`язань. В розрізі доводів ПП «Автомагістраль» про вплив на спірні правовідносини обставин непереборної сили як підстави для зменшення заявленого до стягнення з відповідача розміру пені позивач зауважує, що на час початку повномасштабної агресії росії та введення воєнного стану останній також вів господарську діяльність і мав своє місцезнаходження на території Донецької області, яка є окупованою і на сьогоднішній день, у зв`язку з чим втратив багато майна та поніс збитки, однак повно та належно виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, не зважаючи на усі ризики воєнного стану. За твердженнями ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс», відповідач же навпаки, нехтуючи своїми зобов`язаннями, періодично допускав порушення строків оплати, а з червня 2025 року взагалі припинив навіть частково погашати заборгованість за поставлений товар. Поряд з тим позивач звернув увагу на те, що відповідно до відкритих даних з сайту Єдиного вебпорталу використання публічних коштів (https://spending.gov.ua/new/transactions) ПП «Автомагістраль» постійно надходять грошові кошти з Державного казначейства України за виконані ним послуги, в тому числі за експлуатаційне утримання вулиць та доріг комунальної власності. Аналізуючи зміст трансакцій, ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» зазначило, що відповідач мав фінансову можливість закрити заборгованість за поставлений товар перед позивачем, як і має таку можливість і на сьогоднішній день, в тому числі сплатити штрафні санкції. Покликаючись на вказане та на відсутність виняткових обставин і підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, а отже, про недобросовісну поведінку скаржника, позивач зауважує про наявність підстав для залишення його апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2026 у справі № 911/2081/25 без задоволення. Крім того згідно означеного відзиву на апеляційну скаргу позивач просить призначене на 03.06.2026 судове засідання провести за відсутності його представника. 06.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2081/25. 02.06.2026 від ПП «Автомагістраль» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване обставинами участі представника відповідача у судовому засіданні 03.06.2026 під час розгляду іншої - цивільної справи в Києво-Святошинському районному суді Київської області. Згідно із ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. В силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, позаяк: 1) представник відповідача, якого завчасно повідомлено про час і місце розгляду справи, надав перевагу здійсненню своїх процесуальних прав та обов`язків щодо представництва інтересів в іншій справі, самостійно визначивши пріоритети своєї діяльності, відтак участь представника відповідача в іншому судовому засіданні не може виправдати відкладення розгляду цієї справи і, як наслідок, порушення строків її розгляду; 2) судовою колегією надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень в означеній справі, тоді як ПП «Автомагістраль» є скаржником у справі, а отже, в апеляційній скарзі ним викладено доводи, з яких він не погоджується з рішенням суду першої інстанції; водночас бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України; 3) явка учасників справи Північним апеляційним господарським судом обов`язковою не визнавалась. У судове засідання 03.06.2026 ані представник позивача, ані представник відповідача не з`явилися, тоді як, з огляду наведеного вище, про день, час та місце судового розгляду ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» та ПП «Автомагістраль» були повідомлені належним чином. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача, які, зі свого боку, належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку. Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оцінивши висновки місцевого господарського суду на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити таке. Як установлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами цієї справи, 30.01.2023 між ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» як постачальником та ПП «Автомагістраль» як покупцем укладено договір поставки № 30012023 (далі - договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар - сіль технічна кам`яна для промислового перероблення з протизлежувальною добавкою, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість. Положеннями пп. 1.2, 2.1, 2.2, 4.5, 7.1, 7.2 договору поставки закріплено, що найменування, одиниця вимірювання, ціна та кількість товару, що постачається, зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору. Ціна за одиницю товару та загальна вартість товару, що постачається, зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору. Покупець здійснює оплату за товар протягом 14 календарних днів з моменту фактичного відвантаження товару на підставі виставленого рахунку та видаткових накладних. За несвоєчасну оплату товару за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору за два тижні до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на ще 1 рік на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. На виконання умов спірного договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 14 642 700, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних сторонами видаткових накладних за період з січня 2023 року по 29.12.2024 на суму 12 457 248, 00 грн, а також видаткових накладних: - № 343 від 30.12.2024 на суму 518 568, 00 грн (розрахунковий документ: рахунок-фактура № 247 від 30.12.2024); - № 4 від 08.01.2025 на суму 684 182, 00 грн (розрахунковий документ: рахунок-фактура № 3 від 08.01.2025); - № 6 від 09.01.2025 на суму 84 966, 00 грн (розрахунковий документ: рахунок-фактура № 5 від 09.01.2025); - № 7 від 09.01.2025 на суму 435 200, 00 грн (розрахунковий документ: рахунок-фактура № 6 від 09.01.2025); - № 13 від 24.01.2025 на суму 360 536, 00 грн (розрахунковий документ: рахунок-фактура № 12 від 24.01.2025); - № 48 від 11.04.2025 на суму 102 000, 00 грн (розрахунковий документ: рахунок-фактура № 38 від 11.04.2025). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, і з договорів. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, ст. 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Згідно із ч. 1 ст. 655, ч. 1, 2 ст. 692, ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. З огляду на положення п. 2.2 спірного договору Господарський суд Київської області дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про те, що підписання видаткових накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та вартості поставленого за ними товару породжує для ПП «Автомагістраль» грошовий обов`язок по сплаті на рахунок ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» вартості такого товару, зокрема: - 518 568,00 грн згідно з видатковою накладною № 343 від 30.12.2024 - у строк до 13.01.2025; - 684 182,00 грн згідно з видатковою накладною № 4 від 08.01.2025 - у строк до 22.01.2025; - 84 966,00 грн згідно з видатковою накладною № 6 від 09.01.2025 - у строк до 23.01.2025; - 435 200,00 грн згідно з видатковою накладною № 7 від 09.01.2025 - у строк до 23.01.2025; - 360 536,00 грн згідно з видатковою накладною № 13 від 24.01.2025 - у строк до 07.02.2025. Однак станом на момент подання ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» позову до Господарського суду Київської області ПП «Автомагістраль» лише частково здійснило оплату за товар - в розмірі 12 693 180, 20 грн, що відповідачем не заперечується та підтверджується доданими до позову копіями платіжних інструкцій, зокрема: - від 18.04.2025 на суму 102 000, 00 грн згідно рахунка-фактури № 38 від 17.04.2025; - від 02.06.2025 на суму 150 000, 00 грн згідно рахунка № 245 від 29.12.2024; - від 13.06.2025 на суму 100 000, 00 грн згідно рахунка № 245 від 29.12.2024. Відтак обставини несплати ПП «Автомагістраль» 1 949 519, 80 грн за поставку визначеного спірним договором товару у встановлений останнім строк стали підставою для звернення ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» до суду з означеним спором. Приписами ст. 525, ч. 1 ст. 530, ст. 599, ч. 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як випливає із наявної в матеріалах справи платіжної інструкції від 28.11.2025, після відкриття провадження у цій справі ПП «Автомагістраль» здійснило оплату на суму 50 000, 00 грн, що свідчить про те, що загальна сума боргу станом на момент ухвалення місцевим господарським судом рішення у цій справі склала 1 899 519, 80 грн, у тому числі: - 334 635, 80 грн згідно з видатковою накладною № 343 від 30.12.2024; - 684 182, 00 грн згідно з видатковою накладною № 4 від 08.01.2025; - 84 966, 00 грн згідно з видатковою накладною № 6 від 09.01.2025; - 435 200, 00 грн згідно з видатковою накладною № 7 від 09.01.2025; - 360 536, 00 грн згідно з видатковою накладною № 13 від 24.01.2025. Отже, беручи до уваги те, що відповідач у встановлені спірним договором строки свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, дії останнього є порушенням договірних зобов`язань і він вважається таким, що прострочив. Так, прострочення грошового зобов`язання мало місце згідно із видатковими накладними: 1) № 343 від 30.12.2024: - з 14.01.2025 по 01.06.2025 на 518 568, 00 грн боргу; - з 02.06.2025 по 12.06.2025 на 484 635, 80 грн боргу; - з 13.06.2025 по 25.06.2025 на 384 365, 00 грн боргу; 2) № 4 від 08.01.2025: з 23.01.2025 по 25.06.2025 на 684 182, 00 грн боргу; 3) № 6 від 09.01.2025: з 24.01.2025 по 24.06.2025 на 84 966, 00 грн боргу; 4) № 7 від 09.01.2025: з 24.01.2025 по 25.06.2025 на 435 200, 00 грн боргу; 5) № 13 від 24.01.2025: з 08.02.2025 по 25.06.2025 на 360 536, 00 грн боргу. З огляду зазначеного матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов`язання із своєчасної оплати поставленого на підставі спірного договору товару. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім того відповідно до ч. 1 ст. 546, ч. 3 ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Умовами пп. 4.1, 4.5 спірного договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України. За несвоєчасну оплату товару за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. В розрізі наведеного суд першої інстанції виснував про правильність та обґрунтованість розрахунків позивача в частині заявлених сум інфляційних втрат і часткову обґрунтованість розрахунків ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» в частині заявленого розміру пені, у зв`язку з чим належні до стягнення з ПП «Автомагістраль» суми інфляційного збільшення та пені становлять 97 490, 41 грн і 264 114, 17 грн відповідно. Зі свого боку відповідач, звертаючись із апеляційною скаргою, наголосив на помилковості висновків місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з ПП «Автомагістраль» 264 114, 17 грн пені та необхідності зменшення останньої до 15 000, 00 грн. Приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених вище приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Зі змісту зазначених норм випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скаржник не довів жодними належними та достовірними доказами існування виняткових обставин, за наявності яких можливе зменшення обґрунтовано заявлених до стягнення 264 114, 17 грн, позаяк, насамперед, розмір пені був погоджений сторонами при укладенні договору поставки, тоді як на момент укладення спірного договору в Україні вже було запроваджено воєнний стан, що свідчить про те, що, вступаючи у договірні правовідносини в умовах воєнного стану, ПП «Автомагістраль» повинно було усвідомлювати, оцінювати та враховувати усі можливі ризики, що можуть вплинути на виконання зобов`язань за спірним договором у цій справі. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. В силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, таким чином відповідач, уклавши з позивачем договір на відповідних умовах, зобов`язаний нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань. В контексті викладеного апеляційним судом також враховується те, що станом на день розгляду справи зобов`язання (основний борг, що становить 1 899 519, 80 грн) за договором поставки виконані так і не були. При цьому місцевим господарським судом правомірно зазначено про те, що в умовах воєнного стану сторони знаходяться у рівних умовах ведення господарської діяльності (бізнесу) та однаково несуть тягар наслідків такої діяльності, ураховуючи загальні для всіх суб`єктів економічну ситуацію в Україні та введення воєнного стану. Стосовно ж доводів ПП «Автомагістраль» про відсутність в матеріалах справи доказів понесення ТОВ «ТВП «Південий торговельний альянс» збитків внаслідок порушення відповідачем умов спірного договору судова колегія зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. До того ж апеляційним судом враховано, що скаржником не вказано та доказово не підтверджено, що він вживав усіх залежних від нього заходів з метою усунення порушення своїх зобов`язань перед позивачем, зокрема через повідомлення у досудовому порядку позивача про наявність певних утруднень у сплаті боргу та / або стосовно узгодження можливості розстрочення в оплаті боргу. Відтак, заявляючи клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідач не довів відсутності своєї вини у простроченні виконання відповідного зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов`язання згідно спірного договору. Окремо колегія суддів вважає за доцільне надати оцінку твердженням ПП «Автомагістраль» про настання обставин непереборної сили як підстави для звільнення від відповідальності у зв`язку із неналежним виконанням грошового зобов`язання за договором поставки. Приписами ч. 1 ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Положеннями пп. 5.1-5.3 спірного договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, військовий стан, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються уповноваженим на те державним органом. Судова колегія зазначає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту / імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»). Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. У постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. У постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат. Тобто виключно сертифікатом відповідної торгово-промислової палати можуть бути підтверджені форс-мажорні обставини, які підтверджували б факт неможливості виконання конкретного зобов`язання. Водночас доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Отже, в будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його неналежно виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили. Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні як найшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належного виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно кошти, товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Поряд з тим неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). ПП «Автомагістраль» під час розгляду справи доказів на підтвердження повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, у разі їх наявності, в порядку п. 5.2 спірного договору до матеріалів справи не надало, як і не долучило жодного сертифікату відповідної торгово-промислової палати. За наведеного апеляційним господарським судом відхиляються аргументи відповідача в цій частині. Беручи до уваги все зазначене вище, судова колегія дійшла висновку, що скаржником не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати поставленого товару внаслідок настання форс-мажорних обставин, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зав`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану, окупацією підприємства під час ведення бойових дій у Бучанському районі Київської області (за місцезнаходженням головного офісу відповідача) та неможливістю виконання останнім своїх зобов`язань за спірним договором. Відтак колегія суддів зазначає, що викладені у апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками місцевого господарського суду стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що не є самостійною підставою для скасування судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України. Приписами ч. 4 ст. 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, - його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України»). При оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Під час ухвалення цієї постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Щодо інших аргументів учасників справи колегія суддів зазначає, що останні були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк вони висновків суду не спростовують та, з урахуванням всіх обставин цієї справи, встановлених судом, не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, правильно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні. Згідно із ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Положеннями ст. 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В розрізі наведених норм судова колегія зазначає, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для скасування рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, відтак оскаржуване рішення належить залишити без змін. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України, покладаються судом на скаржника. Керуючись ст. 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Автомагістраль» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2026 у справі № 911/2081/25 залишити без змін.

3. Покласти витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.

4. Повернути матеріали справи до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку із перебуванням судді Колесника Р.М. у відпустці з 15.06.2026 по 19.06.2026 та головуючого судді Горбасенка П.В. у відпустці з 16.06.2026 по 19.06.2026, повний текст постанови складено та підписано 22.06.2026. Головуючий суддя П.В. Горбасенко Судді Р.М. Колесник О.М. Сковородіна