Постанова 4873 № 911/3304/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" червня 2026 р. Справа№ 911/3304/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Чапляна С.Є. суддів: Іванова В.П. Крижного О.М. за участю секретаря судового засідання Медведєвої К.І., згідно з протоколом судового засідання від 02.06.2026: від позивача: Осадчий В.Б. (ордер АІ № 1950055); від відповідача: не з`явився; розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 (повний текст складено 24.06.2025, суддя Смірнов О.Г.) у справі № 911/3304/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1» про стягнення збитків у розмірі 330 000,00 грн, ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовних вимог та підстав позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» (далі - позивач, ТОВ «Дніпрожилбуд») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1» (далі - відповідач, ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1») про відшкодування збитків у сумі 330000,00 грн, що спричинені непередачею відповідачем позивачу 5 кв.м. нежитлових приміщень у третій черзі об`єкта будівництва - житлової будівлі № 8 Д по вул. Набережній у м. Вишгороді (далі - об`єкт будівництва), які відповідач мав передати позивачу у власність за умовами укладеного між сторонами договору про співробітництво від 20.08.2012 (далі - договір). Позов обґрунтований порушенням відповідачем умов договору, внаслідок чого позивач втратив можливість отримати нерухомість у розмірі 3% від нежитлових приміщень комерційного призначення в третій черзі об`єкта будівництва. Крім того, позивач зазначає, що 28.12.2012 між ТОВ «Дніпрожилбуд» та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» укладено договір суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Вишгородському районі за № 522180004000386. Вказана земельна ділянка відведена для будівництва масиву багатоквартирних житлових будинків та вибула з користування позивача на підставі рішення 59 сесії VІІ скликання Вишгородської міської ради Київської області за № 59/34 від 24.12.2019. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

2. Узагальнена позиція відповідача Відповідач у своїх запереченнях проти позову повідомив, що спірна земельна ділянка площею 2,4 га (2,3718) з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 за адресою: провулок Прожекторний у м. Вишгород Київської області відведена під розміщення масиву багатоквартирних житлових будинків, раніше перебувала у користуванні ТОВ «Дніпрожилбуд» на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006 (зі змінами та доповненнями), строк дії якого сплив 20.01.2020. Рішенням 59 сесії VII скликання Вишгородської міської ради Київської області за № 59/34 від 24.12.2019 ТОВ «Дніпрожилбуд» у поновленні дії вказаного договору оренди відмовлено. Зазначене рішення органу місцевого самоврядування оскаржено ТОВ «Дніпрожилбуд» до Господарського суду Київської області (справа № 911/207/20). Рішенням Господарського суду Київської області від 08.07.2020 у справі № 911/207/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2021, у задоволенні позову відмовлено. Після припинення договору оренди з позивачем земельна ділянка передана Вишгородською міською радою Київської області в оренду відповідачу на підставі рішення від 17.03.2020 № 61.42 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» та договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020, номер в реєстрі 427, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. Відповідач зазначив, що позивач, незважаючи на вирішення спору щодо оренди земельної ділянки по суті, зловживає своїм правом на звернення до суду, посилається на обставини, досліджені судами в інших провадженнях, а його твердження про створення відповідачем позивачу перешкод у продовженні договору оренди земельної ділянки, на якій відбулося будівництво житлового комплексу, є надуманими і неправдивими. Також відповідач вказав, що позивач, помилково визначивши предмет позову, безпідставно звинувачує відповідача у неправомірних діях щодо недотримання (порушення) пунктів 5.1., 6.3.6, 7.2, 9.1 договору, строк дії якого закінчився 20.08.2019, перекладаючи свою вину на відповідача у частині ненадання завдань, недотримання строків будівництва, умисне перешкоджання у продовженні договору оренди земельної ділянки, і при цьому безпідставно просить суд стягнути з відповідача неіснуючі збитки, начебто спричинені непереданням 5 кв.м. нежитлових приміщень у 3 (третій) черзі об`єкта будівництва Відповідач повідомив, що аналогічні спори було вирішено у господарських справах №№ 911/531/20, 911/207/20, 911/1067/20, 911/1454/20, 911/1465/20, 911/1672/20, 911/1897/20, 911/2453/21, 911/3639/21. Крім того, на думку відповідача позивачем не надано доказів виконання ним умов договору. Відповідач також заявив про сплив строку позовної давності з огляду на обізнаність позивача про введення третьої черги об`єкта будівництва в експлуатацію та видачу сертифіката ДАБІ ще 11.06.2019, у зв`язку з чим трирічний строк позовної давності для звернення з вимогами про відшкодування збитків сплив до моменту подання позову у справі № 911/3304/24.

3. Стислий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3304/24 у задоволенні позову ТОВ «Дніпрожилбуд» до ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» відмовлено. Рішення суду мотивовано ненаданням позивачем доказів порушення відповідачем умов договору щодо реалізації позивачем права на отримання у власність частини приміщень в об`єкті будівництва третьої черги, тоді як безпосереднього обов`язку відповідача передати позивачу відповідні нежитлові приміщення договір не містить.

4. Надходження до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та її узагальнені доводи ТОВ «Дніпрожилбуд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3304/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Дніпрожилбуд» у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, нез`ясуванням судом першої інстанції всіх обставин справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржником також заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025. За подання апеляційної скарги скаржником сплачено 5940,00 грн судового збору.

5. Узагальнені доводи інших учасників справи Від ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивач намагається протиправно перекласти на відповідача свою вину, пов`язану із бездіяльністю щодо виконання умов договору, та безпідставно посилається на ненадання відповідачем позивачу окремих завдань, недотримання строків будівництва та умисне перешкоджання у продовженні договору оренди земельної ділянки. Відповідач у відзиві повідомляє, що позивач неодноразово звертався до суду з аналогічними позовними заявами, які були розглянуті судами та доводам позивача надано правову оцінку. Відповідач також наполягає, що позивач маніпулює доводами та зловживає своїм правом на звернення до суду, намагаючись безпідставно стягнути з відповідача неіснуючий борг.

6. Рух апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Дніпрожилбуд» на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3304/24 передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Кравчука Г.А. (суддя-доповідач), суддів Тарасенко К.В., Коробенка Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3304/24; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ «Дніпрожилбуд» на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3304/24 до надходження до суду матеріалів справи. До Північного апеляційного господарського суду 20.08.2025 надійшли матеріали справи № 911/3304/24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Дніпрожилбуд» на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі №911/3304/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. На виконання вимог зазначеної ухвали скаржником 01.09.2025 надано суду докази сплати судового збору у розмірі 5940,00 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 задоволено клопотання ТОВ «Дніпрожилбуд» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3304/24, поновлено ТОВ «Дніпрожилбуд» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3304/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Дніпрожилбуд» на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3304/24, справу призначено до розгляду на 16.12.2025 на 14 год 20 хв. У зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці з 15.12.2025 по 22.12.2025 включно судове засідання у призначений час не відбулось. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Дніпрожилбуд» на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3304/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Сибіги О.М., Коробенка Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Дніпрожилбуд» прийнято до провадження зазначеною колегією суддів, розгляд справи призначено на 24.02.2026 на 15 год 30 хв. У зв`язку з перебуванням головуючого судді Кравчука Г.А. у відпустці з 23.02.2026 по 27.02.2026 судове засідання у призначений час не відбулося. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 розгляд апеляційної скарги ТОВ «Дніпрожилбуд» на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3304/24 призначено на 07.04.2026. Через систему «Електронний суд» 06.04.2026 від позивача надійшла заява про відвід судді Коробенка Г.П. від розгляду справи № 911/3304/24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Дніпрожилбуд» про відвід судді Коробенка Г.П. від розгляду справи №911/3304/24. У судовому засіданні 07.04.2026 Північним апеляційним господарським судом оголошено перерву у справі № 911/3304/24 до 11 год 20 хв 07.05.2026. Через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 21.04.2026 від представника ТОВ «Дніпрожилбуд» адвоката Осадчого В.Б. надійшла заява про відвід суддів Кравчука Г.А., Сибіги О.М. та Коробенка Г.П. від розгляду справи № 911/3304/24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2026 визнано заяву представника ТОВ «Дніпрожилбуд» адвоката Осадчого В.Б. про відвід суддів Кравчука Г.А., Сибіги О.М., Коробенка Г.П. від розгляду справи № 911/3304/24 необґрунтованою, передано справу для визначення автоматизованою системою відповідно до ст. 32 ГПК України складу суду, який вирішить питання про поданий відвід. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 заяву представника ТОВ «Дніпрожилбуд» про відвід суддів Кравчука Г.А. (головуючий), Сибіги О.М., Коробенка Г.П. від розгляду апеляційної скарги у справі № 911/3304/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., суддів Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Дніпрожилбуд» про відвід суддів Кравчука Г.А. (головуючий), суддів Сибіги О.М., Коробенка Г.П. від розгляду апеляційної скарги ТОВ «Дніпрожилбуд» у справі № 911/3304/24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 задоволено заяву про самовідвід суддів Кравчука Г.А., Сибіги О.М., Коробенка Г.П. від розгляду апеляційної скарги ТОВ «Дніпрожилбуд» на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3304/24. Матеріали справи № 911/3304/24 передано для визначення складу колегії автоматизованою системою відповідно до ст. 32 ГПК України. З урахуванням заяви від 04.05.2026 про самовідвід суддів Кравчука Г.А., Сибіги О.М., Коробенка Г.П. від розгляду апеляційної скарги ТОВ «Дніпрожилбуд» на підставі розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/214/26 від 07.05.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 для апеляційного розгляду справи № 911/3304/24 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Чапляна С.Є., суддів Іванова В.П., Крижного О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 справу № 911/3304/24 апеляційну скаргу ТОВ «Дніпрожилбуд» прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Чапляна С.Є., суддів Іванова В.П., Крижного О.М., та призначено її до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.06.2026.

7. Пояснення сторін та інших учасників справи, надані в судовому засіданні під час апеляційного розгляду У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні, скасуванні рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3304/24 та ухваленні нового рішення про задоволення позовних вимог. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи відповідача повідомлено належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Згідно з п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03 від 03.04.2008) сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis п. 27 рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02 від 26.04.2007, а також рішення у справі «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003). Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення суду в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача.

8. Позиція суду апеляційної інстанції Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке. 8.1. Обставини, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Між Приватним акціонерним товариством «Дніпрожилбуд», правонаступником якого є ТОВ «Дніпрожилбуд» (далі також - сторона 1) та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» (далі також - сторона 2) 20.08.2012 укладено договір про співробітництво (а.с. 7-12, том 1). Відповідно до розділу 1 договору сторонами погоджено визначення термінів, зокрема: - будівництво - це комплекс робіт та заходів, необхідних для створення об`єкта, у тому числі (але не виключно) погоджувальні, передпроектні, проектні, будівельно-монтажні та інші роботи; - ділянка - це земельна ділянка, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, орієнтовною площею 2,4 га, яка розташована за адресою: пров. Прожекторний, м. Вишгород, Вишгородського р-ну, Київської області, запланована для розміщення (будівництва) об`єкту; - нерухоме майно - це об`єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей); - об`єкт - це житловий комплекс, до складу якого входять багатоквартирні житлові будинки із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, окремі нежитлові будівлі. Згідно з п. 3.1. договору сторони зобов`язалися об`єднувати свої зусилля з метою будівництва об`єкту на ділянці та реалізації на ринку продукції сторони 2 (нерухомого майна, побудованого на ділянці) для досягнення господарських цілей відповідно до статутних завдань та економічних інтересів кожної із сторін цього договору. Відповідно до п. 3.2. договору в рамках цього договору всі витрати, пов`язані з будівництвом, фінансуванням, спорудження об`єкту та введенням об`єкта в експлуатацію, несе сторона

2. Пунктами 5.1., 5.2. договору передбачено, що послуги із реалізації продукції сторони 2 надаються стороною 1 на підставі окремих завдань, які можуть оформлюватися сторонами у вигляді додатків до цього договору. В завданні сторони обумовлюють вид завдання, характеристики і ціну продукції сторони

2. Згідно з п. 5.3. договору під час виконання завдання на пошук потенційних покупців продукції сторони 2 сторона 1 вчиняє наступні дії: розміщує інформацію про продукцію сторони 2 в базах даних агентств нерухомості, засобах масової інформації та мереж інтернет; вивчає попит на нерухоме майно та здійснює пошук потенційних покупців продукції сторони 2; збирає, аналізує та систематизує інформацію про потенційних покупців продукції сторони 2; надає стороні 2 інформацію про потенційних покупців продукції сторони 2; організовує огляд продукції сторони 2 потенційними покупцями та організовує проведення переговорів між потенційними покупцями та стороною 2; супроводжує покупців під час оформлення договорів про набуття права власності на продукцію сторони

2. Згідно з п. 6.3.6. договору сторона 2 зобов`язується, зокрема, надавати стороні 1 завдання по реалізації своєї продукції відповідно до п. 5.1., 5.2. цього договору. Сторона 2 має право самостійно планувати строки виконання своїх зобов`язань за цим договором, виконання необхідних дій, вжиття заходів і т.п., спрямованих на будівництво об`єкта (п. 6.4.6. договору). Після завершення будівництва кожної окремої черги об`єкта та введення його в експлуатацію, за умови виконання своїх зобов`язань, передбачених розділом 5 цього договору, сторона 1 отримує у власність (для оформлення у власність) квартири або інші приміщення в об`єкті, загальна площа яких дорівнює 5% від загальної площі всіх квартир та інших приміщень в об`єкті (п. 7.1. договору). Пунктом 7.2. договору встановлено, що протягом 10 днів з дати завершення проектної документації (стадія проект) на будівництво об`єкта (відповідної окремої черги будівництва об`єкта) сторона 1 та сторона 2 укладають додаткову угоду до цього договору, згідно з умовами якої за стороною 1 та стороною 2 закріплюються нежитлові приміщення, квартири, машиномісця (у разі наявності останніх) і т.п. у складі об`єкта (відповідної окремої черги будівництва об`єкта) з урахуванням викладеного в п. 8.1. цього договору та проектної документації (складається перелік нерухомого майна, що отримуватиметься стороною 1 після введення об`єкта (відповідної окремої черги будівництва об`єкта) в експлуатацію). Протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати введення об`єкта (його черг будівництва) в експлуатацію сторона 1 та сторона 2 укладають додаткову угоду до цього договору згідно з умовами якої до переліку, складених згідно п. 7.2. цього договору, вносяться зміни, пов`язані з проведенням технічної інвентаризації площ по об`єкту, присвоєнням квартирам, нежитловим приміщенням і т.п. у складі об`єкта номерів, з відповідним перерахунком фактичних (а не проектних) площ (п. 7.3. договору). Нерухомість у складі об`єкта передається стороною 2 та отримується стороною 1 згідно з актом прийому-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 7.4. договору). Після укладення цього договору всі витрати, пов`язані із наданням послуг по реалізації продукції сторони 2, несе сторона 1 самостійно (п. 8.2. договору). Відповідно до п. 9.1. договору строки будівництва об`єкта, в тому числі строки виконання будівельно-монтажних робіт, визначаються (плануються) стороною 2 на власний розсуд із врахуванням строку цього договору. Цей договір набуває чинності з дати підписання його примірників повноважними представниками сторін і діє протягом семи років з дати його укладення. За згодою сторін строк договору може бути змінений (збільшений або зменшений). У випадку, якщо до закінчення зазначеного строку договору сторонами будуть виконані всі зобов`язання (обов`язки) та реалізовані всі права, ним (договором) передбачені, цей договір припиняється (п. 11.2. договору). У випадку, якщо внаслідок дій (бездіяльності) сторони 2 сторона 1 не матиме можливості реалізовувати права, передбачені цим Договором, у тому числі якщо внаслідок будь-яких дій (бездіяльності) сторони 2 сторона 1 не матиме (позбавиться) можливості отримати у власність нерухоме майно (квартири, нежитлові приміщення і т.н.) у складі об`єкта, у тому числі внаслідок недотримання (порушення) стороною 2 своїх гарантій (заяв), наведених у розділі 2 цього договору (чи внаслідок недостовірності зазначених заяв та гарантій), сторона 1 має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору та/або вимагати від сторони 2 відшкодування всіх заподіяних цим збитків у повному обсязі, у тому числі неодержані доходи, а сторона 2 зобов`язується задовольнити зазначену вимогу (п. 12.6. договору). Пунктом 14.5. договору передбачено, що до завершення будівництва власником об`єкта, у тому числі як об`єкта незавершеного будівництва, є сторона

2. Після завершення будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію сторона 1 набуває право власності на квартири, нежитлові приміщення, машиномісця (в разі наявності останніх) та ін. в об`єкті згідно умов п. 7.1. нього договору та в порядку, визначеному чинним законодавством України. Пунктами 14.8., 14.9. договору встановлено, що у зв`язку з укладенням цього договору сторона 1 має право на отримання (після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію) у власність (для оформлення у власність) квартир або інших приміщень в об`єкті, загальна площа яких дорівнює 5% від загальної площі всіх квартир та інших приміщень в об`єкті. За клопотанням сторони 1 та за згодою сторін може бути укладено додаткову угоду до цього договору, згідно з умовами якого сторона 2 передасть стороні 1 замість нерухомості, передбаченої п. 7.1, цього договору грошові кошти, сума яких буде визначена сторонами у вищевказаній додатковій угоді. Пунктом 14.10 договору, сторони погодили, що в будь-якому випадку сторона 2 набуває права забудовника щодо ділянки у розумінні Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Приватне акціонерне товариство «Дніпрожилбуд», правонаступником якого є ТОВ «Дніпрожилбуд», та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» 20.08.2012 підписали додаток №1 до договору (а.с. 12, том 1), в якому домовилися внести зміни до п. 7.1 та п. 14.8 договору, а саме викласти їх в таких редакціях: - п. 7.1 - після завершення будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію, за умови виконання своїх зобов`язань, передбачених розділом 5 цього договору, сторона 1 отримує у власність (для оформлення у власність) квартири або інші приміщення в об`єкті, загальна площа яких дорівнює 5% від загальної площі всіх квартир та 3% від нежитлових приміщень комерційного призначення в об`єкті; - п. 14.8 - у зв`язку з укладенням цього договору сторона 1 має право на отримання (після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію) у власність (для оформлення у власність) квартир або інших приміщень в об`єкті, загальна площа яких дорівнює 5% від загальної площі всіх квартир та 3% від нежитлових приміщень комерційного призначення в об`єкті. Між ТОВ «Дніпрожилбуд» та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» 28.12.2012 укладено додаткову угоду до договору, згідно з п.1 якої внесено зміни до п. 11.2 договору, а саме продовжено строк дії договору на три роки. Також 28.12.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Вишгородському районі за №522180004000386 (а.с. 13 (зворот) -14, том 1). Позивач 05.10.2018 звернувся до відповідача з листом за вих. №211/18, у якому висловив пропозицію сформувати та надіслати йому завдання щодо реалізації продукції відповідача відповідно до п. 6.3.6. договору (а.с. 17, том 1). Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 11.06.2019 видано сертифікат серії ІУ №163191620140, що засвідчує закінчення будівництва житлового комплексу за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пров. Прожекторний, ІІI черга будівництва та його готовність до експлуатації. Копія вказаного сертифіката наявна в матеріалах справи (а.с. 15, том 1). Позивач 26.12.2019 звернувся до відповідача з листом за вих. №5664/19, у якому з огляду на закінчення 20.08.2019 строку дії договору запропонував відповідачу умови додаткової угоди до нього, якими передбачалося продовження терміну дії договору та закріплення за позивачем квартир і нежитлових приміщень в об`єкті будівництва, зокрема в ІІІ черзі будівництва - квартир загальною площею 371,17 кв.м. та нежитлових приміщень загальною площею 32,98 кв.м. (а.с. 15 (зворот), т. 1). У відповідь на вказаний вище лист відповідач листом за вих. №17/01/20-1 від 17.01.2020 повідомив позивача про відмову у внесенні змін до договору щодо продовження його дії та відмову в укладенні додаткової угоди про закріплення за позивачем нерухомого майна у зв`язку з невиконанням позивачем своїх договірних зобов`язань (а.с. 16, т. 1). 8.2. Оцінка висновків суду першої інстанції, доводів учасників справи та мотиви, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні рішення Виходячи з необхідності належної кваліфікації спірних правовідносин з огляду на предмет і підстави позову та доводи сторін, суд апеляційної інстанції має перевірити наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених збитків, а також застосування строків позовної давності за заявою відповідача. Щодо підстав для стягнення збитків У позовній заяві позивач послався на наявність чотирьох умов притягнення до відповідальності, вказавши, що: - протиправна поведінка відповідача проявилась у: (1) недотриманні відповідачем умов договору у частині його обов`язків щодо надання позивачу завдань по реалізації продукції та в частині планування будівництва житлового комплексу із урахуванням строків дії договору (тобто відповідачем не забезпечено будівництво житлового комплексу в період дії договору, як на те розраховували сторони під час його укладення); (2) реалізації відповідачем всіх квартир у першій, третій та п`ятій чергах об`єкта будівництва, тобто незбереженні частини квартир, яка після завершення будівництва комплексу, відповідно до умов п. 14.8 договору мала бути передана позивачу; (3) небажанні продовжити строк дії договору; (4) перешкоджання позивачеві у продовженні договору оренди земельної ділянки; - розмір нанесених збитків позивач визначає як вартість 3 % нежитлових приміщень в третій черзі об`єкта будівництва, а саме 32,59 кв.м., з яких позивачем у цій справі заявлено вимогу щодо 5 кв.м., вартість яких розрахована на підставі звіту про оцінку майна від 30.09.2024 (а.с. 24-26, том 1); - вина відповідача полягає у допущеній ним бездіяльності в частині належного виконання умов договору у строки визначені договором; - причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою полягає у тому, що належне виконання відповідачем умов договору виключало б ймовірність виникнення збитків у відповідача. Щодо вказаних доводів колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, що договір про співробітництво від 20.08.2012, укладений між Приватним акціонерним товариством «Дніпрожилбуд» (сторона 1), правонаступником якого є ТОВ «Дніпрожилбуд», та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» (сторона 2) є договором про спільну діяльність. Так, правовідносини учасників договору про спільну діяльність врегульовані Главою 77 ЦК України. Договір про спільну діяльність - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків з приводу здійснення ними спільної діяльності без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. При цьому під спільною діяльністю розуміється діяльність, спрямована на досягнення поставлених її учасниками цілей, що ґрунтується на співробітництві, спільному розподілі результатів і ризиків від її здійснення, та є об`єктом спільного контролю з боку її учасників. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів. Згідно з приписами ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Отже, у розумінні приписів наведеної норми сторони у договорі визначають предмет і мету спільної діяльності, внески сторін, правовий статус майна, переданого сторонами для здійснення спільної діяльності та створеного в результаті спільної діяльності, розподіл прибутку, умови покриття ризиків тощо. Предмет договору - це погоджений сторонами зміст їхніх взаємних прав та обов`язків, який визначає характер і обсяг належної поведінки сторін у межах договірного зобов`язання. При цьому розділ 3 досліджуваного договору «Предмет та загальні умови договору» не розкриває дійсного змісту зобов`язань, з приводу яких укладався договір. Зміст цих зобов`язань встановлюється за результатами аналізу умов договору у їх сукупності. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст, у тому числі права та обов`язки сторін, їхні наміри, а також правові наслідки договору. Оцінюючи вказані обставини, суд встановлює фактичний зміст правовідносин, що склалися між сторонами, і застосовує релевантні норми матеріального права. Виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору про співробітництво від 20.08.2012, за своєю правовою природою зазначений договір є змішаним договором, який поєднує ознаки договору про надання послуг в частині взяття на себе стороною 1 зобов`язань надати стороні 2 послуги з реалізації продукції останньої і окремі елементи договору про спільну діяльність без об`єднання вкладів, зокрема в частині набуття стороною 2 прав та обов`язків забудовника. При цьому зазначений договір не передбачає ведення сторонами спільної господарської діяльності та координації спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ. Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Правове регулювання укладення та виконання договорів щодо надання послуг врегульовано нормами Глави 63 ЦК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Укладаючи договір, сторони погодили: ? послуги із реалізації продукції сторони 2 надаються стороною 1 на підставі окремих завдань, які можуть оформлюватися сторонами у вигляді додатків до цього договору (п. 5.1. договору). В завданні сторони обумовлюють вид завдання, характеристики і ціну продукції сторони 2 (п. 5.2. договору); ? сторона 2 зобов`язується надавати стороні 1 завдання по реалізації своєї продукції відповідно до п. 5.1., 5.2. цього договору (пп. 6.3.6. договору); ? у випадку, якщо внаслідок дій (бездіяльності) сторони 2 сторона 1 не матиме можливості реалізувати права, передбачені цим договором, у тому числі якщо внаслідок будь-яких дій (бездіяльності) сторони 2 сторона 1 не матиме (позбавиться) можливості отримати у власність нерухоме майно (квартири, нежитлові приміщення і т.п.) у складі об`єкта, у тому числі внаслідок недотримання (порушення) стороною 2 своїх гарантій (заяв), наведених у розділі 2 цього договору (чи внаслідок недостовірності зазначених заяв та гарантій), сторона 1 має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору та/або вимагати від сторони 2 відшкодування всіх заподіяних цим збитків у повному обсязі, у тому числі неодержані доходи, а сторона 2 зобов`язується задовольнити зазначену вимогу (п. 12.6. договору); ? у зв`язку з укладенням цього договору сторона 1 має право на отримання (після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію) у власність (для оформлення у власність) квартир або інших приміщень в об`єкті, загальна площа яких дорівнює 5 % від загальної площі всіх квартир та інших приміщень в об`єкті (п. 14.8. договору). Матеріалами справи підтверджується (а.с. 17, том 1), що ТОВ «Дніпрожилбуд» зверталося до ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» з приводу надання останнім завдання з реалізації продукції згідно з пп. 6.3.6. договору. Відповіді ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» на відповідні звернення щодо надання завдань з реалізації продукції ТОВ «Дніпрожилбуд» матеріали справи не містять. Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас позивачем не ставиться питання щодо стягнення з відповідача плати, яка мала бути сплачена виконавцю і не була сплачена у зв`язку з неможливістю виконання договору з вини замовника. Натомість позивач ставить питання про стягнення з відповідача завданих позивачеві збитків. Згідно з ч. 1, п. п. 5, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Примусове виконання обов`язку в натурі (стягнення обумовленої договором плати) та відшкодування збитків є сутнісно різними способами захисту порушеного права, які мають відмінну природу і врегульовані різними нормами матеріального закону. За ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору, внаслідок чого позивач втратив можливість отримати нерухомість у третій черзі об`єкта будівництва, тобто фактично позивач ставить питання про стягнення з відповідача збитків у формі упущеної вигоди, яка полягає у неодержаному прибутку від реалізації площ, які позивач розраховував отримати від відповідача. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 ЦК України збитки включають доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За ч. 3 вказаної статті, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. За усталеною практикою Верховного Суду, упущена вигода (lucrum cessans) - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх шкода з боржника не стягується (див. mutatis mutandis п. 34 постанови КГС ВС від 03.04.2025 у справі № 917/2072/23, постанова КГС ВС від 18.02.2026 у справі № 914/2450/22(914/461/25). Оскільки відшкодування збитків, у тому числі упущеної вигоди, є однією з форм цивільно-правової відповідальності, їх стягнення можливе за наявності чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; наявності збитків (неодержаного прибутку); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками; вини боржника. Позивач посилається на неможливість виконання ним своїх договірних зобов`язань внаслідок ненадання відповідачем завдань по реалізації продукції, в яких мали обумовлюватися вид завдання, характеристики і ціна продукції (п. п. 5.1., 5.2., пп. 6.3.6 договору). Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт невиконання відповідачем передбаченого договором обов`язку щодо надання завдань з реалізації продукції не є достатньою підставою для покладення на нього обов`язку з відшкодування заявлених позивачем збитків у формі упущеної вигоди. Для покладення на відповідача відповідальності щодо відшкодування упущеної вигоди позивач повинен довести не лише факт порушення відповідачем договірного зобов`язання, а й наявність реальної можливості отримання відповідного доходу, його достовірний розмір та існування прямого причинно-наслідкового зв`язку між допущеним порушенням і неодержанням такого доходу. Натомість позивачем не доведено, що у разі надання відповідачем відповідних завдань він безумовно отримав би заявлений до стягнення дохід у розмірі 330 000 грн, а також те, що саме ненадання таких завдань, а не інші обставини, пов`язані з реалізацією продукції, укладенням правочинів з третіми особами, досягненням економічного результату та понесенням необхідних витрат, стало безпосередньою та достатньою причиною неодержання позивачем відповідної майнової вигоди. Так, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням зобов`язання та наслідками у виді завдання збитків має бути прямим, безпосереднім та достатнім, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як «conditio sine qua non» (умова, без якої не може бути). Сам по собі факт ненадання відповідачем завдань, передбачених договором, не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою відповідача та неодержанням позивачем заявленого доходу. Отримання позивачем майнової вигоди залежало від низки обставин, зокрема виконання ним заходів щодо реалізації продукції, укладення правочинів з третіми особами та досягнення відповідного економічного результату. За таких умов заявлені збитки мають імовірний, а не неминучий характер, що виключає можливість вважати їх безпосереднім наслідком ненадання відповідачем завдань. При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якщо б зобов`язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход. Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, постанову КГС ВС від 02.04.2026 у справі № 912/1885/24). Вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення (постанова КГС ВС від 02.04.2026 у справі № 912/1885/24). Розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі чистий прибуток не може бути покладений в основу розрахунку збитків у формі упущеної вигоди, оскільки, по-перше, такий підхід суперечить наведеним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге, зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум (див. mutatis mutandis постанову КГС ВС від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20). Апеляційний господарський суд звертає увагу, що п. 8.2. договору передбачалося понесення стороною 1 витрат у зв`язку з реалізацією продукції сторони

2. При цьому розрахунок упущеної вигоди, наданий позивачем, не враховує витрати позивача, які він мав би понести у зв`язку з наданням відповідачу обумовлених договором послуг. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога позивача про покладення на відповідача упущеної вигоди ґрунтується на оціночних показниках звіту про оцінку майна від 30.09.2024 та розрахунку можливого прибутку у разі продажу приміщень на ринку нерухомості, тобто має характер припущення та побудована на можливих очікуваннях. При цьому позивачем не надано суду доказів реальності неодержаних ним та заявлених до стягнення доходів у загальній сумі 330000, 00 грн, а також вжиття позивачем заходів, спрямованих на одержання зазначеного прибутку. Згідно з ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Зазначене положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином. Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Діючи добросовісно та розумно, позивач мав вживати заходів для виконання свого договірного зобов`язання, оскільки умовами договору отримання позивачем нерухомого майна ставилося в залежність від виконання ним обов`язків щодо реалізації продукції відповідача, чого позивачем зроблено не було. При цьому у листі від 05.10.2018 № 211/18 позивач стверджує про неодноразові усні і письмові прохання відповідачу виконати обов`язок, передбачений п. 6.3.6. договору, проте доказів здійснення таких прохань, зокрема у письмовій формі, матеріали справи не містять. Також у вказаному листі позивач посилається на фінансування ним угод з відповідними контрагентами щодо послуг з реалізації продукції, проте відповідних доказів судам також не надано. Пунктом 6.1.7. договору передбачений обов`язок позивача негайно повідомляти відповідача про всі обставини, які перешкоджають або ставлять під сумнів досягнення мети цього договору. Доказів здійснення позивачем відповідних повідомлень матеріали справи також не містять. З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених збитків. Щодо підстав для застосування строків позовної давності За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю підстави для застосування строків позовної давності відсутні. Інші доводи апеляційної скарги Твердження позивача щодо перешкоджання відповідачем продовженню договору оренди земельної ділянки, який було укладено між Приватним акціонерним товариством «Дніпрожилбуд» та Вишгородською міською радою Київської області, а також щодо реалізації відповідачем всіх квартир у першій, третій та п`ятій чергах об`єкта будівництва, тобто незбереженні квартир, які мали бути передані позивачу, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Посилання позивача на небажання відповідача продовжити строк дії договору не спростовує викладених вище висновків. Інші аргументи сторін досліджені апеляційним судом і не наводяться у тексті цієї постанови, оскільки не покладаються в її основу і не впливають на висновки апеляційного суду. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя та в силу ч. 4 ст. 11 ГПК України застосовується судом при розгляді справ як джерело права, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) від 10.02.2010). Аналогічна позиція викладена в п. 54 рішення у справі «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) від 28.10.2010, п. 89 рішення у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) від 06.09.2005.

9. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ґрунтується на матеріалах справи та нормах матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. При цьому здійснена судом апеляційної інстанції правова кваліфікація договору про співробітництво від 20.08.2012 як змішаного договору, що поєднує елементи договору про надання послуг та договору про спільну діяльність, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем збитків. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

10. Судові витрати Судові витрати у цій справі складаються з витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі №911/3304/24, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на ТОВ «Дніпрожилбуд». З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 86, 129, 240, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3304/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3304/24 залишити без змін.

3. Покласти на позивача (скаржника) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи № 911/3304/24 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги на це судове рішення безпосередньо до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. 286 - 291 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 22.06.2026. Головуючий суддя С.Є. Чаплян Судді В.П. Іванов О.М. Крижний