Постанова 4873 № 910/1364/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" квітня 2026 р. Справа№ 910/1364/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Бестаченко О.Л. суддів: Колесника Р.М. Шаратова Ю.А. секретар судового засідання - Васильченко А.І. за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.04.2026, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Немирівської окружної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 (повний текст складено 08.02.2024) у справі № 910/1364/23 (суддя Мудрий С.М.) за позовом Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Немирівської міської ради, 2) Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, до 1) Вінницької обласної ради, 2) Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, 3) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Іллінецьке лісове господарство" 4) Немирівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Вінницька обласна військова адміністрація про визнання незаконним рішення обласної ради, визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства, визнання недійсним договору про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства та зобов`язання звільнити мисливські угіддя, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Немирівської міської ради та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Вінницької обласної ради, Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Іллінецьке лісове господарство", Немирівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок у якій просить: - визнати незаконним рішення Вінницької обласної ради №670 від 15.10.2008 "Про внесення змін та доповнень до рішення 13 сесії обласної Ради 5 скликання від 25 жовтня 2007 року №440 "Про перерозподіл мисливських угідь" в частині надання у користування Немирівській районній організації Українського товариства мисливців і рибалок - об`єкту природо-заповідного фонду Ландшафтний заказник "Лучанське" площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678); - визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства, укладений 01.10.2011 між Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Немирівською районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок, в частині мисливських угідь площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678), які розташовані в кварталах 131, 132 Немирівського лісництва Державного підприємства "Іллінецьке лісове господарство"; - визнати недійсним договір №3 про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства, укладений 05.01.2022 між Державним підприємством "Іллінецьке лісове господарство" та Немирівською районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок, в частині мисливських угідь площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678), які розташовані в кварталах 131, 132 Немирівського лісництва Державного підприємства "Іллінецьке лісове господарство"; - зобов`язати Немирівську районну організацію Українського товариства мисливців і рибалок звільнити мисливські угіддя площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678), які розташовані в кварталах 131, 132 Немирівського лісництва Державного підприємства "Іллінецьке лісове господарство". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що здійснивши відведення мисливських угідь у користування Немирівській РО УТМР на землях, які розташовані в межах Ландшафтного заказнику "Лучанське", Вінницькою обласною радою, Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства, ДП "Іллінецьке лісове господарство" та безпосередньо Немирівська РО УТМР порушено режим використання вказаної території природно-заповідного фонду, встановленого Законом України "Про природно-заповідний фонд України". 18.09.2023 на адресу суду від Немирівської окружної прокуратури надійшла заява про зміну позовних вимог та надання додаткових доказів, в які останній просить суд змінити першу позовну вимогу та розглядати її в наступній редакції: "Визнати незаконним абз. 4 п. 14 додатку № 10 рішення 13 сесії Вінницької обласної Ради 5 скликання від 25 жовтня 2007 року №440 "Про перерозподіл мисливських угідь" зі змінами та доповненнями внесеними рішеннями №670 від 15.10.2008 та №622 від 25.08.2023, в частині надання у користування Немирівській районній організації Українського товариства мисливців і рибалок - ур. "Лучанське" площею 82 га (об`єкту природо-заповідного фонду Ландшафтний заказник "Лучанське" площею 82 га кадастровий номер земельної ділянки 0523088600:01:001:0678), розташованого в кварталах 131, 132 Немирівського лісництва Державного підприємства "Іллінецьке лісове господарство". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 прийнято до розгляду заяву керівника Немирівської окружної прокуратури про зміну позовних вимог та вирішено розглядати справу з її урахуванням. Короткий зміст судових рішень у справі Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 у справі № 910/1364/23 відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову прокурора, виходив із того, що, за змістом охоронного зобов`язання на ландшафтний заказник "Лучанське" від 25.12.2003 № 24/555, цей заказник площею 82,0 га місцевого значення створений відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької обласної Ради народних депутатів від 29.08.1984 №

371. Суд першої інстанції зазначив, що чинне станом на 2007- 2008 роки охоронне зобов`язання на ландшафтний заказник "Лучанське" від 25.12.2003 № 24/555 не передбачало жодних заборон та обмежень на проведення полювання/мисливства/ведення мисливського господарства на території заказника "Лучанське". Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавство, яке було чинним на момент прийняття оспорюваного прокурором рішення органу місцевого самоврядування, не містило імперативних приписів про заборону полювання/мисливства/ведення мисливського господарства у межах заказників; охоронне зобов`язання на заказник від 25.12.2003 також не містило жодних заборон на ведення мисливського господарства в межах заказника. Суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції станом на 16.02.2010), а також на зміст охоронного зобов`язання на ландшафтний заказник "Лучанське", виснував, що на території заказника забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню території заказника або призводить до деградації чи зміни її первісного стану. Відтак суд першої інстанції зазначив, що інших обмежень у використанні території природно-заповідного фонду, в тому числі на обмеження/заборону полювання та мисливства чи ведення мисливського господарства у межах згаданого заказника законодавство не встановлює. Суд першої інстанції, оцінюючи зміст оспорюваних прокурором правочинів, зазначив, що предмети спірних договорів викладено в редакції Типового договору про умови ведення мисливського господарства, затвердженого наказом Міністерства лісового господарства України від 12.12.1996 № 153, з посиланням на рішення Вінницької обласної ради від 25.10.2007 № 440, від 15.10.2008 № 670 про надання Немирівській РО УТМР у користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства у лісових кварталах постійного лісокористувача - ДП "Іллінецький лісгосп"; усі інші умови спірних договорів відтворюють умови Типового договору, а тому не суперечать вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції також зазначив, що жоден нормативно-правовий акт не містить заборони щодо ведення мисливського господарства на території об`єктів природно-заповідного фонду України та/або обов`язку уповноваженого органу щодо виключення територій об`єктів природно-заповідного фонду зі складу мисливських угідь. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, є позовна вимога прокурора про визнання незаконним абзацу 4 пункту 14 додатку № 10 рішення 13 сесії Вінницької обласної ради 5 скликання від 25.10.2007 № 440 "Про перерозподіл мисливських угідь" із змінами та доповненнями, внесеними рішеннями від 15.10.2008 №670 та від 25.08.2023 №622, в частині надання в користування Немирівській РО УТМР ур. "Лучанське" площею 82 га (об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника "Лучанське" площею 82 га, кадастровий номер земельної ділянки 0523088600:01:001:0678), розташованого у кварталах 131, 132 Немирівського лісництва ДП "Іллінецьке лісове господарство". За висновком суду, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства, укладеного 01.10.2011 між Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Немирівською РО УТМР, у частині мисливських угідь площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678), які розташовані у кварталах 131, 132 Немирівського лісництва ДП "Іллінецьке лісове господарство", про визнання недійсним договору №3 про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства, укладеного 05.01.2022 між ДП "Іллінецьке лісове господарство" та Немирівською РО УТМР, у частині мисливських угідь площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678), які розташовані у кварталах 131, 132 Немирівського лісництва ДП "Іллінецьке лісове господарство" та про зобов`язання Немирівської РО УТМР звільнити мисливські угіддя площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678), які розташовані у кварталах 131, 132 Немирівського лісництва ДП "Іллінецьке лісове господарство", є похідними вимогами, тому також не підлягають задоволенню. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у справі № 910/1364/23 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 у справі № 910/1364/23; позов прокурора задоволено. Визнано незаконним рішення Вінницької обласної ради від 15.10.2008 №670 "Про внесення змін та доповнень до рішення 13 сесії обласної Ради 5 скликання від 25 жовтня 2007 року №440 "Про перерозподіл мисливських угідь" у частині надання в користування Немирівській РО УТМР об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника "Лучанське" площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678). Визнано недійсним договір про умови ведення мисливського господарства, укладений 01.10.2011 між Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства (правонаступником якого є Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства) та Немирівською РО УТМР, у частині мисливських угідь площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678), які розташовані у кварталах 131, 132 Немирівського лісництва ДП "Іллінецьке лісове господарство". Визнано недійсним договір №3 про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства, укладений 05.01.2022 між ДП "Іллінецьке лісове господарство" та Немирівською РО УТМР, у частині мисливських угідь площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678), які розташовані у кварталах 131, 132 Немирівського лісництва ДП "Іллінецьке лісове господарство". Зобов`язано Немирівську РО УТМР звільнити мисливські угіддя площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678), які розташовані у кварталах 131, 132 Немирівського лісництва ДП "Іллінецьке лісове господарство". Здійснено розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2026 у справі № 910/1364/23 касаційну скаргу Вінницької обласної ради задоволено часткову. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у справі № 910/1364/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Верховний Суд, скасовуючи постанову та передаючи справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, вказав, що під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, прокурор 27.02.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Прокурор вважає оскаржуване рішення постановленим з порушенням норм процесуального права (ст. 86. ч. 4, 5 ст. 236 ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (ч. 1 ст. 203 ЦК України), ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а висновки суду, викладені у рішенні при неповному з`ясуванні фактів, не відповідають встановленим обставинам справи. Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до помилковості висновків суду першої інстанції, що на дату ухвалення оскаржуваного рішення, тобто 25.10.2007, законодавство не містило імперативних приписів про заборону полювання/мисливства/ведення мисливського господарства у межах заказників; надаючи оцінку режиму використання об`єкту природно-заповідного фонду посилається на охоронне зобов`язання на ландшафтний заказник "Лучанський" №24/555 від 25.12.2003, стверджуючи, що воно не містило жодних заборон для ведення мисливського господарства в межах заказника; стаття 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" допускає можливість проведення мисливства у межах заказників, оскільки містила застереження не лише про повну категоричну заборону. Жодний нормативно- правовий акт не містить заборони щодо ведення мисливського господарства на території об`єктів природно-заповідного фонду України; що умови спірного договору відтворюють умови Типового договору, а тому не суперечать вимогам чинного законодавств, що не узгоджується в контексті заявлених позовних вимог; плата, за користування мисливськими угіддями в межах територій та об`єктів природозаповідного фонду, де полювання заборонено не стягується, тому заказник для ведення мисливського господарства використовується на законних підставах; основною позовною вимогою є визнання рішення незаконним, тому відмовивши у задоволені першої позовної вимоги розгляд інших є не доцільним. Позиції учасників справи під час нового розгляду 27.02.2026 до суду від Немирівської окружної прокуратури Вінницької області надійшли пояснення, в яких вказано, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям Вінницькою обласною радою 25.10.2007 рішення № 440 "Про перерозподіл мисливських угідь" із змінами та доповненнями, внесеними рішенням від 15.10.2008 № 670 "Про внесення змін та доповнень до рішень 13 сесії обласної Ради 5 скликання" від 25 жовтня 2007 року № 440 "Про перерозподіл мисливських угідь", рішенням 43 сесії 8 скликання Вінницької обласної ради від 25.08.2023 № 622 "Про внесення змін та доповнень до рішення Вінницької обласної ради щодо надання мисливських угідь у користування", у частині надання в користування Немирівській РО УТМР об`єкта природнозаповідного фонду - ур. "Лучанське" площею 82 га. Прокурор стверджує, що відповідне порушення природоохоронного законодавства є триваючим та залишається не усунутим на цей час, оскаржуваним рішенням обласна рада визначила ур. "Лучанське" площею 82 га мисливськими угіддями та включила його до складу мисливських угідь, переданих у користування Немирівській РО УТМР, ця територія, одночасно є об`єктом природно-заповідного фонду Ландшафтний заказник "Лучанське" площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678), що згідно із ст. 25, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" унеможливлює її використання у якості мисливських угідь, та суперечать вимогам, як чинного законодавства так і законодавства яке було чинним на момент прийняття відповідних оскаржуваного рішення та укладення оскаржуваних правочинів. Зважаючи на викладене, до таких вимог строк позовної давності не має застосовуватись. Окрім того, про наявність відповідних порушень вимог природоохоронного законодавства прокурору стало відомо лише у листопаді 2022 році, та розпочато процедуру встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах. Крім того, прокурор вважає, що оскарження рішення уповноваженого органу про передачу земельних ділянок, є ефективним способом захисту порушеного права та інтересів держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення ділянки та цілей її використання. Серед іншого, прокурор просить долучити до матеріалів справи № 910/1364/23 наступні докази: лист Державного архіву Вінницької області № 08-24 від 23.02.2026, Положення про ландшафтний заказник місцевого значення "Лучанське", яке затверджене Державним управлінням екологічної безпеки у Вінницькій області в 1997 році; охоронне зобов`язання від 25.12.2003, рішення виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів від 29.08.1984 № 371, запит Немирівської окружної прокуратури №54/1641 вих-26 від 20.02.2026. 27.02.2026 до суду від Вінницької обласної ради надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказано, що першим і фундаментальним доводом прокурора є твердження про те, що надання в користування мисливських угідь у межах ландшафтного заказника суперечить режиму природно-заповідного фонду, а суд першої інстанції нібито помилково керувався законодавством, чинним станом на 2007-2008 роки, оскільки реалізація рішення відбулася в 2011 та 2022 роках при укладенні договорів. Цей довод апелянта є прямим порушенням статті 58 Конституції України щодо незворотності дії законів у часі. Як імперативно встановив Верховний Суд в постанові від 27.01.2026 року в цій справі, спірні правовідносини виникли саме у зв`язку з прийняттям Вінницькою обласною Радою рішення 13 сесії обласної Ради 5 скликання "Про перерозподіл мисливських угідь" від 25.10.2007 року №440 та рішення 20 сесії Вінницької обласної Ради 5 скликання "Про внесення змін та доповнень до рішення 13 сесії обласної Ради 5 скликання від 25 жовтня 2007 року №640 "Про перерозподіл мисливських угідь" від 15.10.2008 року №670. На момент прийняття Вінницькою обласною Радою оскаржуваного рішення в 2008 році, стаття 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції від 08.01.2004 року) прямо передбачала мисливство як один із можливих видів використання територій ПЗФ, за умови неперешкоджання цільовому призначенню об`єкта. Стаття 26 цього ж Закону не містила жодної імперативної категоричної заборони на ведення мисливського господарства в заказниках. Лише в 2010 році законодавець доповнив статтю 26 словом "мисливство". Крім того, чинне на момент прийняття рішень обласної Ради Охоронне зобов`язання на ландшафтний заказник "Лучанське" №24/555 від 25.12.2003 року також не передбачало заборони на ведення мисливського господарства. Таким чином, рішення Вінницької обласної Ради були ухвалені у повній відповідності до закону, чинного на той час, і подальша зміна законодавства не робить їх незаконними постфактум. Матеріали справи беззаперечно доводять, що спірні 82 гектари ландшафтного заказника "Лучанське" виконують саме природоохоронну, консерваційну функцію. Відповідно до Таблиці №2 "Розміщення відтворювальних ділянок" Проєкту організації і розвитку мисливського господарства Немирівської РО УТМР (2021 рік), ділянка в кварталах 131, 132 площею 82,0 га ідентифікована саме як відтворювальна ділянка. На цій території не здійснюється добування тварин, не ведеться промисел, а забезпечується спокій, охорона та розмноження фауни. Твердження прокурора про те, що загальні біотехнічні заходи (такі як рубки чи створення кормових полів), які передбачені Проєктом для всієї площі угідь (понад 78 тисяч гектарів), автоматично застосовуються до території заказника, є відвертою маніпуляцією. На території 82 гектарів заказника здійснюється виключно діяльність, сумісна з його цільовим призначенням і дозволена Положенням про заказник, що повністю спростовує доводи апелянта про руйнування екосистеми. Сторони договору, реалізуючи принцип свободи договору (статті 6, 627 ЦК України), цілком правомірно домовилися не стягувати плату за територію заказника, оскільки ця ділянка визначена як відтворювальна, де заборонено полювання, а отже, користувач не отримує з неї комерційного зиску, натомість виконуючи свій публічний обов`язок з охорони та відтворення тваринного світу. Фіксація цієї умови в договорі є додатковим письмовим підтвердженням того факту, що полювання на території заказника "Лучанське" не ведеться. Оскаржуючи рішення обласної Ради №404 (2007 рік) та №670 (2008 рік) та договір 2011 року шляхом подання позову в 2023 році, прокурор пропустив загальний трирічний строк позовної давності більш ніж на десятиліття, не навівши жодних поважних причин такого пропуску. 02.03.2026 до суду від Вінницької обласної ради надійшли заперечення щодо прийняття та розгляду письмових пояснень прокурора та долучених до них нових доказів. 10.03.2026 до суду від Немирівської окружної прокуратури Вінницької області надійшли пояснення від 09.03.2026, в яких прокурор вказує, що Положення про ландшафтний заказник місцевого значення "Лучанське", яке затверджене Державним управлінням екологічної безпеки у Вінницькій області в 1997 році на час подання позовної заяви та розгляду судами справи 910/1364/23 у володінні Немирівської окружної прокуратури не перебувало. Відповідний доказ був отриманий на запит прокурора лише 23.02.2026. Необхідність долучення до матеріалів справи та дослідження судом апеляційної інстанції виникла з врахуванням вказівок, які містяться у постанові Верховного Суду від 27.01.2026 для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи і прийняття законного рішення, адже відповідні докази мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті. 31.03.2026 до суду від Немирівської окружної прокуратури Вінницької області надійшли пояснення, в яких вказано, що відповідно до відомостей Національної кадастрової системи об`єкт природо-заповідного фонду Ландшафтний заказник "Лучанське" площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678) розташований в межах територій Смарагдової мережі. Здійснення діяльності, яка негативно впливає на території Смарагдової мережі, слід розцінювати як порушення зобов`язань за Бернською конвенцією, зокрема в частині забезпечення ефективної охорони середовищ існування та недопущення їх погіршення, та свідчить про безумовну необхідність звільнити об`єкт природо-заповідного фонду Ландшафтний заказник "Лучанське" площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678) від відповідного мисливського господарства. 31.03.2026 до суду від Вінницької обласної ради надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказано, що жодного посилання на Конвенцію про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі 1979 року (Бернська конвенція), на статус Смарагдової мережі, а також на пов`язані з цим міжнародні зобов`язання України прокурором у суді першої інстанції не заявлялось. Суд першої інстанції ці обставини не досліджував і оцінку їм не надавав. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті 12.02.2026 супровідним листом № 31-11/910/1364/23/62/2026 від 09.02.2026 матеріали справи № 910/1364/23 надійшли з суду касаційної інстанції до Північного апеляційного господарського суду. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 справу № 910/1364/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Бестаченко О.Л. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Колесник Р.М., Шаратов Ю.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду справу № 910/1364/23 за апеляційною скаргою Керівника Немирівської окружної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Бестаченко О.Л., судді: Колесник Р.М., Шаратов Ю.А.; розгляд апеляційної скарги призначено на 10.03.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволені клопотання прокурора про долучення до матеріалів справи № 910/1364/23 наступних доказів: лист Державного архіву Вінницької області № 08-24 від 23.02.2026, Положення про ландшафтний заказник місцевого значення "Лучанське", яке затверджене Державним управлінням екологічної безпеки у Вінницькій області в 1997 році; охоронне зобов`язання від 25.12.2003, рішення виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів від 29.08.1984 № 371, запит Немирівської окружної прокуратури №54/1641вих-26 від 20.02.2026; а також пояснення прокурора від 27.02.2026 долучено до матеріалів справи. Так, за нормами ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В той же час, прокурором не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції доказів, вказаних у поясненнях від 27.02.2026. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 та 31.03.2026, які занесені до протоколів судових засідань, оголошувались перерви в розгляді апеляційної скарги до 31.03.2026 та 21.04.2026 відповідно. Явка представників сторін у судове засідання У судове засідання 21.04.2026 з`явилися прокурор та представники Вінницької обласної ради, Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Вінницької обласної військової адміністрації. Прокурор у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Представники відповідачів 1, 2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення місцевого суду залишити без змін. У судове засідання 21.04.2026 представники Немирівської міської ради, Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Іллінецьке лісове господарство" та Немирівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок (далі - Немирівська РО УТМР) не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Враховуючи, що явка у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих законом прав та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі інших учасників справи. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Рішенням 13 сесії 5 скликання Вінницької обласної ради "Про перерозподіл мисливських угідь" від 25.10.2007 №440 вирішено: - провести перерозподіл мисливських угідь, наданих у користування рішенням 22 сесії Вінницької обласної ради 4 скликання від 21.07.2005 №901 "Про надання у користування мисливських угідь" та 23 сесії Вінницької обласної ради 4 скликання від 12.10.2005 № 954 "Про зміни та доповнення до рішення 22 сесії Вінницької обласної ради 4 скликання від 21.07.2005 "Про надання у користування мисливських угідь"; - надати їх у користування згідно з додатками 1- 10 визначеним у додатках підприємствам, організаціям та господарствам. Відповідно до абзацу 4 пункту 14 додатку №10 до рішення 13 сесії Вінницької обласної ради 5 скликання від 25.10.2007 №440 (Перелік земель лісового фонду, сільськогосподарського призначення, водного фонду, які є мисливськими угіддями і надаються у користування Вінницькій обласній та районним організаціям Українського товариства мисливців і рибалок) надано в користування ур. "Лучанське" площею 82,0 га. Рішенням 20 сесії 5 скликання Вінницької обласної ради від 15.10.2008 №670 "Про внесення змін та доповнень до рішення 13 сесії обласної Ради 4 скликання від 25.10.2007 "Про перерозподіл мисливських угідь" надано Немирівській РО УТМР строком на 30 років у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 78883,1 га, зокрема, ур. Лучанське площею 82,0 га. 01.10.2011 між Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Немирівською РО УТМР на підставі рішення Вінницької обласної ради 13 сесії 5 скликання від 25.10.2007 №440 "Про перерозподіл мисливських угідь" та рішення Вінницької обласної ради 20 сесії 5 скликання від 15.10.2008 №670 "Про внесення змін та доповнень до рішень 13 сесії обласної Ради 5 скликання від 25 жовтня 2007 року №440 "Про перерозподіл мисливських угідь" укладено договір про умови ведення мисливського господарства. 05.01.2022 між ДП "Іллінецьке лісове господарство" (підприємство) та Немирівською РО УТМР (товариство) укладено договір №3 про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства, відповідно до якого товариству надано в користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства, які знаходяться на території державного лісового фонду підприємства загальною площею 1310 га. Згідно з додатком до договору про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства від 05.01.2022 №3, загальна площа мисливських угідь, наданих у користування товариству, які розташовані на території підприємства, становить 1310 га. Плата за користування мисливськими угіддями в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, де полювання заборонено, не стягується. Площа відповідних мисливських угідь становить 82 га. До складу мисливських угідь передано об`єкт природно-заповідного фонду - ландшафтний заказник "Лучанське" площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678). Рішенням 43 сесії 8 скликання Вінницької обласної ради від 25.08.2023 №622 "Про внесення змін та доповнень до рішення Вінницької обласної ради щодо надання мисливських угідь у користування" вирішено внести зміни в додаток 1 до рішення 13 сесії Вінницької обласної ради від 25.10.2007 №440 "Про перерозподіл мисливських угідь". Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям Вінницькою обласною радою 25.10.2007 рішення №440 "Про перерозподіл мисливських угідь" із змінами та доповненнями, внесеними рішенням від 15.10.2008 № 670 "Про внесення змін та доповнень до рішень 13 сесії обласної Ради 5 скликання від 25 жовтня 2007 року №440 "Про перерозподіл мисливських угідь", рішенням 43 сесії 8 скликання Вінницької обласної ради від 25.08.2023 № 622 "Про внесення змін та доповнень до рішення Вінницької обласної ради щодо надання мисливських угідь у користування", у частині надання в користування Немирівській РО УТМР об`єкта природно-заповідного фонду - ур. "Лучанське" площею 82 га. Зазначене рішення Вінницької обласної ради щодо надання в користування Немирівській РО УТМР стало підставою для укладення оспорюваних прокурором правочинів. При цьому прокурор звернувся також із позовними вимогами про визнання недійсними договорів про умови ведення мисливського господарства, про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства та просив суд зобов`язати Немирівську РО УТМР звільнити мисливські угіддя. Як зазначав прокурор, оспорювані правочини були укладені на підставі незаконних рішень органу місцевого самоврядування, тому не відповідають вимогам закону. Колегія суддів зазначає, що процедура передачі мисливських угідь для ведення мисливського господарства у користування визначалася положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про мисливське господарство та полювання", Законом України "Про природно-заповідний фонд України" у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин. Статтею 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (тут і далі - в редакції, чинній на момент ухвалення оспорюваного рішення Вінницької обласної ради від 25.10.2007 №440) визначено: - мисливські угіддя - це ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства; - користувачами мисливських угідь є спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь; - мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського спорту і мисливського собаківництва; - полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах. Згідно із статтею 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської та Севастопольських міських рад у галузі мисливського господарства належить, зокрема, вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь. Отже, до повноважень Вінницької обласної ради належить вирішення в установленому порядку питань щодо надання в користування мисливських угідь. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювання в заборонених для цього місцях, зокрема на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/21762/17 виснував, що діяльність із ведення мисливського господарства в межах території мисливського угіддя, яким є ділянка суші або водного простору, здійснюється з фактичним використанням земельної ділянки, в межах якої знаходиться мисливське угіддя, тому регулювання таких правовідносин здійснюється з урахуванням положень Земельного кодексу України. Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття рішення про надання мисливських угідь у користування) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Згідно із частиною 2 статті 45 Земельного кодексу України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом. Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначаються Законом України "Про природно-заповідний фонд України" (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття рішення про надання мисливських угідь у користування). Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку із цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною. За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, заказники. Заказники залежно від їх екологічної і наукової цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення. Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні. Згідно із частинами 2, 3, 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором. За змістом положень статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною 1 цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів. Відповідно до статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території заказника обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Отже, з урахуванням необхідності забезпечення особливого режиму охорони на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду обмежується або забороняється діяльність, яка суперечить цільовому призначенню цих територій та об`єктів, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про об`єкти природно-заповідного фонду. У матеріалах справи міститься охоронне зобов`язання на ландшафтний заказник "Лучанське" №24/555 від 25.12.2003. За його змістом ландшафтний заказник "Лучанське" площею 82,0 га місцевого значення створений у відповідності до рішення облвиконкому від 29.08.84 №371 з метою збереження мальовничого ландшафту з виходом на поверхню гірських порід та цінних лісонасаджень. Заповідний об`єкт знаходиться в Немирівському районі, на схилах берега р. П.Буг, Немирівське лісництво кв. 131, 132 біля с. Стрільчинці. Чине станом на 2007-2008 роки охоронне зобов`язання на ландшафтний заказник "Лучанське" №24/555 від 25.12.2003 не передбачало заборон та обмежень на проведення полювання/мисливства/введення мисливського господарства на території заказника "Лучанське". Інших доказів, таких як положення про заказник, з яких можливо встановити існуючі станом на дату ухвалення рішення Вінницькою обласною радою заборони та обмеження на види діяльності на території заказника "Лучанське", матеріали справи не містять. Таким чином, апеляційний суд приходить висновку, що прокурором не доведено підстав для визнання незаконним абз. 4 п. 14 додатку № 10 рішення 13 сесії Вінницької обласної Ради 5 скликання від 25 жовтня 2007 року №440 "Про перерозподіл мисливських угідь" зі змінами та доповненнями внесеними рішеннями №670 від 15.10.2008 та №622 від 25.08.2023, в частині надання у користування Немирівській районній організації Українського товариства мисливців і рибалок - ур. "Лучанське" площею 82 га (об`єкту природо-заповідного фонду Ландшафтний заказник "Лучанське" площею 82 га кадастровий номер земельної ділянки 0523088600:01:001:0678), розташованого в кварталах 131, 132 Немирівського лісництва Державного підприємства "Іллінецьке лісове господарство". Крім того, у постанові Верховного Суду від 27.01.2026 у цій справі вказано, що за змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 сформулювала висновки про те, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Вимога ж про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою. З урахуванням наведеного під час нового розгляду цієї справи судам належить з`ясувати зміст оспорюваних прокурором рішень Вінницької обласної ради та встановити, чи є ефективним способом захисту прав держави вимога про визнання оспорюваних рішень недійсними. Так, рішенням Вінницької обласної ради "Про перерозподіл мисливських угідь" №440 від 25.10.2007 проведено перерозподіл мисливських угідь області та надано їх у користування згідно з додатками 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10 визначеним підприємствам, організаціям та господарствам. Згідно абз. 4 п. 14 додатку № 10 зазначеного рішення (Перелік земель лісового фонду, сільськогосподарського призначення, водного фонду, які є мисливськими угіддями і надаються у користування Вінницькій обласній та районним організаціям Українського товариства мисливців і рибалок) об`єкт природо-заповідного фонду Ландшафтний заказник "Лучанське" площею 82 га визнано мисливськими угіддями та разом з ділянками лісу передано у користування Немирівській РО УТМР. Рішення Вінницької обласної ради №440 від 25.10.2007 зазнавало декілька редакції через прийняття рішень №670 від 15.10.2008 (друга редакція) та №622 від 25.08.2023 (третя редакція), проте посилання на об`єкт ур. "Лучанське" площею 82 га (об`єкт природо-заповідного фонду Ландшафтний заказник "Лучанське" площею 82 га кадастровий номер земельної ділянки 0523088600:01:001:0678) у абз. 4 п. 14 додатку № 10 залишилося без змін. 01.10.2011 між Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства (правонаступник Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства) та Немирівською районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок укладено договір про умови ведення мисливського господарства. У пункті 1.1. договору про умови ведення мисливського господарства вказано, що рішенням Вінницької обласної ради 13 сесії 5 скликання від 25.10.2007 №440 "Про перерозподіл мисливських угідь" та 20 сесії 5 скликання від 15.10.2008р. №670 "Про внесення змін та доповнень до рішень 13 сесії обласної ради 5 скликання від 25 жовтня 2007 року №440 "Про перерозподіл мисливських угідь" надано Немирівській районній організації УТМР терміном до 15 жовтня 2038 року мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 78883,1 га, у тому числі: лісові угіддя 7403,0 га, польові 68823,0 га, водно-болотні 2657,1 га. Розділом 2 договору про умови ведення мисливського господарства визначено права та обов`язки сторін, зокрема, Немирівська районна організація УТМР зобов`язується використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням; вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону України "Про тваринний світ", Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року № 780, інших нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу, ведення мисливського господарства; забезпечити мисливське впорядкування угідь в термін до 8 травня 2009 року, визначити в натурі межі цих угідь та відтворюваних ділянок, єгерських обходів тощо; раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану середовища перебування мисливських тварин внаслідок власної діяльності; проводити первинний облік чисельності і використання мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь, де перебувають дані тварини, і в установленому порядку подавати цю інформацію органам, що здійснюють державний облік мисливських тварин та облік їх використання; забезпечувати проведення комплексних заходів, спрямованих на охорону і відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на дані цілі з розрахунку на 1 тис.га лісових угідь не менше 30, польових - 25, водно-болотних - 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; здійснювати охорону державного мисливського фонду, сформувати єгерську службу з розрахунку не менше одного єгеря на 5 тис.га лісових і 10 тис.га польових чи водно-болотних мисливських угідь, в термін до 01.11.2011 р. згідно з штатним розписом, який додається користувачем; дотримуватись режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і до переліку видів тварин, які підлягають особливій охороні в межах наданих в користування мисливських угідь; негайно інформувати природоохоронні органи, органи мисливського та лісового господарства, органи ветеринарної медицини, санітарно-епідеміологічної служби про виявлення захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та випадки загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями; самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворюючої здатності та чисельності, виникнення загрози їх знищення, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування; виконувати інші обов`язки щодо охорони і використання об`єктів тваринного світу та користування мисливськими угіддями відповідно до чинного законодавства. Вінницьке обласне управління лісового та мисливського господарства має право в міру необхідності, але не менше ніж один раз в три роки проводити перевірку виконання Немирівською районною організацією УТМР умов договору, його виробничої та фінансово-господарської діяльності в частині організації та ведення мисливського господарства, охорони та відтворення державного мисливського фонду; у разі невиконання або порушення Немирівською районною організацією УТМР умов договору, попередити його про необхідність усунення порушень у визначений термін або заборонити використання державного мисливського фонду терміном до 3 (трьох) років; у разі систематичного невиконання Немирівською районною організацією УТМР умов договору подавати до Вінницької обласної ради матеріали про припинення права Немирівської районної організації УТМР користування мисливськими угіддями. Договір про умови ведення мисливського господарства від 01.10.2011 відповідає Типовому договору про умови ведення мисливського господарства, який затверджено наказом Міністерства лісового господарства України № 153 від 12.12.96. 05.01.2022 Державним підприємством "Іллінецьке лісове господарство" (правонаступник Філія "Іллінецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України") та Немирівською РО УТМР укладено договір №3 про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства, у розділі 1 "Предмет договору" якого вказано, що Рішенням 20 сесії Вінницької обласної ради 5 скликання від 15 жовтня 2008 року № 670 Товариству надано у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства, які знаходяться на території державного лісового фонду підприємства терміном до 2037 року загальною площею 1310 га. Розділом 2 вказаного договору визначено права і обов`язки сторін, зокрема, товариство має право: у встановленому порядку, за згодою підприємства будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок; користуватися державним мисливським фондом у межах мисливських угідь; використовувати мисливських тварин та користуватися мисливськими угіддями в установленому порядку; розпоряджатися мисливськими тваринами, добутими або набутими в інший спосіб у законному порядку, і доходами від їх реалізації; організовувати полювання для мисливців. Товариство зобов`язується: використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням без права будь якої передачі іншим юридичним та фізичним особам; вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону України "Про тваринний світ", Закону України "Про мисливське господарство та полювання", мисливського впорядкування угідь інших нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу, ведення мисливського господарства; виконувати біотехнічні заходи, виділяти земельні ділянки для охорони і відтворення мисливських тварин не менше 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється, визначати пропускну спроможність мисливських угідь; на територіях природно-заповідного фонду проводити повний комплекс біотехнічних заходів та охорони мисливської фауни; сторони погодились, що відповідно до ст. 24 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", користувачем буде вноситись плата за користування мисливськими угіддями поточного року, які розташовані на території держлісфонду підприємства, розмір якої встановлюється щорічно додатками до договору, підписаними підприємством та користувачем по закінченню мисливського сезону полювання, тощо. В додатку до договору про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства передбачено, що загальна площа мисливських угідь, наданих у користування товариству, які розташовані на території підприємства становить 1310 га. Плата за користування мисливськими угіддями, крім територій та об`єктів природно-заповідного фонду, де мисливство заборонено, в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 3 грн за 1 га мисливських угідь. Площа відповідних мисливських угідь становить 1228 га (п. 2 додатку до договору про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства). Плата за користування мисливськими угіддями в межах територій та об`єктів природо заповідного фонду, де полювання заборонено не стягується. Площа відповідних мисливських угідь становить - 82 га (п. 3 додатку до договору про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства). За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, якщо рішення органу державної влади, місцевого самоврядування виконане, вимога про визнання такого рішення недійсним не відповідає належному способу захисту, бо її задоволення не призводить до відновлення прав позивача. При цьому, якщо таке рішення не відповідає закону, воно не створює тих наслідків, на які спрямоване. Тому відсутня необхідність оскаржувати таке рішення - позивач може обґрунтовувати свої вимоги, зокрема, незаконністю такого рішення (пункт 4.50 постанови Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 910/9933/20). Суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)). Оскільки на підставі рішення 13 сесії Вінницької обласної Ради 5 скликання від 25 жовтня 2007 року №440 "Про перерозподіл мисливських угідь" зі змінами та доповненнями, внесеними рішеннями №670 від 15.10.2008 та №622 від 25.08.2023, укладено договір про умови ведення мисливського господарства від 01.10.2011, а в подальшому і договір від 05.01.2020 №3 про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства, то зазначене рішення в частині передачі у користування Немирівській РО УТМР ур. "Лучанське" площею 82,0 га, вичерпало свою дію виконанням. Визнання незаконним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення таких договорів та повернення набутого за договорами (за наявності підстав). Подібний правовий висновок викладено у пункті 8.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, який враховується колегією суддів під час розгляду справи. Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127). Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту щодо визнання незаконним рішення абз. 4 п. 14 додатку № 10 рішення Вінницької обласної Ради від 25 жовтня 2007 року №440 "Про перерозподіл мисливських угідь" зі змінами та доповненнями не є належним та ефективним способом захисту прав, що є ще однією підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 01.10.2011 апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для її задоволення. Прокурор зазначає, що підставою визнання спірного договору недійсним є частина перша статті 203 Цивільного кодексу України. Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", тут і далі в редакції станом на день укладення спірного договору, на території заказника обмежується або забороняється мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положення про заказник. Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що стаття 26 у вищезазначеному Законі викладена в альтернативній формі. Отже, допускалась можливість проведення мисливства у межах заказників, оскільки містила застереження не лише про повну категоричну заборону, але й про можливість обмеження такої діяльності. 01.06.2010 директором ДП "Іллінецьке лісове господарство" підписане охоронне зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження ландшафтного заказнику місцевого значення "Лучанське", яке зареєстроване в Державному управлінні охорони навколишнього середовища природного середовища у Вінницькій області за №ЛдЗМ 24/555-509 від 22.12.2010. В охоронному зобов`язанні зазначено, що на території заказника забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни її первісного стану. Отже, інших обмежень у використанні території природно-заповідного фонду, в тому числі обмеження/заборону полювання та мисливства чи ведення мисливського господарства у межах згаданого заказника, зобов`язання, що видане уповноваженим органом після внесення відповідних змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", не встановлює. Крім того, зміст понять ведення мисливського господарства та мисливство не є тотожним. Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", тут і далі в редакції станом на день укладення спірного договору, мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь; мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва. За вимогами ст. 27 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" з метою охорони та відтворення мисливських тварин користувачі в межах своїх мисливських угідь виділяють не менш як 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється. Порядок визначення територій для цієї мети встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання. Користувачі мисливських угідь здійснюють комплекс біотехнічних та інших заходів, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування. Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь. Форма договору встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Зміст спірного договору від 01.11.2011 відповідає Типовому договору про умови ведення мисливського господарства, затвердженому наказом Міністерства лісового господарства України від 12.12.1996 за №

153. Щодо оскарження договору від 05.01.2022 №3 про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства суд зазначає таке. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", тут і далі в редакції на день укладення спірного договору, на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. Відповідно до статті 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах. Відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється: полювання в заборонених для цього місцях, зокрема, на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них. Суд враховує, що заборона на полювання в межах заказника "Лучанське" встановлена Положенням про ландшафтний заказник місцевого значення "Лучанське", яке затверджено наказом управління розвитку територій та інфраструктури обласної військової адміністрації № 223 від 19.07.2022. Матеріали справи не містять доказів встановлення заборони на полювання в межах заказника "Лучанське" у більш ранні періоди. Крім того, за нормами абз. 3 п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" забороняється полювання на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин). Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" з метою охорони та відтворення мисливських тварин користувачі в межах своїх мисливських угідь виділяють не менш як 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється. Порядок визначення територій для цієї мети встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Відповідно до п. 3.1. Порядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок), затвердженого наказом Держкомлісгоспу України від 22.01.2004 № 4, визначення відтворювальних ділянок погоджується з власником або користувачем земельної ділянки та оформляється наказом користувача мисливських угідь, у якому вказуються площа угідь, що виділяється з цією метою, з переліком кварталів, урочищ, водойм тощо, що входять до складу відтворювальної ділянки, детальним описом її меж, видом або групою видів мисливських тварин, для відтворення яких виділяється ділянка, визначається режим охорони мисливських тварин на цій території. За умовами договору від 05.01.2022 №3 про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства товариство серед іншого зобов`язується виконувати біотехнічні заходи, виділяти земельні ділянки для охорони і відтворення мисливських тварин не менше 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється, визначати пропускну спроможність мисливських угідь; на територіях природно-заповідного фонду проводити повний комплекс біотехнічних заходів та охорони мисливської фауни. У матеріалах справи міститься проект організації та розвитку мисливського господарства Немирівської районної громадської організації УТМР, в якому знаходиться протокол другої виробничої мисливсько-впорядної наради з питань проектнопошукових робіт для складання Проекту організації та розвитку мисливського господарства Немирівської районної громадської організації УТМР. Відповідно до таблиці №2 Розміщення відтворювальних ділянок в угіддях мисливського господарства територія Немирівського лісництва кв.131, 132 площею 82 га, користувачем якої є ДП "Іллінецький лісгосп", відводиться під відтворювальну ділянку, на якій заборонено мисливство та полювання. Згідно з витягом з наказу №6 голови президії ради від 20.04.2008 року Вінницької обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок "Про створення відтворювальних ділянок на територіях мисливських угідь" наказано створисти відтворювальну ділянку на територіях мисливських угідь Немирівської РО УТМР в межах кварталів 131, 132 в районі с. Стрільчинці Немирівського району (Ландшафтний заказник "Лучанське") загальною площею 82,0 га. З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що жодний нормативно-правовий акт не містить заборони щодо ведення мисливського господарства на території об`єктів природно-заповідного фонду України та/або обов`язку уповноваженого органу щодо виключення меж територій об`єктів природно-заповідного фонду зі складу мисливських угідь. Отже, прокурором не доведено існування підстав для визнання недійсними договорів про умови ведення мисливського господарства від 01.10.2011 та від 05.01.2022 №3 про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства. Також апелянт у додаткових поясненнях від 09.03.2026 стверджує, що об`єкт природо-заповідного фонду Ландшафтний заказник "Лучанське" площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678) розташований в межах територій Смарагдової мережі. Здійснення діяльності, яка негативно впливає на території Смарагдової мережі, слід розцінювати як порушення зобов`язань за Бернською конвенцією. Апеляційний суд наголошує, що вказані обставини не були підставою позову, не розглядались та не досліджувались господарським судом першої інстанції, тому не беруться до уваги під час апеляційного перегляду рішення. Оскільки вимога про зобов`язання Немирівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок звільнити мисливські угіддя площею 82 га (кадастровий номер 0523088600:01:001:0678), які розташовані в кварталах 131, 132 Немирівського лісництва Державного підприємства "Іллінецьке лісове господарство", є похідною вимогою, то вона також не підлягає задоволенню. Суд дійшов висновку про відмову в позові по суті вимог, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва 23.01.2024 у справі № 910/1364/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва 23.01.2024 у справі № 910/1364/23 покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Керівника Немирівської окружної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/1364/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/1364/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 22.06.2026. Головуючий суддя О.Л. Бестаченко Судді Р.М. Колесник Ю.А. Шаратов